Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История екзамен.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
19.04.2019
Размер:
849.92 Кб
Скачать

13. Київська русь під час правління нащадків ярослава мудрого. Володимир мономах

Ярослав Мудрий перед смертю заповів кожному з п'яти синів окремий уділ. Найстарший Ізяслав отримав Київ, Святослав – Чернігів, Всеволод – Переяслав. Молодші Ярославичі Ігор і Вячеслав одержали відповідно Волинь і Смоленщину. Внукові Ростиславу було виділено Галицьку землю. В заповіті Ярослав закликав синів до любові і злагоди, а роль глави держави поклав на старшого Ізяслава. Спочатку три старших брати, утворивши політичний союз, спільно управляли державою. Вони внесли зміни і доповнення до кодексу законів, створивши таким чином новий кодекс законів "Правда Ярославичів". Однак союз трьох братів не був міцний. Суперечності особливо загострилися після поразки руських військ на р. Альта під час першого великого нападу половців на Русь і повстання в Києві, що вибухнуло після цього. Кожен з Ярославичів виступав претендентом на київський престол. Численні міжусобні війни спустошували і послаблювали державу, з чого користувалися зовнішні вороги – половці, литовці, поляки, угорці. Спроби зупинити ці негативні процеси на зібраннях князів не дали помітних результатів.

Певна стабілізація настала після чергового повстання міського люду в Києві проти бояр і лихварів. Щоб заспокоїти повсталих, великокняжий престол віддали Володимиру Мономаху (1113-1125), який відзначився у боротьбі з половцями. Ставши київським князем, Володимир Мономах зменшив своїм уставом лихварські проценти, обмежив права багатих над селянами-закупами.

Головну увагу Мономах приділяв зміцненню політичної єдності держави. Дипломатичними методами і військовою силою він домігся визнання своєї влади практично всіма князями. Значно зміцнила Русь свої міжнародні позиції. Цьому сприяли успішні походи проти половців, зближення з Візантією, Скандинавією, Західною Європою шляхом налагодження династичних зв'язків та ін.

14. Феодальна роздробленість київської русі

Після смерті Ярослава Мудрого (1054) розпочинається феодальне дроблення Русі, що було цілком закономірним явищем у розвитку тогочасної держави і в основі своїй мало економічні чинники.

Спершу верховним землевласником залишався великий князь київський. Він роздавав землі своїм сподвижникам – васалам. Непокірний васал міг негайно втратити свій наділ і тому не був зацікавлений у дбайливому господарюванні. Поступове утвердження приватної власності на землю сприяло зростанню продуктивності праці, робило власника цілковитим господарем і його залежність від великого князя була незначною. Почалися численні усобиці за владу і землю.

Ярослав Мудрий перед смертю заповів кожному з п'яти синів окремий уділ.

Кожен з Ярославичів виступав претендентом на київський престол. Численні міжусобні війни спустошували і послаблювали державу.

1113 р. великокняжий престол віддали Володимиру Мономаху, який відзначився у боротьбі з половцями.

Діяльність Мономаха та його сина Мстислава були останніми спробами зберегти єдність Київської держави. Після них Київська Русь розпалася на окремі князівства і землі. Зокрема, на землях України сформувалися князівства Чернігівське, Переяславське, Волинське, Галицьке.

У середині 30-к років ХІІ ст. відокремився Новгород. В ті ж часи остаточно відійшла Полоцька земля. На крайньому північному сході держави в середині ХІІ ст. формуються Суздальська і Ростовська землі, які входили до цього часу до складу Чернігівського і Переяславського князівств. Усі ці процеси мали своїм наслідком зміни не тільки політичні, а й етнічні.

Основною причиною феодальної роздробленості Княжої Русі були постійні конфлікти між князями, які претендували на верховну владу. Довгий час точилася невпинна боротьба за старшинство. Так, протягом ХІІ ст. з’явилося від 10 до 15 самостійних князівств. У кожного з них було тепер своє власне політичне, економічне і навіть культурне життя. В результаті Київська Русь перетворилася в дещо аморфне. Люди розуміли одне одного стосовно мови, мали одну віру, але при цьому їх об’єднував не один Київ, а багато інших міст, які до того ж ворогували між собою. Внаслідок роздробленості малі князівства відповідно мали менші багатства. Хоча тепер Київ і не був головним центром, однак він залишився головною здобиччю князів.