Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История екзамен.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
19.04.2019
Размер:
849.92 Кб
Скачать

84. Голод 1921 – 1923 років в Україні.

Перший голодомор в Україні стався в 1921—1922 рр. Головною його причиною були наслідки політики «воєнного комунізму», тих примусових методів, за допомогою яких більшовицька влада домагалася виконання нереальних планів хлібозаготівель, незважаючи на неврожай, який охопив у 1921 р. південні, степові райони України. Особливо тяжке становище склалося в Катеринославській, Запорізькій, Одеській і Миколаївській губерніях та на півдні Харківщини. Це були райони, які до Першої світової війни слугували головними експортерами хліба. Голодувало близько 7 млн люду. Лютувала епідемія холери.

Голоду можна було уникнути, якби влада своєчасно подбала про перерозподіл ресурсів, які тоді були в її розпорядженні. Цього, однак, не було зроблено: Москва вимагала хліба для промислових центрів Росії.

Партійне керівництво республіки довгий час приховувало масштаби голоду, відмовлялося від міжнародної допомоги. Тільки в другій половині 1922 р. було дозволено діяти міжнародній організації «Американська адміністрація допомоги». Проте більшу частку допомоги забирала Росія. Окремі дослідники вважають, що чисельність втрат, пов'язаних з голодом, становила 1,5 млн осіб. У той же час на територію України прибуло близько 440 тис. переселенців із голодуючих районів Росії. Внаслідок цього офіційна статистика «не бачила» скорочення населення України.

В Україні голод удалося ліквідувати лише в 1923 р. Це стало результатом не стільки зусиль влади, скільки поліпшення загальної економічної ситуації, пов'язаної з першими успіхами нової економічної політики. Випадки голоду, хоч і в менших масштабах, спостерігалися і в інші роки. Наприклад, на Поділлі він повторився в 1925 р. і також був значною мірою спровокований більшовицько-радянською владою, котра мала змогу запобігти лихові, але не зробила цього.

85. Нова економічна політика (неп) та особливості її здійснення в україні

На початку 1921 р. стало зрозуміло, що подальше проведення політики «воєнного комунізму» може призвести до селянської війни. Тому було прийняте рішення про заміну розкладки натуральним податком, що поклало початок системі заходів, яку назвали спочатку "непо", а згодом – "неп" (нова економічна політика).

Це була політика компромісу, вимушеного відступу від негайного будівництва комунізму. Крім заміни продрозкладки натуральним, а згодом і грошовим податком, що давало можливість селянам продавати надлишки своєї продукції на ринку, неп допускав вільну внутрішню торгівлю, передачу дрібних підприємств в оренду та приватну власність, іноземні концесії. Запроваджувався госпрозрахунок на рівні трестів. Практично припинилося заснування нових колгоспів і радгоспів. Однак не відмовлялись від будівництва соціалізму, важка промисловість, банки, транспорт і зовнішня торгівля залишалися під контролем держави.

Був прийнятий закон про заміну продрозкладки податком. Але встановлені норми податку були завеликі для зубожілого українського села. Запровадження непу збіглося в часі зі страшним лихом. Посуха, скорочення виробництва продовольства внаслідок господарської руїни та непомірні реквізиції призвели до голоду 1921-1923 рр. Голод в Україні протягом довгого часу замовчувався. Тільки навесні 1922 р., коли люди вмирали вже цілими селами, почали допомагати українським голодуючим, але кілька сотень тисяч життів врятувати вже не вдалося.

Незважаючи на всі труднощі, нова економічна політика мала успіх. У 1923 р. вдалося покінчити з голодом. Heп дав змогу здійснити те, чого раніше не вдалося досягти силою зброї – ліквідувати повстанський рух.

Хоч земля залишалася державною власністю, вона передавалася в приватне користування або в оренду селянам. Звільнившись від страху реквізиції, селянські господарства швидко відновили свою продуктивність. У 1925-1926 рр. виробництво зерна • Україні майже досягло довоєнного рівня. Тоді ж був в основному відновлений обсяг промислового виробництва.

Heп викликав певні зрушення й у внутрішній політиці. Припинилися масові розстріли. Було проголошено амністію решткам повстанців і членам некомуністичних партій. Українській політичній еміграції гарантувалося вільне повернення в Україну.

Неп не означав повного повернення до ринкової економіки. Незважаючи на послаблення партійно-державного контролю, система управління економікою залишалася, по суті, командно-адміністративною. Тривали, хоч і в менших масштабах, політичні репресії. Обмеженість і непослідовність непу згодом полегшили Сталіну повернення до "воєнно-комуністичних" методів.