77. Українська Держава п.Скоропадського (1918)

Українська Народна Громада (УНГ) об'єднала у своїх лавах землевласників і військових. Її очолив досвідчений генерал Павло Скоропадський.

УНГ відкрито висловлювала думки про те, що тільки сильна диктаторська влада здатна вивести державу з безладдя та анархії. Прийнятною, на їх погляд, формою правління 6уло гетьманство, а найкращою кандидатурою на роль гетьмана – генерал П. Скоропадський.

28 . квітня 1918 р. німецьке командування паралізувало засідання Центральної Ради. Наступного дня у Києві відбувся хліборобський конгрес, який одноголосно обрав гетьманом України П. Скоропадського.

30 квітня з'явилась гетьманська "Грамота до всього українського народу", згідно з якою розпускались Центральна і Мала Ради, міністерства і земельні комітети. Більшість партій та військових частин зайняли у ці дні нейтральну позицію до гетьманців, тому переворот стався практично без пострілів і крові.

Згідно з Законом про тимчасовий державний устрій Української держави, в руках гетьмана зосереджувалася вся верховна влада: формування уряду, військового командування, зовнішня політика.

Гетьманський уряд в основному складався з кваліфікованих спеціалістів. До нього потрапило й кілька фахівців з розформованого кабінету міністрів Центральної Ради. Новий уряд одразу ж включився в активну державотворчу діяльність.

В руках Скоропадського зосереджувалась вся верховна влада, однак у перспективі повноваження гетьмана мав обмежити законодавчий орган – сейм України. Найвищою державною інстанцією став Державний сенат. Для швидкого впорядкування місцевої адміністрації уряд відродив багаторічну російську схему Територіально-адміністративного устрою, лише посади губернаторів і справників було замінено відповідно на посади губернських і повітових старост. майнового цензу. До того ж старости мали право розпускати місцеві виборні органи.

Під натиском української громадськості Гетьманат розпочав кардинальні господарські реформи і суспільно значущі заходи.

За доби Гетьманату вдосконалено грошову систему (запроваджено гривню), засновано низку українських банків, відремонтовано значну частину залізничного полотна і мостів, реорганізовано і зміцнено державний флот. Посилено дисципліну на виробництві. Чималих успіхів досягнуто в галузі культури та освіти.

Розпочато формування регулярної армії.

Гетьманат встановив дипломатичні стосунки з рядом країн. Особливо активно П. Скоропадський намагався повернути територіальні втрати попередніх часів згідно з етнічним розселенням українців.

В умовах наростання державно-політичної кризи 14 листопада 1918 р. П. Скоропадський оголосив грамоту про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією. Тоді ж було призначено новий уряд, сформований з російських монархістів.

78. Утворення директорії унр та її діяльність

У грудні 1918 р. Гетьманат був повалений Директорією. На чолі Директорії стояли В. Винниченко та С. Петлюра.

26 грудня 1918 р. Директорія видала Декларацію, в якій заявила про свій намір експропріювати державні, церковні та великі приватні землеволодіння для перерозподілу їх серед селян.

У зв'язку з критичним політичним та воєнним становищем, в якому з самого початку діяла Директорія УНР, звужувалася її соціальна база. Новій українській владі не вдалося налагодити управління економікою.

У ряді галузей промисловості України внаслідок загальної розрухи, «хазяйнування» окупантів посилився процес роздроблення виробництва. Зменшувались ресурси важливих для державного господарювання матеріалів, продуктів, сировини. Українське селянство, яке на початку боротьби проти гетьманщини підтримало Директорію, почало виявляти політичне невдоволення її економічною політикою. Поштовх до поглиблення конфлікту дав земельний закон Директорії, опублікований 8 січня 1919 р. земельна власність іноземних поміщиків була оголошена недоторканою. Її долю мав вирішити спеціальний закон.

4 січня 1919 р. видано закон, спрямований на стабілізацію грошової системи України.

Згідно з цим законом було необхідно:

- встановити єдину (уніфіковану) грошову систему в Україні;

- припинити дію грошових засобів іноземних держав як засобів платежу в Україні;

- вилучити з обігу російські царські, думські гроші (окрім дрібних номіналів) ;

- провести обмін усіх російських грошей на українські до 15 лютого 1919 р.

20 листопада 1920 року за наказом Симона Петлюри уряд Директорії припинив свою діяльність.