7. Східні слов’яни у давнині. Походження, розселення, заняття і суспільний лад.

У східних слов'ян існувало 14 великих племінних об'єднань.

Головним центром полян, які розселилися у середньому Подніпров'ї, був Київ. Біля Бугу проживали дуліби, бужани і волиняни. На території Східної Волині проживали деревляни. На території Дніпровського Лівобережжя проживали племена сіверян. Найпівденнішу частину східнослов'янської території займали племена тиверців і уличів. Східні хорвати належали спочатку до обширного племінного об'єднання, яке під натиском аварів розпалося, і хорвати розселилися частково на Балкани та в Середню Європу. Частина їх залишилася на Прикарпатті.

Матеріальна культура східних слов'ян відзначається багатьма спільними рисами, однаковим ступенем соціально-економічного та політичного розвитку племінник об'єднань, спільними рисами в житлобудуванні, ремісничому та сільськогосподарському виробництві, поховальному обряді.

Основою господарства слов'янських племен України було орне землеробство. Для обробітку землі використовували рало із залізним наральником, а потім плуг із череслом і лемешем. Тягловою силою були кінь, віл. Слов'яни вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито. Знали вони також біб, трок, льон та інші культури, зокрема гречку. Урожай збирали з допомогою серпів, а мололи зерно на ручних жорнах.

Поряд із землеробством важливе місце у господарстві відігравало тваринництво. На першому місці стояло розведення великої рогатої худоби, потім – відгодівля свиней, утримання овець, кіз та коней.

Допоміжну роль у господарстві відігравали полювання, ри6альство. Розповсюдженим було бортництво.

Високого рівня досягли у східних слов'ян різні ремесла. В окремі галузі доволі рано виділилися залізодобувне і залізообробне ремесло.

Обробка кольорових металів була менш поширена через відсутність власної сировини. Різноманітні прикраси, оздоби одягу виготовляли з лому кольорових і благородних металів, візантійських та арабських монет з допомогою лиття, кування, тиснення.

У побуті слов'яни широко використовували глиняний посуд.

Деревообробка, прядіння і ткацтво, обробка шкіри, кості залишалися на рівні домашніх ремесел. Вони забезпечували слов'ян житлом, одягом, побутовими виробами.

Розвиток землеробства, спеціалізація ремісничого виробництва сприяли формуванню у слов'янському суспільстві обміну й торгівлі.

Протягом VI-VIII ст., у східних слов'ян від6уваеться інтенсивний розклад родоплемінної організації, утворюються перші територіально-політичні об'єднання – зародки держав.

Сільська громада поступово ставала основною організаційною формою східнослов'янського суспільства. Верховна влада у слов'ян належала племінному зібранню, однак значною владою вже володіла знать та окремі вожді.

8. Передумови утворення київської русі й особливості державного процесу

Виникнення держави у східних слов'ян було безпосередньо пов'язане з утвердженням феодальних відносин. Цей процес був складним і тривалим. Він охопив майже все І тис. н.е. і завершився в середині ІХ ст. Формування державності у середовищі східнослов'янських племен відбувалося нерівномірно в різних районах їх розселення, що пояснювалося неоднаковим рівнем їх економічного і політичного розвитку. Найсприятливіші умови для швидкого поступу мало населення, яке заселяло територію України.

Державотворчі традиції здавна існували у південній частині східнослов'янського етнічного масиву і були пов'язані з існуванням антського та склавинського політичних об'єднань. На їх основі сформувалися об'єднання племен, серед яких виділялося полянське в Середньому Подніпров'ї. На Волині та Прикарпатті існувало сильне дулібське об'єднання, якому окремі вчені відводять обширну територію між Західним Бугом і Дніпром, включаючи землі полян. Саме на території цих об'єднань виникають найдавніші укріплені гради – Київ і Зимнівське городище, які стали адміністративно-політичними центрами племен.

Розгром дулібського об'єднання аварами висунув на чільне місце полян. Вони стали ядром формування Київської держави, перебравши ім'я одного з племен "рос", або "рус". Важливим моментом консолідації цього об'єднання стало заснування Києва. Після відкриття на Старокиївській горі залишків найдавнішого городища VІІ-VIII ст. легенда про заснування цього міста трьома братами. - Києм, Щеком і Хоривом та їх сестрою Либіддю набуває рис фольклорно осмисленого спогаду про цю подію. Щодо особи Кия, то деякі автори припускають, що він походив із східнослов'янського племені хорватів, після розгрому якого аварами побував у Візантії. З допомогою візантійського імператора підняв повстання проти аварського кагана, досягши успіхів у цій боротьбі, заснував городок Києвець на Нижньому Дунаї, але не зміг там закріпитися і відправився в Подніпров'я, де заклав Київ. Спочатку Київська Русь була невеликим об'єднанням племен, згодом до неї були прилучені деревляни, частина сіверян, а відтак і дреговичі.

На середину ІХ ст. у різних частинах східнослов'янської території сформувалися три великі політичні творення, відомі в арабських джерелах під назвою Куявії, Славії та Арсанії. Куявію ототожнюють з Київською Руссю, державою далекого нащадка Кия – Аскольда, Славія - це об'єднання ільменських словен та окремих неслов'янських народів, майбутня Новгородська земля. Її столицею була Ладога. Арсанія знаходилася в Приазов'ї та Причорномор'ї, де пізніше утворилося Тмутороканське князівство.