Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История екзамен.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
19.04.2019
Размер:
849.92 Кб
Скачать

53. Поділи речі посполитої, їх наслідки

В 1772 р. відбувся перший поділ Польщі, внаслідок якого Австрія приєднала до себе Галичину. В 1775 р. Австрія відібрала у Молдови Буковину.

В кінці 80-х – на початку 90-х років у Польщі проведено ряд реформ, прийнята Конституція; затверджено «Закон про вільні королівські міста». Катерина II не раз проголошувала, що вона ворог перетворень у Польщі. 8 травня 1792 р. 64-тисячна російська армія вступила на територію Речі Посполитої. До кінця січня 1793 р. російські війська окупували Поділля і частину Волині. Росія і Прусія підписали конвенцію про розподіл Польщі. 27 березня проголошено маніфест про приєднання Правобережжя до Російської імперії. Населення новоприєднаних земель (з частиною Білорусії) складало 3 млн чол. (відбувся другий поділ Польщі).

23 грудня 1794 р. укладено нову угоду про розподіл Польщі (третій поділ). В жовтні 1795 р. Австрія захопила Малу Польщу, Прусія – Велику Польщу, Росія – Західну Волинь, Західну Білорусію, Литву та Курляндію.

В результаті трьох поділів Речі Посполитої українські етнічні землі опинились роздертими між двома . імперіями: Російською та Австрійською.

54. Українські землі у складі російської імперії (перша половина хіх ст.)

На початку ХІХ ст. переважна частина українських земель (Лівобережна, Слобідська, Правобережна та Південна Україна) належали Російській імперії.

У першій половині ХІХ ст. в аграрній сфері домінувало поміщицьке землеволодіння. Поступово господарства поміщиків деградують та занепадають.

Для розвитку аграрних відносин характерне посилення експлуатації селян. Селянство поділялося на дві основні групи – поміщицькі та державні. Відробіткова, грошова і натуральна ренти були основними формами експлуатації. Панщину становила 4-6 днів на тиждень. Селяни відробляли і додаткові повинності та сплачували натуральний та грошовий оброки.

Рутинний стан техніки, традиційна система землеробства, низька організація праці та малоземелля були головними чинниками прогресуючого падіння врожайності.

У першій половині ХІХ ст. почалися суттєві зрушення в аграрному секторі: поступова руйнація натурального господарства та еволюційний перехід господарської діяльності на рейки товарності та підприємництва. Характерною рисою розвитку аграрних відносин цього періоду була нерівномірність втягування поміщицьких господарств у товарне виробництво. Поступово в товарне виробництво втягуються і селянські господарства, що стимулювало процес поглиблення майнової диференціації селянства. Починає формуватися заможна селянська верхівка. Шляхом дрібного підприємництва, лихварства, чумакування, посередницької торгівлі ця частина селянства накопичує капітали, готуючись до крупної підприємницької діяльності. Поглиблюється галузева спеціалізація, в окремих господарствах дедалі помітнішими стають часткові агротехнічні зрушення.

Суть промислового перевороту (середина 30-х років) полягала в поступовому переході від феодальної мануфактури до капіталістичної фабрики. На першому етапі основними промисловими підприємствами були селянські промисли, міські ремісничі майстерні, мануфактури, що базувалися на примусовій кріпацькій праці та ручній техніці. Зростає кількість промислових підприємств.

У першій третині ХІХ ст. зростає роль вільнонайманої праці. Характерною рисою цього етапу був уповільнений промисловий розвиток.

Промисловий переворот в українських землях, що належали Російській імперії, розпочався у 30-40-х роках. Він поклав початок новому етапові розвитку вітчизняної промисловості У цей період продовжувався процес кількісного зростання промислових підприємств, у промисловій сфері виникають нові тенденції, поступове витіснення кріпосницької мануфактури капіталістичною фабрикою.

Потреби економіки та поглиблення диференціації промисловості сприяли появі в українських землях нових галузей – кам'яновугільної, машинобудівної, цукроварної тощо. Помітні зрушення відбулися в розміщенні промислових підприємств та в складі їхніх власників. Поступово формується спеціалізація районів на виробництві певної промислової продукції. Українські землі дедалі більше спеціалізуються на виробництві цукру.