49. Правобережні та західноукраїнські землі у хvііі ст.

Зміни в економічному житті несли посилення експлуатації з боку Польщі, політичне та релігійне безправ'я. Народні маси боролися не тільки проти феодальної експлуатації, а також за свою національну незалежність. Активні дії за визволення Правобережної України розпочалися влітку 1702 року. Керівником руху став полковник Семен Палій. Антифеодальний, національно-визвольний рух охопив велику територію: Брацлавщину, Поділля, Волинь. В короткий термін були визволені Бар, Біла Церква, Немирів, Могилів та інші міста. В 1704 р. повстанці були розгромлені, ватажка повстання С .Палія заарештовано і заслано до Сибіру.

Гайдамацький рух виник в другому десятиріччі 18 ст. на Правобережжі. Гайдамаки об'єднували представників не тільки Правобережної України. Тут були і втікачі від феодального гніту з Росії, Білорусії, Литви, Лівобережної та Слобідської України. Серед ватажків гайдамацького руху на Київщині, Поділлі, Волині були: М. Грива, Г. Голий, С. Чалий, Писаренко, Р. Чорний та ін. Але сили повстанців і польських та царських військ були нерівні і тому велику кількість гайдамацьких загонів було розгромлено. Гайдамацький рух значно послабив феодально-кріпосницькі порядки на Правобережжі.

Найвищим етапом гайдамацького руку стала Коліївщина. Розпочалось це велике повстання біля Черкас у травні 1768 р. Очолив загін козаків і селян Максим Залізняк. Повстанці звільнили від польської шляхти велику територію, де навіть була знищена система феодальних повинностей. На звільнених землях польська влада перестала існувати, замість неї утворились органи селянсько козацького самоврядування.

Але такий народний рух дуже налякав пануючі класи Польщі, Росії, Туреччини, тому що український народні рухи спровокували виступи в сусідніх країнах. За допомогою російського уряду повстання було розгромлено. Велику кількість учасників повстання страчено. Але, не дивлячись на це, народно-визвольний рук на Правобережжі сприяв пробудженню національної самосвідомості українців, об'єднав їх в боротьбі за своє визволення.

В першій половині 18 ст. в Прикарпатті поширився опришківський рух, який об'єднував безземельних та малоземельних селян, міські низи. Їх протест виявився в погромах маєтків феодалів. Одним із ватажків такого повстання в західноукраїнських землях був Олекса Довбуш. В серпні 1745 р. О. Довбуша вбито і народні виступи пішли на спад.

Певну роль у розвитку антифеодального руху в Україні у другій половині 17-18 ст. відіграло також міське населення різних регіонів України. Міські низи включалися в загальну боротьбу народних мас за вирішення соціально-економічних проблем.

Національно-визвольна, антифеодальна боротьба українського народу XVIII ст. сприяла розвитку об'єднавчих тенденцій серед всіх верств населення на українських землях.

50. Культура України у хvіі - хvііі ст.

Характерними рисами культурного процесу в українських землях XVII-XVIII ст. були урізноманітнення форм культурного життя та методів і засобів художнього самовиразу; підвищення рівня освіти; поступове витіснення у сфері культури релігійних підвалин світськими; помітний вплив європейських культурних процесів та тенденцій; деформування та гальмування культурного розвитку після втрати національної державності.

Відбуваються значні зміни у сфері побутової культури. (вдосконалення сільськогосподарських та ремісничих знарядь праці). Розширення торгівлі та майнова диференціація стимулювали появу нових засобів пересування.

Історичні особливості заселення та розвитку господарства зумовили появу безсистемних поселень. Проте з припиненням процесу вільної колонізації та посиленням капіталістичного розвитку виникають вуличні, рядові, радіальні, шнурові та інші види регулярних поселень.

Трансформації зазнали і традиційні форми громадської організації народу.

Розвиток товарно-грошових відносин у XVIII ст. зумовив посилення процесу заробітчанства в інших місцевостях, залучення жінок та дітей до процесу виробництва, зростання економічної незалежності дітей від батьків, що стимулювало розпад традиційної великої сім'ї.

На цей період припадає перша спроба в Україні запровадити обов'язкову освіту. Важливу роль у розвитку освіти та культури в Україні відігравали середні навчальні заклади – колегіуми. Ці навчальні заклади готували служителів релігійного культу, державних службовців та вчителів початкових класів. Осередком освіти та науки, центром культурного життя в Україні була Києво-Могилянська колегія. Саме тут сформувався один із центрів філософської думки, зросла літературна та поетична школа, утворився осередок щодо розробки теорії українського поетичного мистецтва.

Важливу роль відігравало книгодрукування. 3начним зрушенням у видавничій справі стало запровадження гражданського шрифту (

Культурний процес значною мірою ускладнювався мовною політикою російського та польського урядів.

Певні зрушення відбулися в науковій сфері. Предметом наукових студій українських вчених стали астрономія, математика, медицина, географія.

Інтенсивно розвивається в цей час медицина.

Позитивні зрушення відбулися і в науках суспільних, що сприяло поступальному розвитку політичної культури. Посилюється процес перетворення історичних знань в історичну науку.

Піднесенню української літератури в цей час сприяв поступовий перехід від винятково релігійних ідеологічних засад до світських.

Виразних національних рис набуває театр.

Певні зміни відбулися в музичній культурі українського народу. 3ріс професіоналізм музичного мистецтва.

Характерною рисою було використання в архітектурі та мистецтві стилю бароко.