44. Україна за гетьманування і.Мазепи

Починаючи з ХVІІІ століття, центром політичних подій та культурного життя стає Лівобережна Україна (Гетьманщина). На цій території ще певний час зберігались інституції української державності, що позитивно позначилось на становищі українського суспільства. Але не дивлячись на це, з перших днів свого правління російський цар Петро І почав активно здійснювати наступ на автономію України, яка і так була обмеженою. І Мазепа, якого обрали гетьманом в липні 1687 року, намагався всіляко зберегти козацьку автономію. Мазепа розпочав своє гетьманство як прихильник російського царя. Але згодом неодноразово переконувався в тому, що Петро І виношував плани знищення козацтва і повного закабалення України.

І. Мазепа в 1691 р. видає Універсал, який спрямований на обмеження феодального визиску шляхом змін в орендній системі, так як розумів, що це могло призвести до нового соціального вибуху в Україні. Але починаючи з 1701 року, виданням чергового універсалу, І. Мазепа сприяв реальному закріпаченню селян.

І. Мазепа зробив багато для розвитку науки, освіти. Він сприяв отриманню статусу академії (в 1701 році) Києво-Могилянським колегіумом. Грамотою 26 вересня 1701 р. цар підтвердив право викладання богослов'я, здобуте самоврядування і назву. За І. Мазепи відбулось відновлення Києво-Печерської лаври, побудовано церкву Вознесіння в Переяславі, церкву святого Миколая у Пустинно-Миколаївському монастирі. Взагалі, за роки його перебування гетьманом було збудовано двадцять церков і монастирів, що відоме в українській культурі як мазепинське бароко.

В 1700-1712 роках Росія вела війну із Швецією. Ця війна увійшла в історію як Північна. Розуміючи плани російського царя відносно України, І Мазепа вирішив вийти з-під сильної влади царя і здобути повну автономію для України. В жовтні 1708 р. він переходить на сторону шведського короля. Це викликало обурення російської сторони і царем було призначено нового гетьмана І Скоропадського, якого формально обрала старшинська рада. Після такої «зради» російський цар репресивними діями знищив багато прихильників Мазепи, було зруйновано гетьманську столицю Батурин. А в травні 1709 р. за його наказом ліквідовано Запорозьку Січ. Такі дії Петра І яскраво свідчили про відкриту антиукраїнську політику, спрямовану на повне знищення залишків української державності.

45. Андрусівський мир 1667 р. І його значення для україни

Ослаблені тривалою війною, Росія і Польща ЗО січня 1667 р. у с. Андрусові, поблизу Смоленська, уклали угоду про перемир'я на 13,5 років. Росії Польща повертала Смоленськ і Сіверську землю. У складі Росії залишалися Лівобережна Україна і Київ (на 2 роки). Правобережна Україна та Білорусь і надалі мали перебувати під владою Польщі, Запорізька Січ повинна була бути під владою і Росії і Польщі, «в послушенстві під охороною та під високою рукою обох великих государів».

Отже, царський уряд, погодившись на поділ України на дві частини, порушив свої зобов'язання, дані ним у Переяславській угоді 1654 р. про захист України від зазіхань шляхетської Польщі.

Закріплення поділу України на дві частини, зафіксоване Андрусівською угодою, викликало велике незадоволення серед широких мас українського народу.

Андрусівське перемир'я (20 січня 1667 р.) між Польщею та Росією стало трагічною сторінкою в житті українського народу. Відповідно до його умов територія козацької України на 15,5 років поділялася між цими державами. Польща визнавала входження Лівобережної України, Смоленська та Сіверщини до складу Росії. За Польщею залишались Правобережна Україна і Білорусія. На Запорозьку Січ поширювалася влада обох держав. Місто Київ на два роки залишалося у складі Росії.

Таким чином, українське територіальне питання набуло міжнародного характеру.