Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История екзамен.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
19.04.2019
Размер:
849.92 Кб
Скачать

20. Кревська унія: причини, зміст, наслідки

Кревська унія Литви з Польщею 1385 р. Як Литву, так і Польщу змусили до неї зовнішні обставини. Польща відчувала постійний тиск німців на заході й півночі, водночас усвідомлюючи великі можливості для експансії на схід, на простори колишньої Русі. Тодішній володар Литви Ягайло також шукав зовнішньої підтримки в боротьбі зі своїми родичами за трон. Найнебезпечнішим суперником Ягайла був Вітовт.

Одружуючись із польською королевою Ядвігою, Ягайло пообіцяв навернути на католицизм усю Литву (значна її частина вже була православною), самому стати католиком і "на вічні часи прилучити свої землі литовські й руські до Корони". Литовські пани початково підписали присяжні грамоти на вірність Ягайлові й Польщі, та вже незабаром усвідомили, що полякам ідеться про ліквідацію Литви як окремої держави, тож рішуче виступили проти "ганебної неволі". Опозиція домоглася проголошення Вітовта великим князем литовським. Однак військова потуга Вітовта була підірвана поразкою українсько-литовсько-білоруського війська від татар на Ворсклі. Він змушений був укласти угоду з Ягайлом і визнати його своїм сюзереном.

Особливо вороже до польських планів поставилися українські й білоруські пани, які доти користувалися рівними державними й суспільними правами, а їхня віра всюди зустрічала належну пошану. Вже Кревська унія надала боярам-католикам особливі привілеї, а Городельська унія зрівняла литовську шляхту римського обряду з польською та зовсім не згадувала православну. Вітовт, виступивши поборником незалежності Литви, все-таки спирався тільки на литовських панів, отож українські й білоруські вельможі змушені були шукати іншого проводиря.

21. Люблінська унія 1569 р., її причини та наслідки для українських земель

Поразки у війні з Москвою, постійна загроза з боку української знаті, а також страшна зовнішня небезпека на південних кордонах з боку татар ще більше активізували зусилля прихильників унії з Польщею. На їхній бік стали й дрібні литовські бояри, невдоволені великою залежністю від вельмож. Серед поборників державної незалежності Литви залишилася невелика група литовської та української знаті. До того ж за унію рішуче висловився й король Сигізмунд II Август. У 1569 р. він скликав спільний сейм у Лю6ліні. Польська шляхта виступила з проектом повної інкорпорації литовських провінцій до Польщі, що викликало різкий протест литовців. Сейм затягнувся на кілька місяців. Врешті унія, яка мала величезне значення для Польщі, Литви, Білорусії та України, була укладена. Литва зберегла за собою право на свої державний герб і печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію. Натомість спільними ставали володар, сейм і сенат, монета, зовнішня політика, право землеволодіння на території всієї держави. Перебіг сейму був дуже драматичним, литовські посли, протестуючи проти унії, покинули його, і акт унії був підписаний без них. Найдовше противилися унії українські князі. Але попри сильний опір Польщі вдалося захопити від Литви Волинь, Підляшшя і Київщину. Литва зберегла за собою невеличку частину українських земель – Берестейську землю й Пинський повіт.

На чолі колонізаторського походу в Галичину, згодом на Волинь, Київщину, Брацлавщину, а після Люблінської унії і на Лівобережжя стали польські магнати. Потоцькі, Жолкевські, Калиновські, Замойські, Струсі, Язловецькі, Конецпольські займали величезні простори малозалюдненої землі або зганяли чи підпорядковували собі дрібніших власників. Таким чином в Україні утворювалися великі латифундії, справжні провінції, необмежена влада в яких належала цим "короленятам", оскільки саме вони були там воєводами, старостами, капітелянами. На службу до магнатів хмарами сунула дрібніша шляхта з Польщі, стаючи орендарями, економами, начальниками надвірного війська.

I під Польщею українська спільнота не припиняла постійного опору денаціоналізаційним процесам і релігійному утискові. Щоправда, Люблінська унія погіршила загальну ситуацію в Україні, але при всіх негативних наслідках дала принаймні одну користь, що всі українські землі були злучені в одну цілість, між ними не стало кордону, отже, вільніше могли розвиватися загальноукраїнські процеси.

Отже, форсований наступ католицизму на українські землі, що посилився після укладення Люблінської унії, мав своїм наслідком ополячення та окатоличення українського народу, вів до загальної дезорганізації та занепаду православної церкви, яка катастрофічно втрачала роль осередку культурного життя, гаранта збереження національних традицій.