Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпора моя - копия.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
19.04.2019
Размер:
169.65 Кб
Скачать

70. Охарактеризуйте адміністративні інструменти реалізації грошово-кредитної політики

Інструменти грошово-кредитної політики — це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики. Особливістю інструментів грошово-кредитної політики є те, що, застосовуючи їх, центральний банк має можливість впливати на процеси, що відбуваються не тільки в грошовому секторі економіки, а й у реальному та зовнішньому секторах.

Вибір інструментів грошово-кредитної політики, які застосовуються центральними банками, досить широкий. Використання різних інструментів варіюється залежно від спрямованості економічної політики держави, ступеня відкритості її економіки, рівня розвинутості грошового ринку, особливостей національної банківської системи, традицій та конкретних обставин.

Інструменти грошово-кредитної політики умовно можна класифікувати за такими ознаками:

-характер впливу на грошовий ринок;

-спрямованість регулятивного впливу;

-характер впливу на ліквідність банків;

-періодичність використання.

За характером впливу на грошовий ринок інструменти грошово-кредитної політики поділяються на інструменти прямої дії (адміністративні) та опосередкованої, непрямої дії (ринкові).

Інструменти прямоїдії — це регулятивні заходи центрального банку, що мають форму обмежень, лімітів, директив. Вони спрямовані на обмеження сфери діяльності комерційних банків, зокрема визначають або обмежують ціни (процентні ставки) чи обсяги (кредитів). Яскравим прикладом застосування інструментів прямої дії є встановлення центральним банком для комерційних банків «кредитних стель», тобто обмежень на обсяг кредитних вкладень.

У країнах з розвиненою економікою перевага віддається інструментам опосередкованої дії, тобто ринковим інструментам грошово-кредитної політики. У країнах з перехідною економікою, де значну роль відіграє державний сектор, а ринкові відносини та інститути ще недостатньо розвинуті, доцільно поєднувати опосередковані (ринкові) та прямі (адміністративні) інстру­менти грошово-кредитної політики.

71. Охарактеризуйте політику грошово-кредитної рестрикції: умови і мета застосування,види, інструменти реалізації.

найчастіше грошово-кредитну політику класифікують на спрямованість її впливу на пропозицію грошей і процентної ставки, розрізняють 2 типи грошово-кредитної політики:

=грошово-кредитна експансія

=грошово-кредитна рестрикція

Грошово - кредитна рестрикція (політика дорогих грошей) застосовується в умовах високої інфляції. мета застосування6 загальмувати розкручення інфляційної спіралі

політика спрямована на скорочення пропозиції грошей та на збільшення відсоткової ставки.

інструменти грошово-кредитної політики:

-підвищення норм обов’язкових резервів

-підвищення облікової ставки ЦБ

-продаж ЦБ ЦП на відкритому ринку

-активізація депозитної політики ЦБ

грошово-кредитна політика супроводжується відповідною фіскально-бюджетною політикою, а саме:

=підвищення рівня оподаткування

=зменшення податкових пільг

=зменшення бюджетних витрат

Довготривале, невиправдане, неконтрольоване використання такої політики разом з гальмуванням інфляції може послабити ділову активність, може знижувати темпи економічного зростання і занятість економічного населення.

Тому доцільно застосовувати такий різновид цієї політики, як політика дезінфляції, вона запроваджує постійне, повільне, контрольоване скорочення пропозиції грошей і зростання відсоткової ставки.

4.Взаємовідносини НБУ з органами державної влади. В уряду і у ЦБ можуть не співпадати поточні задачі на короткостроковому інтервалі. Для ЦБ стабільність національної валюти завжди є пріоритетом, але наміри уряду при дефіциті бюджету – взяти гроші для підтримки соц.-ек стабільності. Існує 2 концепції побудови взаємовідносин ЦБ з урядом:1)ЦБ-це порадник уряду у монетарних питаннях і заключні рішення в ГК сфері за урядом; 2)має бути однакова незалежність ЦБ як від уряду, так і від суспільства. Неспівпадіння намірів уряду і ЦБ не повинно шкодити рівновазі грошового ринку. Для ЦБ важлива практика неформальних контактів з урядом. Розбіжності короткострокових намірів вирішується в цивілізованих країнах «за зачиненими дверима». Для ЦБ суспільний натиск не є проблемою, але він є проблемою для уряду. Реально ЦБ повинен вільно не упереджено застосовувати такі монетарні інструменти, що гратимуть на користь стабільності грошової одиниці.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]