57.Роль нбу у забезпеченні касового виконання державного бюджету.

Центральні емісійні банки, виступаючи у ролі банкіра держави і радника уряду з фінансових та економічних питань, зазвичай ведуть рахунки державних установ і відомств (міністерства фінансів, каз­начейства та ін.), акумулюючи фінансові надходження та здійсню­ючи платежі за дорученням власників коштів. Світовий досвід пока­зує, що центральні банки відіграють помітну роль в організації і касовому виконанні державного бюджету.

Суть касового виконання державного бюджету полягає у прийнятті розрахункових документів на виплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету, зарахуванні доходів на ра­хунки відповідних бюджетів, зберіганні грошових коштів бюджету, видаванні цих коштів на заходи, передбачені бюджетом, та веденні відповідного обліку й звітності. Отже, касове виконання бюджету - це організація та здійснення відповідних розрахунково-касо­вих операцій.

В Україні згідно із Законом «Про банки і банківську діяльність» ка­сове виконання державного бюджету організовує Національний банк України.

58.Зміст грошово-кредитної політики, вимоги до її інституційної основи та порядок формування грошово-кредитної політики нбу.

Грошово-кредитна політика – це складова загальної економ. політики держави, це складова кон’юнктурної політики.

Грошово-кредитна політика – це комплекс взаємопов’язаних заходів щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через ЦБ і які спрямовані на досягнення заздалегідь визначених економічних та соціальних цілей.

Виходячи з назви грошово-кредитна політика, вона реаліз. через грошовий механізм та кредитний. На додаток до цього поняття ввели поняття «валютна політика», яка реалізується через валютний механізм.

У світовій практиці застосовують поняття «монетарна політика», яка реалізується через механізм грошової емісії, кредитний механізм і валютний.

Основним суб’єктом грошово-кредитної політики витупає ЦБ, який її визначає і реалізує. Певну роль у визначення грошово-кредитної політики відіграє кряд країни, зокрема Мін.Фін., Мін.Екон., Держ.Казнач.

В України рада НБ розробляє «Основні засади грошово-кредитної політики», затверджує його і до 15 вересня подає в порядку інформ. ВР.

Основні засади грошово-кредитної політики складаються на підставі:

1.Прогноз. показників економіки та соціального розвитку країни

2.Проекти зведеного та державного бедж. України

3.Аналіз очікуваних результатів грошово-кредитної політики за рік, що передує прогнозу

Рада НБ здійснює контроль за виконанням Основні засади грошово-кредитної політики і може вносити зміни до них.

Об’єкти грошово-кредитної політики поділяються на:

-Віддалені – це реальний сектор економіки і соціальний сектор.

-Наближені – це показники грошового ринку через які монетарні інструменти здійснюють вплив на віддалені об’єкти (грошова маса, рівень % ставок, грошова база, обмінний курс).

Для проведення ефективної грошово-кредитної політики в країни повинна бути створена відповідна інституційна основа.

Основні складові цієї основи:

-Банківська система

-Грошовий ринок

Вимоги до банківської системи:

1.Створення в країні дворівневої банківської системи з наданням одному банку статусу центрального емісійного банку, на який поклад. повноваж. визн. і реаліз. грошово-кредитної політики.

2.Законодавче і фактичне забезпечення незалежності ЦБ.

3.Законод. закріпл. за ЦБ статусу резервного банку.

4.Законод. закріпл. за ЦБ статусу кредитора в останній інстанції і фінансового агента уряду.

5.Створення державної сис-ми регулювання банківської діяльності та нагляду.

6.Забезпечення високого рівня довіри до банківської сис-ми.

Вимоги до грошового ринку:

1.Забезпечення високого рівня структуризації грошового ринку.

2.Досягнення високого рівня лібералізації грошового ринку.

59.Типи грошово-кредитної політики: умови, мета застосування, види, інструменти реалізації.

Найчастіше грошово-кредитну політику класифікують за спрямованістю її впливу на пропозиції грошей і % ставки.

Розрізняють 2 типи грошово-кредитної політики:

-Політика грошово-кредитної експансії

-Політика грошово-кредитної рестрикції

Політика грошово-кредитної експансії (політика дешевих грошей) застосовується ЦБ в умовах економічної депресії виробничого спаду.

Метою цієї політики є стимулювання ділової активності, економічного зростання, скорочення безробіття.

Грошово-кредитна політика спрямована на збільшення пропозиції грошей і на зниження ринкових % ставок.

Інструменти грошово-кредитної політики:

-Зниження норми обов’язкового резервування

-Зниження облікової % ставки

-Купівля ЦБ ц.п. на відкритому ринку

-Активізація політики рефінансування КБ

Грошово-кредитна політика супроводжується відповідною фіскально-бюджетною політикою, а саме знижений рівень оподаткування, збільшені податкові пільги, зростання бюджетних витрат.

Довготривале, не виважене, некоректне застосування політики експансії може спровокувати зростання темпів інфляції, тому найбільш доцільно застосовувати такий різновид експансії як політика рефляції. За цієї політики пропозиція грошей нарощується повільно і поступово знижуються ринкові % ставки. Така політика забезпечує підтримання інфляції на низькому рівні і стає стимулятором економічного зростання.

Політика грошово-кредитної рестрикції (політика дорогих грошей) застосовується в умовах високої інфляції.

Мета: загальмування подальшого розкручування інфляційної спіралі. Політика спрямована на скорочення пропозиції грошей, на підвищення ринкових % ставок.

Інструменти грошово-кредитної політики:

-Підвищення норми обов’язкових резервів

-Підвищення облікової ставки ЦБ

-Продаж ЦБ ц.п. на відкритому ринку

-Активізація депозитної політики ЦБ

Грошово-кредитна політика супроводжується відповідною фіскально-бюджетною політикою, а саме підвищений рівень оподаткування, скорочення податкової пільги, знижуються бюджетні витрати.

Довготривале, не виважене, некоректне застосування політики рестрикції разом з гальмуванням інфляції може послабити ділову активність, може знижувати темпи економічного зростання і зайнятість населення, тому доцільно застосовувати такий різновид цієї політики, як політика дезінфляції, яка передбачає повільне, поступове скорочення пропозиції грошей і зростання ринкових % ставок.

60.Місце і роль грошово-кредитної політики в системі державного регулювання економіки.

Для здійснення впливу на розвиток економіки держави розробляють та здійснюють регулятивні заходи у різних її сферах: у виробництві, у сфері реалізації, у сфері інвестицій, у державних фінансах, на фінансовому ринку, у грошово-кредитній сфері. У сукупності ці заходи становлять загальноекономічну політику держави, яку умовно можна розділити на чотири складові: структурна політика; політика конкуренції; соціальна політика; кон’юнктурна політика.

Структурна політика передбачає надання державних субсидій або інших стимулів активізації розвитку відносно відсталих чи найбільш перспективних регіонів (регіональна політика), чи певних галузей або виробництв (галузева політика), чи секторів та спрямувань розвитку: великий, середній та малий бізнес; традиційний та інноваційний бізнес; виробництва з низьким та високим ступенем обробки матеріальних ресурсів, з низьким та високим ступенем технологічності (секторіальна політика).

Політика конкуренції передбачає заходи антимонопольного характеру, спрямовані на забезпечення ринкового ціноутворення, вільного доступу на ринки всім підприємцям, особливих правил взаємовідносин там, де вільна конкуренція утруднена — в енергетиці, сільському господарстві.

Соціальна політика спрямована на зменшення соціальної нерівності, що неминуче виникає в умовах ринкової економіки, шляхом часткового перерозподілу доходів між членами суспільства. Завдання соціальної політики певною мірою вирішуються через фіскально-бюджетний механізм.

Кон’юнктурна політика включає сукупність регулятивних заходів щодо впливу на співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринках. Завдяки цьому кон’юнктурна політика відрізняється переважно опосередкованим впливом на економічні і соціальні процеси, а результативність цього впливу менш оперативна і дієва.

За характером впливу на поведінку економічних суб’єктів кон’юнктурна політика не є внутрішньо єдиною. За цією ознакою в ній виділяються:

фіскально-бюджетна політика;

грошово-кредитна (монетарна) політика;

заходи прямого впливу.

Грошово-кредитна політика є елементом кон’юнктурної політики і через неї входить до структури загальноекономічної політики держави/

Головним завданням кон’юнктурної політики є забезпечення рівномірного розвитку економіки через згладжування коливань у кон’юнктурних процесах із метою досягнення загальноекономічної рівноваги та зростання обсягів виробництва. Таке згладжування може забезпечуватися засобами як монетарної, так і фіскально-бюджетної політики, або обома одночасно.

Роль монетарної політики визначається тим, що вона є не просто однією зі складових регулятивної системи держави, а її ключовим елементом з огляду на результативність впливу на економіку.

У разі проведення відповідної монетарної політики (рестрикції чи експансії) вдається достатньо згладити циклічні коливання, щоб стабілізувати на прийнятому рівні темпи економічного зростання, рівень цін та інфляцію. Така стабілізація є необхідною передумовою успішного функціонування всього ринкового механізму.

Завдяки стабілізаційній здатності монетарна політика відіграє надзвичайно важливу роль на переломних стадіях економічного циклу - під час виходу з депресії, при гальмуванні економічного спаду, запобіганні кризи надвиробництва. Відповідними монетарними заходами центральний банк має можливість активізувати чи сповільнити кожний із цих процесів залежно від завдань загальноекономічної політики держави.