
- •(Л15) 3.12. Призначення, компонувальні схеми та геометричні характеристики шасі [1], c. 119-123
- •Шасі з хвостовою опорою
- •Шасі с передньою опорою
- •Літаки з шасі велосипедного типу
- •3.13. Основні конструктивні частини і силові схеми шасі [1], c. 123-128
- •3.14. Засоби гальмування коліс шасі [1], c. 128-130
(Л15) 3.12. Призначення, компонувальні схеми та геометричні характеристики шасі [1], c. 119-123
Шасі – це система опор літака, призначена для забезпечення стоянки, руху по землі, зльоту і посадки. Для стійкого положення літака на землі необхідно мінімум три опори. Залежно від розташування опор відносно центру тяжіння (ЦТ), в якому прикладений вектор ваги літака G, розрізняють три компонувальні схеми шасі (рис. 3.33):
а) з хвостовою опорою;
б) з передньою опорою;
в) велосипедне шасі.
г)
Рис. 3.33. Компонувальні схеми та геометричні характеристики шасі:
а) з хвостовою опорою; б) з передньою опорою; в) велосипедне;
г) геометричні характеристики.
У літаків з шасі з хвостовою опорою основні опори 1 розташовані попереду центру тяжіння літака симетрично відносно його поздовжньої осі, а хвостова опора 2 позаду центру тяжіння.
У літаків, оснащених шасі з передньою опорою, основні опори 1 розташовані позаду центру тяжіння літака симетрично відносно його поздовжньої осі, а передня опора 3 розташована в площині симетрії літака попереду центру тяжіння.
У літаків з шасі велосипедного типу центр тяжіння знаходиться приблизно на рівній відстані від основних коліс або колісних візків 1, які розташовуються в поздовжній площині літака одне позаду іншого. Бічні опори 4, розташовані на кінцях крила, ударне навантаження при посадці і зльоті не сприймають. Бічні опори підтримують крило при крені літака під час стоянки і рулювання по аеродрому. Шасі велосипедного типу застосовують на літаках з тонким профілем крила (шасі прибирається у фюзеляж, а невеликі бічні опори – в крило).
На сучасних літаках цивільної авіації широкого поширення набули шасі з передньою опорою, що пояснюється наступними перевагами:
1 – можливістю приземлення на більшої швидкості в порівнянні з літаком, що має шасі з хвостовою опорою, оскільки при цьому носова стійка оберігає літак від капоту (завалення на ніс), енергійніше гальмуються колеса, запобігає “козління” літака (центр тяжіння розташовується попереду основних коліс) і при приземленні на основні колеса кут атаки і коефіцієнт Су крила зменшуються;
2 – хорошою шляховою стійкістю при пробігу на посадці та розгоні на зльоті;
3 – горизонтальним положенням осі фюзеляжу забезпечується хороший огляд екіпажу, створюються зручності для пасажирів, полегшується завантаження літака, реактивні двигуни розміщуються горизонтально і газовий струмінь не руйнує покриття аеродрому.
Але схема шасі з переднім колесом не позбавлена недоліків: складність пересування по м'якому і в'язкому ґрунту, оскільки заривається переднє колесо, велика небезпека при посадці з пошкодженою передньою опорою, велика маса конструкції, важкість забезпечення значного об'єму в передній частині фюзеляжу для прибирання колеса.
Шасі з хвостовою опорою
Ан – 2 (шасі не прибираються)
А – 6м (шасі прибираються)
Шасі с передньою опорою
Іл 114
Ан-148
Ан - 225
Літаки з шасі велосипедного типу
Av – 8a
Як - 28
Харіер
Для забезпечення необхідної стійкості і маневреності літака під час руху його по злітно - посадкової смузі опорні точки шасі повинні бути розміщені на визначеної відстані один від одного і від центру тяжіння літака. Основні величини, які характеризують розташування опорних точок літаків триопорної схеми з передньою опорою, наступні: колія, база, висота шасі, кут перекидання, кут стоянки і кут винесення основних коліс щодо вертикалі літака (рис. 3.33, г).
Колія шасі b – відстань між центрами площ контактів основних коліс із землею. Колія визначає поперечну стійкість літака і легкість маневрування його по землі. Чим ширше колія, тим менше можливість перекидання літака на крило і тим краще управління літака на землі за допомогою гальм. Проте стійкість шляху при цьому погіршується, оскільки літак стає більш чутним до будь-яких нерівностей аеродрому. При недостатньо широкій колії літак при зльоті і посадці з креном може торкнутися кінцем крила землі. У сучасних літаків колія шасі b = (0,15 - 0,35)∙l, тобто складає 15-35 % розмаху крила l, а колія літаків з невеликим подовженням крила (λ < 4,5) складає 0,5 розмаху крила.
База шасі В – відстань між центрами коліс основних і передніх (хвостових) опор. Для шасі з передньою опорою базу вигідно робити як можна більшою, оскільки при цьому зменшується небезпека перекидання літака через ніс. База визначає навантаження на передню або хвостову опору, і чим більше база, тим навантаження на допоміжну (передню або хвостову) опору менше. База шасі сучасних літаків складає 20-40 % довжини фюзеляжу. База шасі з хвостовою опорою особливого значення не має, вона вибирається з умов отримання необхідного кута стоянки, а також малого навантаження на хвостову опору.
Висота шасі літака Н – відстань від землі до центру тяжіння літака. Для літаків з поршневими і турбогвинтовими двигунами висота шасі обирається з умови, що при горизонтальному положенні базової лінії літака відстань від кінців лопатей повітряних гвинтів при повному обтисканні пневматиків коліс і амортизаційних стійок до поверхні аеродрому повинно бути не менше 50 сантиметрів.
У літаків з газотурбінними двигунами висота шасі приймається мінімальної, за умови витримки кута φ у межах, що забезпечують посадковий кут атаки крила αпос.. Кут φ називають кутом перекидання. Для літака з переднім колесом φ – це кут між площиною, дотичною до основних коліс шасі і хвостової опори, і землею при стоянці літака
φ = αпос. – αуст. – φст.,
де αпос. – кут атаки при супос;
αуст. – кут установлення крила, тобто кут між кореневою хордою крила і базовою лінією фюзеляжу;
φст. – кут стоянки літака.
Кут стоянки літака φст. – кут між поздовжньою віссю літака і горизонтом. Для шасі з передньою опорою φст. = 0 – 4°, а для шасі з хвостовою опорою φст. = αпос. – αуст..
Для шасі з переднім колесом велике значення має кут винесення шасі назад γ – це кут між вертикаллю і площиною, що проходить через центр тяжіння літака і точки дотику основних коліс шасі з землею при стоянці літака і необтиснених амортизаторах. Цей кут повинен бути мінімальним для зменшення навантаження на передню опору, але, в той же час, достатнім для оберігання від перекидання літака на хвіст при будь-якій посадці. Тому кут винесення шасі назад γ = φ + (1 – 2) °, де φ – кут перекидання.
При стоянці (рис. 3.34, а) між поверхнею аеродрому і опорами літака виникають реакції взаємодії. Сили реакції землі направлені вертикально вгору і рівні в сумі вазі літака
Rпер. + 2∙Rосн. = G,
де Rпер. – зусилля стоянки на передню стійку;
Rосн. – зусилля стоянки на основну стійку.
Рис. 3.34. Навантаження, які діють на шасі літака:
а) на стоянці; б) при приземленні; в) при розгоні; г) при посадці зі зносом.
Значення Rпер. і Rосн. залежать від співвідношень відстаней від центру тяжіння літака до передньої а і основних б стійок
Rпер. = G∙[б / (а + б)], 2∙Rосн. = G∙[а / (а + б)].
Зазвичай сила, що доводиться на передню стійку при схемі шасі з передньою опорою, складає 6 - 9 % від ваги літака, а на задню стійку при схемі шасі з хвостовою опорою 10 - 15 % від ваги літака.
При русі літака сили реакції землі діють похило до горизонту. При гальмуванні коліс під час приземлення (рис. 3.34, б) і набіганні їх на нерівності при розгоні (рис. 3.34, в) горизонтальна складова Fосн. і Fпер., яка направлена назад, збільшується. При посадці літака зі зносом (рис. 3.34, г знос вліво) або різкому його розвороті на землі з’являються бічні складові реакції землі Fп і Fл, при цьому зовнішня (ліва по ходу) стійка завжди навантажується більше внутрішньої.
Розрахункові навантаження на стійки шасі більше зусиль, що сприймаються на стоянці (Rпер. і Rосн.), оскільки при приземленні і русі літака з’являються додаткові інерційні сили Nин.. Шасі на міцність розраховують з урахуванням експлуатаційних перевантажень nе і запасу міцності f. Значення nе і f відповідно до норм міцності можуть досягати 2,6-3,5 та 1,5-1,65, відповідно. При посадці літака на три опори розрахункові навантаження на шасі визначаються як
Rр.осн. = nе∙f∙Rосн.; Rр. пер. = nе∙f∙ Rпер..
При приземленні літака (рис. 3.34, б) піднімальна сила Y врівноважує силу ваги G і силу інерції літака Nин.. При розгоні літака (рис. 3.34, в) піднімальна сила Y зростає від 0 до сили ваги G та, перевищивши її, відриває літак від землі.