7.Періодизація творчості Шевченка. Мотиви і образи ранньої лірики

9.03.1814 – 10.03.1861

1837- 1843 – ранній період

1843-1847 – період «Трьох літ»

1847-1857 – період заслання

1857-1861 – останні роки

1838р.-поема «Катерина»-початок розробки теми жінки-матері

Рання творчість

У ранніх творах (інколи і в пізніших) Шевченко переважно схилявся до романтики: в них бачимо його інтерес до незвичайного, яскравого і навіть таємничого, фантастичного, піднесений стиль мови, деяку розчуленість, навіть сентиментальність, захоплення історичним минулим, а це якраз основні риси романтизму. Поступово посилюються реалістичні мотиви в романтизмі Шевченка, він вносить у нього елементи соціальної сатири. Основа естетичної платформи Шевченка— правдиве зображення дійсності та висока художність, сміливе викриття антинародного ладу, активний гуманізм, впевненість у кращому майбутньому, заклик до визволення і побудови демократичної держави. Отже, Шевченко був романтиком і реалістом одночасно; в молодості, яка схиляє до романтики, писав і реалістичні твори («Катерина»), а в зрілому віці— і романтичні («Царі», «Давидові псалми»). Часто в одному творі тісно взаємодіють і романтизм, і реалізм («Гайдамаки»). Ці два методи тісно переплітаються в усій творчості Шевченка, джерелами якої були тогочасна дійсність, фольклор і літературні традиції.Народна пісня— одне з основних джерел «Кобзаря». Пісні матері, оповіді діда, односельців, народнопісенна творчість навіяли поетові балади «Причинна», «Тополя», поеми «Сова», «Сліпий», «Наймичка», «Відьма», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гамалія», «Гайдамаки», сотні поезій. Українська література попередніх століть (творчість Котляревського, Квітки-Основ'яненка, Гребінки, Боровиковського, Метлинського, Костомарова) та красне письменство інших народів також мали вплив на формування літературних смаків Шевченка. Йдеться передусім про російську і польську літератури. Проте основне джерело його творів— життя народу, зокрема покріпачених селян. 3 дитинства увібрав поет у себе пекучі народні болі, кущ радощі й високі, багатьма поколіннями вистраждані мрії.Мотив сирітства «Вітер з гаєм розмовляє», «Тяжко важко в світі жити», героїчні мотиви «Іван Підкова», «Гайдамаки». Мотив митця і мистецтва «Потебня»(образ поета-співця), «На вічну пам ‘ять Котляревському»-вірш, «Думи мої». Образи:мати, митець, козаки: «Гайдамаки»-Максим залізняк-гарна людина, у бою жорстокий і безстрашний, Гонта – істор. постать, вірний присязі, вбиває своїх дітей, кобзар Волох-настроював козаків на битву, Ярема-народний месник, образ ріки-уособлює силу і могутність народу.

8.Еволюція образу жінки матері у творчості Шевченка

Т. Г. Шевченко змалював у своїх творах як: “Катерина”, “Наймичка”, “Сова”, “Марія”, тяжку долю жінок матерів, які з різних причин пережили різні трагедії свого життя самостійно виховуючи своїх дітей. Першим твором в якому описується тяжка доля жінки-матері була поема “Катерина”. В ній автор змальовує тяжку долю матері яка народила свого позашлюбного сина від москаля, який нібито пішов на війну і не повернувся. Дівчина у розпачі, не знаходячи підтримки від своїх батьків, йде шукати на чужину свого коханого і в тяжкій душевній травмі вона кориться своїй долі, залишає сина напризволяще, і топиться. Автор описує Катерину, як слухняну дівчинку, яка усе життя була надією своїх батьків. Ось така доля чекала Катерину, одинока в злиднях вона шукала отця хлопчика, який покинув їх на завжди. Другим твором був твір під назвою “Наймичка”. Її доля трішки відрізняється від долі Катерини, але в вони десь перетинаються. Так наймичка яку звали Ганна, народила хлопчика Марка. Автор не дає навіть стислої історії його народження, а починає описувати події з того моменту. Як Ганна підкинула його, ще зовсім малого в дім до заможних селян. Чому мати йде на такий вчинок залишається тільки здогадуватися. Потім молода дівчина наймається до прийомних батьків свого сина. Перед Ганною стоїть тяжке випробування жити разом зі своїм сином, так щоб він нечого не запідозрив. Але саме найтяжче було питання: чи прийме він її, чи не звинуватить її у її вчинку. Так безперечно ці питання мучили жінку до того моменту, аж поки вона все не розповіла своєму синові. Хоча Ганна жила у добрих людей та все ж її долю можна назвати дуже тяжкою. Бо не кожна мати в наш час може витримати такі випробування. Як ми бачимо із попередніх абзаців загальний образ жінки-матері в творах Шевченка є таким: проста, добра, гарно вихована, красива дівчина, яка палко закохалась, але не вдало, має мужній характер, кориться своїй долі, (чого не можна сказати про Катерину, на мою думку, вона поступила не правильно), хоче щастя для свого малюка. У поемі „Сон". Описуючи становище українського народу під владою царського правління, він акцентує увагу і на тяжких муках жінок - матерів, що здатні винести на собі весь цей тягар, аби тільки нагодувати дитину: „ а там, під тином опухла дитина голоднеє мре", а „мати пшеницю на панщині жне".... Віддати себе на страждання, аби тільки зберегти щастя своєї дитини – це проста істина кожної жінки, що несе в собі надію кращого майбутнього. Саме вона несе життя наступних поколінь. Сучасна жінка – матір не відрізняється почуттями і вчинками від своїх попередниць. Суспільство змінило її соціальне становище, зробивши його набагато кращим, аніж це було за шевченківських часів. Але дана їй Богом місія: нести вогонь життя й безмежну материнську любов, що має рятувати світ від пекла, зберігається й досі. Я не помилюся, якщо скажу, що жінка – це святий грааль, у якому зібране все найкраще, найтепліше й найчарівніше у цьому житті. До неї линуть думки, коли погано, до неї ти йдеш, коли весело. Не має нічого в усьому всесвіті, що хотілося б оберігати так, як хочеться оберігати жінку.