Глава 7. Туристські формальності
69. Офіційна назва - Ісламська Республіка Пакистан - Jamhuriyat Islami Pakistan;Islamic Republic of Pakistan, англ.
Географічне розташування - на півдні Азії, на півночі півострова Індостан. На заході межує з Іраном, на північному заході - з Афганістаном, на північному сході і сході - з Індією, на півдні омивається Аравійським морем.
Найвища точка Пакистану знаходиться в горах Каракорум - гора К2 (Годвін-Остен) (8611 м). Це друга вершина в світі після Евересту. Територія - 803,9 тис. кв. км. Населення - 163,760 млн. осіб (2009 р.), щорічний приріст оцінюється в 2,8%. Столиця - Ісламабад - з передмістями - 856,235 тис. осіб. Це порівняно молоде місто (до 1959 року столицею було місто Карачі), планувальне рішення якого розроблялося відомим грецьким архітектором А. Доксиадісом. Ісламабад поєднує риси як сучасного європейського міста, так і елементи традиційної пакистанської архітектури. Адміністративний поділ - 4 провінції: Пенжаб, Сінд, Хайбер-Пахтунхва ( кол. Південно-Західна прикордонна провінція (ПЗПП) і Белуджистан, які поділяються на області; федеральна столична територія Ісламабад та Територія племен федерального управління (ТПФУ). Великі міста: Лахор, Равалпінді, Хайдарабад, Карачі, Пешавар. У містах Пакистану проживає близько 30% населення. Всі вони, як правило, мають окремі спільні риси. Є традиційне "східне" місто, що виникло багато століть тому і оточене стіною з ворітьми. Дуже вузькі вулиці, зазвичай без тротуарів, заповнені пішоходами, велосипедистами, возами. Життя концентрується навколо запорошеного базару, обліпленого незліченними дрібними крамничками. Центральні, сильно переущільнені квартали поєднують житлові, адміністративні, культурні, ділові та інші функції. Поза міськими стінами у великих містах в колоніальний період виникли кантонменти - квартали з казармами військових частин, під захистом яких розміщувалася англійська колоніальна адміністрація, а також будівлі великих європейських торговедьних фірм. Пізніше в кантонментах поселилася місцева знать. Офіційна мова - урду; англійська використовується як офіційна. (60% населення розмовляє мовою панджабі, 16% - пушту, 12% - сіндхі). Грошова одиниця - пакистанська рупія = 100 пайсів.
Клімат країни
Пакистан перебуває в помірній субтропічній кліматичній зоні, клімат, в основному, напівпосушливий, але на півдні країни він таки посушливий. Його особливості характеризуються спекотним літом і прохолодною або холодною зимою, та значними коливання між крайнощами температури в конкретному районі. Ці узагальнення не повинні, приховувати явні відмінності, що існують між конкретних регіонами країни,оскільки, у прибережній зоні уздовж Аравійського моря, як правило, кліматичні умови - помірні та теплі, а замерзші засніжені хребти Каракоруму та інших гір на Крайній Півночі Пакистану вирізняються холодним кліматом круглий рік, тому й вони доступні тільки для альпіністів світового рівня лише на кілька тижнів в травні і червні щороку.
Пакистан має чотири сезонні пори року: прохолодна і суха зима триває з грудня по лютий; гаряча і суха весна триває з березня по травень; літо дощове, оскільки, південно-західний мусон триває з червня по вересень; а восени період мусонів відступає у жовтні та листопаді. Початок і тривалість пір року, також різниться в залежності від місця розташування території (північ чи південь країни).
У низинах, середня температура самого холодного місяця січня між 12 °C і 16 °C на півдні змінюються лише вздовж узбережжя, а середньомісячна температура взимку становить до 20 °C. У літні місяці з травня по вересень (за винятком територій на більших висотах) на всій території країни нестерпно спекотно. Середня температура, як правило, близько 30 °C, а в деяких місцях можна зафіксувати навіть граничну температуру в 50 °C. Розподіл опадів вкрай нерівномірний, в загальному, вони знижуються з півночі на південь. Достатню кількість опадів отримує тільки передгір'я Гімалаїв і крайня північ Пенджабу, де їх кількість складає 1000 мм на рік. Лахор же отримує лише близько 500 мм, а в південних штатах Пенджаб і Сінд, менше ніж 200 мм на рік. Дощі випадають майже виключно під час короткого південно-західного мусону у липні і серпні, а в іншу пори року сухо.
Екстремальна сухість переважає в Белуджистані, у західних гірських районах кількість опадів навіть не доходить до 100 мм на рік. Взимку часті морози, а середня температура січня лише 10 °C. Зате влітку, тут притаманні такі ж кліматичні умови, як на рівнині Інду. Лише у висотних районах, Белуджистану спостерігається температура набагато помірніша від рівнинних територій, зрештою, й вологий тут становить від 200 до 300 мм опадів на рік. Белуджістан отримує більшу частину своїх не частих опадів в зимовий період, а в літній мусон тут випадають лише залишки від південно-західного мусону, тоді як його західні райони, захищені горами, взагалі, без дощу цієї пори року.
Високогірні долини на крайній півночі Пакистану мають зовсім відмінні, від всієї країни, кліматичні умови. Температури в діапазоні мінус не рідкісні взимку протягом всього дня. Хоча літо тепле й помірне, але такої спеки, як на долині Інду не спостерігалося. Річна кількість опадів характерна для північних Гімалаїв, становить 1500 мм на рік і змінюється в меншу сторону з півночі на захід цих місцин.
[ред.]Геологія, грунти й корисні копалини країни
Детальніше: Геологія Пакистану
Детальніше: Корисні копалини Пакистану
Пакистан в своїй геологічній будові перекриває як індійську та євразійські тектонічні плити. Де його провінції Сінд і Пенджаб лежать на північно-західній частині Індійської платформи, а Белуджистан і більша частина Північно-Західної прикордонної провінції знаходяться в межах Євразійської плити. Північні райони і провінція Азад Кашмір лежать в основному в Центральній Азії по краю Індійської плити і тому схильні до проявів руйнівних землетрусів, спричинених стиканням двох тектонічних плит.
більшість території Пакистану охоплює північно-західну околицю Індійської (Індостанської) платформи та частину Середземноморського складчастого поясу. На платформі лежить східна низовинна частина країни (рівнина Інду), перекрита антропогеновими відкладами. Породи осадового чохла — палеозой, мезозой і палеоген — розкриваються тільки у Соляному хребті.
До складчастого поясу належать гірські системи західної і півної частини країни — Іранське нагір'я, Гіндукуш, Гімалаї. В західній частині — Белуджистані, що являє частину Альпійської геосинклінальної області, виділяють декілька зон зі сходу на захід: міогеосиклінальна (карбонатні відклади крейди та палеогену), евгеосинклінальна (тріас — юрські вапняки та гіпсові породи офіолітової серії крейди), зона палеоген-міоценовогофлішу та зона вулканітів і гранітоїдів крейди та палеогену. Складчаста область півніічної частини країни складена гнейсами, кристалічними сланцями і гранітами докембрію. Вздовж її північно-західного краю простягається зона флішоїдних та вулканогенних відкладів палеозою і мезозою з інтрузіями гранітів. Складчаста область обрамлена прогинами, виповненими неогеновими моласами.
Найважливіші родовища корисних копалин пов'язані з осадовими комплексами околиць платформи і складчастої області. Пакистан має розвідані запаси різних корисних копалин: нафти, вугілля, природного газу, бокситів, бариту, золота, міді, залізних руд, флюориту, марганцю, стибію, поліметалічних руд, целестину, сірки, кам’яної солі, гіпсу, магнезиту, вапняків,глин та інших копалин (в меншій мірі).
В Пакистані широко представлене ґрунтове різноманіття. На Індській рівнині широко поширені родючі алювіальні ґрунти в річкових долинах і напівпустельні сіроземи на межиріччях. У гірських районах послідовно знизу вгору змінюються каштанові, бурі лісові, субальпiйські таальпійські гірські лукові і лучно-степові ґрунти. У міжгірських пониженнях Белуджистану поширені піщані пустельні ґрунти і солончаки, на півдні Сінда - солончаки, а в межах пустелі Тар - безплідні піски.
[ред.]Гідрологія країни
Основною особливістю гідрології країни є річка Інд, головна артерія всієї території Пакистану. Назва Інд походить від «Сіндхі» - санскритського слова, що означало ще й «океан» (з якого також похідними йдуть Сінд, індус та Індія). Інд є однієї з світових великих річок, бере початок у південно-західному Тибеті лише близько 160 км на захід від його притоки Сатледжу бере свій початок ріка Брахмапутра. Площа водозбору річки Інд складає майже 1 мільйон квадратних кілометрів, а всі великі річки Пакистану - Кабул (Kabul), Джгелюм (Jhelum), Ченаб (Chenab),Раві (Ravi)і Сатледж (Sutlej) - впадають в нього. Завдяки такому обширному басейну річки, сформувалися родючі рівнини наповнені мулом який несе в своїх водах річка Інд. Саме тому, ця область була заселена сільськогосподарськими цивілізаціями, принаймні 5000 років тому.
Верхній басейн річки Інд включає провінцію Пенджаб, в нижній басейн річки Інд починається умовно на річці Панджнад (Panjnad) (злиття східних приток Інду) і простягається на південь до узбережжя. У Пенджабі (що означає в народі «земля на п'яти водах») течуть Інд, Джгелюм, Ченаб, Раві і Сатледж, але остання, в основному протікає на індійській стороні кордону. У південній частині провінції Пенджаб, британці спробували використати водні ресурси для зрошення ще в колоніальний період, тому вони втілили проект, який згодом дістав назву Канал Колоній (Canal Colonies). Іригаційні проекти, сприяли виникненню інтенсивного господарювання, незважаючи на посушливі умови, і призвело до важливих соціальних і політичних перетворень в країні.
Пакистан має дві великі греблі: гребля Тарбела (Tarbela Dam) на річці Інд, недалеко від ранніх буддійських поселень Таксіла і гребля Манґла (Mangla) на річищі Джгелюм в Пенджабі, поблизу кордону з Азад Кашмір побудована в рамках проекту (Indus Basin Project) по впорядкуванню використання басейну річки Інд[5] [6]. Васак дамба (Warsak) побудована на річці Кабул поблизу Пешавара набагато менша. Ці дамби, разом з серією каналів і гребель побудованих ще британськими колонізаторами і розширеними уже після здобуття Незалежності, мають життєво важливе значення для національної економіки і відіграють важливу роль в успокоєнню та нормалізації водних ресурсів в повеневий період (приміром, внаслідок повені 1992 року, було спустошено значні площі в північній гірській місцевості і рівнини Пенджабу, чого в 21 столітті вже не зустрічається).
Пакистан - багатонаціональна держава, населення якої розмовляє більше ніж 20 мовами. У країні проживають пенджабці, сіндхи, пуштуни, белуджі, брагуї, кхо (читральці), кохістанці та інші. Окрему етнонаціональну групу представляють мохаджири - мусульмани-переселенці з Індії та їхні нащадки. Пенджабці - найчисленніший народ Пакистану. Серед них виділяють етнографічні групи, які розмовляють на західнопенджабських діалектах - лахнда, або ленді, (мультани, джатки, тхали, аванкари, потхохари тощо - загалом близько 14 млн. осіб). Пенджабці заселяють верхню і середню частини рівнини Інду. Райони нижньої течії Інду заселені сіндхами (близько 9,5 млн. осіб). У горах, прикордонних з Афганістаном, мешкають пуштуни (близько 10 млн. осіб). На крайньому заході країни мешкають белуджі (близько 1,7 млн. осіб). У центральній частині провінції Белуджистан розселені брагуї (близько 0,4 млн. осіб). Пуштуни, белуджі і брагуї проживають також у сусідніх районах Афганістану та Ірану; зберігають залишки родово-племінного розподілу, частина їх веде напівкочовий спосіб життя. На крайньому заході - гірські народи: кхо (або читральці; понад 100 тис. осіб) і кохістанці (близько 100 тис. осіб). У містах багато вихідців з Індії (гуджаратці, раджастханці та інш.- близько 1,5 млн. осіб). У містах мешкає також близько 25 тис. персів і 10 тис. парсів.
Чисельність біженців з Афганістану становить від 2 до 5 млн. осіб. Мусульмани становлять 97% населення (близько 2/3 - суніти і 1/3 - шиїти). Релігійні меншини - християни, індуси, сікхи, буддисти, парси тощо. Середня тривалість життя - 62 роки. Сільське населення - понад 70%. Середній рівень писемості - близько 40% (чоловіки - 55, жінки - 25). Понад чверть населення проживає в містах; найбільші з них - Карачі (близько 10 млн. осіб), Лахор (понад 4 млн. осіб), Фейсалабад (1,5 млн. осіб), Равалпінді (1,1 млн. осіб), Хайдарабад (1,1 млн. осіб), Мултан (1,0 млн. осіб). Численність населення країни змінювалася у зв'язку з міграцією населення між Індією і Пакистаном після розділу в 1947 р., а також обміном населенням між Пакистаном і Народною Республікою Бангладеш. Із загальної кількості економічно активного населення 18,5 млн. людей (за даними ООН) - 70,5% зайняті в сільському господарстві. Населення розміщується по країні дуже нерівномірно. Висока густина характерна для районів зрошуваного землеробства в долині Інду та її приток. Гірські і напівпустельні райони заселені мало. При середній густині 81 людина на 1 км2 у Пенджабі - 205, а в Белуджистані - всього 7 осіб.
70. Малайзія - унікальна країна, де є сусідами, гармонійно доповнюючи один одного, стародавня культура і високий рівень життя. Сучасні міста зовсім не заважають дикій природі з її дивовижною флорою і фауною. Береги радують чистими пляжами і прозорою морською водою, готелі - чудовим сервісом, а місцеві визначні пам'ятки вже готові відкрити всім бажаючим таємниці і звичаї стародавніх народів.
Малайзія вражає своїм спокоєм, доброзичливістю місцевих жителів та комфортними умовами для відпочинку. М'який клімат і завжди гарна погода дозволяють приїжджати сюди в будь-який час року. Тут можна повністю розслабитися і побути собою. Тут немає забобонів і нетерпимості, тільки море, тільки сонце, тільки найцікавіші події.
У Малайзії постійно проходять фестивалі і свята: у представників різних віросповідань - християн, буддистів, даосистів, індуїстів і послідовників племінних релігій - є свої приводи влаштувати урочистості. Крім того, існують свята, що не несуть на собі відбиток релігійності. Це щорічний Фестиваль квітів, що проходить в липні, вересневий Фестиваль Малайзії, День федеральних територій, що відзначається 1 лютого в Куала-Лумпурі та Лабуане, День незалежності, який припадає на 31 серпня і національний вихідний - День народження короля.
Відпочинок в Малайзії - це в першу чергу її курорти, де вас чекають чисте море, обширні пляжі, дивовижні своєю флорою і фауною коралові рифи. І, звичайно, в кожному місті є цілий ряд природних, культурних та архітектурних пам'яток.
Актуальність: на сьогоднішній день туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети, тому дослідження туристичного потенціалу кожної країни є вкрай важливим й актуальним.
Об'єктом дослідження є туристичний потенціал Малайзії
Предметом дослідження туристично-країнознавчі ресурси даної країни
Мета: дослідити туристично-країнознавчий потенціал Малайзії
Завдання:
дати загальну характеристику країни
визначити ресурси оздоровчо-лікувального туризму
охарактеризувати ресурси пізнавально-екскурсійного туризму
виявити основні формальності при в'їзді-виїзді іноземних туристів
Розділ 1
1.1 Загальні відомості
Географічне положення. Держава Малайзія географічно складається з двох частин, розділених Південно-Китайським морем: Західної Малайзії (Малайї) на півдні півострова Малакка і Східної Малайзії (Саравак і Сабах) - на півночі і північному-заході острова Калімантан (Борнео) в Малайському архіпелазі.
Півострів Маллака адміністративно роздільний на штати, які умовно можна розділити на південні (Мелака, Джохор), північні (Кедах, Перліс і Перак і острів Пенанг), центральні (Селангор, і Негері Сембілан) і східні штати (Келантан, Паханг і Теренггану).
Загальна площа країни 342 тис. кв. км. Здавна Малайзія вважалася місцем перетину торговельних інтересів Європи і Азії, і придбала репутацію ділового центру. Кожен з 13 штатів має власний колоритом і "обличчям".
На заході півострів омивається Андаманським морем і протокою Малакка, на сході Південно-Китайським морем.
Площа - 330 400 км2
Населення - 21,3 млн. чоловік: малайці (53%), китайці (30%), індійці (7%) та інші. У країні проживає більше 60 різних етнічних груп. Всі ці та інші народності живуть в мирі і дружбі
Столиця. Куала-Лумпур
Адміністративний розподіл. Малайзія - федерація в складі 13 штатів і федеральних територій
Куала-Лумпур і Лабуан.
Мова. Офіційна мова - малайська, для письма використовується латинка. Практично всюди розмовляють англійською.
Релігія. Офіціальна релігія країни - іслам. Разом з тим, поширеними є буддизм, індуїзм, християнство. Двадцяти шести мільйонне населення країни - це своєрідна суміш малайців, корінних мешканців малакського півострова, китайців, і індусів, даяків та інших племен острова Борнео. Проте, проживаючи сотні років поруч, вони майже не змішуються, кожен з народів зберігає свою мову, традиції, релігію тощо.
Гроші. Офіційна грошова одиниця - малайський рингіт.1 дол=3,8 рин. Адміністративний поділ: 13 штатів та 3 Федеральні території.
Економіка. Малайзія країна, яка динамічно розвивається, одна з найбагатших країн даного регіону.
Клімат. Екваторіальний. Вологість - близько 80%, середньорічна температура близько 26 С. Найбільша кількість опадів в Східній Малайзії випадає з листопада по лютий. В Західній Малайзії - з травня по жовтень.
Автотранспорт. Шляхи в прекрасному стані. Рух лівосторонній. Таксі достатньо дешевий вид транспорту (ціну необхідно оговорювати завчасно).
Флора, фауна. Більш 60% країни займають джунглі. У Малайзії поширено близько 8000 різновидів
рослин, включаючи 2000 різновидів дерев, 800 різних видів орхідей і 200
видів пальм.
Фауна може похвастатися наявністю слонів, носорогів, тигрів, леопардів,
тапірів, ведмедів, орангутанів і гібонів. На території східної Малайзії
розташовано одне з найбільших поселень різних птахів у світі.
1.2 Ресурси оздоровчо-лікувального туризму
1.2.1 Курорти
Лангкаві - екзотичний архіпелаг з 99 тропічних островів, мирно лежить біля берегів штату Кедах, розташованого на північному заході Малайського півострова. Омивані спокійними бірюзовими водами Андаманського моря, острови покриті древніми лісами з різноманітною рослинністю і багатим тваринним світом. Лангкаві прекрасний вибір для тих, хто віддає перевагу для відпочинку не дуже людні, незіпсовані цивілізацією місця. Він має інфраструктуру і зручностями світового рівня: сучасним міжнародним аеропортом, здатним приймати великі пасажирські лайнери; прекрасними дорогами; побудованими за останнім словом причалами для яхт; готелями - від скромних закладів до шикарних лауреатів премій у галузі туризму; чудовими полями для гольфу і відмінним асортиментом розваг.
Лангкаві - острів легенд, який також називають островом "Коричневого орла". Лангкаві добре відомий своїми білосніжними пляжами, теплим морем і затишними бухтами, як ніби спеціально створеними для спокійного відпочинку.
Крім того, Лангкаві - справжній рай для справжніх шанувальників шопінгу - широкий асортимент, висока якість та низькі ціни. До ваших послуг: заняття водним спортом в кристально чистій воді, подорожі в джунглі і в рибальські села.
Гурмани також довго не зможуть забути всі вишукування національної кухні, спробувавши хоч раз соковиті екзотичні фрукти, чудову рибу і морепродукти. Тут відпочивала Королева Єлизавета друга, Маргарет Тетчер, Роберт Мугабе і Нельсон Мандела.
Визначні пам'ятки Лангкаві.
Куах (столиця Лангкаві) - головне місто острова Лангкаві з населенням 11 тисяч чоловік. Він знаходиться на південно-сході острова і відомий своїми лавками, що торгують сувенірами з черепашок і місцевого мармуру, а також магазинами безмитної торгівлі, розташованими на єдиній вулиці міста, що протягнулася уздовж узбережжя.
Акваріум Лангкаві. Відкритий у березні 1996 року, цей один з відомих акваріумів в Азії, перебуває в містечку Пантай Ченанг на Лангкаві. Тут представлено більше 5000 морських і річкових риб, а також безліч живих коралів.
Центр народних промислів (Craft Cultural Centre) розташований на північному узбережжі острова Лангкаві, недалеко від пляжу з чорним піском, приблизно в 30 хвилинах їзди від аеропорту і 45 хвилинах від Куах. Побудований на схилі пагорба з видом на море, цей центр пропонує широкий вибір малайзійських сувенірів, таких як витончений батік ручної роботи і майстерно викувані вироби зі срібла.
Датаран Ланг (Площа Орла). Саме її насамперед бачать ті, хто приїжджає на Лангкаві морем. Ця площа розташована біля причалу в Куах і приваблює перш за все величним статуєю коричневого орла з розпростертими крилами.
Площа чудово спланована, тут є заплави, мости, криті альтанки, ресторани і цегляні арки. Близькість до моря і м'який бриз роблять цю площу ідеальним місцем для неспішних прогулянок або тихого вечері прохолодним ввечері.
Крокодилової ферма розташована в містечку Телук дата в 30 км від Куах. Ферма, зареєстрування відповідно до Конвенції про міжнародну торгівлю тваринами, що знаходяться під охороною закону, займає площу 20 акрів і налічує більше тисячі крокодилів різних видів у природних умовах, зібраних з усього світу. Тут можна побачити цікаве вистава за участі крокодилових "зірок".
На північно-західному узбережжі півострова Малакка знаходиться мальовничий острів Пенанг або "Перлина Сходу", як його називають до цих пір. Цей малайзійський острів зберігає відбиток свого колоніального минулого, символом якого є заснована англійцями столиця Джорджтаун.
Тут можна не лише цікаво і різноманітно відпочити, але і покататися на велорикшах, познайомитися з історією Малайзії, тому що історія острова налічує кілька століть. Пенанг був відкритий в 1786 році англійцями і швидко перетворився в торговий місто, де вигадливо змішалися Схід і Захід, кров і традиції різних народів. Символом Пенанг можна назвати Пенангскій міст, що протягнувся на 13,5 км і з'єднує материкову і острівну частині штату. Пенангскій міст офіційно визнаний одним з найдовших в Азії і третім по протяжності мостом у світі.
Острів Пангкор. Для тих, кому набридла метушня цивілізації, краще відправитися на цей казковий острів. Головна визначна пам'ятка острова - це його білосніжні пляжі і смарагдова вода. Пангкор - це оазис незайманих джунглів, коралових рифів, смарагдових заток. Тут немає гучних розваг і дискотек, зате можна оглянути старовинний форт голландська, збудований в 1670 році, який використовувався як склад для олова і фортеця для захисту від піратів. Сьогодні лише каміння і залишки стін нагадують про його колишньої могутності.
Недалеко від острова Пангкор розташований невеликий острів Пангкор Лаут, який знаходиться в приватному володінні, але в'їзд сюди дозволено. Тут у мальовничому Смарагдовому затоці, що входить до числа ста кращих пляжів в світі, цей райський куточок вражає своєю красою. Можна лише захоплюватися пишнотою золотих пляжів, облямованих шепоче щось морському бризу кокосовими пальмами, буйством яскравих фарб тропічного заходу. Острів немов спеціально створений для тих, хто шукає повного усамітнення і спокою а рівень пропонованих послуг і першокласний сервіс здивує навіть самих вибагливих туристів.
З аеропорту Місцевих напрямків Куала Лумпур на Пангкор здійснюється по кілька рейсів щодня. Час польоту - 40 хвилин. Можливий переїзд на легковому автомобілі, час в дорозі близько 3.5 годин. Якщо переїзд наземний, то необхідно буде брати катер. На сам острів з Лумута - невеликого прибережного містечка ходить комфортабельний катер. Час у дорозі - 45 хвилин.
Штати Келантан (Kelantan), Тренгану (Terengganu) і Паханг (Pahang) утворюють регіон Східного узбережжя. Келантан і Тренгану з їх очевидною прихильністю минулого помітно відрізняються від інших штатів Малайського півострова.
Келантан прийнято називати колискою малайської культури, де присутні сліди сильного тайського впливу. В основі економічної діяльності місцевого населення лежать рибальство, сільське господарство і кустарна промисловістю Особливої слави Келантану принесли його реміснича продукція, тканини та вироби з срібла.
Теренгану в основному це рибальські села, піщані пляжі і незаймані коралові острови.
Ці краї - ідеал любителів пляжної життя, тому-то саме пляжі і складають його гордість. Найпрекраснішим з островів, що лежать біля берегів штату, вважаються Перхентіан. Місцеві пляжі відомі своїм невеликим ухилом і дрібними водами. І купальщики і любителі позагоряти відчувають себе тут чудово. У прибережних скелях зустрічаються печери, які можна обстежити на дозвіллі. Крім того, це місце незайманою флори і фауни. Шкірясті гігантські черепахи щорічно відвідують берега штату з травня по жовтень, вважаючи за краще околиці Рантау Абанг (Rantau Abang), щоб відкласти яйця. Деякі особини цих дивних тварин досягають 2,5 м в довжину і важать до 375 кг. Під час спостереження за черепахами слід дотримуватися певних правил, щоб їх не потурбувати. Для цього видовища найкраще підходять місячні ночі і час, коли приплив стоїть у своїй найвищій точці.
Приблизно в 50 км від Куала-Теренггану і Куала-Бесут знаходиться архіпелаг Реданг, що складається з 9 островів, а саме: власне Реданг, Пінанг, Лінг, Екор Тебу, Керангга Бесар, Керангга Хесіл, Паку Хесіл, Паку Бесар і Ліма. Води протягом 7 морських миль навколо цієї групи островів були оголошені морським парком в 1985 р.
Реданг оточують численні рифи з багаторічними плітообразнимі кораловими утвореннями дивної краси
Води навколо острова рясніють яскравими морськими мешканцями. На Реданг є, чим зайнятися, будь то морські купання, плавання з маскою, веслування на каное або походи в джунглі. Так як район оголошений заповідною зоною, збір коралів і морських тварин заборонено. Центр морського парку (Marine Park Center) - відмінне місце для сноркелінга і дайвінгу. На глибинах від 10 до 15м є сад твердих коралів з горбками поріти, покритих ялинковими хробаками. Недалеко від пристані на глибині 3-5 м є штучний риф з рясним рибної фауною (мурена, риба-топірець, бійцівські рибка, групер, кальмар). Праворуч від пристані лежить затонуле судно.
1.2.2 Гірські курорти
Фрейзерс Хілл (Fraser's Hill)
Цей чарівний шматочок мирної старозавітні сільської Англії прилаштувався на висоті 1524 м. Його відрізняє затишна, невибаглива атмосфера. Спадщина колоніальних часів, курорт отримав назву на честь англійського шукача пригод Луїса Джеймса Фрейзер. В кінці XIX ст. той джентльмен побудував собі хатину в тутешніх горах і почав бізнес, транспортуючи олов'яну руду на мулах. На рубежі століть він тихо зник, залишивши своє ім'я. Це прохолодне притулок від міського шуму відоме своїм вередливим полем для гольфу на 9 лунок, що належить клубу Фрейзерс Хілл (Fraser's Hill Golf Club). Воно розташоване в центрі містечка і відкрито для всіх. Під Фрейзерс Хілл можна оселитися в одному з чудових старовинних будівель або бунгало, скористатися послугами місцевого кінного клубу та дитячим майданчиком, відвідати міні-зоопарк і озеро. По навколишніх джунглях прокладено багато стежок, що знайомлять з представниками гірської флори і фауни. Ці місця популярні й у любителів спостерігати за птахами, які зафіксували в районі 260 видів пернатих, в тому числі рідкісних. Щоб піднятися на Фрейзерс Хілл, необхідно спочатку доїхати з Куала Лумпура до Куала Кубу Бару (Kuala Kubu Baru), а звідти до перевалу.8-кілометровий підйом по звивистій мальовничій дорозі завершиться на вершині. Фрейзерс Хілл з його прохолодним кліматом приваблює численних глядачів на щорічні Пташині змагання.
Кемерон Хайлендз (Cameron Highlands)
На висоту 1820 м, де розкинулося Камероново нагір'я, або Кемерон Хайлендз, можна дістатися з міста Тапах (Tapah) в штаті Перак. Нагір'я було відкрито в 1885 р. картографом Вільямом Кемероном. Той описав околиці як "прекрасне плато з пологими схилами в оточенні величних гір". Повиті туманом вершини і долини дійсно прекрасні. Спочатку сюди кинулися плантатори-чаєводи і ті, хто зробив стан внизу і тепер шукав прохолодне затишне місце, щоб відпочити від трудів. За ними почали прибувати китайські овочівники, і почалося стрімке освоєння тутешніх земель. Кемерон Хайлендз ділиться на три основні райони. Приблизно в 45 км від Тапаха розташований Рінглет (Ringlet), основний аграрний центр з великою кількістю плодових і овочевих господарств. Далі шосе веде в головне місто нагір'я Танах Рата (Tanah Rata), де розміщуються шале, котеджі, бунгало і ресторани для туристів. За 3 км від Танах Рата знаходиться Брінчанг (Brinchang) з готелем міжнародного класу і полем для гри в гольф на 18 лунок. У Брінчанге розбиті квіткові оранжереї, городи, фруктові сади і чайні плантації. Головні визначні пам'ятки цього краю включають полуничні ферми, терасові посадки фруктів і овочів, чайні плантації та рожеві сади. Тут найкраще купувати свіжі, дешеві фрукти та овочі. Деякі маршрути за місцевими джунглями виливаються в неспішну ледачу прогулянку, інші обертаються суворими гірськими експедиціями.
Гентінг Хайлендз (Genting Highlands)
Гентінг Хайлендз лежить на висоті 2000 м і представляє собою сучасний гірський курорт. Головною його визначною пам'яткою є розкішний комплекс-казино з готелем, залами для глядачів і дискотеками. На горі також розмістилися кілька тематичних парків, під дахом і на відкритому повітрі, обладнані запаморочливими американськими гірками і сімейними атракціонами. У критому стадіоні можна грати в баскетбол, настільний теніс, бадмінтон і сквош. Тут же є зал для боулінгу та критий басейн. Для проживання пропонуються апартаменти, бунгало і готелі. До всіх цих задоволень 51 км від Куала Лумпур, які автотранспорт долає за годину. Побувати в Гентінг Хайлендз - унікальна можливість зануритися в світ розваг. Це місце ідеальне для сімейного відпочинку: різноманітність атракціонів, які захоплюють не тільки дітей, але і дорослих, жвавість і яскравість, наповнюють атмосферу відчуттям свята.
Букіт тінг (Bukit Tinggi)
Букіт тінг - курорт в горах в 50 км від Куала-Лумпура (1 година їзди на машині). Архітектура Букіт тінг повторює архітектурний дизайн 16 століття французького міста Colmar і друга назва курорту - Colmar Tropikale. Серед місцевих цінителів свіжого прохолодного повітря далеко від міського шуму він також відомий як Французька Село. У Букіт тінг є чудовий ботанічний сад, де ростуть найцікавіші квіти. Є ставок з різнокольоровими коропами і навіть лебедине озеро. Є і свій японський куточок з хатиною, де проводять японську чайну церемонію.
Розділ 2
2.1 Ресурси пізнавально-екскурсійного туризму
2.1.1 Визначні пам'ятки Малайзії
Куала Лумпур. Петронас Твін Тауерс (PETRONAS TOWERS)
В даний час - це два найвищих будівлі в світі. Всередині будинків розташовані Філармонія Петронас, численні магазини. Вежі відкриті для відвідування туристами. Дві вежі, висотою 452 метри над рівнем моря, з'єднуються туристичної майданчиком - мостом на рівні 88 поверху.
Телевежа Менар Куала Лумпур
Найвища в Азії (421 м) вежа відкрита в серпні 1996 року. Для відвідувачів є оглядовий майданчик і крутиться ресторан, звідки можна милуватися видом столиці і долини Кланг. Башта також працює за своїм прямим призначенням як ретранслятор.
СТАТУЯ МУРУГАНА (LORD MURUGAN)
Найбільша релігійна скульптура в світі. Висота покритої золотою фарбою статуї, яка уособлює індуїстського бога Муругана, становить 42,7 м. Скульптуру встановили біля підніжжя самого знаменитого індуїстського храму Малайзії в районі Бату-Кейвз (Batu Caves).
Флагшток НА ПЛОЩІ MERDEKA SQUARE
У центральній частині площі Merdeka Square - найвищий флагшток у світі (100 метрів). Тут розвивається малайзійський прапор, його можна побачити майже через усе місто, особливо вночі, коли національний прапор знаходиться "під увагою" багатьох прожекторів.
КАНАТНИЙ МІСТ (TREETOP WALK)
Найдовші у світі підвісні канатні містки відкриті для туристів на території Екопарк Gunung Inas в східному малайзійському штаті Саравак. Довжина унікальною стежки, що отримала назву Treetop Walk, становить 925 м. Вона проходить через джунглі на висоті 26 м. Одночасно на кладці можуть перебувати 30 осіб. Кожен турист проходить інструктаж з мір безпеки і нормам поведінки в джунглях. Відвідувачі можуть спостерігати за дикими тиграми, слонами, ведмедями і оленями, а також за екзотичними птахами, в тому числі - за відомими птахами-носорогами. Всього, за підрахунками фахівців, на території заповідника мешкають понад 600 видів птахів, 288 різних ссавців, 140 різноманітних змій і більше 80 видів ящірок, що досягають у довжину трьох метрів.
Вапняковї печери
На острові Борнео знаходиться Національний парк Мулу з найдовшими у світі вапняковими печерами, в яких проводяться навіть занурення з аквалангом.
Океанаріум "Підводний світ" (UNDERWATER WORLD LANGKAWI)
Найбільший в Азії океанаріум. У ньому зібрано понад 5000 різних морських мешканців, і туристи можуть спостерігати їх у безпосередній близькості, проходячи по п'ятнадцятиметрової тунелю на дні. Глядачів від морських хижаків захищають 38 міліметрів загартованого, спеціально обробленого скла. Відкритий щодня з 10 до 18 вечора.
ФУНІКУЛЕР (Пенанг)
З гори Пенанг (Букіт Бендера, гори-прапор) висотою 830 метрів над рівнем моря, відкривається панорама острова і Джорджтауна. До цих пір працює найстаріший в Азії фунікулер, побудований по швейцарському проекту в 1923 році. Подорож до вершини займає 30 хвилин, в ході якого туристи можуть милуватися навколишніми пейзажем. Початок роботи фунікулера о 6.30 з 30-ти хвилинним інтервалом.
FIRST WORLD HOTEL (PAHANG)
Найбільший готель в світі. Розташований недалеко від Куала-Лумпура, в гірському курортному районі Малайзії Genting Highlands в штаті Pahang. У готелі налічується 6118 номерів. На території комплексу знаходяться тропічний парк, торговий центр, міні-Діснейленд і єдине в Малайзії казино, що залучає як громадян Малайзії, так і іноземних туристів.
І, нарешті, "найбільш здоровий місто в світі" також знаходиться в Малайзії. Столиця острівного малайзійського штату Саравак, розташованого на острові Калімантан (колишнє Борнео), місто Кучінг виграв конкурс на звання "найздоровішого міста світу 2006 року". Це місто вже другий раз за останні п'ять років стає переможцем у проведеному конкурсі. Раніше аналогічний приз був присуджений столиці Саравака в 2002 році.
2.1.2 Національні парки та заповідники Малайзії
Національний парк Гунунг-Мулу
Національний парк на острові Калімантан, в штаті Саравак. Утворений в 1985 році, площа 50 тис. га. Охороняє природні комплекси вологих тропічних лісів і грандіозної печерної системи в горах Мулу, де знаходиться найбільший на планеті підземний зал Саравак довжиною 700, шириною 300 і висотою 70 м. Надзвичайно багата фауна парку, що включає димчастих леопардів, малайських ведмедів, мавп (гібонів і Носачов), азіатських Оленька і інших звірів, а також птахів-носорогів, короткопалі дроздів та інших рідкісних пернатих. У печерах Мулу мешкає кілька сот тисяч летючих мишей. На розташованій поряд з печерами горі Апі височіють, немов частокіл, сотні гострих вапнякових башт - породження тропічного карсту.
Національний парк Кінабалу
Національний парк на острові Калімантан, в штаті Сабах. Організований у 1935 році, площа близько 15 тис. га. Охороняє природні комплекси вологих тропічних і гірських лісів і заростей рододендронів на схилах найвищої вершини острова - гори Кінабалу (4103 м). У нижньому поясі дощових лісів зустрічаються орангутанг, малайський ведмідь і олень-мунтжак, а в гірських джунглях - рідкісний вид мавп - тонкотел. Флора парку за своїм багатством не знає собі рівних у країні. Одних тільки орхідей в парку понад 1 тис. видів. В одному з куточків Кінабалу, в околицях мальовничого водоспаду Ланганган, можна зустріти найбільшу квітка світу - раффлезію, що досягає 1 м в діаметрі.
Національний парк Таман-Негара
Національний парк в центральній частині півострова Малакка. Заснований в 1938 році, площа 434 тис. га. Охороняє природний комплекс вологих тропічних лісів. У складі фауни парку: індійський слон, Суматранський носоріг, олень-замбар, тапір, малайський тигр, димчастий леопард та інші характерні мешканці малайських джунглів.
Заповідник Енду-Кота-тінг
Заповідник на південному краю півострова Малакка. Створений у 1965 році, площа 227 тис. га. Охороняє природні комплекси мангрових і вологих тропічних лісів на морському узбережжі і долини річки енду, де збереглися рідкісні діптерокарповие джунглі. У фауні багато унікальних тварин (мавпи гібон і орангутанг, Суматранський носоріг, малайський ведмідь, та й інші). Пташиний світ заповідника нараховує кілька сотень видів пернатих. Не менш багатий тут і світ плазунів, серед яких багато рідкісних видів змій.
Визначні пам'ятки Малайзії
Малайзія приваблива для туристів не тільки нескінченними піщаними пляжами і прекрасним кліматом. Малайзія пропонує своїм гостям зануритися в дивовижний світ мистецтва і архітектури великих цивілізацій старовини - індійської та китайської. Малайська цивілізація взяла від них найкраще і привнесла в них свій особливий неповторний колорит. Ніде в світі ви не знайдете такого дивного сусідства, як в Малайзії: найвища будівля у світі чудово уживається з найбільшим в Південно-Східній Азії будійським храмом.
Але Малайзія це не тільки тисячі стародавніх пам'ятників і таємничих споруд. Малайзія це ще і мільйони кілометрів непрохідних джунглів. Саме відвідуване місце в джунглях Малайзії - це заповідник Таман Негара, розташований в гористій місцевості на території трьох малазійських штатів. Таман-Негара - це перше місце для тих, хто хоче відвідати справжні джунглі. Вік джунглів Таман Негара оцінюється в 130 мільйонів років.
На території парку знаходиться печера Гуа-Телінг. Пробравшись крізь вузький прохід, можна потрапити у велику підземну камеру, на стелі якої висять тисячі кажанів.
У Малайзії Ви зможете відвідати Пенангський міст, офіційно визнаний третім за протяжністю в світі, гору Пенанг, з якою Вашому погляду відкривається чудовий вид на лежачий внизу острів, а так само найбільший в Південно-Східній Азії храм Кек Лок Сі.
На острові Пенанг біля західного узбережжя малазійського півострова знаходяться найкрасивіші китайські храми. Багатством і тонкістю дерев'яної різьби виділяється храм Дракона Гор в самому центрі старої частини міста Джорджтаун. У Пінанге є єдиний в Малайзії Храм змій, де на вівтарях, серед бронзових курильниць лежать клубками десятки отруйних змій. Їх можна брати в руки - вони не вкусять, так як ситі і одурманені пахощами.
Знамениті буддійські храми Пенанг. Храм Аир хітам ("чорна вода"), інакше - храм Десяти Тисяч Будд: саме стільки зображень Будди зберігається у високій білій пагоди і прилеглих приміщеннях. Вівтарі храму охороняють гігантські фігури богів і героїв Китаю. У Сіамській храмі лежить в приміщенні 12-метрового кам'яного Будду охороняють 10-метрові велетні з ликами чудовиськ і дракони. Біля храмів проходять святкування. Самий барвистий з них - свято Дев'яти богів імператора.
У Кучінг, столиці острова Саравак, є палац Білих Раджа - нащадків англійця Брука, в минулому столітті правив цим піратським краєм.
На північному заході Малайзії, в теплих водах Андаманського моря розташовані острови Лангкаві. Його південно-західне узбережжя являє собою суцільну смугу білих піщаних пляжів. На північно-заході острова збереглися вологі тропічні ліси. Телага Туджух - так називаються 7 розташованих одне над іншим озер на пологому гірському схилі. Холодна вода перетікає з одного озера в інше, і, як свідчить місцева легенда, саме сюди спускаються з гір феї, щоб викупатися і вимити свої довге волосся. Телага Аир Панас - гарячі озера в центральній частині острова. Недалеко від цього місця скидається на скелі водоспад Дуріан Перангін.
Даянг-Бунтінг - острів, що знаходиться поблизу від островів Лангкаві. Інтерес представляє Озеро вагітної жінки, відокремлений від моря вузьким перешийком. Сюди здійснюють паломництво страждають безпліддям жінки, які п'ють з озера воду в надії зцілитися від недуги.
Приблизно в 13 км на північ від Куала-Лумпур знаходяться печери Бату Кейвс. Ці печери, що утворилися близько 400 млн. років тому в вапнякових породах, зовсім випадково виявив у 1878 р. американський натураліст Вільям Хорнадей. Сьогодні буддисти щорічно відзначають тут свято "Тайпусам", що влаштовується на честь бога Муругана. У цей день віруючі, читаючи молитви, вносять статую свого божества в особливу Храмову печеру, для чого їм доводиться подолати 272 сходинки. Процесія, підбадьорює безперервним боєм барабанів і криками, справляє сильне враження.
В кедах, в джунглях по берегах річки Буджанг на північно-заході півострова ще в минулому столітті були знайдені сліди стародавніх цивілізацій - залишки квадратних фундаментів храмів, що служили іноді усипальницями. Ця місцевість отримала назву Долини Гробниць. Тут був центр індуїстської цивілізації I тисячоліття нашої ери, яка існувала задовго до Малаккської султанату. Пік Кедах, видимий звідси, служив орієнтиром індуським мореплавцям і був місцем, де мешкали їхні боги. Тут створюється перший в країні національний історичний парк.
Розділ 3
3.1 Ресурси активного і спортивного туризму
3.1.1 Спорт і активний відпочинок
Малайзійці захоплені спортсмени, і в країні організовується безліч міжнародних турнірів. Завдяки сонячному тропічному клімату більшість з них може проходити цілий рік. Населення Малайзії любить фубол, бадмінтон, хокей на траві, теніс і сквош. До інших улюблених видів відносяться велоспорт, крикет, боулінг, регбі, настільний теніс, софтбол і автогонки.
Довга берегова лінія Малайзії з розсипаними поблизу численними островами зумовлює популярність водних змагань. У розмістилися в багатьох куточках країни морських заповідниках є прекрасні умови для катання на водних лижах, віндсерфінгу, підводного плавання і дайвінгу. Розвитку таких похідних видів спорту як веслування на каное та сплав на плотах чудово сприяє розгалужена річкова система.
Футбольні змагання проводяться тут від шкільного до між ¬ народного рівня. Матчі Чемпіонату напівпрофесійної ліги і Кубка Малайзії приваблюють масу уболівальників. За популярності їм не поступаються міжнародні турніри з бадмінтону, які час від часу приймає країна.
По всій Малайзії розкидані чудові, різноманітні поля для гри в гольф. Матчі з гольфу стають модним дозвіллям у вихідні, тим більше, що перебування на гольф-курортах дозволяє отримувати задоволення від інших розваг.
Видовищні змагання влаштовуються протягом усього року. Країна регулярно виступає господинею різних міжнародних турнірів. Так, в 1998 р. в суперсучасному Національному спорткомплексі на Букіт Джаліл в Селангор пройшли останні у минулому тисячолітті Ігри країн Британської Співдружності націй. Комплекс представляє собою універсальний спортивний містечко з великою кількістю відкритих і закритих арен, серед яких є стадіон для хокею на траві, плавальні басейни, треки і відкриті траси.
Усе більше визнання в Малайзії отримують гоночні види, тим більше що зараз країна має в своєму розпорядженні чудовою складною трасою для змагань Формули-1 в Сепанг, пліч-о-пліч з Міжнародним аеропортом Куала Лумпура. Тут розміщена двох'ярусна центральна трибуна на 30000 глядачів, а на трав'яних укосах по ходу дистанції можуть розташуватися ще 100000 чоловік. Довжина траси складає 5542 км з 15 поворотами і 9 прямими відрізками. На цій новітній гоночної арені збираються кращі пілоти для участі в малайзійському етапі Гран-прі Формули-1 під егідою концерну Петронас (Malaysian Petronas F1 Grand Prix).
3.1.2 Проживання
Будинки привітних жителів Малайзії відкриті для іноземних гостей, що бажають познайомитися зі старовинним укладом життя в селі-Кампунг, отримавши незабутні враження. Пожити в старозавітні селі, можливо, самий легкий і швидкий спосіб дізнатися справжню Малайзію. Ви переконаєтеся, що життя тут тече трохи спокійніше, ніж у містах, - саме те, до чого прагнуть цінителі мирної простоти ужитку.
Гості не просто занурюються в побут місцевих жителів, але дуже скоро зав'язують дружбу з привітними господарями, які ставляться до них, як до рідних. Перед вами відкриється сільська життя в усіх його подробицях, в тому числі, незабутні уроки малайської кулінарії і сімейні посиденьки за обідом і вечерею. Саме по собі різноманітність і чудовий смак ретельно приготованих страв вразить будь-якого! Іноді гостям пропонується освоїти секрети місцевої куховарство, навчившись збирати інгредієнти, мити їх і готувати. Обраним щасливчикам випаде можливість взяти участь у зборі сезонних фруктів, або за допомогою довгого бамбукового жердини з лезом спробувати зрізати кокосові горіхи, що висять на пальмі, на висоті 10-15 метрів! Коли зі школи повернуться дітлахи, позабавтеся все ще популярними народними іграми в їх компанії, почніть змія або розкрутіть дзига, пограйте в чонгкак. А може бути, вам захочеться обстежити околиці, посидіти біля ставка, спробувавши щастя на рибалці, або спробувати себе на землеробських роботах. Увечері вам покажуть народні танці, активно запрошуючи приєднатися до танцюристам. Долучитися до чарівності малайських звичаїв, зберігалися століттями і все ще живим у наш час. Поживи пліч-о-пліч з господарями, розділяючи з ними трапези, будьте частиною їх сім'ї. А повертаючись додому, забрав із собою незабутні враження від зустрічі з іншою культурою і дружбу з людьми, які будуть щасливі знову привітати вас, коли б ви не повернулися до Малайзії!
3.1.3 Національні свята та фестивалі
Європейський Новий рік. Широко святкується скрізь, крім штатів, де основне населення складають мусульмани (Джохор, Келантан, Кедах, Перліс, Тренгану).
Тхайпусам. Неробочий день в штатах Пінанг, Негрі-Сембілан, Перак, Селангор, де живе велика кількість індійців. Це самий барвистий індійське свято. Не пропустіть! З особливою пишнотою відзначається в Куала-Лумпурі, втім в Пінанге теж. Тхайпусам перш за все - свято тамільська. Інші індійці якщо не розглядають його як єретичний, то, щонайменше, ставляться до нього трохи насторожено, бо Шива створив людське тіло як храм душі, і тому терзати його - гріх. Присвячений Субрахманье, синові Шиви, це свято в Індії заборонено, але, як у давнину, наголошується в Малайзії та Сінгапурі.
Китайський Новий рік. Офіційно свято триває два неробочих дні, але насправді він триває 15 днів і є, по суті, щорічним відпусткою для більшості китайців.
Весак (травень). Це найголовніше свято в будійському календарі, оскільки він відзначає народження, прозріння і смерть Будди. У цей день прийнято випускати голубів з клітин і давати пожертви ченцям.
Свято Кааматан в Сабах (травень 1-31). Каамантан, або свято врожаю, наголошується племенами на знак подяки богам за рясний врожай. Під час свята влаштовуються конкурси краси, танців, проводяться ритуальні обряди. Кульмінацією свята стає церемонія подяки богів, відбувається Верховною жрицею.
Свято Нефритового імператора (9 перших днів нового року). Бог Владика Небес, що чинить суд над померлими і отримує від богині Вогнища щорічний звіт, не створений з нефриту, а лише мешкає на Нефритовий горі, що стоїть посеред блакитного Раю.
Великдень. Улюблене свято Малакки.
Хари-Рая-Пуссі (Аідіп Фітр). Останній день рамадана (неробочий), свято закінчення посту. Мусульмани його відзначають у домашньому колі.
Ченг-Бенг. Китайський свято Всіх Святих.
День Бога-мавпи.
26 липня. Свято св. Анни в Пінанге. Дивно, наскільки багато християнських свят в мусульманській, "нетерпимою", країні, у той час як їх практично немає в країнах буддійських, "віротерпимої". Протягом дев'яти днів служаться меси в церкві св. Анни в Букіт-Мертаджаме (Saint Ann Church). Нічне хода зі свічками відбувається 26 і 29 числа.
Святкування голодних примар. Цей китайський свято триває весь сьомий місяць за місячним календарем.
День народження пророка Магомета. Вихідний день. Читання Корану в мечетях.
31 серпня. Національне свято - День незалежності. Неробочий день.
Діпавалі. Шлях Світла. Останній індуїстський свято в році. На цьому зупиняються. Їм відзначається наступ чергового індуського року. Індійці бажають один одному "хеппі Діпавалі". Протягом цілого місяця висвітлюється все і всілякими засобами. У будинках горять невеликі масляні лампади, "Вікка", як символ перемоги світла над темрявою, добра над злом і Крішни над тираном Наракасурой. Лакшмі, богиня багатства і дружина Вішну, спускається на землю. Час умилостивити її, щоб вона обсипала вас рупіями.
Свято місячних коржиків і свято ліхтариків. По суті, це один і той же свято, але його виникнення пояснюється по-різному. Свято місячних коржів - суто патріотичний. Коли йшла війна з монгольськими окупантами, китайці передавали один одному таємні вести в "коржах, круглих як луна". На зміну монголам прийшли загарбники з Маньчжурії, їх змінили європейці, а тих - японці. Таким чином, Китай весь час був окупований.
Існує наступна легенда: один цар, тиран і гнобитель власного народу, наказав приготувати для себе напій безсмертя. Його дружина дуже любила своїх підданих і вирішила це еліксир знищити, за чим і застав її чоловік. Цариці не залишилося нічого іншого, як випити напій і полетіти на Місяць. З тих пір планета випромінює на людей світ її милосердя. На честь жалісливий цариці народ їсть місячні коржі, які гарні на смак і продаються на кожному розі. За іншим переказом, злий дракон захотів з'їсти світло. Тоді батьки роздали дітям ліхтарики, і чудовисько, не знаючи, з якого світильника почати, прийшло у відчай і померло. Що б там не було, маються на надлишки і коржики, що нагадують собою Місяць, і різноманітні ліхтарики, хоча ніхто добре не знає причини їх появи.
31 грудня. У зустрічі Нового року беруть участь навіть мусульмани. У цю ніч не рекомендується сідати за "баранку", так як дорожні пригоди вже давно стали невід'ємною частиною якоїсь свята.
Фестивалі
Фестиваль квітів (липень). Щороку в липні проводиться барвистий фестиваль, під час якого міста буквально захльостує море квітів. У готелях і торгових комплексах проводяться конкурси на краще квіткове оформлення.
Фестиваль Малайзії (вересень). Щороку у вересні Малайзія широко відзначають свій фестиваль, що триває два тижні. Проводиться він в Куала-Лумпурі, і беруть участь у ньому всі 13 штатів країни.
Фестиваль "Мункейк" (вересень). Це свято відзначається малайзійським китайцями в пам'ять перемоги Китаю над монголами під час правління Юаньської династії.
3.1.4 Розваги та нічне життя
З настанням темряви міста перетворюються. Кольоровими вогнями горять реклами клубів, дискотек, залів караоке, ресторанів, барів та кінотеатрів. З настанням темряви в Куала-Лумпурі відкривається безліч дискотек і барів. Тут можна приємно провести час у компанії друзів. Дискотеки оснащені за останнім словом техніки лазерним світловим та аудіо-обладнанням, а в затишному барі Ви зможете послухати вашу улюблену музику, а також Вам запропонують легкі напої та закуски. Більшість барів і дискотек відкриваються увечері і закриваються після півночі. Нічні клуби в Малайзії можуть бути двох типів: китайські і європейські. У китайських клубах, куди приходять переважно китайці випити, перекусити і поговорити з приятелями, завжди гамірно і атмосфера дуже невимушена. У європейських нічних клубах все більш церемонно і офіційно, сюди приходять повечеряти в тиші, послухати легку музику і потанцювати. Вар'єте, відкриті як правило допізна, пропонують вишукану кухню і чудові естрадні вистави за участю зарубіжних артистів. Тут збираються заможні люди, які бажають добре провести час. Для любителів гострих відчуттів цілодобово відкрито казино (в годині їзди від Куала Лумпур в Гентінг Хайлендз), де ви можете зіграти в рулетку, блек джек, кено, тай сай і помірятися силами з гральними автоматами. У більшості міст агентства подорожей і готелі пропонують туристам вечірню екскурсію по місту, яка зазвичай завершується вечерею в чисто малайзійському стилі і фольклорним поданням за участю ансамблю народного танцю.
3.1.5 Кухня Малайзії
Малайзія цілком заслужено пишається своєю кухнею - однієї з найсмачніших кухонь у світі. На її формування особливо яскраво вплинули китайські та індійські провінції, а також багато страв запозичені з Таїланду. Основні інгредієнти малайзійській кухні - свіжі тропічні фрукти і соковиті морепродукти, які поєднуються зі спеціями, чілі і карі, запозиченими з індійською і Таїланду кухонь. Повсюдно використовується кокосове молоко, що додає однорідну консистенцію і приємний смак карі і багатьом інших страв.
Основний компонент будь-якої малайзійській трапези - рис. Кожен день за обідом на гарнір до численних рибним, овочевих страв і страв з птиці подається велика порція рису. Яловичина практично не вживається, як і у всіх азіатських країнах. Рецепти дуже різні в залежності від штату. Іноді основні інгредієнти можуть бути однаковими, але готуються вони абсолютно по-різному і подаються з різними гарнірами. Все це залежить від смаків людей, що проживають у цій галузі і доступних в цьому місці продуктів. Наприклад, найпопулярніше малайзійське блюдо nasi lemak готується абсолютно по-різному в штаті Кедах (Kedah) і в Джохор (Johor) або Селангор (Selangor). Вам варто спробувати обидва, щоб оцінити по достоїнству всю несхожість приготування цієї страви в різних штатах.
Екзотичні фрукти в Малайзії доступні круглий рік. Кращими місцями для покупки фруктів є сільськогосподарські та нічні ринки. Серед різноманітних фруктів можна виділити наступні: папайя, рамбутан, гуава, Чику, кокосовий горіх, дуріан, ананас, манго, кавун, Дуку, мангустін, банани, Памела, джамбо аїр, фрукт-звезда. Далее ми розповімо трохи про деяких фруктах.
Сніданок - це найважливіша трапеза дня, а не швидкий перекус. Скуштуйте ароматне nasi kandar, рибне карі, що подають із м'ясом у чилі-соусі та з вареними яйцями. Або спробуйте nasi dagang, липкий рис, приготовлений у кокосовому молоці і поданий з рибним карі, кокосовим самбал або маринованим огірком. Їх зазвичай подають на сніданок.
Чудову і в той же час недорогу їжу можна купити практично в будь-якому місці в Малайзії в основному, завдяки вуличним торговцям, які поширені повсюдно. Де б ви не були - в селі, в маленькому місті або великому, ви обов'язково зіштовхнетесь на вуличні прилавки з чудовими частуваннями. Обід в такому вуличному кафе на вулиці може здатися занадто простим і несолідним, але в Малайзії таке частування дуже поширене і шановані. Кращі прилавки так само популярні і переповнені відвідувачами, як і відомі ресторани. Деякі такі кафе відкриті з ранку до вечора, а деякі відкриваються увечері і працюють до ранку. Є й такі, які працюю цілодобово, сім днів на тиждень.
Ось деякі страви малайзійської кухні; багато хто з цих страв можна купити у вуличних забігайлівках. Такі місця самі знайдуть вас - якщо ви бачите, що щось на прилавку виглядає дуже смачно, великий шанс, що це дійсно так. ТА такий же апетитний прилавок ви можете не побачити протягом усього дня, тому користуйтеся можливістю і неодмінно покуштуйте апетитне блюдо.
Сатей (Satay) - найпопулярніша малайзійське блюдо. Маленькі шматочки яловичини, баранини або курки, замариновані в спеціях і надіті на тонкі бамбукові палички, які потім засмажувати на барбекю над гарячим вугіллям. Подають сатей з ketupat (рисовими котлетами) і салатом зі свіжих огірків, ананаса і ріпчастої цибулі. Також неодмінно подають солодкий і пряний арахісовий соус.
Насі Лемак (Nasi Lemak) - страва з рису, приготованого в кокосовому молоці. Його подають з ikan bilis (анчоусами), самбал, вареними яйцями, смаженим арахісом і шматочками огірка. Це найпопулярніше блюдо до сніданку.
Роті Кана (Roti Canai) - ще одне улюблене блюдо до сніданку, популярне в Малайзії. Зроблені з пшеничного борошна, млинчики roti canai часто готують у збитим яйцем і дрібно порізаною цибулею.
Насі деганг (Nasi Dagang) - популярна страва до сніданку, популярне в провінціях Kelantan and Trengganu. Рис брастарі та рибне каррі - прості, але дуже смачні компоненти цієї страви.
Насі Горенг (Nasi Goreng) - смажений рис. Просте блюдо, в якому поєднуються шматочки м'яса, креветок, яєць і овочів.
Роджак (Rojak) - салат з ананасом, огірком, оладками з креветок і вареного яйця, який подають з арахісовим соусом.
Char Kway Teow - плоска рисова локшина, яку обсмажують з меленим часником, свіжими креветками, бобовими паростками, молюсками і яйцями, і приправляють соєвим соусом і пастою чілі.
Рис з куркою - існує кілька варіантів рису з куркою, але самий знаменитий - Hainanese. Курку подають з рисом, відвареним в курячому бульйоні. Часник, соус чілі, шматочки огірка і листя коріандру додають цієї страви незабутній смак і аромат.
Каррі Лакса (Curry Laksa) - страва з локшини, яку подають в соусі каррі з відвареної куркою, молюсками, тофу і бобовими паростками.
Ренданг (Rendang) - вид м'ясної страви, приготування якого займає багато годин. М'ясо, кокосове молоко, чілі, цибуля та спеції (кориця, гвоздика, коріандр і мускатний горіх) готуються на повільному вогні. У результаті виходить смачна страва з ніжним ароматом. Його їдять з rice ketupat (рисовими котлетками) або lemang (липким рисом, відвареним у кокосовому молоці).
Висновок
Отже, в сучасних умовах туризм являє собою одну з найбільш розвинених галузей світового господарства, а також одну з форм міжнародної торгівлі послугами, які найдинамічніше розвиваються. Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку окремої країни: туризм розширює внески в платіжний баланс країни, забезпечує зайнятість населення, сприяє диверсифікації економіки, а також раціональному використанню рекреаційних ресурсів. Проте індустрія туризму несе з собою і певні небезпеки: відплив валюти за кордон, екологічні і техногенні небезпеки; втрата культурних цінностей. В сучасних умовах туризм являє собою одну з найбільш розвинених галузей світового господарства, а також одну з форм міжнародної торгівлі послугами, які найдинамічніше розвиваються. Соціальні і економічні тенденції в розвинених країнах дозволяють припустити зростання попиту на міжнародний туризм. Природні рекреаційні ресурси Азії у поєднанні з центрами давньої культури можуть служити для розвитку міжнародного туризму різного профілю.
72. Офіційна назва - Республіка Індонезія ( Republik Indonesia, англ.).
Географічне положення - Індонезія знаходиться в Південно - Східній Азії на островах Малайського архіпелагу (Великі і Малі Зондські о-ви) і західній частині о. Нова Гвінея, які простяглися вздовж екватора. Крайні західну і східну точки країни розділяють приблизно 5150 км, а крайні північну і південну -1931 км.
Площа території - 1,9 млн кв. км
Адміністративний поділ - країна ділиться на 31 провінцію (province) і 2 особливі адміністративні округи - Джакарта і Джок’якарта.
Столиця - м. Джакарта - Jakarta - 9, 700 млн осіб р.
Населення - 242,500 млн осіб (2011 р.)
Великі міста - Сурабая (3000 тис. осіб), Бандунг (2500 тис. осіб), Семаранг (1700 тис. осіб), Медан (1600 тис. осіб), Палембанг (1300 тис. осіб), Уджунгпанданг (1100 тис.осіб), Банджармасін (700 тис. осіб ). На островах Ява і Суматра (7% території країни) проживає 65% всього населення республіки.
Офіційна мова - індонезійська.
Релігія - близько 80% населення - мусульмани - сунніти, протестанти і католіки - 10%, є також ті, які сповідують буддизм , індуїзм, анімізм, конфуціанство та інш. вірування.
Грошова одиниця - індонезійська рупія = 100 сенам.
Ресурси
В Індонезії є багато, часто нерозвіданих, покладів корисних копалин, включаючи нафту, природний газ, олово, марганець, мідь, нікель, вугілля та боксити. Найбагатші поклади олова знаходяться на островах Банка, Сінґкеп та Беллітон. Нікелю — на Целебесі, Галмагері та Папуа. Поклади марганцю розташовані на центральній Яві, Суматрі, Калімнтані і Целебесі. Мідьзнаходиться переважно на Папуа. На островах Ріау, Банка, Сінґкеп та на Калімантані знайдені боксити, а вугілля на Суматрі. В Індонезії також є поклади заліза, сіри, золота та срібла, але на економіку вони мало впливають.
На межі ХХ-ХХІ ст. І. постачає на світовий ринок ряд важливих сировинних товарів, зокрема: нафту і природний газ (2/3 експортних прибутків), олово, нікелеві руди. Основа енергобалансу І. — нафта (бл. 80 %), а також природний газ (18,1 %). На кам'яне вугілля припадає всього 0,9 %, гідроенергію — 1,4 % ВВП.
[ред.]Сільське господарство
Стійкий мусонний клімат і рівний розподіл кількості опадів зробили можливим вирощування сільськогосподарських культур майже по всій території Індонезії. Однак, землі для посівів займають тільки одну десяту частину суші. На Яві більшість обробленої землі займають тераси для вирощування рису, здебільшого вздовж північних береговий та центральних рівнин. В сухішій східній частині Яви вирощують кукурудзу, маніоку, солодку картоплю, земляний горіх (арахіс), сою, тютюн та каву.
Розвиток на Суматрі та інших зовнішніх островах не такий інтенсивний і складається переважно з невеликих ферм. Проте, навколо Медану лежать великі плантації, які вирощують тютюн,каучукові дерева, пальмову олію, капок, чай та каву. Рис, кукурудзу та маніоку вирощують в основному у районі рідкого лісу на півночі та Палембангу на південному сході.
Худоби відносно мало — близько 15 млн кіз, 12 млн голів великої рогатої худоби і 10 млн свиней. Проте курей розводять дуже багато, у 2002 їх було понад мільярд. За підтримки Японії розвивається рибальство у великих масштабах.
[ред.]Промисловість
Заміщення імпорту та підтримка сільськогосподарського сектору довго були двома основними цілями індустріальної політики. Заміщення імпорту було застосоване для таких товарів як їжа,текстильні вироби, добрива і, в результаті цього широкомасштабна політика індустріалізації не розпочалася до кінця 80-х років ХХ ст. Через це промисловість зростала дуже повільно, і зараз оцінюється не більше ніж одна четверта частина ВВП.
За традицією, найрозвиненішими галузями промисловості в Індонезії були ті, що займалися обробкою сільськогосподарських ресурсів та корисних копалин. Зараз велику частину виробництва займають малі та середні приватні підприємства, більшість з яких виготовляють товари загального вжитку. Багато малих підприємств належать китайцям, які емігрували зі своєї батьківщини. Ці невеликі майстерні виробляють такі товари загального вжитку як меблі, побутові прилади, текстильні вироби та займаються друкарською справою. Основний центр приватної промисловості — західна Ява, хоча ця галузь також розвинута в Джакарті. З середини 80-х в Індонезії повільно, але стійко почали розвиватися великомасштабні та високотехнологічні підприємства, які виробляють телекомунікаційні, електронні товари та автомобілі.
Найбільшою галуззю промисловості, що переробляє імпортовані сировинні матеріали, є текстильна промисловість. Прядильні фабрики в більшості належать державі чи знаходяться в руках іноземних фірм, тоді як ткацькі та апретурні підприємства, які сконцентровані в Бандунзі, переважно невеликі та належать місцевим підприємцям.
Природні умови й ресурси. В геологічному сенсі Індонезія молодий, сейсмічно активний регіон, де продовжується процес горотворення. Тут більше 100 вулканів, відбуваються руйнівні землетруси, які нерідко супроводжуються цунамі. У 1883 р. тут вибухнув вулкан Кракатау. Це було найбільше за історію людства виверження. Більше половини країни вкрито горами. Найвища точка Індонезії г. Джая (5029 м) знаходиться на острові Нова Гвінея. Переважає екваторіальний та субекваторіальний клімат. Упродовж усього року середньомісячна температура коливається від +25 °С до +27 °С. За рік випадає від 2000 до 4000 мм опадів. Взимку та влітку два мусони (північно-західний і південно-східний). Великих річок немає. Вони короткі, але повноводні. Майже 2/3 території вкрито вологими екваторіальними лісами. В них багато цінних видів дерев. Різноманітний і багатий тваринний світ, представлений слонами, носорогами, тиграми, мавпами. Індонезія має значні запаси різноманітних корисних копалин. Є енергоносії - нафта та природний газ, кам'яне та буре вугілля. Розробляються родовища рудних корисних копалин - залізної та марганцевої руд, бокситів, міді, олова, урану, кобальту, торію, срібла та золота. Серед нерудних корисних копалин виділяються сірка, фосфорити, азбест, кухонна сіль.
73. Офіційна назва - Королівство Таїланд - Ratcha Anachak Thai. Географічне положення - країна розташована в Південно-Східній Азії, в центральній частині Індокитайського півострова і північній частині півострова Малакка. Межує з М`янмою – на заході, з Лаосом – на півночі, з Камбоджею – на сході, з Малайзією – на півдні. Омивається водами Андаманського моря – на заході, Сіамської затоки Південно-Китайського моря – на сході та півдні. Загальна довжина берегової лінії близько 2400 км.
Площа території - 513,1 тис. кв. км.
Населення - 64.763 млн осіб (2005 р.).
Столиця - м. Бангкок (6,486 млн осіб).
Рельєф місцевості. За особливостями рельєфу Таїланд прийнято поділяти на п'ять географічних районів: Північне нагір'я, Центральна рівнина, Північно-Східне плато, Південний Схід і півострівний Південний район. Північне нагір'я складається із субмеридіонально орієнтованих високих гірських хребтів, складених з вапняків. Особливо високі і важкодоступні хребти на північному заході, де знаходиться найвища точка країни, гора Інтханон (2600 м). Хребет Танентаунджі утворює вододіл між басейном р.Чаупхрая (Менам), що утворюється внаслідок злиття чотирьох річок (Пінг, Ванг, Йом і Нан), і басейном р.Салуїн (більша його частина тече територією М'янми). На сході цього району розкинулося величезне нагір'я Фіпаннам із середньою висотою 1100-1200 м. У напрямі на південь гори знижуються і поступаються місцем рівнинам. Центральна рівнина займає обширну частину країни і простягається з півночі на південь на 400 км, а із заходу на схід на 200 км. Вона складається з алювіальних відкладень річок Чаупхрая, Мекхлонг, Бангпаконг та ін. Родюча дельта р.Чаупхрая є рисовою коморою Таїланду. Ця річка служить важливим водяним шляхом і у вологий сезон судноплавна до міста Накхонсаван. Русло Чаупхраї поглиблене до 8,5 м на ділянці від гирла до Бангкока, де збудовано морський порт, який може приймати великотоннажні судна. Північно-Східне плато, або плато Корат, має хвилясту поверхню, середня висота якої 185 м, місцями горбисте і оточене низькими горами Донгпхраяфай на заході, Санкампхенг і Дангрек на півдні. Плато тягнеться із заходу на схід на 400 км і дренується річками басейну Мун, правої притоки Меконга; по самому Меконгу проходить кордон Таїланду і Лаосу. У вологий сезон велика кількість земель страждає від затоплення, а у сухий сезон - від нестачі вологи. Умови для розвитку землеробства несприятливі, і цей район вважають найбіднішим у країні. Місцеве населення здавна займається тваринництвом і відхожими промислами (сезонна міграція в межі Центральної рівнини). Південно-Східний район відділений від іншої частини країни горами Санкампхенг на півночі і р.Бангпаконг на заході. Тут випадає велика кількість опадів, і у минулому були поширені густі вологі тропічні ліси. Південний район займає перешийок Кра до кордону із Малайзією. Центральний гірський ланцюг (хребет Пхукет), що простягається у меридіанному напрямі, розділяє дві прибережні рівнини: вузьку, переривисту на заході і більш широку на сході. Місцева економіка базується на рибальстві і видобуванні корисних копалин. Таїланд має у своєму розпорядженні багаті ресурси корисних копалин. Є промислові поклади олова, вольфраму, марганцю, сурми, заліза, цинку, свинцю, бурого вугілля, нафти, горючих сланців, природного газу, коштовного і напівкоштовного каміння, бариту, флюориту, кам'яної солі.
Клімат. Клімат Таїланду тропічний. У Південному і Південно-Східному районах країни у режимі атмосферного зволоження сезонні коливання виявляються мало. На решті території завдяки впливу мусонів чітко виражені сухий і вологий сезони.
Атмосферні опади. Центральна рівнина, Північ і Північний Схід отримують в середньому 1000-1100 мм опадів за рік, з них більш як 90% випадають у вологий сезон, що триває з травня по жовтень. На Півдні і Південному Сході середня річна норма опадів становить 2300-2500 мм, причому їх кількість від місяця до місяця істотно не змінюється. Сухий сезон особливо відчутний на Північному Сході. На полях висохлий грунт закам'янів і розтріскується. Через пониження рівня підземних вод пересихають ставки, неглибокі озера, болота і канави. Деякі річки сильно міліють і стають непридатними для судноплавства, а іноді залишаються без стоку. Мусонні дощі починаються у квітні-травні, і на початку червня земля зволожується настільки, що її можна обробляти і засівати. У липні зрошувальні канали наповнюються водою услід за річками, які на Центральній рівнині широко розливаються. В результаті землі у дельті р.Чаупхрая затоплюються майже повністю. Для захисту від водної стихії місцеве населення споруджує будинки на палях. Останніми роками через масштабне зведення лісів посилився несприятливий ефект від сезонних паводків і засух.
Температури. Середні місячні температури повітря коливаються від 24°С у грудні до 30°С у квітні. Лише на крайній півночі країни взимку (листопад - лютий) температура знижується до +16°С.
Грунти. Найбільш родючі алювіальні грунти на заплавинах Центральної рівнини. Щільні глинисті грунти дельти р.Чаупхрая, що мають малу водопроникність, добре утримують вологу на обвалованих рисових полях. За ними за продуктивністю йдують дрібнозернисті супісчані грунти, розвинені у північних долинах, зокрема у районі Чиангмая. На Північному Сході переважають малородючі грунти.
Рослинний і тваринний світ. У минулому велику частину території Таїланду займали ліси, і ще у 1961 році їх частка становила 53% від загальної площі країни, тоді як у наш час вона не перевищує 20%. До 70% деревостою складають листопадні породи. У горах на півночі Таїланду і поблизу кордону із М'янмою переважають вологі мусонні змішані листопадні ліси, у яких ростуть тиковое дерево, ксилія рубанкоподібна, птерокарпус великоплодний та інші породи з твердою деревиною. Ці ліси перемежовуються з чагарниками бамбука. На відкритих схилах у північному Таїланді зустрічаються дубові ліси, на висоті більш як 1000 м над р.м., що змінюється сосновими лісами із сосни Меркуза і Хазі. Вологі вічнозелені широколисті мусонні ліси поширені у долині р.Мекхлонг на заході і у найбільш вологих місцях на південному сході. Сухі мусонні ліси зустрічаються на плато Корат, на Центральній рівнині, а також у високих горах на заході Таїланду. У цих лісах переважають низькорослі дерева, бамбук і колючі чагарники. На півдні і південному сході дуже поширені вічнозелені вологотропічні ліси. У них переважають диптерокарпові (янг, так'ян), хопея, анизоптера, салове дерево, пальми (арекова, сагова), зустрічаються бамбук, панданус. Широко поширені ліани. На морському узбережжі є мангрові чагарники, але інтродуційовані деревні породи, наприклад евкаліпти і акації, часто витісняють корінні рослини, які дуже постраждали від вирубок. Уряд Таїланду у 1989 році різко обмежив масштаби лісозаготівель, але темпи вирощування лісів скоротилися не набагато. Полювання і втрата природних місць де водилися дикі тварини сприяли різкому скороченню їх чисельності у Таїланді. Однак у деяких віддалених районах і на територіях, що охороняються, ще водяться слони, тигри, леопарди (у тому числі дуже рідкісний димчатий леопард), білогрудий і малайський ведмеді, бики гаур і бантенг, азіатський буйвол, сероу, дуже рідкісна тварина чепрачний тапір. Численні мавпи (білорукі гібони, макаки, орангутани, лангури), олені мунтжак і замбар, малий і великий олені, антилопи та інші ссавці. У сільському господарстві широко використовуються приручені слони і буйволи. У Таїланді водиться кілька десятків видів змій, у тому числі отруйні. Надзвичайно різноманітна фауна птахів: багато водоплавних (чаплі, білі пелікани, качки), поширені фазанові, дикі кури, куріпки, папуги, павичі (також і зелений), хижі птахи та інші. Різноманітний світ комах, у тому числі більш як 600 видів метеликів.
Демографія За оцінкою на 2004 р., в Таїланді проживає 64,87 млн. осіб. Чисельність населення країни протягом 1960–1990-х років збільшилась вдвічі. Однак якщо в 1960-ті роки темпи росту становили 3% на рік, то наприкінці 1980-х років вони знизилися приблизно вдвічі (народжуваність 2,5%, смертність 0,8%). Близько половини всього населення – особи молодші 30 років. Середня по країні густота населення – 118 осіб на 1 кв. км. Чверть населення країни проживає у містах. Етнічний склад населення. На частку народів, що розмовляють тайскими мовами, припадає близько 85% населення. Основне ядро утворюють таї, або сіамці (кхонтай, тай-нен) – народ з групи таї. До національних меншин належать китайці, лао, кхмери, мони, малайці та розселені переважно в горах карени, шан, акха, лісу, хмонг (мяо) та ін. Сіамці почали мігрувати на південь, до меж Таїланду, в VII ст. з території сучасної провінції Юньнань в Китаї. Вони потіснили і частково асимілювали монів, які заселяли землі правобережжя р.Чаупхрая, та кхмерів, що мешкали на її східному березі. Другу за розмірами етнічну групу утворюють китайці. Їх предки прибули в країну за 1880–1930-ті рр. Хоча в 1930–1940-х роках ще відбувалися конфлікти на етнічному грунті, вони не набули характеру стійкого протистояння, тому зараз відмінності між китайцями та сіамцями в значній мірі стерлися. Ще одну велику етнічну общину складають малайці. Релігійна відокремленість (багато малайців – мусульмани за віросповіданням), територіальна близькість Малайзії та історичні суперечки, пов'язані з проведенням кордону між Британською Малайєю та тогочасним Сіамом, все ще породжують сепаратистські настрої малайців, які мешкають на півдні, причому іноді справа доходить і до кровопролиття.
Мови. Лінгвісти розходяться в думках з приводу походження тайської (кхонтай або сіамської) мови.(див. також ТАЙСЬКА МОВА.) Імовірно, що вона відноситься до тайсько-кадайської мовної групи, яка включає в себе також лаоську та шанську мови, але деякі фахівці зараховують її до сіно-тибетської групи. Виділяються три головні діалекти: центральний тайський, який поширений у Бангкогу, виконує функції офіційної літературної мови та вивчається в державних школах; тайсько-юаньський, поширений на півночі країни та місцями відомий під назвою кхаммуанг; тайсько-лаоський, яким користуються жителі північно-східного і південно-східного Таїланду. У тайській мові підвищення й зниження тону слугують для розрізнення значення, а словниковий фонд складається переважно з односкладових слів, хоча чимало багатоскладових слів запозичено з інших мов – кхмерської, палі та санскриту. Карени та інші гірські народи розмовляють різними діалектами, які зараховують до тибето-бірманських та мон-кхмерських мов. Малайці використовують яванську мову, яка має арабську писемність і є близькою до малайської. Китайці активно користуються кількома південними китайськими діалектами, особливо теочу, а також мандарин.
Релігія. Буддизм південної школи тхеравада є фактично державним і найбільш поширеним віросповіданням серед таї. У Бангкоку знаходиться штаб-квартира Всесвітнього братства буддистів – найбільшої міжнародної буддійської організації. У Таїланді діють дві буддійські чернечі секти – Маханікай (найчисельніша) і Тхаммаютнікай (більш сувора). Як і в інших країнах, буддизм у Таїланді увібрав у себе безліч ритуальних звичаїв та обрядів з інших релігій – анімістичних, індуїзму, конфуціанства і даосизму. 94% населення Таїланду – буддисти, близько 4% – мусульмани, є також і індуїсти, християни, сикхи, анімісти й атеїсти.
Міста. Найбільше місто країни – Бангкок. У його метропольський ареал входять, крім самої столиці, розташованої на східному березі р.Чаупхрая, місто Тхонбурі на її західному березі та декілька приміських районів. У 1995 р. тут проживало 6547 тис. осіб, або понад 60% міського населення країни. Надбільш бурхливе зростання переживає з кінця 1980-х років місто Чонбурі, центр чорної металургії та цукрової промисловості, розташований на узбережжі Сіамської затоки недалеко від столиці. Чіангмай, який поступається за чисельністю населення лише Бангкока, – центр політичного, економічного і культурного життя Північного Таїланду. Він є адміністративним центром однойменної провінції і в минулому був столицею давньго тайського королівства. Накхонратчасіма, відомий також під назвою Корат, – найбільший економічний та адміністративний центр сходу країни, важливий вузол залізничних і автомобільних доріг. Інший торговельний центр, який успішно розвивається на сході – Убонратчатхані. На півдні Таїланду, недалеко від кордону з Малайзією, виділяється місто Хатьяй. Воно розташоване на залізничній магістралі Бангкок – Сінгапур і слугує перевалочним пунктом для продукції місцевих каучукових плантацій, що експортується до Малайзії. Побутові аспекти. Харчовий раціон жителів Таїланду складається з рису та риби з добавлянням приправ з креветок, перцю та овочів і доповнюється фруктами. Місцева кухня має значні порайонні відмінності, але в ній звичайно присутні каррі (гостра індійська приправа) та лапша. Житло таїландців відповідає умовам тропічного клімату. Конструкція будинків на палях забезпечує захист від прямих сонячних променів та від дощу. У минулому конструкції зводилися з дерев'яного бруса та бамбука, а дахи покривалися пальмовим листям. Тепер, особливо в містах, у будівництві застосовуються сучасні бетонні конструкції, а в будинках є водопровід та електрика. Завдяки розвиткові охорони здоров'я вдалося продовжити середню тривалість життя та зменшити дитячу смертність, за мірками країн, що розвиваються, знаходиться на порівняно низькому рівні. З кінця 1980-х років серйозну загрозу для здоров'я населення становить СНІД.
74. агальна площа: 331,04 тис. км2 Населення: 83,1 млн. чол. Столиця: Ханой - 1,2 млн. чол. Державний устрій: парламентська республіка Глава держави: президент Законодавчий орган: однопалатне Національні збори Адміністративно-територіальний поділ: 59 провінцій і 5 муніципалітетів Офіційна мова: вєтнамська Грошова одиниця: донг Демографія Середня щільність населення: 251 чол./км2 Міське населення: 25,7 Віковий склад населення: молодше 15 років - 33,4%; 15-65 років - 61,3%; старше 65 років - 5, З Природний приріст населення: 15,4% Тривалість життя чоловіків - 66,9 року; жінок - 71,6 року
|
||
|
|
|
В'єтнам - тропічна країна, витягнута вздовж східного та південного узбережжя півострова Індокитай, в основному гориста. Рівнини, що займають дельти двох найбільших річок (Меконгу на півдні і Хонгха на півночі), де зосереджені основні масиви родючих земель, складають чверть території. Вузькою смугою вздовж Південно-Китайського моря тягнеться низовина. Гори c глибоким ерозійним розчленуванням (найвища точка країни - м. Фаншіпан, 3143 м), частими землетрусами. Клімат субекваторіальний, мусонний c посушливій взимку і повсюдно жарким, дуже вологим літом. Звичайні тайфуни і повені. Країна покрита густою мережею річок та каналів, озер і ставків. Природна рослинність представлена ще не зведеними тропічними лісами в горах (40% території), рідколіссям і саванами на місці зведених лісів, бамбуком вздовж річок і мангровими заростями на болотах вздовж узбережжя. Промисловість. Провідні галузі - паливно-енергетична і гірничодобувна. Видобувають нафту, кам'яне вугілля, залізну руду, хроміти, олово, вольфрам, хроміти, золото, срібло. З морської води випарюють сіль. На річці Та велика ГЕС "Хоабінь". Діють підприємства чорної і кольорової металургії, машинобудування, хімічної галузі (гумова, фармацевтична промисловість), з виробництва будматеріалів, харчової, легкої, лісової промисловості. Традиційні ремесла: різьба по дереву і слонової кістки, плетіння, шовкоткацтво, гончарство, бронзове лиття. Сільське господарство та рибальство
Країна повністю забезпечує себе продовольством. Основні культури: рис (вирощується близько 1500 сортів, за обсягом - провідне місце у світі), цукровий очерет, чай, кава (одне з перших місць у світі), гевея, фрукти, a також кукурудза, маніок, олійні, бавовна, рицина, джут, шовковиця. Розводять велику рогату худобу (як тяглову силу), свиней, птицю, шовковичного шовкопряда. Збір шемака, кардамону, бадьяна, кориці, бензоіл, камеди, каніфолі. Рибальство (в прибережних водах і на рисових полях): лов риби, ракоподібних та збір водоростей. Транспорт Довжина залізниць 2,6 тис. км, автошляхів - 93 тис. км. Розвинене внутрішнє судноплавство. Зовнішня торгівля Експорт: нафта, кам'яне вугілля, рис (4-e місце з експорту), швейні вироби, каучук, цукор, риба та ін морепродукти, деревина, бамбук, чай, кава, вироби художніх промислів. Імпорт: машини й устаткування, споживчі товари. Головні зовнішньоторговельні партнери: Японія, Сінгапур, Республіка Корея, Австралія, Німеччина, Китай, США, Великобританія. Туризм Останнє десятиліття туризм широко розвивається. Приїжджаючим (близько 1,5 млн. чоловік на рік) надається можливість морського відпочинку, відвідування мальовничих куточків природи та численних пам'ятників різних релігій (храмів, пагод, мечетей, соборів).
Клімат субекваторіальний, вологий, мусонний. У січні середня температура на півночі становить + 15 ° С (на півдні +26 ° С), в липні +28 ° С. На навітряних схилах гір Чионгшон випадає до 3500 мм опадів, в решті районів - 1700-2100 мм, на плато Дарлак - 1400 мм. Вологість південно-західний мусон дме з травня по жовтень. На північ і в центр з липня по листопад часто приходять руйнівні таісру-ни. У горах на кордоні з Китаєм взимку випадає сніг. Найбільші річки: Красна (Хонгха) і Меконг на півдні. Під час південно-західного мусону часті повені. У низинних районах для відводу води побудована широка мережа каналів та іригаційні системи. У горах і в дельті Меконгу ростуть вологі вічнозелені тропічні ліси, на півночі - листопадні, на плоскогір'ях - тропічні листопадні лісу (дуб, бук, каштан, сосна) і високотравні савани (результат вирубки лісів), уздовж морських узбереж - пальми, мангрові лісу. Якщо в 1943 р. ліси займали 44% території, то зараз - 28%. Під час в'єтнамської війни було знищено 16% рослинного покриву. У лісах зустрічаються цінні дерева: залізне, червоне, банг-Ланг, камфорне; повсюдно зростає бамбук. На низинних ділянках переважають рисові поля. Орні поля складають 20% території країни, пасовища - бл. 1%. Живуть слони, тигри, пантери. Тапіри і носороги майже винищені. Є 13 національних парків, в т. ч. на о. Катба (вічнозелений тропічний ліс, печери, мавпи), Кукфи-онг (мавпи, птаха), Бакхма (водоспади, птахи, тигри, мавпи); Кат-Тьен (мавпи, слони, тигри, птиці) і Йок-Дон (слони) .
75. Австралия и океания
К моменту проникновения европейцев в Австралию и Океанию население этой части света придерживалось различных местных культов. В Австралии и Океании жило большое число народов и племен, заметно различавшихся между собой как по уровню своего социально-экономического развития, так и по хозяйственно-культурным особенностям. В силу этого традиционные верования австралийских и океанийских народов отличались довольно большим разнообразием.
Для австралийцев-аборигенов был особенно характерен тотемизм — одна из наиболее ранних форм религии. Широкое распространение среди коренного населения Австралии получила и вера в магию. Существовали также вера в духов и душу, фетишистские представления. Более высокие формы верований, например вера в великих богов природы, у аборигенов Австралии фактически еще не возникли. Правда, у некоторых племен юго-восточной части материка, выделявшихся среди других австралийских групп сравнительно высоким уровнем общественного и хозяйственного развития, уже начали появляться какие-то зачатки веры в верховное существо, однако для большей части Австралии такие верования не были характерны.
О верованиях коренного населения Тасмании, значительно отличавшегося от австралийцев по культуре и расовому облику, известно очень мало. Дело в том, что тасманийцы были полностью истреблены колонизаторами еще во второй половине XIX в., и свидетельств об их культуре почти не осталось. В связи с этим мнения о материальной и духовной культуре коренных жителей Тасмании довольно противоречивы. Есть основания предполагать, что верования населения Тасмании во многом напоминали религиозные представления аборигенов соседнего материка.
У аборигенов Новой Гвинеи — папуасов - господствовали такие верования, как тотемизм, вера в магию, культ предков.
Население Меланезии стояло по уровню своего общественно-экономического развития значительно выше жителей Папуасии, Австралии и тем более Тасмании. Наиболее характерным традиционным верованием коренного населения Меланезии была вера в некую безличную силу мана. Мана, согласно этим представлениям, присуща разным предметам и явлениям природы, отдельным могущественным людям, их душам (после смерти), а также всевозможным духам. Были распространены также культ природы и культ предков, разные магические верования. Более высоких форм религии у меланезийцев еще не существовало. Они не знали ни великих богов, ни храмов, ни жрецов.
В Микронезии наиболее распространенными верованиями были культ природы и почитание умерших. Вопросами культа ведали жрецы.
Более развитые формы религии можно было наблюдать у полинезийцев. Верования Полинезии отражали формирование классового общества в этой историко-культурной области Океании. Сословно-кастовому строю, характерному для полинезийцев, соответствовала иерархия в пантеоне божеств. Среди божеств выделялись четыре верховных бога природы — Тане, Ту, Рон-го и Тангароа. К пантеону божеств присоединялись и души умерших знатных людей. Весьма развиты были у полинезийцев космогонические представления, мифологические предания.
Характерная для Меланезии вера в безличную силу мана существовала и в Полинезии. Наибольшей мана обладали, по представлениям местного населения, вожди, которые широко пользовались связанным с мана правом табу — наложением запрета на любую вещь, представляющую для них тот или иной интерес.
С вождями была тесно связана каста жрецов, пользовавшаяся в Полинезии очень большим влиянием. Жрецы служили в марае — святилищах, где хранились идолы и другие предметы культа. Здесь же обычно хоронили вождей. Культовые обряды носили довольно сложный характер и на некоторых островах сопровождались человеческими жертвоприношениями.
Традиционные верования в большей части Австралии и Океании были постепенно вытеснены христианством, которое стало распространяться вслед за проникновением колонизаторов. Раньше всего миссионерская работа была начата на Марианских островах. Уже во второй половине XVII в. на отдельные острова этого архипелага прибыли католические миссионеры, сопровождаемые испанскими солдатами. Проповедники, принадлежавшие к ордену иезуитов, начали бесцеремонно вмешиваться в жизнь коренных жителей, предпринимали неоднократные попытки насильственного крещения их детей. Когда же островитяне стали оказывать сопротивление назойливым "гостям", иезуиты использовали прибывших с ними солдат для беспощадной расправы с местными жителями. Кровавая бойня привела к почти полному истреблению взрослого мужского населения Марианских островов.
Протестантские миссионеры проникли в эту часть света значительно позже. Первые попытки начать миссионерскую работу в Океании были предприняты протестантами в конце XVIII в., когда отдельные проповедники высадились на островах Тонга и Общества. Однако широкое развитие деятельность миссионеров (как протестантских, так и католических) получила лишь в XIX в., когда они обосновались на всех более или менее значительных океанийских островах и атоллах. Очень быстро между протестантскими и католическими миссионерами возникло острое соперничество. Соперничавшие служители религии натравливали своих адептов друг на друга, что привело на некоторых архипелагах к кровавым столкновениям. Особенно жестокая борьба между католиками и протестантами шла на островах Общества, Уоллис, Ротума, Луайоте.
Миссионеров справедливо называют предвестниками колониального порабощения океанийских народов. Именно они подготовили колониальный захват многих архипелагов Океании. Так, на Новой Каледонии миссионеры выступили с открытым призывом присоединить остров к Франции и содействовать католицизации ее населения. Можно привести и другие примеры, когда миссионеры подстрекали свое правительство к аннексии "осваиваемой" ими территории.
Везде, где появлялись миссионеры, они старались полностью искоренить старую языческую культуру и внедрить христианские, нередко совершенно чуждые аборигенам обычаи. В этом своем старании проповедники часто доходили до полного обскурантизма. Например, испанские миссионеры на острове Пасхи уничтожили большую часть табличек с древней письменностью островитян - "кохау ронго-ронго", видя в них "дьявольские письмена". Эта акция служителей католицизма нанесла непоправимый ущерб мировой этнографической и лингвистической науке.
В ряде мест проповедники совмещали свою прозелитическую работу с мирскими делами и вели энергичную торговлю с островитянами, которая, по сути дела, представляла собой нещадный грабеж аборигенов.
Конечно, все это не означает, что среди миссионеров не было честных людей, хорошо относившихся к коренному населению и искренне желавших ему добра Нужно отметить и то, что некоторые аспекты миссионерской работы (например, обучение островитян грамоте) объективно способствовали подъему культурного уровня местных жителей. Однако в целом деятельность миссионеров в Океании должна быть оценена отрицательно. Как уже указывалось, в настоящее время подавляющее большинство коренного населения Австралии и Океании — христиане. Следует, однако, подчеркнуть, что очень часто принадлежность местных жителей к христианской религии носит весьма формальный характер. Они обычно не вникают в тонкости религиозного вероучения и, кроме того, нередко сохраняют верность своим старинным традициям и ритуалам. Зачастую, особенно среди народов, недавно обращенных в христианство, можно наблюдать своеобразное двоеверие, когда соблюдаются предписания как старой, так и новой религии.
Отмечавшаяся выше борьба между протестантами и католиками принесла больше побед первым, чем вторым. Кроме того, и среди иммигрировавших в Австралию и Океанию европейцев протестанты численно преобладали над католиками. В результате протестантизм в этой части света оказался более влиятельным, чем католицизм. В то же время протестанты, в отличие от католиков, как известно, не представляют единства в организационном отношении, а распадаются на значительное число течений и сект. В Австралии и Океании наиболее влиятельны такие протестантские течения, как англиканство, методизм, лютеранство, пресвитерианство, реформатство, конгрегационализм. Имеются также баптисты, адвентисты седьмого дня, пятидесятники и другие протестантские секты. Протестантизма придерживаются все население Питкэрна, большинство христианского населения Австралии, Новой Зеландии, Норфолка, Папуа-Новой Гвинеи, Соломоновых Островов, Вануату, Фиджи, Науру, Тувалу, Токелау, Западного и Восточного Самоа, Тонга, Ниуэ, островов Кука,
Французской Полинезии, несколько более половины христиан Кирибати и подопечной территории "Тихоокеанские острова", значительная часть жителей Новой Каледонии (вместе с подчиненными ей островами) и Гавайев.
Англиканская церковь по численности своих приверженцев - наиболее значительное протестантское течение в Австралии и Океании. Подавляющее большинство англикан - это потомки английских переселенцев в Австралии и Новой Зеландии. Ведущие позиции занимает англиканство и на Норфолке. Среди коренного населения значительные группы англикан имеются в Меланезии - прежде всего на Соломоновых Островах и в Папуа-Новой Гвинее.
Методистов довольно много в Новой Зеландии, они резко преобладают среди христиан Фиджи и Тонга.
Пресвитериане наиболее многочисленны в Новой Зеландии, а также на Вануату (в этой стране пресвитерианство занимает первое место по числу последователей).
Много методистов и пресвитериан было и в Австралии. Однако недавно австралийские методисты и пресвитериане создали (вместе с конгрегацио-налистами) Объединяющуюся церковь в Австралии.
Кальвинисты-реформаты сконцентрированы во французских владениях. Они составляют большинство населения во Французской Полинезии, к ним принадлежит и часть верующих Новой Каледонии.
На островах Микронезии и Полинезии наиболее распространенным протестантским течением является конгрегационализм. К нему относится более половины населения восточных и центральных архипелагов подопечной территории "Тихоокеанские острова". Конгрегациональный совет для мировой миссионерской работы (организация, созданная в 1966 г. в результате слияния Лондонского миссионерского общества, работавшего в первую очередь в Океании, и Миссионерского общества Содружества, развивавшего активность вне пределов этого района) и его ответвления имеют преобладающее влияние среди верующих островов Кука, Ниуэ, Западного и Восточного Самоа, Токелау, Тувалу, Кирибати, Науру
На Соломоновых Островах и в Папуа-Новой Гвинее недавно была создана Объединенная церковь Папуа-Новой Гвинеи и Соломоновых Островов, в которую вошли местные конгрегационалисты и методисты.
Большинство проживающих в Океании лютеран сосредоточено в Папуа-Новой Гвинее, немало их и в Австралии.
Баптисты встречаются главным образом в Австралии, а также в Новой Зеландии и Папуа—Новой Гвинее.
Адвентисты седьмого дня полностью господствуют на маленьком островке Питкэрн. Кроме того, к ним относится небольшое число верующих и на многих других островах Океании, а также в Австралии.
К Римской католической церкви принадлежит почти все население островов Уоллис и Футуна и острова Пасхи, большая часть жителей Гуама и Новой Каледонии, несколько менее половины населения подопечной территории "Тихоокеанские острова" и Кирибати. Во Французской Полинезии, Папуа-Новой Гвинее, на Гавайях и Токелау католики составляют около трети населения. В Австралии и Новой Зеландии католики образуют меньшинство населения, однако абсолютная численность их здесь намного выше, чем во всех остальных океанийских странах, вместе взятых Немало католиков имеется и в ряде других океанийских стран
Кроме различных течений христианства в Океании и Австралии в результате азиатской иммиграции распространились также такие религии, как индуизм, ислам, буддизм, синтоизм.
Индуизма придерживается большинство индийцев Фиджи, а также маленькие группки индийцев, проживающих в Австралии и Новой Зеландии. Кроме индуистов среди индийцев встречаются мусульмане.
Буддизм исповедует часть живущих в Австралии и Океании японцев (главным образом на Гавайях, а также в Австралии и некоторых других странах) и китайцев (Таити, Гавайи, Науру и т. д.). Некоторая часть японцев придерживается синтоизма, китайцев -конфуцианства.
Прежние племенные религии сохранились в некоторых внутренних районах Папуа—Новой Гвинеи и Австралии. Имеются последователи традиционных верований на Вануату, Соломоновых Островах, на нескольких атоллах подопечной территории "Тихоокеанские острова", а также в некоторых других океанийских странах.
Синкретические океанийско-христианские культы сложились главным образом среди части коренного населения Новой Зеландии — маори. Наибольшую популярность приобрел культ ратана.
Ниже дается характеристика религиозного состава современного населения отдельных стран и островов Австралии и Океании.
Австралия
В Австралии религиозный состав населения обусловлен в первую очередь этническим составом переселенцев, колонизовавших материк. Среди переселенцев были главным образом эмигранты из трех стран, образовавших Соединенное Королевство: Англии, Шотландии и Ирландии. Каждая из этих трех групп переселенцев исповедовала особую форму христианства. Англичане - в основном приверженцы англиканства, в меньшей степени — методизма, шотландцы — пресвитерианства, ирландцы - католицизма. Соответственно этому англиканство, методизм, пресвитерианство и католицизм сделались четырьмя главными христианскими направлениями в Австралии. В настоящее время около двух третей населения Австралии - протестанты. Согласно данным переписи 1976 г., англикане составляли 28% всего населения, методисты -7%, пресвитериане - 1%. В середине 1977 г. методисты, а также подавляющее большинство пресвитериан и конг-регационалистов образовали Объединяющуюся церковь в Австралии (1,5 млн. членов). Из других протестантов наиболее многочисленными, по данным переписи, были лютеране (1,4% населения), большинство которых являлись членами Лютеранской церкви Австралии (в этническом отношении это преимущественно немцы), и баптисты (1,3%). Представлены также члены Церквей Христа (87 тыс.), конгрегационалисты (53 тыс.), последователи Армии спасения (63 тыс.), адвентисты седьмого дня (41 тыс.), свидетели Иеговы (41 тыс.), "братья" (21 тыс.; все данные на 1976 г.). Имеются и мормоны (19 тыс.). Католики, по данным переписи 1976 г., составляли 26% населения. Православных (греки и др.) насчитывалось в 1976 г. 372 тыс., по более поздним данным - 500 тыс. Среди последователей нехристианских религий самую большую группу составляют иудаисты (по данным переписи 1976 г., 0,4% населения, сейчас их численность - 67 тыс.), далее следуют мусульмане (0,3%), индуисты, буддисты, бехаисты и т. д.
Кочевники, представляющие коренное население внутренних районов Австралии, продолжают придерживаться традиционных верований. Оседлые аборигены обращены в христианство. Миссионерскую работу среди коренного населения ведут главным образом англиканская и католическая церкви. Имеются среди аборигенов также приверженцы Объединяющейся церкви в Австралии, лютеране и др.
Новая Зеландия
Состав иммигрантов в Новую Зеландию во многом напоминал состав иммигрантов в Австралию. Вместе с тем процент шотландцев среди иммигрантов был более высоким. Это привело к тому, что удельный вес пресвитериан оказался в этой стране несколько выше, чем в Австралии. По данным переписи 1981 г., при общей численности населения Новой Зеландии 3176 тыс. англикан было 815 тыс. человек (26% всего населения); пресвитериан - 523 тыс. (16% населения), методистов - 149 тыс. (5%), баптистов - 50 тыс. Последователи других разновидностей протестантизма были представлены в 1981 г. следующим образом: пятидесятников разных толков - 29 тыс., "братьев" - 24 тыс., последователей Армии спасения - 20 тыс., свидетелей Иеговы - 14 тыс., адвентистов седьмого дня - 12 тыс., приверженцев Церкви Христа - 6 тыс., лютеран — 6 тыс., конгрегационалис-тов - 4 тыс. Численность мормонов составляла в 1981 г. 38 тыс. Католиков тогда же было 457 тыс. человек (14% населения). Православных насчитывалось лишь 4 тыс. Крупнейшая из оке-анийско-христианских синкретических сект - ратана (основана в 1925 г. мао-рийским "пророком" и религиозным лидером Тахупотики Вирему Ратана) имела в 1981 г. 36 тыс. последователей, к другой подобной секте - рин-гату (создана в 1868 г.) принадлежало 6 тыс. В Новой Зеландии имеются также небольшие группы иудаистов (3 тыс. — по данным переписи 1981 г., 5 тыс. - по более поздним данным) и индуистов (6 тыс.). 22 тыс. жителей Новой Зеландии в 1981 г. в переписных листах назвали себя ахеистами, 24 тыс. -ашостиками и 473 тыс. отказались ответить на вопрос о религиозной принадлежности. Среди коренного населения страны — маори наибольшее распространение получили англиканство и католицизм. Значительная группа маори - приверженцы секты ратана.
Папуа-Новая Гвинея
Население восточной части острова Новая Гвинея, архипелага Бисмарка и острова Бугенвиль, вошедших в 1975 г. в состав государства Папуа-Новая Гвинея, еще недавно сохраняло в основном свои традиционные верования Протестантские проповедники начали здесь свою деятельность в 1871 г., однако на первых порах без заметного успеха. Несколько позже на Новой Гвинее и прилегающих островах начали работать католические миссионеры, но и их деятельность в течение долгих лет приносила весьма скромные результаты. Лишь в последние десятилетия активность миссий резко возросла, и сейчас большая часть жителей этого района формально обращена в христианство. В Папуа-Новой Гвинее, по данным переписи 1966 г., христиансгва придерживается 93% населения. Больше всего последователей имеет Римская католическая церковь (31% населения). В стране работает несколько католических миссий. Кроме австралийских миссионеров действуют католические миссионеры из США, Канады, Франции, ФРГ, Нидерландов. Католишмм распространен в основном на севере Папуа-Новой Гвинеи Протестантизм представлен в стране несколькими различными протестантскими церквами и сектами. Наиболее активно вели миссионерскую работу лютеране, и сейчас 27% всего населения Папуа-Новой Гвинеи исповедует лютеранство. Все остальные протестантские течения имеют значительно меньшее число приверженцев. Так, в 1966 г. 8% населения были методистами, 6% - последователями местной церкви Папуа Экалесиа (конгре-гационалистской), 5% — сторонниками Евангелического альянса (объединение нескольких мелких фундаменталистских групп), 5% - англиканами, 3% -адвентистами седьмого дня, 2% - баптистами. В 1968 г. Методистская церковь в Меланезии (которая кроме Папуа-Новой Гвинеи вела также работу на Соломоновых Островах) объединилась с Папуа Экалесиа. Объединенной церковью Порт-Морсби (ветвь Объединенной церкви Северной Австралии) и Пресвитерианской церковью. В результате слияния была создана новая церковная организация Объединенная церковь Папуа -Новой Гвинеи и Соломоновых Островов (ее последователи в Папуа Новой Гвинее образуют 15% всего населения страны). Кроме перечисленных в стране имеется еще несколько протестантских групп, однако они невелики по численности. Это последователи Неевангелизированной полевой миссии (7 тыс.), приверженцы Евангелической библейской миссии (5 тыс.), "братья" (4 тыс.), члены Церкви Христа (2 тыс.) и т. д. Есть небольшая группа бехаистов. 7% населения Папуа—Новой Гвинеи сохраняет традиционные верования
Соломоновы Острова
На Соломоновы Острова первые католические миссионеры прибыли еще в 1568 г., однако вскоре им пришлось ретироваться. Католики делали попытки закрепиться на островах и в середине XIX в., но их вновь постигла неудача. Лишь в конце XIX столетия работа католических миссионеров пошла несколько удачнее. Приверженцы католицизма в настоящее время составляют 19% населения. Большая часть остальных жителей - представители различных протестантских церквей и сект. Из протестантов наиболее многочисленны англикане, они образуют 34% населения (англиканские миссионеры, в основном из числа специально подготовленных коренных жителей, начали регулярную работу на островах в 1865 г.). Имеются также последователи Евангелической церкви Южных морей (17% населения), приверженцы Объединенной церкви Папуа - Новой Гвинеи и Соломоновых Островов (11%), адвентисты седьмого дня (10%), члены Церкви христианского братства, последователи Ассамблсй бога, свидетели Иеговы. Небольшой группой представлены бехаисты. Приверженцы традиционных верований составляют около 5% населения. На Соломоновых Островах имеется небольшая группа бсхаистов (около 1 тыс.).
Вануату
Большая часть жителей Вануату обращена в христианство (84%). В стране преобладает протестантизм (первые протестантские миссионеры появились здесь в 1840 г.). Влияние католицизма невелико Среди протестантов наиболее прочные позиции занимают пресвитериане, к которым относится 40% всех жителей Вануату. Миссионерскую работу ведут три пресвитерианские организации: Пресвитерианская церковь Новой Зеландии, Австралийский пресвитерианский совет миссий и Миссионерский фонд Джона Г. Пэтона (Реформированная пресвитерианская церковь Шотландии). Кроме того, в стране имеются англикане (15% населения), адвентисты седьмого дня (6%), приверженцы Церквей Христа (5%); разные группы пятидесятников и другие протестанты.
Католики образуют 16% населения. К католической церкви принадлежит часть населения островов Эфате, Эспи-риту-Санто, Пентекост, Малекула, Ам-брим, Анейтьюм, Мало, Аоба, Ханна. Из нехристианских верований распространены буддизм (среди живущих в стране вьетнамцев и китайцев), а также бехаизм (небольшая группа в Виле). Немало коренных жителей Вануату продолжают придерживаться традиционных верований (15% всего населения).
Новая Каледония
Подавляющее большинство населения этой "заморской территории" Франции исповедует христианскую религию. Протестантские миссионеры начали свою деятельность на Новой Каледонии около 1840 г., католики - в 1843 I Больших успехов добились католики. Под влиянием католицизма находится свыше 65% всего населения. В ряде районов (на восточном побережье главного острова и островах Луайоте) много протестантов-кальвинистов. Кроме католиков и кальвинистов в городе Нумеа имеются также небольшие группы адвентистов седьмого дня, мормонов и бехаистов. Живущие на Новой Каледонии яванцы исповедуют ислам, часть вьетнамцев -буддизм.
Фиджи
На этот архипелаг с начала 30-х годов XIX в. стали проникать протестантские проповедники. С 1844 г. развернули свою деятельность и католические миссионеры. В настоящее время все коренное население Фиджи (с 1970 г. - независимое государство) обращено в христианство. Согласно переписи 1976 г., христиан насчитывалось 300 тыс., т. е. они составляли 51% населения страны. Основная масса фиджийских христиан - протестанты. Наибольшее распространение получил методизм. Имеются также небольшие группы англикан (7 тыс., главным образом живущие на Фиджи англичане) , адвентистов седьмого дня (6 тыс.), пресвитериан (1 тыс.), членов Ассамблей бога и др. Численность католиков - 43 тыс. человек. Живет на Фиджи и небольшая группа мормонов.
Половина современного населения Фиджи - выходцы из Индии и их потомки. В результате на архипелаге широкое распространение получили индуизм (235 тыс. последователей, т. е. 40% всего населения) и ислам (45 тыс., т. е. 8% населения). Небольшая часть индийцев - сикхи, имеется среди них и группа христиан. Часть живущих на Фиджи китайцев - приверженцы конфуцианства. Большинство же фиджийских китайцев — христиане.
Норфолк
Население небольшого острова Норфолк, расположенного к востоку от Австралийского побережья и образующего "внешнюю территорию" Австралии, — главным образом англикане. Англиканами являются местные жители - норфолкцы (по происхождению англо-полинезийские метисы), а также большая часть живущих на острове уроженцев Австралии и Новой Зеландии. Небольшая часть жителей Норфолка придерживается методизма, адвентизма и католицизма.
Подопечная территория "Тихоокеанские острова"
Подопечная территория "Тихоокеанские острова", управляемая США, включает большую часть архипелагов Микронезии - Марианские острова (без острова Гуам), Каролинские острова, Маршалловы острова. В 1973 г. на "Тихоокеанских островах" жили 56 тыс. протестантов, 52 тыс. католиков, 3 тыс. приверженцев традиционных верований, 4 тыс. последователей других религий и атеистов. Подавляющее большинство населения Марианских островов - католики (первые католические миссионеры прибыли сюда из Испании еще в 1668 г.). Имеется также небольшое число баптистов. На Каролинских островах много как католиков, так и протестантов. На Маршалловых островах численно преобладают протестанты, но имеются и католики. Протестантизм представлен главным образом конгрегационалистами (Маршалловы острова и восточная часть Каролинских островов) и лютеранами (западная часть Каролинских островов). На некоторых островах встречаются баптисты, члены Ассамблей бога, адвентисты седьмого дня и свидетели Иеговы. Имеется небольшое число мормонов, бехаистов и буддистов. Приверженцы традиционных верований сохранились на островах Яп и некоторых других островах Каролинского архипелага. На острове Белау (Палау) некоторое распространение получил синкретический культ модекнгеи.
Гуам
Этот наиболее крупный из Марианских островов образует отдельное владение США. В настоящее время подавляющее большинство (96%) местных жителей острова, а также приезжих филиппинцев - католики (84 тыс.). Среди населения имеются небольшие группы общих баптистов, адвентистов седьмого дня, пятидесятников (членов Ассамблей бога), англикан, лютеран, пресвитериан, членов Церкви Христа, свидетелей Иеговы, мормонов, а также бехаистов.
Науру
Науру имеет сложный этнический состав населения. Кроме науруанцев здесь проживают китайцы и выходцы с других островов Тихого океана. 71% населения острова исповедует христианство. 60% аборигенов Науру -протестанты, главным образом последователи конгрегационалистской Нау-руанской протестантской церкви, 33% - католики. Имеются на острове также англикане. Среди китайцев преобладают конфуцианцы.
Кирибати
В Кирибати немногим более половины населения — приверженцы протестантизма. Протестантизм стал распространяться в Кирибати с 1857 г. Господствующий в настоящее время в стране конгрегационализм представлен Протестантской церковью Кирибати (45% населения). Другие протестантские группы невелики: это адвентисты седьмого дня (на острове Абемама), англикане, последователи Церкви бога и Ассамблей бога, методисты. Католические миссионеры проникли в Кирибати в 1886 г., и к настоящему времени католики составляют 48% населения страны. Католицизм распространился почти на всех островах, входящих в состав страны (кроме Тамана и Арораэ). Есть на островах и мормоны. Имеется также небольшая группа сторонников бехаиз-ма (1 тыс.).
Тувалу
На Тувалу (ранее острова Эллис) преобладает протестантизм конгрегационалистского толка, проникший сюда еще в 1865 г. и представленный в настоящее время Церковью Тувалу (к ней принадлежит 98% населения). На атоллах Нанумеа и Нуи имеются также католики. Есть в стране адвентисты седьмого дня, свидетели Иеговы и бехаисты.
Токелау
На принадлежащих Новой Зеландии островах Токелау 70% жителей — протестанты, члены Конгрегациональной христианской церкви Самоа. Протестанты полностью господствуют на атолле Атафу и составляют большинство населения на атолле Факаофо. 28% населения - католики. Они сосредоточены главным образом на атолле Нукуноно и в меньшей мере на атолле Факаофо.
Острова Уоллис и Футуна
На островах Уоллис и Футуна ("заморская территория" Франции) католические миссионеры, проникшие сюда еще в 1837 г., одержали победу над своими ^опорниками — протестантскими проповедниками, и в настоящее время подавляющее большинство населения островов — католики.
Западное Самоа
В независимом полинезийском государстве Западном Самоа свыше трех четвертей населения - приверженцы различных течений протестантизма (первые проповедники Лондонского миссионерского общества прибыли на один из островов Самоа -Савайи еще в 1830 г). Из протестантов наиболее многочисленны конгрегационалисты (50% всего населения, по данным переписи 1976 г.), причем подавляющее большинство их принадлежит к Конгрегациональной христианской церкви на Самоа (74 тыс. человек). Кроме нее действует еще небольшая Конгрегациональная церковь Иисуса на Самоа. Заметную группу образуют методисты (16% населения) . Имеются в стране также адвентисты седьмого дня (4 тыс.), англикане (1 тыс.), члены Ассамблей бога (0,5 тыс.), а также мормоны (13 тыс.). Каголики составляют 22% населения. Имеется небольшая группа бехаистов.
Восточное Самоа
В Восточном, или Американском, Самоа преобладают протестанты. Среди них наиболее многочисленны последователи Конгрегациональной христианской церкви (63% населения). Имеются также методисты (5%), последователи Ассамблей бога, адвентисты седьмого дня, назаряне, свидетели Иеговы и т. д. Немало в Восточном Самоа также католиков (19% населения) и мормонов (9%).
Тонга
Еще в 1797 г. на этом архипелаге высадились проповедники Лондонского миссионерского общества. Однако попытка насаждения здесь христианства окончилась провалом. В 1822 г. на Тонга прибыл первый методистский миссионер. Методистам удалось закрепиться на островах. В настоящее время в этой стране большинство жителей -методисты. Это последователи Свободной веслеянской церкви Тонга (47% населения), Свободной церкви Тонга (14%) и Церкви Тонга (9%). Из других протестантов на Тонга есть англикане (4 тыс.) и адвентисты седьмого дня (I тыс.). Имеются также мормоны (9% населения). Католики составляют 16% населения. На Тонга имеется также небольшая группа бехаистов.
Ниуэ
На острове Ниуэ, являющемся "самоуправляющимся государством", зависящим от Новой Зеландии, подавляющее большинство населения (97,5%) - христиане.
Среди них преобладают конгрегационалисты — последователи Эка-лесиа Ниуэ (75% населения; первые проповедники Лондонского миссионерского общества прибыли на остров в 1830 г.). Небольшие группки образуют пресвитериане, адвентисты седьмого дня. свидетели Иеговы и члены одной из так называемых Церквей бога. Мормоны составляют 10% населения, католики - 5%.
Острова Кука
Лондонское миссионерское общество начало свою деятельность на островах Кука в 1823 г. В настоящее время на этих островах (являются "самоуправляющимся государством", находящимся под контролем Новой Зеландии) наиболее влиятельна Христианская церковь островов Кука (кон-грегационалистская). К ней относится около 75% всего населения. На архипелаге имеются также общины адвентистов седьмого дня (13% всех жителей), англикан и мормонов. Католики составляют 12% населения. На островах есть небольшая группа бехаистов.
Французская Полинезия
На теперешней территории Французской Полинезии (объединяет острова Общества, Туамоту, Гамбье, Тубуаи, Маркизские) миссионерская работа была начата протестантами еще в 1797 г. В 1836 г. в острую борьбу за влияние вступили католические миссионеры. В настоящее время 55% жителей Французской Полинезии - протестанты, 24% — католики. Наиболее влиятельна Протестантская евангелическая церковь. Сравнительно небольшую группу образуют адвентисты седьмого дня (2% населения). Имеются также малочисленные группы свидетелей Иеговы, англикан и приверженцев других протестантских течений. На островах есть также мормоны (6% всех жителей), больше половины их — приверженцы Реорганизованной мормонской церкви, которые именуются здесь "канито". Среди проживающих на островах Французской Полинезии (в первую очередь на острове Таити) китайцев имеются как христиане (главным образом католики - около 2 тыс.), так и последователи буддизма и конфуцианства. Во Французской Полинезии довольно значительна группа лиц, не связывающих себя ни с какой религией (более 6% населения) .
Питкэрн
На маленьком острове Питкэрн, принадлежащем Великобритании и, населенном небольшой группой англополинезийских метисов, до 1886 г. господствовало англиканство. Однако в результате деятельности американских миссионеров все население острова порвало с англиканством и вступило в секту адвентистов седьмого дня.
Остров Пасхи
На крайнем юго-востоке Полинезии расположен остров Пасхи, принадлежащий Чили. Все коренное население этого острова исповедует католицизм, чему способствовала активная деятельность католических миссионеров.
Гавайи
В состав Океании входят также Гавайи, включенные в 1959 г. в США в качестве отдельного штата. 31% населения Гавайев принадлежит к Римской католической церкви. Имеется здесь также значительное число приверженцев различных протестантских течений (первые протестантские миссионеры появились на Гавайях около 1820 г.). Среди протестантов (34% населения) преобладают конгрегационалисты (34тыс.),англикане (13 тыс.), баптисты (11 тыс.), пятидесятники (8 тыс.), методисты (7 тыс.). Немало в штате и мормонов (2,5% населения). Живущие на Гавайях японцы (составляют около третьей части населения) исповедуют буддизм и в меньшей степени — синтоизм и христианство. Буддизм исповедует и часть обосновавшихся на островах китайцев. Буддисты составляют 12% жителей штата. Некоторые представители китайского населения придерживаются конфуцианства. Иудаистов - 1 тыс. На Гавайях немало лиц, не связанных ни с какой церковью.
Остров Рождества
К Австралии и Океании обычно условно относят расположенные в Индийском океане и являющиеся австралийскими владениями ("внешними территориями") остров Рождества и Кокосовые острова. На острове Рождества в настоящее время преобладают китайцы, исповедующие одну из трех распространенных в Китае религий. Живущие на острове малайцы и яванцы - мусульмане, европейцы - христиане. Буддисты составляют 36% населения острова, мусульмане - 25%, христиане - 18%.
Кокосовые (Килинг) острова
На Кокосовых островах основной этнической группой являются так называемые "кокосовые малайцы", придерживающиеся ислама (57% населения) . Другую группу образуют европейцы, по религии - христиане (22% населения).
76-79.
Австралія - найменший по площі материк, розташований в східному і південному півкулях. Площа Австралії - 8 млн. км2. Крайні точки Австралії: Північна: мис Йорк (10о пд. ш., 143 про сх. д.); Південна: мис Вільсон-( 39 про пд. ш., 146 про сх. д.); Західна: мис Стип-Пойнт (26 про пд. ш., 113 про сх. д.); Східна: мис Байрон (28 про пд. ш., 153 про сх. д.). З заходу і півдня Австралія омивається водами Індійського океану, зі сходу - водами Тихого. На півночі і північному сході берега Австралії омиваються Арафурским і Кораловим морями, на південному сході - Тасмановым морем. Берегова лінія в цілому порізана не занадто сильно. На півночі є два великих півострова: Кейп-Йорк і Арнемленд, між ними розташований затоку Карпентарія, на півдні в сушу вдається Великий Австралійський затоку. На південному сході розташований великий острів - Тасманія.
Океанія - скупчення островів і архіпелагів, розташованих у центральній і південно-західної частини Тихого океану. Найбільші острови Океанії - Нова Гвінея, Нова Зеландія. В Океанії налічується понад 7000 островів, загальною площею 1,3 млн. км2. Рельєф Австралії досить плоский і одноманітний. Центр материка займає Центральна рівнина, висоти якої не перевищують 100 м. На заході континенту розташоване Західно-Австралійське плоскогір'я, висотою 400-500 м, на сході - Великий Вододільний хребет, якому належить найвища точка материка - р. Косцюшко (2230 м). Це досить старі, сильно зруйновані гори, які до узбережжя спускаються різко, а до центру материка поступово переходять на рівнину.
Більшість островів Океанії виникли в результаті вулканічної діяльності, рельєф таких островів різноманітний, є гори, пагорби, невеликі хребти. Коралові острови зазвичай плоскі. Існують і острови материкового походження, наприклад, Нова Зеландія.
Австралія і Нова Зеландія багаті корисними копалинами, родовища залізних, марганцевих, уранових руд, ^ золота, алмазів, нафти і природного газу. На островах зустрічаються запаси руд металів, фосфоритів, однак / майже всі слабо розроблені.
В Австралії немає великих річок. Найбільша річка материка Муррей з великим припливом Дарлінг впадає у Великій Австралійський затоку і відноситься до басейну Індійського океану. Багато криків - порожніх русел, які в сезон дощів заповнюються водою і перетворюються в річки і струмки. Є велике озеро Ейр, влітку вона наповнюється дощовою водою і може досягати 15 ТОВ км2. В інший час озеро пересихає, розпадається на ряд дрібних водойм. На невеликі озера вулканічного походження.
На більшій частині Австралії клімат тропічний. Західний край материка добре зволожується, оскільки вологі повітряні маси з океану затримуються Великим Вододільні хребтом. У центральній частині посушливий клімат, випадає 250-300 мм опадів у рік. На північному узбережжі материка субекваторіальний клімат, влітку тут волого, взимку досить сухо. Південна і східна частини Австралії знаходяться в зоні субтропічного клімату. На сході досить волого, опади випадають протягом всього року. На південному узбережжі тепло і мало опадів, на південному сході - жарко, а взимку ще й дуже волого.
Всі острови Океанії за винятком Нової Зеландії знаходяться в екваторіальному і тропічному поясах, тут тепло, перепади температури і вологості згладжені впливом океану, тому досить м'який клімат. Нова Зеландія знаходиться в помірному кліматі, з нормальним кількістю опадів, помірно теплим літом і досить теплою зимою.
Австралія розташована досить ізольовано від інших континентів, вона раніше відокремилася від стародавнього загального материка Гондвані, тому володіє унікальним тваринам і рослинним світом. Багато видів тут ендемічні - тобто не зустрічаються більше ні на одному континенті. В Австралії збереглися останній види яйцекладущих ссавців: качкодзьоб і єхидна, тут багато сумчастих тварин. Багато тварин сталися з здичавілих домашніх, привезених на материк з Європи: собака Динго, кролики.
Багато рослин пристосувалися до посушливого клімату материка, зокрема, евкаліпти в світлий час доби повертають листя ребром, щоб зменшити випаровування. Пляшкове дерево має товстим стовбуром, в якому накопичується волога.
У центрі материка розташовані зона напівпустель і саван, тут формуються червоно-бурі ґрунту. Тут ростуть евкаліпти, вічнозелені чагарники, водяться страуси, кенгуру, собака динго, вомбати. На північному сході, сході і заході континенту знаходяться зони вологих тропічних і субтропічних лісів, формуються червоні ферраллитные ґрунту. У цій зоні ростуть пальми, фікуси, буки, евкаліпти, водяться сумчасті ведмеді, гризуни, безліч птахів.
На більшості островів виростають вологі вічнозелені ліси: пальми, банани, хлібне дерево і т.д., з тварин практично відсутні хижаки, дуже багато птахів.
80. Офіційна назва - Австралійський Союз (Commonwealth of Australia), Австралія (Australia). Згідно з рішенням уряду від січня 1976 р. за кордоном країна називається Австралія, уряд - австралійським, у країні називається Австралійський Союз і уряд Союзу. Географічне розташування - Австралія розташована на Австралійському материку, острові Тасманія та ряді інших малих островів у Тихому й Індійському океанах. З півночі омивається Тіморським та Арафурським морями і протокою Торреса; на сході - Кораловим і Тасмановим морями; на півдні - протокою Басса й Індійським океаном; на заході - Індійським океаном. Австралійському Союзу належать також острови Картьє та Ешмор, острів Різдва, Кокосові острови, острови Херд, Макдональд і Норфолк. Площа території - загальна площа Австралії становить 7 682 300 кв. км. У квітні 2008 р. ООН визнала право за Австралією збільшити свою територію на 2,5 млн кв.км.
Кількість населення - 22 639 457 млн. осіб (станом на 18 червня 2011 р.).
Столиця - Канберра (Canberra) - 350 тис. осіб.
Адміністративний поділ - Австралія - федерація, яка включає шість штатів і дві території: Новий Південний Уельс (New South Wales), Вікторія (Victoria), Квінсленд (Queensland), Південна Австралія (South Australia), Західна Австралія (Western Australia), Тасманія (Tasmania), Північна територія (Northern Territory), Австралійська столична територія (Australian Capital Territory).
Інші великі міста: Сідней (4,4 млн. осіб), Мельбурн (4 млн.), Брісбен (1,95 млн.), Перт (1,6 млн.), Аделаїда (1,17 млн.). Офіційна мова - англійська. Релігія: католики - 26%, англікани - 26%, протестанти - 20% (Об'єднана Церква, Союз баптистів, Лютеранська церква і Церква Христа), православні - 4%; іудеї, буддисти, мусульмани.
Грошова одиниця - австралійський долар = 100 центам.
Австралія
Загальні відомості. Офіційна назва - Австралійський Союз (Федерація). Столиця - Канберра (понад 300 тис. осіб). Площа - 7,7 млн км2 (6-те місце у світі). Населення - близько 20 млн осіб (51-ше місце). Державна мова - англійська. Грошова одиниця - австралійський долар. Географічне положення. Австралійський Союз займає весь материк Австралію, великий острів Тасманію та багато дрібних островів і атолів. На суходолі сусідів немає. Австралія відділяє Індійський океан від Тихого. Найближчими її сусідами є Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея та Індонезія. З розвитком комунікацій та глобалізацією процесів географічне положення країни невпинно покращується. Історія виникнення та розвитку. Археологи вважають, що перші люди з'явилися в Австралії близько 40 тис. років тому і прибули сюди з південної Індії. У XVII ст. біля берегів материка з'явилися перші кораблі європейців. Наприкінці XVIII ст. материк почала інтенсивно колонізувати Велика Британія. Аж до 1868 р. ця країна використовувала Австралію як величезну природну колонію для найнебезпечніпіих карних злочинців. Засуджених просто відвозили сюди ніби до в'язниці з мурами у вигляді океанічного узбережжя. Потім з'явилися вільні поселенці, чисельність яких різко зросла під час "золотої лихоманки" в 50-60-х роках XIX ст. З 1901 р. британські колонії на материку організували федерацію. Вона одержала назву Австралійський Союз. Він існував як британський домініон. У1942 р. Австралія стала суверенною державою, членом Британської Співдружності Націй. Державний устрій і форма правління. Австралія - федеративна держава, парламентська республіка. Формально главою держави є королева Великої Британії, яку представляє у цій країні генерал-губернатор. Виконавча влада належить уряду на чолі з прем'єр-міністром, а законодавча влада - двопалатному парламенту (сенату та палаті представників). Перший має термін повноважень - шість років, друга - три роки. Загальна кількість депутатів - 76. Країна поділяється на 6 штатів, 1 столичний округ і 1 територію. Природні умови та ресурси. Рівнини та височини займають близько 95 % території Австралії. Вздовж узбережжя Тихого океану на сході материка простягся невисокий Великий Вододільний хребет з найвищою точкою - горою Косцюшко (2230 м). У центральній і західній частинах здіймаються плато з висотами до 1500 м. Біля озера Ейр місцевість знаходиться на 12 м нижче рівня океану. Австралія лежить у чотирьох кліматичних поясах. Більшу її частину займає тропічний пояс. На півночі - субекваторіальний, на півдні - субтропічний. Південна частина острова Тасманія має помірний клімат. Влітку (січень) середні температури повітря над Австралією з півночі на південь змінюються від +28 °С до +20 °С, взимку (липень) - від +20 °С до +12 °С. Клімат тут переважно посушливий (250 мм опадів). На східному та північному узбережжі їх кількість зростає до 2000 мм. Австралія бідна на поверхневі прісні води. Найбільшими річками є Муррей з притокою Дарлінг. Більшість річок пересихають. У центральній частині Австралії декілька солоних озер, найбільше з них Ейр. Ґрунтовий покрив хоча й різноманітний, але на більшій частині країни панують піщані та кам'яні пустелі. Переважають різні види червоних і жовтих ґрунтів. Довга ізольованість материка витворила тут своєрідний рослинний і тваринний світ. У природі тут ніколи не існувало копитних, приматів і хижаків, ссавців. Дикого собаку динго завезли на материк аборигени. Найпримітніша рослина - евкаліпт. Він має цінну деревину, яка не гниє та виділяє евкаліптову олію. Серед тварин панують сумчасті. Кенгуру та страус ему навіть зображені на гербі Австралійського Союзу. Австралія, бідна на водні ресурси, володіє багатими мінеральними ресурсами. Країні належать провідні місця у світі за запасами бокситів (1-ше місце), цинку (2-ге), золота (4-те), срібла (6-те місце). На одному з перших місць вона й за покладами залізної руди, олова та нікелю, а також урану. Є значні родовища кам'яного вугілля, нафти та природного газу. Населення. Австралія належить до найменш заселених частин світу. Середня густота населення становить менше 3 осіб на 1 км2. Понад 70 % населення сконцентровано на східному та південно-східному узбережжі. Частка міського населення вже перевищила 86 %. Найбільшими містами є Сідней (4 млн осіб), Мельбурн (3,5 млн), Брісбен (1,6 млн осіб). Переважають нащадки переселенців з Великої Британії, аборигенів (корінних жителів) залишилось близько 230 тис. Господарство. Австралія високорозвинена держава з потужною індустрією та сільським господарством. У промисловості провідною галуззю є гірничодобувна. Вона має світове значення, переважно у видобутку кольорових і рідкісних металів, особливо рутилу та цирконію . На відміну від більшості високорозвинених держав світу в Австралії обробна промисловість поступається гірничодобувній, особливо за експортним значенням. Виняток хіба що становлять металургія та харчова промисловість. На потужній чорній та кольоровій металургії базується багатогалузеве машинобудування, що почало інтенсивно розвиватися лише після Другої світової війни. Основними його галузями є автомобілебудування, виробництво сільськогосподарський машин, продукції радіотехніки. Хімічна промисловість в основному переробляє нафту та виробляє добрива. Харчова промисловість ґрунтується на високотоварному сільському господарстві. За експортом сільгосппродукції Австралія у світі поступається лише США. За поголів'ям овець Австралії належить перше місце у світі (120 млн). Морожене м'ясо, а також м'ясні консерви у величезних обсягах експортуються на світовий ринок. Країні належить також першість на планеті за виробництвом вовни. Зернові культури, насамперед пшениця, дають сировину для борошномельного виробництва. Процвітаючими галузями є садівництво, овочівництво та виноградарство. У розвитку економіки рідкозаселеної Австралії велике значення належить транспорту. Довжина залізниць перевищує 40 тис. км, автомобільних доріг - понад 700 тис. км. У внутрішніх і зовнішніх перевезеннях пасажирів усе більшого значення набуває повітряний транспорт. Розширюється мережа трубопроводів. Для зовнішньоторговельних зв'язків використовують в основному морський транспорт. Культура та соціальний розвиток. Життєві стандарти з огляду на всі їх складові в Австралії є найвищими у світі. Майже все населення письменне. Середня тривалість життя жінок уже перевищила 81 рік, чоловіків - 76 років. Один лікар припадає на 438 осіб. В Австралії низький рівень безробіття та один з найвищих - забезпеченості громадян власним якісним житлом. Австралія не володіє багатою історико-культурною спадщиною, але унікальний тваринний та рослинний світ приваблюють сюди мільйони туристів. Австралійський Союз визнав незалежність України 26 грудня 1991 р. У цей же день було встановлено дипломатичні відносини між двома державами шляхом обміну нотами. У Києві працює консульство Австралійського Союзу.
Загальна інформація
Більшість населення становлять в основному нащадки переселенців з Великобританії та Ірландії - англо-австралійці. На червень 2011 року кількість населення Австралії становила 22 639 457 осіб. Історія австралійського поселення Поява європейців в Австралії виявилася згубною для аборигенів. Припускають, що коли наприкінці ХVІІІ ст. почалося заселення материка європейцями, там проживало близько 1,2 млн. аборигенів, проте за інформацією з інших джерел - лише близько 300 тис. Аборигенів витісняли від джерел води і мисливських угідь, особливо на півдні і сході, багато з них загинули від голоду і спраги або були вбиті у сутичках з білими поселенцями, а інші померли від хвороб, завезених європейцями. У Вікторії за 30 років місцеве населення чисельністю 10 тис. осіб скоротилося до 2 тис.
У ХІХ ст. деякі аборигени перетворилися на джерело дешевої робочої сили у тваринницьких господарствах (ранчо) білих поселенців у внутрішніх районах країни, а закони того часу закріплювали поневолення аборигенів. Становище аборигенів стало поліпшуватися в другій половині ХХ ст., коли суспільна думка засудила дискримінаційну політику попереднього періоду. Обмеження для аборигенів були зняті, і ці люди були зрівняні в соціальних правах з іншими австралійцями. Було також докладено зусиль, щоб закріпити землю за аборигенами в місцях їх проживання і сприяти поширенню серед них освіти. Лише невелика частина австралійських аборигенів більш-менш інтегрована в сучасне австралійське суспільство. При цьому деякі аборигени зберігають життєвий уклад своїх пращурів. Більша частина аборигенів проживає у великих містах, таких як Сідней, Мельбурн і Брісбен. Однак багато аборигенів живуть у віддалених місцевостях і нерідко становлять там більшість населення. Зокрема, на їх частку припадає понад 27% населення Північної території. Етнічний склад населення за походженням: австралійці – 35,6% (7,4 млн.), британці – 30,4% (6,3 млн.), ірландці – 8,7% (1,8 млн.), шотландці – 7,3% (1,5 млн.), італійці – 4,11% (852 тис.), німці – 3,9% (811 тис.), китайці – 3,2% (670 тис.), греки – 1,8% (365 тис.), голландці – 1,5% (310 тис.), індуси – 1,1% (234 тис.). Офіційна кількість австралійців українського походження, за даними Союзу українських організацій Австралії та визнанням керівництва Австралії, становить 37,5 тис. громадян. Вплив різних культур очевидний: він виявляється у вигляді вулиць, у популярності ресторанів, що спеціалізуються на національних кухнях, у поширенні футболу (раніше його вважали "іммігрантською" грою) і в розмаїтості преси іноземними мовами, крім того, зросла частка прихильників православного, мусульманського, індуїстського, буддистського віросповідань. Наступними за чисельністю після англомовної групи населення є вихідці з Італії. В Австралії є великі групи населення грецького, німецького, голландського, в'єтнамського і китайського походження. Релігія: Більше 76% населення сповідує християнство, з них 26% – англіканці, 26% – католики, 5% – уніоністи, 4,4% – пресвітеріанці, 2,9% – православні (в основному греки, росіяни, українці, білоруси, грузини, вірмени, та ін.). Поширені також іудаїзм, іслам та буддизм. Відповідно до Конституції Австралії, жодна з релігій не затверджується в законодавчому порядку і не одержує субсидій від держави. Разом з тим свобода совісті ніяк не обмежується. Основні християнські свята - Різдво і Великдень - визнаються як державні. Федеральний уряд і влада штатів надають фінансову допомогу недержавним школам, у т.ч. тим, що утримуються релігійними громадами. Розміри цієї допомоги, що надавалася різним релігійним громадам, у минулому неодноразово викликали дискусії, але за останні 20 років це питання було врегульовано шляхом домовленості з представниками різних конфесій. Релігійні розходження населення виявлялися в діяльності політичних партій, і дотепер протестанти займають сильні позиції в Ліберальній партії, а католики - у Лейбористській. Міста Австралію тривалий час вважали однією з найбільш урбанізованих країн світу. На сьогодні типовий австралієць мешкає у передмістях п'яти великих міст - Сіднея, Мельбурна, Брісбена, Аделаїди і Перта. Найдревніший і найбільший із столичних округів - Сідней у Новому Південному Уельсі ( 4 ,4 млн. ) Далі за чисельністю населення - Мельбурн (4 млн.) у Вікторії, Брісбен (1,95 млн.) у Квінсленді, Перт (1,6 млн.) у Західній Австралії й Аделаїда (1,17 млн.). Кожний з цих округів є столицею відповідного штату. Хобарт (195,8 тис.) є столицею штату Тасманія. Чисельність його населення у п'ять разів менша, ніж у найменшій столиці материкових штатів. Усі шість столиць є важливими морськими портами, великими транспортними, промисловими, фінансовими й адміністративними центрами. Кілька інших міст Австралії також мають важливе значення. Ньюкасл у Новому Південному Уельсі - порт у гирлі річки Хантер і великий центр чорної металургії. Столиця країни - Канберра - була спланована Уолтером Берлі Гріффіном у 1911 р. як зразкове місто. Ще в середині 1950-х років вона залишалася невеликим містом. Швидке її зростання почалося після створення Комісії з розвитку національної столиці в 1956 р. У 1997 відбулося деяке скорочення чисельності населення Канберри у зв'язку з реорганізацією діяльності федерального уряду. Нині у столиці проживає 350 тис. осіб
81.
|
|
|
|
|
82-84.
Антарктида Загальні відомості та фізико-географічне положення Антарктида — найпівденніший материк. Він має унікальне географічне положення: уся територія, крім Антарктичного півострова, лежить у межах Полярного кола. Від найближчого материка — Південної Америки — Антарктида відокремлена широкою (понад 1000 км) протокою Дрейка. Береги материка омивають води Тихого, Атлантичного та Індійського океанів . Біля берегів Антарктиди вони утворюють ряд морів (Уеделла, Беллінсгаузена, Амундсена, Росса), що неглибоко вдаються в суходіл. Берегова лінія майже на всій протяжності являє собою льодовикові обриви. Своєрідне географічне положення в холодних високих широтах визначає основні риси природи материка. Головною особливістю є наявність суцільного льодовикового покриву. Дослідження та освоєння Людство тривалий час не знало про існування Антарктиди. У XVII ст. ученими та мандрівниками висловлювались припущення про існування Південної землі, але знайти її не вдавалось. Відомий мореплавець Дж. Кук під час навколосвітньої подорожі 1772—1775 рр. тричі перетинав Південне полярне коло. 1774 року він до-сяг 71° 10' пд. ш., але натрапивши на суцільну кригу, повернув назад. Результати цієї експедиції на деякий час відвернули увагу дослідників від шостого континенту. На початку XIX ст. англійці відкрили невеликі острови на південь від 50° пд. ш. 1819 р. була організована перша російська антарктична експедиція з метою пошуків Південного материка. її очолили Ф. Беллінсгаузен і М.Лазарев на суднах "Восток" і "Мирний". Серед дослідників Антарктиди, які вперше підкорили Південний полюс, були норвежець Р. Амундсен (14 грудня 1911 р.) та англієць Р. Скотт (18 січня 1912 р.). За першу половину XX ст. в Антарктиді побувало понад 100 експедицій з різних країн. Всебічне вивчення материка почалося з другої половини XX ст. 1955—1958 рр. під час підготовки і проведення Міжнародного геофізичного року були організовані великі експедиції цілого ряду країн з використанням сучасної техніки. 1959 р. рядом країн був підписаний Договір про Антарктиду. За ним забороняється використовувати континент у воєнних цілях, передбачається свобода наукових досліджень і обмін науковою інформацією.
Сьогодні Антарктида — це материк науки та міжнародної співпраці. Тут діє понад 40 наукових станцій і баз, що належать 17 країнам, які здійснюють дослідження в Антарктиді. 1994 р., на колишній англійській нау^ ковій станції "Фарадей", почала роботу група науковців з України (сьогодні це українська станція "Академік Вернадський").
Рельєф і корисні копалини Рельєф Антарктиди двоповерховий: згори — льодовиковий, знизу — корінний (земна кора). Льодовиковий покрив материка утворився понад 20 млн років тому. Середня висота підльодовикової поверхні Антарктиди становить 410 м. На материку є високі гори з максимальною висотою понад 5000 м і величезні (до 30 % площі материка) прогини, що лежать подекуди на 2500 м нижче від рівня моря. Усі ці елементи рельєфу, за невеликим винятком, вкриті льодовиковим панциром, середня товщина якого 2200 м, а максимальна — 4000—5000 м. Якщо за поверхню материка приймати льодовиковий покрив, то Антарктида є найвищим материком Землі (середня висота — 2040 м). Льодовиковий панцир Антарктиди має куполоподібну поверхню, трохи підняту в центрі і знижену до країв. В основі більшої частини Антарктиди лежить Антарктична докембрійська платформа. Транс-антарктичні гори поділяють материк на західну і східну частини. Береги західної частини Антарктиди дуже порізані, а льодовиковий покрив тут менш потужний і порушений численними хребтами. У Тихоокеанській частині материка у період альпійського горотворення виникли гірські системи — продовження Анд Південної Америки — Антарктичні Анди. У них розміщена найвища частина материка — масив Вінсон (5140 м). У Східній Антарктиді підльодовиковий рельєф переважно рівнинний. Подекуди ділянки корінної поверхні лежать значно нижче рівня океану. Тут льодовиковий покрив досягає максимальної потужності. Він крутим уступом обривається до моря, утворюючи шельфові льодовики. Найбільший шельфовий льодовик у світі — льодовик Рос-са, ширина якого становить 800 км, а довжина — 1100 км. У надрах Антарктиди виявлені різні корисні копалини: руди чорних і кольорових металів, кам'яне вугілля, алмази та інші. Але видобуток їх в суворих умовах материка пов'язаний з великими труднощами. Клімат Антарктида — найхолодніший материк на Землі. Однією з причин суворості клімату материка є її висота. Але першопричиною зледеніння є не висота, а географічне положення, яке визначає дуже малий кут падіння сонячних променів. В умовах полярної ночі відбувається сильне вихолоджування материка. Особливо це виявляється у внутрішніх районах, де навіть улітку середньодобові температури не піднімаються вище за -30 °С, а узимку вони доходять до -60°...-70 °С. На станції "Восток> зареєстрована найнижча температура на Землі (-89,2 °С). На узбережжі материка температури значно вищі: улітку - до 0 °С, узимку - до -10...-25 °С. У результаті сильного охолодження у внутрішній частині материка формується область високого тиску (баричний максимум), від якої у бік океану дмуть постійні вітри, особливо сильні на узбережжі в смузі завширшки 600—800 км. У середньому на материку випадає близько 200 мм опадів на рік, у центральних частинах їхня кількість не перевищує декількох десятків міліметрів. Внутрішні води Антарктида — це область найбільшого зледеніння Землі. 99 % території материка покрито потужним льодовиковим покривом (об'єм льоду — 26 млн км3). Середня потужність покриву — 1830 м, максимальна — 4776 м. В Антарктичному льодовому покриві зосереджено 87 % об'єму льоду Землі. Від внутрішніх найпотужніших частин купола лід розтікається до окраїн, де його товщина
є набагато меншою. Улітку на окраїнах при температурі вище 0 °С відбувається танення льодів, але земля не звільняється від льодового покриву, оскільки існує постійний притік льоду з центру. Поблизу узбережжя зустрічаються невеликі ділянки суходолу, вільні від льоду — антарктичні оазиси. Це кам'янисті пустелі, іноді з озерами, їхнє походження до кінця не вивчено. Органічний світ Особливості органічного світу Антарктиди пов'язані із суворим кліматом. Це зона антарктичних пустель. Видовий склад рослин і тварин небагатий, але сврєрідний. Життя переважно зосереджене в оазисах Антарктиди. На цих ділянках кам'янистої поверхні і скелях ростуть мохи та лишайники, а на поверхні снігу та льоду іноді живуть мікроскопічні водорості та бактерії. До вищих рослин належать деякі види невисоких трав, що зустрічаються тільки на південному краї Антарктичного півострова та на островах Антарктики.
На узбережжі досить багато тварин, життя яких пов'язане з океаном. У прибережних водах багато планктону, особливо дрібних ракоподібних (криль). Ними харчуються риби, китоподібні, ластоногі, птахи. В антарктичних водах живуть кити, кашалоти, касатки. На айсберги, крижані береги материка виходять тюлені, морські леопарди, морські слони. Найпоширенішими тваринами Антарктиди є пінгвіни — птахи, що не літають, але добре плавають. Літом на узбережних скелях гніздяться чайки, буревісники, баклани, альбатроси, поморники — головні вороги пінгвінів.
Оскільки Антарктида має спеціальний статус, то на сьогодні господарське значення мають тільки гігантські запаси прісної води. Антарктичні води — район промислу китоподібних, ластоногих, морських безхребетних тварин, риби. Однак морські багатства Антарктики виснажені, і зараз багато видів тварин перебувають під охороною. Полювання і промисел морських тварин обмежені. В Антарктиді відсутнє постійне корінне населення. Міжнародний статус Антарктиди такий, що вона не належить жодній державі. |
|