- •1. Економіка, як система грошових і матеріально-енергетичних потоків конверсії природних ресурсів у споживчу вартість.
- •2. Значення дисципліни та її місце в економічній діяльності ( за визначенням Державного класифікатора дк 009-96).
- •4. Сировина та її класифікація. Раціональне використання сировини. Збагачення сировини. Техніко-економічні показники сировини. Комплексне використання сировини.
- •5. Характеристика повітря, його склад, очистка, розподіл, та використання складових в народному господарстві.
- •6. Вода як сировина, її властивост ивості. Промислова водопідготовка.
- •7. Енергоносії та їх характеристика. Енергетичні характеристики енергоносіїв. Поняття про умовне паливо.
- •8. Характеристика систем технологій виробництва енергії в Україні (гес ,тес, аес).Проблеми їх ефективного функціонування
- •9. Значення вимірювання в технології та техніко-економічних розрахунках.
- •10. Метрологія – наука про вимірювання фізичних величин в науці, техніці, економіці.
- •11. Основні поняття та терміни метрології: фізична величина (ф.В.), одиниця ф.В.,розмір ф.В, розмірність ф. В, їх використання в техніко-економічних розрахунках.
- •12. Міжнародна система фізичних величин si та її переваги перед галузевими та національними.
- •13. Використання співвідношень одиниць ф. В. Si та позасистемних в економічних розрахунках (на прикладах).
- •14. Значення міжнародної номенклатури iupac для професійної діяльності економістів-менеджерів.
- •16. Поняття про конверсію видів енергії . Коефіцієнт конверсії енергії.
- •17. Поняття "якість енергії", "конверсія енергії", еколого-економічна доцільність конверсії енергії.
- •18. Загальна характеристика систем чорної металургії.
- •19. Наукові принципи одержання чорних металів.
- •20. Системи технологій одержання чавуну
- •21. Способи виробництва сталі та їх характеристика.
- •22. Основи бездоменного виробництва сталі.
- •23. Техніко-економічні показники виробництва чавуну у доменному процесі.
- •24.Корозія металів . Засоби захисту від корозії, їх екологічне значення .
- •25. Характеристика систем технологій кольорової металургії. (на прикладі технології виробництва алюмінію)
- •26.Технологія в-ва алюмінію.
- •27.Загальна характеристика систем хімічної промисловості.
- •28.Особливості систем технологій хімічної конверсії природного ресурсу у споживчу вартість. Техніко-економічні показники хімічного виробництва. Особливості екологічних проблем хімічної промисловості.
- •29.Добрива та їх класиф. Екологічна еф. Застос. Добрив, засоби боротьби з шкідниками в агропромисловому комплексі.
- •30. Азотні добрива та їх характеристика .
- •31. Типова схема технологічних систем виробництва карбаміду.
- •32. Фосфорні добрива та їх характеристика .
- •33. Типова схема систем технологічних систем виробництва подвійного суперфосфату .
- •34. Особливості екологічних проблем хімічної промисловості.
- •35. Поняття про стехіометричне рівняння як основу хімічної конверсії.
- •36. Закон збереження маси – теоретична основа матеріальних розрахунків в технологічних процесах.
- •37. Закон збереження енергії та його використання для розрахунку енергетичних балансів технологічних процесів. Перший закон термодинаміки.
- •38. Загальна характеристика систем технологій виробництва електричної енергії в Україні.
- •39. Особливості екологічних проблем виробництва електричної енергії на тес, аес, гес.
- •40. Поняття про альтернативні джерела отримання електричної енергії.
- •42. Конструкційні металічні, полімерні та композитні матеріали. Залежність властивостей від елементного складу, структурної будови і технологічної обробки.
- •43. Поняття про комплексні міжгалузеві системи технологій на прикладі галузі хімічної промисловості.
- •44. Поняття про комплексні міжгалузеві системи технологій на прикладі галузі металургійної промисловості.
- •45. Основні технологічні показники типового технологічного обладнання.
- •47.Синергетичний характер науки, техніки і технології на їх розвиток
- •48. Глобальні проблеми урбанізації та шляхи їх вирішення.
- •49. Поняття про технологічний регламент як основний документ матеріального виробництва.
- •50. Особливості технологічних процесів харчової промисловості (на прикладі технології виробництва хліба).
- •51. Визначення густини газів. Визначення V за відомою m, визначення m за відомим V.
- •Економіка, як система грошових і матеріально-енергетичних потоків конверсії природних ресурсів у споживчу вартість.
- •Значення дисципліни та її місце в економічній діяльності ( за визначенням Державного класифікатора дк 009-96).
- •Зміст основних понять та термінів: технологія, технологічний процес, виробничий процес, природний ресурс, сировина, засоби праці, економічна діяльність.
20. Системи технологій одержання чавуну
Чавуни-це сплави заліза з вуглецем, які містять > 2% вуглецю. Приблизно 80% чавуну використовують для одержання сталі. Сировиною для одержання чавуну є руди (залізні, марганцеві та комплексні), паливо і флюси. Основна сировина - це залізні руди. Вони містять залізо у вигляді оксидів або солей. Для ефективної роботи доменної печі, зменшення витрат палива потрібно, щоб руда містила не менше 55% заліза, вміст сірки і фосфору має бути мінімальний. Тому руди перед використанням подрібнюють, збагачують, рудний пил спікають.
Основним паливом при одержанні чавуну є кам'яновугільний кокс, що бере також участь у відновленні заліза та домішок. Виплавляють чавун у печах шахтного типу заввишки 30-50м, котрі називають доменними. Корпус печі виготовлений із товстолистової сталі, з середини піч викладена шамотною цеглою. За допомогою спеціальних холодильників піч охолоджується водою. Основні частини робочого простору доменної печі - колошник,шахта,розпар і горн . У верхній частині горна розміщені отвори (фурми), через які в доменну піч вдувають нагріте до 1100-1200°С повітря. Доменну піч спершу завантажують коксом,а потім шарами- агломератом і коксом. Агломерат-це відповідно підготовлена руда, спечена з флюсом(оксиди лужних металів). В доменній печі мають місце наступні процеси.
1. Горіння палива. Горіння і потрібна для виплавки чавуну температура підтримуються вдуванням через отвори у горні(фурми) підігрітого повітря. У горні згорає кокс, утворюючи діоксид вуглецю- СО2,який,піднімаючись вгору і проходячи крізь шари розжареного коксу, перетворюється на СО. При цьому виділяється велика кількість теплоти.
2. Відновлення заліза. Залізо з руди відновлюється оксидом вуглецю, твердим вуглецем і частково воднем, який утворюється від розкладання вологи повітря. Fe203 +3СО = 2 Fe +3 С02 Відновлене залізо перебуває у твердому стані і називається «губчастим» залізом.
3. Відновлення домішок. Для перетворення тугоплавких домішок пустої породи руди на більш легкоплавкі сполуки до руди додають флюс.(зазвичай СаС03 )
4. Насичення заліза вуглецем. При відновленні руди у верхній частині домни, де температура не вище 700-800 С, залізо виділяється у твердому стані. Воно поступово опускається в гарячіше частину печі, де розчиняє в собі вуглець,утворюючи чавун (сплав FeС).
5.Утворення шлаку. Чавун має нижчу температуру плавлення,ніж залізо і стікає у нижню частину горна,а легші рідкі шлаки збираються на поверхні чавуну, захищаючи його від окислення. Чавун і шлаки випускають мірою їх нагромадження через спеціальні отвори. Для пришвидшення процесу виплавки чавуну сьогодні застосовують вдування в доменну піч повітря, збагаченого киснем чи природним газом, що дозволяє спростити весь технологічний процес, але це зумовлює значне підвищення собівартості чавуну. Доменна піч працює безперервно 6-8 років. Цей період називається компанією. Потім піч ставлять на капітальний ремонт.
21. Способи виробництва сталі та їх характеристика.
Сталі — сплави заліза з вуглецем, які містять < 2% вуглецю, а також легуючі компоненти. Порівняно з чавуном механічні й технологічні властивості сталі кращі: її можна обробляти під тиском, з неї можна виготовляти відливки, вона добре обробляється різанням, має високу міцність, а тому є основним конструкційним матеріалом. Щоб із чавуну одержати сталь, з нього потрібно видалити надлишок вуглецю, кремнію, марганцю, сірки і фосфору шляхом окислення. Окислювачем є кисень елементарний і кисень, розчинений у металі, що перебуває в сполуці із залізом. Є кілька способів перероблення чавуну в сталь. Вони ґрунтуються на окисленні наявного в чавуні надлишкового вуглецю (графіту) і домішок та відокремленні оксидів, що утворюються, в газову фазу або шлак. Сировиною для одержання сталі є: переробний (рідкий або твердий) чавун, скрап (стальний або чавунний лом, обрізки, стружка), металізовані грудки, залізна руда, розкислювачі, легуючі елементи, флюси, паливо, кисень. Основними способами одержання сталі є мартенівський, киснево-конвертерний та електрометалургійний (в електродугових та індукційних печах). Традиційна система технології виробництва сталі складається з послідовних технологічних процесів:
видобуток залізної руди і її збагачення;
видобуток флюсів у кар’єрах;
видобуток і збагачення вугілля;
коксування вугілля;
доменний процес відновлення заліза з одержанням чавуну;
виплавлення сталей із чавуну в мартенах чи конверторах.
Основні стадії технологічного процесу такі:
1.Окислення вуглецю і домішок. Найпершим окислюється залізо (його в розплаві найбільше, і воно найактивніше щодо кисню при порівняно низьких температурах):
2Fe + 02 → 2FeO + Q. Далі окислюються інші елементи в послідовності щодо їх сполучуваності з киснем. Оксиди, що утворилися, спливають на поверхню у вигляді шлаку.
2. Розкислення сталі - це виведення з неї кисню і відновлення заліза з оксиду. Оксид заліза спричинює червоноламкість і погіршення механічних властивостей сталі. Розкислюють сталь при плавці, під час розливання, і в ковші. Залежно від ступеня розкислення вона може бути спокійною (добре розкисленою), напівспокійною і киплячою. Для розкислення сталі використовують феросплави зі збільшеним вмістом марганцю або кремнію та алюміній.
3. Легування - процес насичення сталі легуючими елементами з метою поліпшення її властивостей. Легуючі елементи додають у вигляді феросплавів або під час плавки, або в кінці, або у ківш. Після виплавлення проводять розливання сталі.
Зі сталеплавильної печі сталь розливають у розливні ковші (металеві посудини, футеровані всередині вогнетривом). Далі сталь у ковші переносять до місця її розливання і розливають. Сталь розливають у виливниці та на машинах безперервного розливання. Із використовуваних трьох способів одержання сталі найперспективнішими є два способи - киснево-конвертерний та електрометалургійний. Причини цього такі: висока продуктивність; висока якість сталі; низька собівартість; капітальні витрати на будівництво і витрати на обслуговування значно менші від інших способів; Якість киснево-конвертерної сталі не поступається якості мартенівської. Перспективним є використання кисневих конвертерів з донним дуттям, при якому зменшується вигоряння заліза та різко підвищиться якість сталі, є можливість збільшити вміст у шихті скрапу.
Електрометалургійний спосіб хоч і дорогий, проте забезпечує дуже високу якість сталі. Електрометалургійним способом не тільки виплавляють, а й переплавляють сталь, виплавлену в мартенівських печах або в кисневих конвертерах. При цьому вона очищається від домішок і набуває дуже високої якості. При електрометалургійному способі можна одержувати сталь із твердої та рідкої шихти. Процес високопродуктивний. Мартенівський спосіб має тенденцію до скорочення. Процес виплавки в мартенівській печі триває іноді 3-4 години (для малих печей), іноді до 12 і більше годин (для великих печей). Капітальні витрати на будівництво і витрати на обслуговування є значними, тому мартенівська сталь дорога. Нижчою є продуктивність. ми способами рафінують. Для цього застосовують: переплав (плазмовий, електрошлаковий, вакуумно-індукційний, вакуумно-дуговий), позапічне вакуумування, обробку синтетичними шлаками, інертними газами.