9. Значення вимірювання в технології та техніко-економічних розрахунках.

Вимі́рювання — пізнавальний процес визначення числового значення вимірюваної величини, а також дія, спрямована на знаходження значення фізичної величини дослідним шляхом, порівнюючи її з одиницею вимірювання за допомогою засобів вимірювальної техніки.

Технічні вимірювання — вимірювання що проводяться у промислових умовах і визначаються зазвичай нижчим класом точності засобів вимірювання(ніж.контрольно перевірочні)

Вимірювання грає важливу роль у техніко-економічних і технологічних розрахунках, особливо це важливо для виробництва, технологія якого включає в себе збірку багатьох деталей,які доставляються з різних заводів,бо виміри повинні бути точними. Для єдності виміру існує система сі,вона слугує еталоном для всіх країн.

10. Метрологія – наука про вимірювання фізичних величин в науці, техніці, економіці.

Метрологія— наука про вимірювання фізичних величин, методи досягнення єдності їх одиниць і розмірностей в системі та необхідної точності розміру вимірюваного об’єкта чи явища.

Завдання сучасної метрології: теорія вимірювань, побудова одиниць фізичних величин і систем одиниць; вивчення метрологічних характеристик, перевірка і атестація засобів вимірювання; створення еталонів, методів і засобів вимірювання, зокрема в гірничій справі; обробка сукупностей вимірів, оцінка точності вимірювання тощо.

Історичними етапами в розвитку метрології стали: встановлення еталону метра (Франція, кінець XVIII ст.), створення абсолютної системи одиниць (К. Ґаусс, 1832), підписання міжнародної Метричної конвенції (1875), розробка і встановлення в 1960 р. Міжнародної системи одиниць (SI). Сьогодні метрологічні дослідження окремих країн координуються Міжнародними метрологічними фр. організаціями

11. Основні поняття та терміни метрології: фізична величина (ф.В.), одиниця ф.В.,розмір ф.В, розмірність ф. В, їх використання в техніко-економічних розрахунках.

Фізична величина ― це характеристика фізичних об’єктів та явищ матеріального, які можна виміряти кількісно.

1) ф.в. має двоїстий характер―якісне та кількісне поняття кожного окремого предмету чи явища.

2)одиниця ф.в. ― фіксована за розміром міри відповідної ф.в.

3)розмір ф.в.—кількісна характеристика ф.в. Розмір не залежить від од. вимірювання.

Розмірність ф.в. ― символьне позначення функціональної залежності похідної ф.в. або її одиниці від основних ф.в. в даній системі.

7 основних фізичних величин в системі сі: дожина, маса, час, сила ел. струму, термодинамічна температура,кількість речовини, сила світла. Ці ф.в. незалежні,а всі інші-похідні.

Похідні:часткові,кратні.

12. Міжнародна система фізичних величин si та її переваги перед галузевими та національними.

Міжнародна система одиниць фізичних величин SI була прийнята у 1960 році. До її складу спочатку входило 6 основних фізичних величин, але згодом приєдналася і сьома. Це такі фізичні величини, як довжина — l, маса — m, час — t, термодинамічна температура — Т, сила електричного струму — І, кількість речовини — n, n і сила світла — J.

Серед похідних одиниць SI, яких нині є близько 160, вісімнадцять мають спеціальні найменування, у тім числі шістнадцять названо іменами видатних учених: Ньютон (N), Паскаль (Ра), Беккерель (Bq) та ін.

Відповідно до галузей науки і техніки похідні фізичні величини умовно поділено на групи: простору й часу, механічні, теплові, хімії і термодинаміки, електричні, іонізуючого випромінювання та ін.

Звичайно ж міжнародна система фізичних величин SI має багато переваг перед галузевими та національними системи, наприклад:

— універсальність — охоплення всіх галузей науки, техніки та економіки;

— уніфікація одиниць для всіх видів вимірювань механічних, теплових, електричних, магнітних, акустичних, світлових та ін. величин. Так, замість низки традиційних одиниць роботи і енергії (кгс · м, гс · см, ерг, калорія, електрон-вольт, стенметр та ін.) система SI запроваджує одну універсальну одиницю — джоуль (J; Дж). Замість багатьох одиниць тиску (атмосфера, кгс/см², кгс/мм², мм ртутного стовпчика, м водяного стовпа, бар, дин/см², п’єза та ін.) SI дає тільки одну одиницю — паскаль (Ра; Па);

— когерентність (узгодження, єдність) системи: усі похідні одиниці виводяться з рівнянь зв’язку між величинами, що в них коефіцієнти зв’язку дорівнюють безрозмірній одиниці;

— спрощений запис формул і рівнянь;

— полегшення навчального процесу;

—ліпше взаєморозуміння фахівців різних галузей науки і практики;

—підвищується точність і швидкість вимірювання і розрахунків.

Ці та інші переваги Міжнародної системи SI зумовили її швидке поширення в усьому світі. Більшість розвинутих країн світу, і серед них Франція (фундатор метричної системи 1793 р.), Німеччина, Італія, Іспанія, Японія, Великобританія, США, Австрія, Канада та ін., а також країни, що розвиваються, — Індія, Пакистан, Гана, Шрі-Ланка, Сомалі та інші прийняли рішення про перехід до Міжнародної системи.