45. Основні технологічні показники типового технологічного обладнання.

Показники технологічності характеризують властивості продукції, які зумовлюють оптимальний розподіл витрат матеріалів, засобів, праці та часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні й експлуатації продукції.. Показники технологічності продукції поділяються на основні і додаткові. До основних показників належать: показники трудомісткості, матеріаломісткості та собівартості, які використовуються для всіх без винятку видів продукції. Необхідно розрізняти такі характеристики показників: трудомісткість, матеріаломісткість та собівартість: сумарну (загальну), структурну, питому, порівняльну та відносну трудомісткість (матеріаломісткість і собівартість). Сумарна (загальна) трудомісткість (Т) продукції визначається кількістю часу, який витрачається виконавцем на виробництво одиниці продукції, і виражається в нормо-годинах або машино-годинах. Структурна трудомісткість є складовим елементом сумарної і визначається як сума трудомісткості на робочих місцях, агрегатах, які входять до складу однорідних у технологічному плані окремих цехів, дільниць або видів робіт. Питома трудомісткість — це трудомісткість на одиницю визначального параметра продукції (на 1 кг чи 1 т маси, на 1 м3 корисного об´єму тощо).

46. НТП і природно-технічні інновації. Науково-технічний прогрес , визнаний в світі як найголовніший фактор економічного розвитку , в наш час його все частіше пов'язують з іноваційним процесом . Як справедливо відмітив амереканський економіст Джеймс Брайт , єдиний свого роду процес , поєднуючий науку , техніку , економіку , підприємництво та управління . Він полягає в створенні іновацій який триває від зародження ідеї до її комерційної реалізації . Цей процес охоплює весь комплекс відносин : виробництво , росподіл , обмін , споживання. В цих умовах іновація з самого початку направлена на практичний комерційний результат . Цей процес відрізняється від процесу так званої "чистої науки" , коли університетський науковець в творчому , необмеженому процесі створює нові блага ,

іноваційний процес підпорядкований певній , сформульованій меті .

Виділяють такі чинники розвитку іновацій: зміна потреб виробничого процессу, зміна в структурі галузі або ринка ,демографічні зміни ,зміна потреб споживачів,нові знання , наукові і ненаукові

Помилковим є ткердження що науково-технічний процес обмежується розробкою технологічних іновацій , суттєва роль НТП полягає в сфері теоретичних іновацій .

47.Синергетичний характер науки, техніки і технології на їх розвиток

Синергетика — це теорія самоорганізації в системах різноманітної природи. Вона має справу з явищами та процесами, в результаті яких в системі — в цілому — можуть з'явитися властивості, якими не володіє жодна з частин. Оскільки йдеться про виявлення та використання загальних закономірностей в різних галузях, тому такий підхід передбачає міждисциплінарність. Останнє означає співробітництво в розробці синергетики представників різних наукових дисциплін. Тому термін синергетика використовується як в природничих науках, так і в гуманітарній сфері. Синергетика як теорія нестаціонарних, що еволюціонують структур має під собою сьогодні солідну основу у вигляді результатів нелінійного аналізу, математичного моделювання та обчислювального експерименту. Сучасний стан розвитку синергетичного знання дозволяє вести обгрунтований пошук і знаходити конструктивні принципи коеволюції складних систем світу. Синергетика радикально змінює наше бачення світу, руйнує колишні інтелектуальні табу та стереотипи мислення (страх перед складним, негативне ставлення до нестабільності і хаосу, експоненціального зростання наукової інформації та народонаселення Землі і т.п.). У даній роботі розкривається поняття синергетики, її предмет, завдання та методологія, дається характеристика складним самоорганизующимся системам, а також робиться спроба показати, як, виступаючи в якості сучасної парадигми еволюції, синергетика, допоможе сказати, що конкретно відбувається або відбуватиметься в світі, які загальні орієнтири синергетика може дати для наукового пошуку, для прогнозування та моделювання процесів в складних соціальних і біологічних системах. Синергетика може забезпечити нову методологію розуміння шляхів еволюції соціальних систем, причин еволюційних криз, погроз катастроф, надійності прогнозів і принципових меж передбачуваності в екології, економіці, соціології, геополітиці і т.д. Синергетика дає знання про конструктивні принципи коеволюції складних систем, що знаходяться на різних стадіях розвитку. Синергетика відкриває принципи нелінійного синтезу: наявність різних, але не яких завгодно, способів об'єднання структур в одну складну структуру; значення правильної топології, "конфігурації" об'єднання простого в складне; об'єднання структур як різних темпоміров; можливість - при правильній топології об'єднання - значної економії матеріальних і духовних витрат і прискорення еволюції цілого.