38. Загальна характеристика систем технологій виробництва електричної енергії в Україні.

Електроенергетика – базова галузь, що забезпечує потреби країни в електричній енергії. Надлишкові потужності дозволяють експортувати частину енергії. Із загальної потужності електрогенеруючих станцій України потужність теплових електростанцій, теплоелектроцентралей і блокстанцій становить 63,9%, атомних електростанцій – 26,2%, гідроелектростанцій і гідроакумулюючих електростанцій – 9,7%, нетрадиційних джерел – 0,2%.

Сьогодні понад 92% енергоблоків ТЕС відпрацювали свій розрахунковий ресурс і потребують модернізації або заміни.

В країні працює близько 250 ТЕЦ. Основним паливом для ТЕЦ служить природний газ (76-80%), використовуються також мазут (15-18%) і вугілля (5–6%).

Найбільші ТЕС розташовані в Донбасі, на Придніпров’ї, у Харківській та Київській областях.

Південні райони країни значно гірше забезпечені електроенергією власного виробництва, ніж Донбас, Придніпров'я, центр країни. Понад 40 % електроенергії в Україні дають АЕС (Рівненська, Запорізька, Південно-Українська і інш.). Власні паливні ресурси станом забезпечують лише 67 % потреб України, решта імпортується (з Росії, Туркменістану, Азербайджану).

39. Особливості екологічних проблем виробництва електричної енергії на тес, аес, гес.

До традиційних джерел виробництва електроенергії прийнято відносити виробництво електроенергії на ТЕС, ГЕС і АЕС. Кожна з сучасний електростанцій має свої недоліки: ГЕС – змінами водного балансу та випливаючими з цього негативними впливами на екосистеми, ТЕС – викидами в атмосферу шкідливих речовин, тепловим забрудненням рік, АЕС – загрозою радіоактивного забруднення.Виробництво електроенергії на ТЕС (теплових електростанціях) займає у світі сьогодні перше місце. Однак ТЕС досить сильно забруднюють навколишнє середовище. Електроенергетика вкрай потрібна галузь для сучасного суспільства. Однак крім великої користі вона приносить чимало екологічних проблем. Використання лише традиційних джерел енергії (нафти, газу, ядерного палива) руйнує і забруднює землю, водні ресурси й повітря.

40. Поняття про альтернативні джерела отримання електричної енергії.

Нині відомо чимало екологічно чистих технологій генерування енергії (ПВЕН). Далі проплную розглянути найактуальніші зараз альтернативні джерела:

—ВЕС (вітрова електростанція також: вітроелектростанція)— електростанція, яка за допомогою вітрової турбіни перетворює механічну енергію вітру на електричну. Вітрові електростанції— це система відновлюваної енергетики, оскільки вітер— відновлюване джерело енергії. Безумовно, широке застосування вітрових турбоелектогенераторів певною мірою сприяє розв’язанню проблеми постачання електроенергії як на соціальні, так і господарські об’єкти. За темпами зростання встановленої потужності вітроенергетика набагато випереджає інші енергетичні системи. Лідерами розбудови надпотужної вітрової електроенергетики сьогодні є Німеччина,Британія, Ірландія.

—СЕС(сонечні електростанції).Сьогодні людство намагається збільшити використання сонячної енергії, безпосередньо перетворюючи променеву енергію на теплову й електричну. Сьогодні функціонує експериментальна сонячна електростанція (СЕС) в Криму. Принцип її роботи концентрація сонячної енергії з відбиванням променів Сонця з більшої площини на меншу за допомогою дзеркал. Уся система дзеркал за допомогою автоматики і ЕОМ наводиться на Сонце і відбиває його промені на порівняно невелику площу панелі парогенератора, з якого пара спрямована в парову турбіну,змонтовану в блоці з електрогенератором.

—Біохімічні джерела енергетики. Існують два основні способи конверсії біомаси в горючий газ: термохімічний і біохімічний. За першим із них біомаса (деревина чи відходи сільгоспвиробництва) піддається пролізу (розкладу без доступу повітря) в реакторі при 400—500 °С; за методом біо­хімічної конверсії біомаса піддається бродінню з утворенням го­рючого газу (70 % СН₄ і ЗО % СО₂), питома теплота згоряння яко­го близька до теплоти згоряння умовного палива (29,3 МДж/кг). При цьому на кожну тонну такого палива одночасно виробля­ється до 1,5—1,8 тонн високоякісного органічного добрива. Особливо ефективний цей процес у випадку біохімічної переробки відходів тваринницьких ферм.

—Воднева енергетика

Заміна традиційних викопних енергоносіїв на основі вуглецю на водень, безумовно, вирішила б екологічну проблему сучасної промислової енергетики за умови, якби було винайдено економічно доцільну технологію його отримання.

Водень - - найпоширеніший елемент космосу. На його частку припадає близько половини маси Сонця і більшості інших зірок. У їхніх надрах відбувається процес ядерного синтезу перетворення ядер дейтерію ²₁ Н і тритію ³₁ Н атомів водню на ядра атомів гелію з виділенням енергії:

²₁ Н + ³₁ Н --> ⁴₁ Нe + ⁰₁ n + енергія.

На кожен грам реакційної суміші ²₁ Н + ³₁ Н виділяється 35•10⁷kJ, тобто майже у 5 разів більше, ніж при розпаді 1 г U²³⁵.

Говорячи про різні альтернативні джерела енергії, слід пам’ятати, що в усіх без винять випадках важливо підібрати до кожного промислового й побутового об’єкта найраціональніше за концепцією енергії джерело, пам’ятаючи, щи чим більше концентрована енергія, тим вона дорожча.

41. Поняття про матеріали нової техніки та техніко-екологічна ефективність їх застосування в народному господарстві.

Економічна ефективність нової техніки, показник, що характеризує народно-господарські результати і економічну доцільність виробництва нової техніки і її вживання. Виділяють принципово нову техніку, впровадження якої знаходиться в початковій стадії (наприклад, реактори на швидких нейтронах, лазери, криогенні лінії електропередачі, транспорт на повітряній подушці), і нову техніку, недостатньо упроваджену (наприклад ЕОМ(електронна обчислювальна машина), автоматичні лінії з числовим програмним управлінням і ін.). Принципово нова техніка вимагає великих капіталовкладень на «доведення», перехід до масового виробництва, просування в нові сфери вживання і т.д., але в майбутньому від неї можна чекати значного ефекту. Нова техніка вимагає менших інвестицій на «доведення» і удосконалення, а витрати на виробництво залежать від масштабів можливого впровадження; ефект від цього вигляду нової техніки може бути реалізований швидше і також залежить від масштабів впровадження.

Для визначення економічного потенціалу впровадження — ефекту, що отримується від максимальної кількості одиниць нової техніки за оптимальних умов, - і фактичних (можливих) масштабів впровадження по окремих роках розраховують: зниження витрат на виробництво нової техніки, еквівалентної по потужності старої; приріст випуску продукції, який може бути отриманий унаслідок вживання нової техніки; приріст прибули у виробника і споживача за рахунок збільшення продукції, зниження собівартості і зміни цін. Перехід на виготовлення нової продукції буває пов'язаний з додатковими витратами виробника (зокрема, при недостатньому проведенні дослідно-експериментальних і інших підготовчих робіт), що спочатку може привести до скорочення його прибутку або навіть до збитків. Додаткові витрати при переході до вживання нової техніки можуть бути і у її споживача. Це компенсується за рахунок подальшого підвищення прибули у міру збільшення виробництва і зниження собівартості. Крім того, тимчасове скорочення прибули або збитки можуть бути покриті банківським кредитом. Ціна на нову техніку встановлюється на такому рівні, щоб забезпечити зацікавленість виробників у виробництві, а споживачів — у вживанні нової техніки. Окрім вартісних, про Е. е. н. т. можна судити і за такими показниками, як вивільнення робочої сили, полегшення і оздоровлення умов праці, зниження витрати дефіцитних матеріалів, підвищення якості, надійності виробів, що не завжди може бути відбите в їх вартості і собівартості.