
- •1. Економіка, як система грошових і матеріально-енергетичних потоків конверсії природних ресурсів у споживчу вартість.
- •2. Значення дисципліни та її місце в економічній діяльності ( за визначенням Державного класифікатора дк 009-96).
- •4. Сировина та її класифікація. Раціональне використання сировини. Збагачення сировини. Техніко-економічні показники сировини. Комплексне використання сировини.
- •5. Характеристика повітря, його склад, очистка, розподіл, та використання складових в народному господарстві.
- •6. Вода як сировина, її властивост ивості. Промислова водопідготовка.
- •7. Енергоносії та їх характеристика. Енергетичні характеристики енергоносіїв. Поняття про умовне паливо.
- •8. Характеристика систем технологій виробництва енергії в Україні (гес ,тес, аес).Проблеми їх ефективного функціонування
- •9. Значення вимірювання в технології та техніко-економічних розрахунках.
- •10. Метрологія – наука про вимірювання фізичних величин в науці, техніці, економіці.
- •11. Основні поняття та терміни метрології: фізична величина (ф.В.), одиниця ф.В.,розмір ф.В, розмірність ф. В, їх використання в техніко-економічних розрахунках.
- •12. Міжнародна система фізичних величин si та її переваги перед галузевими та національними.
- •13. Використання співвідношень одиниць ф. В. Si та позасистемних в економічних розрахунках (на прикладах).
- •14. Значення міжнародної номенклатури iupac для професійної діяльності економістів-менеджерів.
- •16. Поняття про конверсію видів енергії . Коефіцієнт конверсії енергії.
- •17. Поняття "якість енергії", "конверсія енергії", еколого-економічна доцільність конверсії енергії.
- •18. Загальна характеристика систем чорної металургії.
- •19. Наукові принципи одержання чорних металів.
- •20. Системи технологій одержання чавуну
- •21. Способи виробництва сталі та їх характеристика.
- •22. Основи бездоменного виробництва сталі.
- •23. Техніко-економічні показники виробництва чавуну у доменному процесі.
- •24.Корозія металів . Засоби захисту від корозії, їх екологічне значення .
- •25. Характеристика систем технологій кольорової металургії. (на прикладі технології виробництва алюмінію)
- •26.Технологія в-ва алюмінію.
- •27.Загальна характеристика систем хімічної промисловості.
- •28.Особливості систем технологій хімічної конверсії природного ресурсу у споживчу вартість. Техніко-економічні показники хімічного виробництва. Особливості екологічних проблем хімічної промисловості.
- •29.Добрива та їх класиф. Екологічна еф. Застос. Добрив, засоби боротьби з шкідниками в агропромисловому комплексі.
- •30. Азотні добрива та їх характеристика .
- •31. Типова схема технологічних систем виробництва карбаміду.
- •32. Фосфорні добрива та їх характеристика .
- •33. Типова схема систем технологічних систем виробництва подвійного суперфосфату .
- •34. Особливості екологічних проблем хімічної промисловості.
- •35. Поняття про стехіометричне рівняння як основу хімічної конверсії.
- •36. Закон збереження маси – теоретична основа матеріальних розрахунків в технологічних процесах.
- •37. Закон збереження енергії та його використання для розрахунку енергетичних балансів технологічних процесів. Перший закон термодинаміки.
- •38. Загальна характеристика систем технологій виробництва електричної енергії в Україні.
- •39. Особливості екологічних проблем виробництва електричної енергії на тес, аес, гес.
- •40. Поняття про альтернативні джерела отримання електричної енергії.
- •42. Конструкційні металічні, полімерні та композитні матеріали. Залежність властивостей від елементного складу, структурної будови і технологічної обробки.
- •43. Поняття про комплексні міжгалузеві системи технологій на прикладі галузі хімічної промисловості.
- •44. Поняття про комплексні міжгалузеві системи технологій на прикладі галузі металургійної промисловості.
- •45. Основні технологічні показники типового технологічного обладнання.
- •47.Синергетичний характер науки, техніки і технології на їх розвиток
- •48. Глобальні проблеми урбанізації та шляхи їх вирішення.
- •49. Поняття про технологічний регламент як основний документ матеріального виробництва.
- •50. Особливості технологічних процесів харчової промисловості (на прикладі технології виробництва хліба).
- •51. Визначення густини газів. Визначення V за відомою m, визначення m за відомим V.
- •Економіка, як система грошових і матеріально-енергетичних потоків конверсії природних ресурсів у споживчу вартість.
- •Значення дисципліни та її місце в економічній діяльності ( за визначенням Державного класифікатора дк 009-96).
- •Зміст основних понять та термінів: технологія, технологічний процес, виробничий процес, природний ресурс, сировина, засоби праці, економічна діяльність.
38. Загальна характеристика систем технологій виробництва електричної енергії в Україні.
Електроенергетика – базова галузь, що забезпечує потреби країни в електричній енергії. Надлишкові потужності дозволяють експортувати частину енергії. Із загальної потужності електрогенеруючих станцій України потужність теплових електростанцій, теплоелектроцентралей і блокстанцій становить 63,9%, атомних електростанцій – 26,2%, гідроелектростанцій і гідроакумулюючих електростанцій – 9,7%, нетрадиційних джерел – 0,2%.
Сьогодні понад 92% енергоблоків ТЕС відпрацювали свій розрахунковий ресурс і потребують модернізації або заміни.
В країні працює близько 250 ТЕЦ. Основним паливом для ТЕЦ служить природний газ (76-80%), використовуються також мазут (15-18%) і вугілля (5–6%).
Найбільші ТЕС розташовані в Донбасі, на Придніпров’ї, у Харківській та Київській областях.
Південні райони країни значно гірше забезпечені електроенергією власного виробництва, ніж Донбас, Придніпров'я, центр країни. Понад 40 % електроенергії в Україні дають АЕС (Рівненська, Запорізька, Південно-Українська і інш.). Власні паливні ресурси станом забезпечують лише 67 % потреб України, решта імпортується (з Росії, Туркменістану, Азербайджану).
39. Особливості екологічних проблем виробництва електричної енергії на тес, аес, гес.
До традиційних джерел виробництва електроенергії прийнято відносити виробництво електроенергії на ТЕС, ГЕС і АЕС. Кожна з сучасний електростанцій має свої недоліки: ГЕС – змінами водного балансу та випливаючими з цього негативними впливами на екосистеми, ТЕС – викидами в атмосферу шкідливих речовин, тепловим забрудненням рік, АЕС – загрозою радіоактивного забруднення.Виробництво електроенергії на ТЕС (теплових електростанціях) займає у світі сьогодні перше місце. Однак ТЕС досить сильно забруднюють навколишнє середовище. Електроенергетика вкрай потрібна галузь для сучасного суспільства. Однак крім великої користі вона приносить чимало екологічних проблем. Використання лише традиційних джерел енергії (нафти, газу, ядерного палива) руйнує і забруднює землю, водні ресурси й повітря.
40. Поняття про альтернативні джерела отримання електричної енергії.
Нині відомо чимало екологічно чистих технологій генерування енергії (ПВЕН). Далі проплную розглянути найактуальніші зараз альтернативні джерела:
—ВЕС (вітрова електростанція також: вітроелектростанція)— електростанція, яка за допомогою вітрової турбіни перетворює механічну енергію вітру на електричну. Вітрові електростанції— це система відновлюваної енергетики, оскільки вітер— відновлюване джерело енергії. Безумовно, широке застосування вітрових турбоелектогенераторів певною мірою сприяє розв’язанню проблеми постачання електроенергії як на соціальні, так і господарські об’єкти. За темпами зростання встановленої потужності вітроенергетика набагато випереджає інші енергетичні системи. Лідерами розбудови надпотужної вітрової електроенергетики сьогодні є Німеччина,Британія, Ірландія.
—СЕС(сонечні електростанції).Сьогодні людство намагається збільшити використання сонячної енергії, безпосередньо перетворюючи променеву енергію на теплову й електричну. Сьогодні функціонує експериментальна сонячна електростанція (СЕС) в Криму. Принцип її роботи концентрація сонячної енергії з відбиванням променів Сонця з більшої площини на меншу за допомогою дзеркал. Уся система дзеркал за допомогою автоматики і ЕОМ наводиться на Сонце і відбиває його промені на порівняно невелику площу панелі парогенератора, з якого пара спрямована в парову турбіну,змонтовану в блоці з електрогенератором.
—Біохімічні джерела енергетики. Існують два основні способи конверсії біомаси в горючий газ: термохімічний і біохімічний. За першим із них біомаса (деревина чи відходи сільгоспвиробництва) піддається пролізу (розкладу без доступу повітря) в реакторі при 400—500 °С; за методом біохімічної конверсії біомаса піддається бродінню з утворенням горючого газу (70 % СН4 і ЗО % СО2), питома теплота згоряння якого близька до теплоти згоряння умовного палива (29,3 МДж/кг). При цьому на кожну тонну такого палива одночасно виробляється до 1,5—1,8 тонн високоякісного органічного добрива. Особливо ефективний цей процес у випадку біохімічної переробки відходів тваринницьких ферм.
—Воднева енергетика
Заміна традиційних викопних енергоносіїв на основі вуглецю на водень, безумовно, вирішила б екологічну проблему сучасної промислової енергетики за умови, якби було винайдено економічно доцільну технологію його отримання.
Водень - - найпоширеніший елемент космосу. На його частку припадає близько половини маси Сонця і більшості інших зірок. У їхніх надрах відбувається процес ядерного синтезу перетворення ядер дейтерію 21 Н і тритію 31 Н атомів водню на ядра атомів гелію з виділенням енергії:
21 Н + 31 Н --> 41 Нe + 01 n + енергія.
На кожен грам реакційної суміші 21 Н + 31 Н виділяється 35•107kJ, тобто майже у 5 разів більше, ніж при розпаді 1 г U235.
Говорячи про різні альтернативні джерела енергії, слід пам’ятати, що в усіх без винять випадках важливо підібрати до кожного промислового й побутового об’єкта найраціональніше за концепцією енергії джерело, пам’ятаючи, щи чим більше концентрована енергія, тим вона дорожча.
41. Поняття про матеріали нової техніки та техніко-екологічна ефективність їх застосування в народному господарстві.
Економічна ефективність нової техніки, показник, що характеризує народно-господарські результати і економічну доцільність виробництва нової техніки і її вживання. Виділяють принципово нову техніку, впровадження якої знаходиться в початковій стадії (наприклад, реактори на швидких нейтронах, лазери, криогенні лінії електропередачі, транспорт на повітряній подушці), і нову техніку, недостатньо упроваджену (наприклад ЕОМ(електронна обчислювальна машина), автоматичні лінії з числовим програмним управлінням і ін.). Принципово нова техніка вимагає великих капіталовкладень на «доведення», перехід до масового виробництва, просування в нові сфери вживання і т.д., але в майбутньому від неї можна чекати значного ефекту. Нова техніка вимагає менших інвестицій на «доведення» і удосконалення, а витрати на виробництво залежать від масштабів можливого впровадження; ефект від цього вигляду нової техніки може бути реалізований швидше і також залежить від масштабів впровадження.
Для визначення економічного потенціалу впровадження — ефекту, що отримується від максимальної кількості одиниць нової техніки за оптимальних умов, - і фактичних (можливих) масштабів впровадження по окремих роках розраховують: зниження витрат на виробництво нової техніки, еквівалентної по потужності старої; приріст випуску продукції, який може бути отриманий унаслідок вживання нової техніки; приріст прибули у виробника і споживача за рахунок збільшення продукції, зниження собівартості і зміни цін. Перехід на виготовлення нової продукції буває пов'язаний з додатковими витратами виробника (зокрема, при недостатньому проведенні дослідно-експериментальних і інших підготовчих робіт), що спочатку може привести до скорочення його прибутку або навіть до збитків. Додаткові витрати при переході до вживання нової техніки можуть бути і у її споживача. Це компенсується за рахунок подальшого підвищення прибули у міру збільшення виробництва і зниження собівартості. Крім того, тимчасове скорочення прибули або збитки можуть бути покриті банківським кредитом. Ціна на нову техніку встановлюється на такому рівні, щоб забезпечити зацікавленість виробників у виробництві, а споживачів — у вживанні нової техніки. Окрім вартісних, про Е. е. н. т. можна судити і за такими показниками, як вивільнення робочої сили, полегшення і оздоровлення умов праці, зниження витрати дефіцитних матеріалів, підвищення якості, надійності виробів, що не завжди може бути відбите в їх вартості і собівартості.