73. Вікові типи спілкування. Основні бар єри в міжособистісному спілкуванні.

Циркулювання інформації, налагодження і розвиток контактів, сприймання партнера по спілкуванню у процесі міжособистісної взаємодії наштовхуються на різноманітні бар'єри. Найсуттєвішими є комунікативні бар'єри, що виникають на міжособистісному рівні: у повідомленні відправника, в обміні думками між відправником і одержувачем, у виборі носія інформації (електронна пошта, комп'ютер, офіційна мова тощо).

Комунікативні бар'єри (франц. barriere — перешкода) — психологічні перешкоди, що виникають на шляху отримання інформації. Виникають вони на макро- і мікрорівнях. Макробар'єри пов'язані з середовищем, у якому відбуваються міжособистісна взаємодія, комунікативний процес. Проявляються вони в інформаційному перевантаженні (великий обсяг інформації знецінює її зміст), великій кількості носіїв інформації (газети, телебачення, конференції, звіти), використанні інформації (ексклюзивні дані застосовують для впливу на інших, доступ до обмеженої, призначеної для внутрішнього користування інформації розширює владні повноваження індивідів).

Мікробар'єри породжують особливості інтелекту учасників спілкування, неоднакове знання предмета розмови, різне володіння понятійним апаратом з певної галузі знань, відсутність єдиного розуміння ситуації спілкування, психологічні особливості партнерів, соціальні, політичні, професійні, релігійні відмінності у трактуванні інформації і ситуації взаємодії тощо. Психологічні особливості партнерів по спілкуванню можуть виявлятися, наприклад, як надзвичайна відвертість чи інтелігентність, інтуїтивне сприймання світу, напористість тощо.

Причинами комунікативних бар'єрів є змістові й формальні характеристики повідомлення (логічні, фонетичні, стилістичні, семантичні). На цій підставі виокремлюють смисловий, логічний, фонетичний, семантичний, стилістичний комунікативні бар'єри Комунікативні бар'єри залежать від індивідуальних особливостей учасників комунікації, їх уміння декодувати думки в слова, слухати і концентрувати увагу та ін. У зв'язку з цим виникають такі бар'єри, як межа уяви, словниковий запас відправника інформації, словниковий запас одержувача, його здатність розуміти значення слів, обсяг запам'ятовування.

Пов'язані із комунікативними особливостями учасників взаємодії комунікативні бар'єри мають соціальний або психологічний характер. Вони можуть виникати внаслідок особливих соціально-психологічних взаємин між партнерами (антипатія, недовіра тощо), своєрідного “фільтра” довіри чи недовіри. Специфіка дії фільтра полягає в тому, що абсолютно істинна інформація може стати неприйнятною, а хибна — прийнятною. Психологія з'ясовує, за яких умов конкретний канал інформації може бути заблокований цим фільтром, а також сукупність засобів, які допомагають прийняттю інформації і послаблюють дію фільтрів (явище фасцинації). Фасцинація (англ. fascination — зачарування) — спеціально організований вербальний вплив при передаванні інформації, спрямований на підвищення якості сприймання інформації шляхом впливу на емоційний стан і поведінку реципієнта. Такий вербальний вплив супроводжує інформацію задля зменшення її втрат під час сприймання реципієнтом, підвищення довіри до неї. Фасцинація є додатковим фоном, підсилювачем інформації, що частково сприяє подоланню фільтра недовіри. Прикладом її можна вважати музичний супровід повідомлення.

За психологічною природою комунікативний бар'єр слугує механізмом захисту від небажаної інформації. Психологічна перешкода, яку реципієнт встановлює на шляху небажаної, небезпечної інформації, може мати різну прозорість. Непрозорим бар'єром є уникання — намагання не спілкуватися з будь-ким, цуратися когось. Утекти від небажаної інформації та її впливу можливо як фізично (уникання виключає контакт з носієм такої інформації), так і психологічно (забування інформації або “заглиблення в себе” під час слухання). Вивчення перешкод на шляху спілкування та способів їх уникнення сприяє досягненню мети спілкування, поліпшенню психологічного клімату і взаємодії в колективі.

Вікові типи спілкування (за А.В. Мудриком):

1. Дитячий тип. Основні домінанти в спілкуванні: рефлек­сія, дитяча безпосередність, домагання ролі дорослого.

Головні тенденції:1) конфлікти - здебільшого виникають через порушення само­дисципліни та вимог дорослих;

2) потреба в емоційних контактах, причинами яких є поперед­ній досвід спілкування, просторова близькість, наприклад, місце проживання, сусідство за робочим столом, спільна ді­яльність і гра тощо;3) інформування дорослих про свої справи;

4) постійні звернення до дорослих за інформацією;5) потреба в оцінці своєї поведінки дорослими;

6) ініціаторами спілкування між ровесниками здебільшого є дівчатка;7) упевненість у спілкуванні з дорослими сприятливо впливає на емоційну сферу;8) у 1 класі зміст спілкування визначається способами навчан­ня та гри, у 2 класі (з другого півріччя) формується тематич­не спілкування (у дівчаток - це переважно кінофільми, сі­мейні справи; у хлопчиків — колекції, телепередачі, ігри);9) 54% хлопчиків і 63% дівчаток спілкуються в основному з особами своєї статі, а 8% хлопчиків і 11% дівчаток - пері­одично з особами протилежної статі.

2. Молодший шкільний тип.

Типові запитання в молодшому шкільному віці:1. Про факти і події (пізнавальні парадоксальні питання):

- Чи є життя на Марсі?- Хто вперше сказав, що стіл - це «стіл»?- Чому тут брудно?- Чому сніжинки пухнасті, адже вони перетворюються на лід?- Чому людина походить від мавпи, а не від синички? І т. ін.

2. З приводу прочитаного (пізнавальні питання). Приклади:- З чого було зроблено взуття Попелюшки?

- Чому батько не захищав доньку?- Чи можна його назвати «гарним батьком»?- Що сталося з Попелюшкою після того, як вона вийшла заміж?- Хто створив телефон? І т. ін.

На дитячий тип спілкування безпосередньо впливає криза 7 років як об'єктивне явище вікового розвитку.

З- Підлітковий тип. Основна домінанта в спілкуванні — по­чуття дорослості. До 11-12 років підлітки очікують від ровес­ників і дорослих допомоги, а з 14 років (до ЗО %) - розуміння.

Головні тенденції:1) сфера спілкування поширюється на дорослих і ровесників;2) дорослі часто не вважаються рівноправними партнерами в спілкуванні, оскільки здебільшого розглядаються як джере­ла інформації та обмежувально-регулювальні носії дитячих домагань;3) з 11-12 років до батьків і вчителів зменшується кількість етичних питань, а з 13 років - кількість питань про особли­вості своєї життєдіяльності;4) з 13 років поступово зменшується кількість запитів до ровес­ників про себе;5) виокремлюються кризові явища в стосунках, зокрема, пере­будова ціннісних орієнтацій, емоційної спрямованості тощо;6) криза самосвідомості: нестійкість образу «Я», підвищена враз­ливість, невпевненість у власних можливостях;7) пошук оптимальних форм спілкування, які спрямовані на встановлення з дорослими дружніх і довірливих стосунків. Типові претензійно-пошукові питання в підлітковому віціяк вияв можливостей самоствердження:

Чому батьки не дозволяють мені дружити з цим хлопцем?Чому в мене постійно перевіряють уроки?

Чому мене сварять за погані оцінки?Чому дорослі розпоряджаються мною на власний розсуд?

Чому вони не дозволяють мені заводити домашніх тварин?Чому від нас вимагають того, чого самі не виконують?

Стиль формулювання питань підлітками схожий на той, яким він був у дошкільному віці в періоді 3-5 років (період «чому-чок»).На підлітковий тип спілкування безпосередньо впливає кри­за 13 років як об'єктивне явище вікового розвитку.

4. Юнацький тип традиційно співвідноситься з віком стар­шокласників, хоча з приводу такої паралелі існують свої контр­аргументи. Основні домінанти в спілкуванні: формування сві­тогляду; самореалізація, емоційно-почуттєва сфера.

Головні тенденції:1) потреба в розумінні з боку оточення;2) потреба в спокутному спілкуванні;3) вживання жаргонізмів, лайливих і брутальних слів;4) типові теми розмов: особисті справи, стосунки з дорослими, батьками, ровесниками;

5) 13% учнів не спілкується з протилежною статтю, 4% - спіл­куються лише з протилежною статтю;6) поле спілкування розширюється за рахунок дорослих;7) збільшується кількість контактів з ровесниками» які є стар­шими на 2-7 років (у 33%);8) 3-5% учнів спілкуються з молодшими за себе на 2-4 роки, як правило, тоді, колцї в початкових класах навчається хтось з рідних або знайомих.Знання вікових особливостей спілкування дозволяє сплану­вати процес міжособистісної взаємодії між різновіковими група­ми. Встановлено, що ефективні контакти потенційно можливі в діапазоні 3-5 років. Наприклад, учні 11 класу виявляють інтерес до роботи з дітьми 6-8 класів, десятикласники - до 5-7 класів тощо, і навпаки, тобто названі вікові періоди є сензитивними для формування сприятливих стосунків між різновіковими групами.

На юнацький тип спілкування безпосередньо впливає криза 17 років як об'єктивне явище вікового розвитку.