Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
капец.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
18.04.2019
Размер:
270.34 Кб
Скачать

69. Західноєвропейські концепції про становлення особистості: психоаналіз, інтеракціонізм.

Психоаналіз. Розвиток особистості відбувається на основі природжених інстинктів: продовження роду (лібідо) і страху смерті. Оскільки інстинкти неоднаково виявляються в тварин і людей, то суспільство створює систему заборон, завдяки яким психічні явища йдуть у «підпілля»(підсвідоме), продовжуючи звідти управляти поведінкою людини та сублімуючись у різні форми культури або продукти діяльності. У сфері підсвідомого вони об’єднуються в комплекси, які є справжньою причиною активності. Проблема – результативний пошук цих комплексів.

Інтеракціонізм. Теорія про механізми взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників як засобів управління активними діями людини: 1) здібності людини; 2) Когнітивні стратегії – способи сприймання і оцінки людиною ситуацій, окремих вчинкі; 3) очікування – оцінка ймовірних наслідків вчинків; 4) цінності – життєві орієнтирі, які мають аргументований зміст. 5) Плани поведінки, способи її суб’єктивної регуляції.

70. Західноєвропейські концепції про становлення особистості: теорія рис (р.Кеттел, г. Олпорт), гуманістична психологія (к.Роджерс, а. Маслоу).

Теорія рис (особистісна теорія лідерства). Концентруючи свою увагу на вроджених якостях лідера, доводить, що ним може бути особа з певними особистісними якостями (сукупністю певних психологічних рис). Різні дослідники по-своєму виокремлювали ці характеристики, так і не дійшовши згоди щодо їх переліку. У надрах теорії рис зародилася харизматична

концепція, згідно з якою людина народжується із задатками лідера, лідерство послане окремим видатним особистостям як благодать, “харизма” (грец. charisma — дар, милість, Божа благодать). Харизматичний лідер користується у групі абсолютною довірою, спонукає до схиляння перед собою.

Гуманістична психологія (К.Роджерс, А. Маслоу) Найбільш відомими представниками цього підходу до особистості є американські психологи А. Маслоу і К. Роджерс. Концепцію А. Маслоу ми спеціально розглянемо далі, а зараз коротко зупинимося тільки на характеристиці теорії К. Роджерса. Створюючи свою теорію особистості, Роджерс виходив з того, що кожна людина має прагнення і здатність до особистого самовдосконалення. Будучи істотою, наділеною свідомістю, вона сама для себе визначає сенс життя, його цілі і цінності, є вищим експертом і верховним суддею. Центральним поняттям в теорії Роджерса стало поняття “Я”, що включає в себе уявлення, ідеї, цілі і цінності, через які людина характеризує саму себе і окреслює перспективи власного розвитку. Основні питання, котрі кожна людина ставить і повинна вирішувати, такі: “Хто я?”, “Що я можу зробити, щоб стати тим, ким я хочу бути?” Образ “Я”, що складається в результаті особистого життєвого досвіду, у свою чергу впливає на сприйняття даною людиною світу, інших людей, на оцінки, що дає людина власній поведінці. Я-концепція може бути позитивною, амбівалентною (суперечливою), негативною. Індивід з позитивною Я-концепцією бачить світ інакше, ніж людина з амбівалентною або негативною. Я-концепція може неправильно відбивати реальність, бути вигаданою і перекрученою. Те, що не узгоджується з Я-концепцією людини, може бути витиснуте з її свідомості, відкинуте, хоча насправді може виявитися істинним. Ступінь задоволеності людини життям, міра повноти відчутого нею щастя безпосередньо залежать від того, наскільки її досвід, її “реальне Я” та “ідеальне Я” узгодяться між собою.

Основна потреба людини, відповідно до гуманістичних теорій особистості - це самоактуалізація, прагнення до самовдосконалення і самовираження. Визнання головної ролі самоактуалізації об'єднує всіх представників даного теоретичного напрямку у вивченні психології особистості, незважаючи на значні розбіжності в поглядах.

За А. Маслоу, до психологічних характеристик самоактуалізованої особистості належать:

- активне сприйняття дійсності та здатність добре орієнтуватися в ній;

- прийняття себе й інших людей такими, які вони є;

- безпосередність у вчинках і спонтанність у вираженні своїх думок і почуттів;

- зосередження уваги на тому, що відбувається зовні, на противагу орієнтації тільки на внутрішній світ, а також зосередження свідомості на власних почуттях і переживаннях;

- володіння почуттям гумору;

- розвинуті творчі здібності;

- неприйняття умовностей, але без показного їх ігнорування;

- занепокоєність благополуччям інших людей і незабезпечення тільки власного щастя;

- здатність до глибокого розуміння життя;

- установлення з оточуючими людьми, хоча і не з усіма, доброзичливих особистих взаємовідносин;

- спроможність дивитися на життя “відкритими очима”, оцінювати його неупереджено, з об'єктивної точки зору;

- безпосередня включенісгь у життя з повним зануренням у нього, так, як це звичайно роблять діти;

- превага в житті нових, непроторованих і небезпечних шляхів;

- уміння покладатися на свій досвід, розум і почуття, а не на думку інших людей, традиції або умовності, позиції авторитетів;

- відкрита і чесна поведінка у всіх ситуаціях;

- готовність стати непопулярним, зазнати осуду з боку більшості оточуючих людей за нетрадиційні погляди;

- здатність брати на себе відповідальність, а не уникати її;

- докладання максимуму зусиль для досягнення поставлених цілей;

- уміння помічати і, якщо в цьому є необхідність, переборювати опір інших людей.

На головне питання його теорії “Що таке самоактуалізація?” А. Маслоу відповідає таким чином: “люди, які самоактуалізуються, усе без винятку залучені до якоїсь справи... Вони віддані цій справі, вона є чимось дуже цінним для них - це свого роду покликання”. Всі люди такого типу прагнуть до реалізації вищих цінностей, що, як правило, не можуть бути зведені до чогось ще більш високого. Ці цінності (серед них - добро, істина, порядність, красота, справедливість, досконалість тощо) виступають для них як життєво важливі потреби. Існування для особистості, яка самоактуалізується, постає як процес постійного вибору, як первинне вирішення гамлетівської проблеми “бути чи не бути”. У кожний момент життя в особистості є вибір: просування вперед, подолання перешкод, що неминуче виникають на шляху до високої мети, або відступ, відмова від боротьби і залишення позицій. Особистість, яка самоактуалізується, завжди обирає рух вперед, подолання перешкод.

Самоактуалізація водночас передбачає спирання на власні сили, наявність у людини самостійної, незалежної думки з основних життєвих питань. Це - процес постійного розвитку і практичної реалізації своїх можливостей. Це “праця заради того, щоб зробити добре те, що людина хоче зробити”. Це “відмова від ілюзій, рятунок від неправильних уявлень про себе”.