Люмінесценція. Рефрактометрія. Потенціометрія

1. Зміна напряму прямолінійного поширення світла при переході з одного середовища в інше:

а) заломлення світла;

б) світлопоглинання;

в) поляризація;

г) рефракція.

2. Метод аналізу, який ґрунтується на визначенні показника заломлення досліджуваного розчину, називається:

а) флурометричним;

б) фотометричним;

в) потенціометричним;

г) рефрактометричним.

3. Показник заломлення не залежить від:

а) довжини хвилі падаючого світла;

б) температури;

в) концентрації розчиненої речовини;

г) тиску (для газів).

4. Для визначення показника заломлення використовують:

а) поляриметр;

б) фотометр;

в) рефрактометр;

г) спектрофотометр.

5. Рефрактометричний метод аналізу використовують для визначення:

а) сухих речовин, ідентифікації речовин за значенням молекулярної рефракції, визначення зв’язаної вологи, визначення концентрації спирту в розчині;

б) масової частки сульфатів у розчині, вмісту заліза (ІІ) в солі Мора;

в) загальної твердості води, сухого залишку, вологості харчових продуктів;

г) сухих речовин, визначення вмісту іонів кальцію в молоці, окиснюваності води, сухого залишку.

6. Світіння атомів, молекул та інших частинок, що виникає в результаті електронного переходу при повертанні із збудженого стану до основного:

а) люмінесценція;

б) хроматографія;

в) рефракція;

г) фотоефект.

7. Втрата молекулою енергії у вигляді теплоти при зіткненні з другими частинками:

а) внутрішня конверсія;

б) фотолюмінесценція;

в) фосфоресценція;

г) флуоресценція.

8. Повертання молекули на будь-який коливальний підрівень основного стану з випромінюванням енергії у вигляді кванта світла без зміни спіну електрону:

а) фотолюмінесценція;

б) внутрішня конверсія;

в) фосфоресценція;

г) флуоресценція.

9. Перехід молекули із збудженого стану S₁ у метастабільний стан Т₁, а потім до основного стану S₀ :

а) фотолюмінесценція;

б) фосфоресценція;

в) флуоресценція;

г) внутрішня конверсія.

10. Який вид люмінесценції найчастіше використовують в аналітичній хімії:

а) фотолюмінесценцію;

б) хемілюмінесценцію;

в) електролюмінісценцію;

г) біолюмінесценцію.

11. Для вимірювання флуоресценції використовують:

а) флуорометри;

б) спектрофлуориметри;

в) фосфориметри;

г) поляриметри.

12. До переваг люмінесцентного аналізу не належить:

а) тушіння люмінесценції;

б) чутливість методу;

в) селективність;

г) вимірювання самого сигналу.

13. Для яких визначень не застосовують люмінесценцію:

а) визначення ступеня свіжості м’яса та його видової належності;

б) визначення сухих речовин;

в) визначення вологості харчових продуктів;

г) визначення домішок у напівпровідникових матеріалів, вітамінів, ліків, наркотиків.

14. Рівняння, що зв’язує рівноважний електродний потенціал з концентраціями реагуючих речовин:

а) рівняння Нернста;

б) рівняння Менделєєва - Клапейрона;

в) закон Бугера – Ламберта - Бера;

г) закони Фарадея.

15. Величина електродного потенціалу не залежить від:

а) температури;

б) тиску;

в) активності іонів у розчині ( молярної концентрації);

г) природи металу та природи розчинника.

16. Знайдіть вираз рівняння Нернста:

а) ЕРС = Е⁺ - Е^-;

б) ;

в) Е = Е⁰ + ;

г) .

17. Електрогравіметричні методи аналізу базуються на вимірюванні:

а) кількості продукту реакції, реактив – електрони, які підводяться до поверхні електрода;

б) кількості реагенту, витраченого на титрування;

в) кількості виділеного продукту в результаті хімічної реакції;

г) безпосереднє вимірювання електрохімічних властивостей досліджуваної речовини.

18. До електрогравіметричних методів аналізу не належать:

а) потенціометрія;

б) внутрішній електроліз;

в) електролітичне осадження металів;

г) електролітичне розділення металів за допомогою ртутного катоду.

19. Метод визначення точки еквівалентності за зміною окислювального потенціалу індикаторного електрода:

а) потенціометрія;

б) кондуктометрія;

в) потенціометричне титрування;

г) амперметричне титрування.

20. Метод визначення точки еквівалентності за зміною електропровідності розчину:

а) потенціометричне титрування;

б) кондуктометричне титрування;

в) амперметричне титрування;

в) потенціометрія.

21. Метод, який базується на вимірюванні потенціалу індикаторного електрода, зануреного в досліджуваний розчин. Точку еквівалентності визначають за зміною електродного потенціалу в кінцевій точці титрування:

а) потенціометричне титрування;

б) кондуктометричне титрування;

в) амперметричне титрування;

г) електрогравіметрія.

22. Електрод вимірювання, потенціал його залежить від концентрації досліджуваних іонів у розчині:

а) індикаторний електрод;

б) інертний електрод;

в) електрод порівняння;

г) стандартний електрод.

23. Який електрод найчастіше використовують як індикаторний електрод при потенціометричному визначенні рН розчинів:

а) мідний;

б) ртутний;

в) скляний;

г) хінгідронний.

24. Для визначення рН розчинів використовують:

а) рефрактометр;

б) потенціометр, рН-метр;

в) поляриметр;

г) фотоелектроколориметр.

25. До потенціометричних методів належать:

а) катіонометрія, аніонометрія;

б) іонометрія, потенціометричне титрування, потенціометрія;

в) амперометрія, потенціометрія, потенціометричне титрування, кондуктометричне титрування;

г) тільки потенціометрія та потенціометричне титрування.

26. Основне застосування потенціометрії:

а) потенціометричне визначення кислотності середовища;

б) для визначення концентрації забарвлених і каламутних розчинів, що містять суміші речовин без їх попереднього розділення;

в) для визначення розчинності та добутку розчинності важкорозчинних сполук;

г) для визначення концентрації вітамінів, гормонів, амінокислот.

41