3. Типи семінарів

Типи семінарів за різними авторами[2; 3; 5; 8;10-14]:

Н.І. Казанцев (1956), за дидактичними цілями: просемінар, семінар конкретизації і поглиблення наукових знань, семінар узагальнення наукових знань, семінар систематизації наукових знань, семінар грунтовного опрацювання окремих найбільш важливих і типових у методологічному аспекті тем курсу або однієї теми, спецсемінар дослідницького типу за окремими приватними проблемами науки, семінар опрацювання оперативності і гнучкості застосування наукових знань при вирішенні інтелектуальних задач.

Ю.К. Бабанський (1983), за дидактичними цілями: семінар, на якому проводиться накопичення фактичного матеріалу, спостереження, вивчення процесів і явищ, їх усвідомлення (осмислення) і формування понять. Семінар-практикум (формування і відпрацювання умінь та навичок). Семінар комплексного застосування знань, умінь та навичок. Семінар узагальнення і систематизації знань. Контрольно-перевірочні семінари. Комбіновані семінари, на яких одночасно вирішується декілька дидактичних задач.

П.Г. Москаленко (1991), за дидактичною метою і ланками процесу навчання виділяє такі типи семінарів: засвоєння наукових знань і знань про способи діяльності інтелектуального і практичного характеру; закріплення, удосконалення, узагальнення, систематизації наукових знань і знань про способи діяльності інтелектуального і практичного характеру; засвоєння інтелектуальних і практичних способів діяльності (інтелектуальних і практичних умінь та навичок); закріплення, удосконалення і узагальнення інтелектуальних і практичних способів діяльності; контроль та оцінка рівня засвоєння змісту освіти (діагностичний контроль і корекція засвоєння наукових знань і знань про способи діяльності інтелектуального і практичного характеру; діагностичний контроль і корекція засвоєння інтелектуальних і практичних способів діяльності; діагностичний контроль і корекція комплексного застосування наукових знань, інтелектуальних і практичних способів діяльності; діагностичний контроль і корекція творчого застосування наукових знань, інтелектуальних і практичних способів діяльності); з декількома рівнозначними дидактичними завданнями (комбіновані).

В.Е. Римаренко (1987), у залежності від складності та об’єму вимог: 1. Підготовчі (просемінарські): семінар-ознайомлення з новими формами самостійної роботи; семінар повторення та систематизації знань, умінь та навичок. 2. Власно семінарські заняття: семінари вивчення нового матеріалу; семінари узагальненого повторення; комбіновані семінари. 3. Міжпредметні семінари: семінар-конференція; семінар-брейн-ринг; семінар-телеміст; семінар-усний журнал; бінарні семінари.

В.О.Онищук (1987), за способом проведення: семінар-розгорнута бесіда, семінар-коментар, семінар-розв’язання задач, диспут, комбіновані за способом проведення.

Р.П.Скульський (1987), семінари-практикуми: практикум, конструювання, проектування, лабораторні, актуалізація опорних теоретичних знань, на яких базується практична робота.

Н.П.Волкова (2001), за способом проведення: розгорнуті бесіди, коментоване читання, семінар-доповіді, семінар-повідомлення, семінар-вирішення завдань, комбіновані семінари.

І.Я.Лернер, М.М.Скаткін (1977), семінари за характером творчої діяльності: проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

Л.П.Тимчишин (1987): семінари поглибленого вивчення проблеми, семінар-вивчення додаткових питань, семінари інтегровані, семінари міжпредметні, семінари професійні.

І.Б.Жерносек (1995): 1. Залежно від кількості студентів (масові: семінар-педагогічні читання; семінар-консиліум; семінар-конференція; семінар-виставка; групові: семінар кураторів; семінар викладачів; семінар молодих викладачів; семінар викладачів за певним фахом). 2. За сферою ігрової діяльності (семінар-ділова гра; семінар-мозковий штурм; семінар-змагання).

А.В.Хуторський (2001), семінари за: 1. Дидактичними цілями: вступні до теми; планування вивчення нового матеріалу; дослідження фундаментальних освітніх об’єктів; презентація та захист результатів; поглиблення, узагальнення й систематизація знань; контрольні; залікові; аналітичні семінари. 2. Способом та характером проведення: вступні; оглядові; самоорганізуючі; пошукові семінари; ндивідуальні та групові семінари; семінари-проекти; семінари розв’язання задач; «круглі столи»; мозкова атака; семінари-ділові ігри; семінар генерації ідей; семінар-виставка.3. Домінуючим характером комунікації студентів: евристичні семінари; частково-пошукові.4. Способом організації навчальної діяльності: семінар з індивідуальної роботи; семінар з групової роботи; семінар у групах за вибором; семінар у групах з ланковою формою роботи.

І.М.Трубавіна (1999), за організацією колективної роботи над розв’язанням професійних задач: семінари-професійні дискусії, семінар “круглий стіл”, семінар “слабкий ланцюг”, семінар “лабораторія невирішених проблем”, семінар “співробітництва”, семінар версій, семінар “конференція ідей Гільде”, семінар сесія “Філіпс-66”, семінар “японська кільцева система прийняття рішень”, семінар-триада, семінар- “мозкова атака”, семінар-“синектика” (“синектична конференція”; “візуальна синектика”; “аналіз слів, які дратують”), семінар-трансформація ідеальних елементів розв’язання за допомогою матриць знань з асоціації та спільності, семінар-“колесо”, семінари з розв’язання проблем у письмовому вигляді (“ідейна інженерія”; “колективний блокнот”).

Розглянутий історичний аспект розвитку семінарів показує, що їх мета, структура проведення поступово змінюється від поглиблення, систематизації та практичного застосування знань до створення проектів за допомогою інтенсивних методів навчання. Але кожному з видів семінару притаманні дві загальні риси: самостійне вивчення матеріалу та обговорення результатів вивченого, які й характеризують таку форму організації навчання як семінар. Для того, щоб активно обговорювати проблему, висловлювати власну думку, суперечити у пошуку істини, до семінару необхідно готуватися кожному учаснику.