Учебные пособия / SlovSPR

СИНУСО́ИДА – СИНУСО́ЇДА. Плоска крива, яка зображує зміну функції синуса залежно від зміни його аргументу

–кута α. Графік функції y=sin α; ОА

–довжина хвилі (період); у=R – амплітуда хвилі. При ОА=πd синусоїда називається нормальною; при

ОА<πd – синусоїда стиснута; при ОА>πd – синусоїда розтягнута. Від-

носиться до циклічних кривих. Час, протягом якого здійснюється повний цикл, називається періодом.

СИСТЕ́МЫ КООРДИНА́Т – СИСТЕ́МИ КООРДИНА́Т. У науці і техніці застосову-

ють різні системи координат: а) афінні (косокутні), б) прямокутні (декартові) і в) полярні. Всі вони повинні мати фіксовану точку О – початок координат; осі координат, що виходять із точки О у визначених напрямах; відрізки – масштаби для вимірювання вздовж осей. Для визначення положення точки в площині достатньо мати двохосьову систему координат, а в просторі – трьохосьову.

СКРЕ́ЩИВАЮЩИЕСЯ ПРЯМЫ́Е – МИМОБІ́ЖНІ ПРЯМІ́. Дві прямі, які не пара-

лельні і не перетинаються. Такі прямі лежать у різних площинах. Відстань між двома мимобіжними прямими дорівнює довжині відрізка перпендикуляра, опущеного з точки однієї прямої на другу; існує тільки один такий перпендикуляр, спільний до обох прямих. Кутом між двома мимобіжними прямими умовно вважають гострий кут, побудований у довільно обраній точці, зі сторонами, відповідно паралельними до цих прямих.

СЛЕД ПЛО́СКОСТИ – СЛІД ПЛОЩИНИ́. Пряма, по якій дана площина перетинається з площиною проекцій. На трьохкартинному кресленику площина може мати три сліди: горизонтальний, фронтальний і профільний. Точка перетину двох слідів на осі проекцій називається точкою сходу цих слідів.

СЛЕД ПРЯМО́Й – СЛІД ПРЯМО́Ї. Точка перетину прямої з площиною проекцій. Точка зустрічі прямої з горизонтальною площиною проекцій називається горизонтальним слідом (відповідно, з фронтальною площиною проекцій – фронтальним слідом, з профільною площиною проекцій – профільним слідом).

СОЕДИНЕ́НИЕ ШЛИЦЕВО́Е – З’Є́ДНАННЯ ШЛІЦЬОВЕ́. Зубчасте з’єднання вала

з деталлю (втулкою), яка на ньому сидить, для передачі крутильного моменту. Шліцьове з’єднання складається із шліцьового валу і шліцьової втулки з пазами. Шліци на валу фрезерують, а шліцьову втулку протягують. За формою профілю відрізняють три основні види шліцьових з’єднань: а)прямобічне (ГОСТ 1139 – 80), б) евольвентне (ГОСТ 6033 – 80), в) трикутне (ГОСТ 2.409 – 74).

СОЕДИНЕ́НИЕ ШПО́НОЧНОЕ – З’Є́ДНАННЯ ШПО́НКОВЕ. З’єднання шпонкою

колеса з валом для передачі крутячого моменту з вала на колесо або з колеса на вал. Основні види шпонок стандартизовані: клинові – ГОСТ 24068 -80, призматичні – ГОСТ 23360 – 78, сегментні – ГОСТ 24071 – 80. Приклад позначення призматичних шпонок виконання 1: Шпонка 18 × 11 × 100 ГОСТ 23360 – 78, де b = 18 – ширина шпонки; h = 11 – висота шпонки; l = 100 – довжина. Приклад позначення сегментної шпонки виконання 2: Шпонка 2 – 5× 6,5 ГОСТ 24071 – 80, де b× h = 5× 6,5 – переріз сегментної шпонки.

59

СОЕДИНЕ́НИЕ ШТИФТА́МИ – З’Є́ДНАННЯ ШТИФТА́МИ. Штифтові з’єднання

застосовуються у якості установчих, з’єднувальних, контрольних і запобіжних. Штифти бувають циліндричні і конічні (конусність 1:50), з внутрішньою або зовнішньою наріззю на їх кінцях або без неї. Приклад позначення: Штифт

10h8×60 ГОСТ 3128 – 70, де 10 – діаметр, 60 – довжина, h8 –поле допуску.

СОЕДИНЕ́НИЕ НЕРАЗЪЕ́МНОЕ – З’Є́ДНАННЯ НЕРОЗНІ́МНЕ. З’єднання деталей,

отримане зварюванням, клепкою, спаюванням та іншими способами. При таких з’єднаннях деталі не можна розібрати без порушення з’єднувального елемента. Умовні зображення нероз’ємних з’єднань виконують на креслениках згідно ГОСТ 2.313 – 80.

СОЕДИНЕ́НИЯ РАЗЪЕ́МНЫЕ – З’Є́ДНАННЯ РОЗНІ́МНІ. З’єднання, розбирання

яких не потребує порушення (або деформації) елементів з’єднання. Напр., з’єднання болтом, гвинтом, шпилькою та ін.

СОПРЯЖЕ́НИЯ ЛИ́НИЙ – СПРЯ́ЖЕННЯ ЛІНІЙ. Плавний перехід однієї лінії в

іншу, виконане дугою кола. Спільна точка цієї дуги з кожною з вихідних ліній називається точкою спряження. Точка спряження двох кіл знаходиться на лінії їх центрів. Точка спряження прямої і дуги – це точка їх дотику.

СОПРЯЖЕ́НИЯ ПОВЕ́РХНОСТЕЙ – СПРЯ́ЖЕННЯ ПОВЕ́РХОНЬ. Плавний перехід

однієї поверхні в іншу. Лінія дотику поверхонь називається лінією розмежування. Її показують тільки на тій проекції, перпендикулярно до якої можна провести через лінію розмежування поверхню (циліндр, площину), дотичну до обох спряжених поверхонь.

СПЕЦИФИКА́ЦИЯ – СПЕЦИФІКА́ЦІЯ. Технічний документ спеціального змісту, складений за особливо розграфленою формою. Складається на кожний виріб. Узагалі специфікація має наступний зміст: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали та комплекти.

СПИРА́ЛЬ (лат. spira – изгиб, извив змеи; ново-лат. spiralis) – СПІРА́ЛЬ. 1. Завиткоподібна або гвинтоутворена лінія. 2. Крива лінія, яка утворена точкою, що обертається навколо нерухомого центра або осі і рівномірно віддаляється у нескінченність. Плоскі спіралі – логарифмічна, гіперболічна, спіраль Архімеда та ін. Просторові спіралі – гвинтові лінії – конічні, циліндричні та ін.

СПО́СОБ ВРАЩЕ́НИЯ – СПО́СІБ ОБЕРТА́ННЯ. Спосіб, який застосовується в

нарисній геометрії для розв’язування деяких метричних задач, напр., для знаходження дійсної величини відрізка прямої або плоскої фігури. Цим способом зображені елементи приводять у положення, зручне для розв’язання задачі. Спосіб

60

має різновиди: обертання навколо проекціювальних прямих; обертання навколо прямих рівня (фронталь, горизонталі); суміщення.

СПО́СОБ КООРДИНА́Т – СПО́СІБ КООРДИНА́Т. Побудова прямих або ламаних

ліній за допомогою координатних осей. Ці лінії будуються по координатах їх окремих точок. Спосіб координат застосовується в аналітичній геометрії, а в креслярській практиці – при перенесенні зображення з одного кресленика на інший, іноді з зміною масштабу зображення.

СПО́СОБ ТРИАНГУЛЯ́ЦИИ – СПО́СІБ ТРІАНГУЛЯ́ЦІЇ. 1. Спосіб побудови будь-

яких багатокутників на кресленику шляхом розділення їх на трикутники. 2. У геодезії – визначення положення опорних точок на земній поверхні для топографічних зйомок і складання карт. Вимірявши одну сторону (базис) і два кути на одну і ту ж точку з кінців базису, на карті будують трикутник.

СРЕ́ДНИЙ ДИА́МЕТР РЕЗЬБЫ́– СЕРЕ́ДНІЙ ДІА́МЕТР НА́РІЗІ. 1. Для циліндрич-

них нарізей – діаметр уявного співвісного з наріззю циліндра, твірна якого перетинає профіль нарізі в точці, в якій ширина канавки дорівнює половині номінального кроку нарізі. 2. Для конічної нарізі – віднесений до основної площі або до заданого перерізу діаметр уявного співвісного конуса, твірна якого перетинає профіль нарізі в точках, у яких проекція ширини канавки на вісь нарізі дорівнює половині номінального кроку нарізі. Позначають d2 (див. зовнішній діаметр нарізі).

СРЕ́ДНЕЕ ГЕОМЕТРИ́ЧЕСКОЕ ДВУХ ВЕЛИЧИ́Н (среднее пропорциональное) – СЕРЕ́ДНЄ ГЕОМЕТРИ́ЧНЕ ДВОХ ВЕЛИ-

ЧИ́Н (середнє пропорційне). Відрізок b називається середнім геометричним відрізків а і с, якщо довжини цих відріз-

ків пов’язані відношенням b2=ac або b = ac .

СРЕ́ДНЯЯ ЛИ́НИЯ ДА́ННЫХ ПАРАЛЛЕ́ЛЬНЫХ ПРЯМЫ́Х – СЕРЕ́ДНЯ ЛІ́НІЯ

ДА́НИХ ПАРАЛЕ́ЛЬНИХ ПРЯМИ́Х. Множиною точок площини, рівновіддалених від двох даних прямих цієї площини, є деяка пряма, паралельна доданихпрямих.

СРЕ́ДНЯЯ ЛИ́НИЯ ТРАПЕ́ЦИИ – СЕРЕ́ДНЯ ЛІ́НІЯ ТРАПЕ́ЦІЇ. Відрізок, який

з’єднує середини бічних сторін. Середня лінія паралельна до основ трапеції і дорівнює їх півсумі.

СРЕ́ДНЯЯ ЛИ́НИЯ ТРЕУГО́ЛЬНИКА – СЕРЕ́ДНЯ ЛІ́НІЯ ТРИКУ́ТНИКА. Відрізок,

який з’єднує середини бічних сторін трикутника. Середня лінія паралельна до третьої сторони і дорівнює її половині.

СТЕРАДИА́Н (от греч. stereos – пространственный) – СТЕРАДІА́Н. Тілесний кут, вершина якого розташована в центрі сфери і який вирізає на поверхні сфери площу, яка дорівнює площі квадрата з стороною, що дорівнює радіусу сфери. Скорочені позначення: стер або ster.

СТЕРЕОМЕТРИ́ЧЕСКИЙ ЧЕРТЕ́Ж – СТЕРЕОМЕТРИ́ЧНИЙ КРЕ́СЛЕНИК. Плоске

зображення просторового образу. Зазвичай стереометричний кресленик виконується в косокутній паралельній проекції, а зображення кулі – в ортогональній проекції.

СТЕРЕОМЕ́ТРИЯ (от греч. stereos – пространственный) – СТЕРЕОМЕ́ТРІЯ. Розділ елементарної геометрії, в якому вивчаються фігури у просторі.

61

СТРЕ́ЛКИ – СТРІ́ЛКИ. Гострі закінчення розмірних і вказівних ліній на кресленику. За формою бувають односторонні і двосторонні. Одностороння стрілка застосовується для позначення зварних швів та їх поперечних перерізів (ГОСТ 2.312 – 80). Величина розмірної стрілки залежить від товщини основної лінії даного кресленика. Стрілки, що вказують напрям погляду при проекціюванні, повинні бути за формою такі ж, як і розмірні, але збільшені в два рази.

СТРОИ́ТЕЛЬНОЕ ЧЕРЧЕ́НИЕ – БУДІВЕ́ЛЬНЕ КРЕ́СЛЕННЯ. Один з видів техніч-

ного креслення; поділяється на інженерно-будівельне (кресленики мостів, гребель, естакад) і архітектурно-будівельне (кресленики житлових, громадських та господарських будівель).

СТРОФО́ИДА – СТРОФО́ЇДА. Плоска крива, яка

являє собою геометричне місце точок N і N1, для

кожної з яких NB=N1B=OB. Задається крива точкою А (вершиною), відрізком ОА і перпендикулярною до цього відрізка прямою Оу. Строфоїда симетрична відносно осі Ох і має асимптоту.

СФЕ́РА – СФЕ́РА. Кульова поверхня, всі точки якої однаково віддалені від однієї точки – центра сфери.Сфера може бути отримана обертанням півкола навколо його діаметра. Відрізок, що з’єднує дві будь-які точки сфери, є хорда. Хорда, яка

проходить через центр сфери є діаметр. Відрізок, що з’єднує центр сфери будьякою її точкою, є радіус. Площа поверхні сфери радіуса R дорівнює F=4πR2. Переріз сфери будь-якою площиною є коло.

СХЕ́МА – СХЕ́МА. Графічне зображення, на якому за допомогою спрощених символів показані складові частини виробу і зв’язки між ними. Схеми виконують без дотримання масштабу. Схеми розподіляються на: структурні, функціональні, принципові, схеми з’єднань, підключення, загальні схеми розташування. Залежно від видів елементів і зв’язків схеми поділяються на види: електричні Е, кінематичні К, гідравлічні Г, пневматичні П, оптичні О, комбіновані С.

Т

ТА́ЛИ – ТА́ЛІ. Вантажопідйомний механізм з черв’ячною або зубчастою передачею ручного або машинного управліннядлявантажно-розвантажувальних робіт.

ТА́НГЕНС (лат. tangens – касающийся) – ТА́НГЕНС. Одна з тригонометричних функцій. Позначається tg. У прямокутному трикутнику тангенс гострого кута чисельно дорівнює відношенню катета, що лежить навпроти цього кута до іншого катета.

ТАНГЕНСО́ИДА – ТАНГЕНСО́ЇДА. Графік функції y=tgx – плоска крива, яка зображує закон зміни тангенса залежно від зміни його аргументу (кута). Складається із множини однакових періодично повторюваних гілок, що перетинають вісь Ох в точках ±180° n ( ±πn), Де n = 0, 1, 2, 3…

ТЕ́КСТОВЫЙ ДОКУМЕ́НТ – ТЕ́КСТОВИЙ ДОКУМЕ́НТ. До текстових документів

відносяться технічні описання, пояснювальні записки, інструкції, розрахунки,

62

специфікації, відомості, таблиці тощо. Вони виконуються і оформлюються згідно з вимогами відповідних стандартів. Загальні вимоги до текстових документів знаходяться у ГОСТ 2.105 – 68.

ТЕ́ЛО ВРАЩЕ́НИЯ – ТІ́ЛО ОБЕРТА́ННЯ. Деяка обмежена частина простору, утворена обертанням замкнутої плоскої фігури навколо нерухомої осі, причому траєкторією кожної точки твірної лінії є коло.

ТЕНЬ – ТІНЬ. Для надання рисунку більшої наочності на ньому показують розподіл світлотіні, яка складається з падаючої тіні, яку відкидає предмет на яку-небудь поверхню, і з власної тіні на неосвітленій його частині. Власна тінь розподіляється в свою чергу на тінь і рефлекс. За допомогою напівтону на кривих поверхнях здійснюють поступовий перехід від тіні до світла. У теорії тіней умовно вважають, що джерело світла знаходиться зверху, зліва або позаду від художника.

ТЕОДОЛИ́Т – ТЕОДОЛІ́Т. Геодезичний інструмент, призначений для вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів, а також для визначення відстаней між точкою, на якій встановлений теодоліт, і шуканою точкою (за далекоміром).

ТЕОРЕ́МА (греч. teoreo – рассматриваю, обдумываю) – ТЕОРЕ́МА. Пропозиція (ствердження), істина якої виявляється тільки після розмірковування (доведення). Теорема зазвичай складається з умови і висновку. Умова виражає те, що вважається заданим, а висновок є те, що потрібно довести. Умова починається словом «якщо», а висновок – словом «то». Напр., «якщо два кути вертикальні, то вони рівні між собою».

ТЕОРЕ́МА ДЕЗА́РГА (Desargues

G. 1594 – 1662 гг.) – ТЕОРЕ́МА ДЕЗА́РГА. Якщо два трикутники А'В'С' і АВС розташовані у просторі так, що прямі, які поєднують відповідні вершини, перетинаються в одній точці S, то: а) три пари відповідних сторін трикутників перетинаються в трьох точках 10, 20, 30 і б) ці три точки лежать на одній прямій S0 (вісь перспективної колінеації, інакше –

вісь гомології). В теорії зображень теорема Дезарга грає дуже важливу роль, тому вона вивчається в курсі нарисної геометрії.

ТЕОРЕ́МА О ДВУХ ПЕРПЕНДИКУЛЯ́РАХ – ТЕОРЕ́МА ПРО ДВА ПЕРПЕНДИКУ-

ЛЯ́РИ. Пряма, перпендикулярна до двох прямих, що лежать у площині і перетинаються, перпендикулярна до цієї площини. Ознака перпендикулярності прямої і площини на комплексному кресленику: для того, щоб пряма була перпендикулярна до площини, необхідно і достатньо, щоб горизонтальна проекція прямої була перпендикулярна до горизонтальної проекції горизонталі, а фронтальна проекція – до фронтальної проекції фронталі площини.

63

ТЕОРЕ́МА ПО́ЛЬКЕ – ШВА́РЦА – ТЕОРЕ́МА ПО́ЛЬКЕ – ШВА́РЦА. «Всякий не

вироджений повний чотирикутник (див. Повний чотирикутник) можна розглядати як паралельну проекцію тетраедра будь-якої наперед заданої форми». Ця теорема приймається як основна пропозиція паралельної аксонометрії, так як у повному чотирикутнику можна знайти усі параметри аксонометричної проекції

– плоску систему координат, відкладені на її осях відрізки визначеної довжини. Разом з тим усе це являє собою паралельну проекцію просторової системи координат, яка міститься у складі тетраедра і його ребер. Четверта вершина тетраедра і її проекція інваріантно пов’язана з указаними системами координат.

ТЕОРЕ́МА ФАЛЕ́СА (Фале́с из Миле́та, начало VI в. до н.э.) – ТЕОРЕ́МА ФАЛЕ́СА. Якщо на прямій l відкласти послідовно ряд рівних відрізків А1А2=А2А3=А3А4 =Аn-1Аn і через їх кінці провести паралельні прямі, що перетинають іншу

пряму l′, то відсікають на ній рівні відрізки А′1А′2=А′2А′3=А′3А′4 =А′n-1А′n. ТЕОРЕ́МА Э́ЙЛЕРА – ТЕОРЕ́МА Е́ЙЛЕРА. Для всякого випуклого многогранника

Г+В–Р=2, де Г– число граней багатогранника, В – число вершин, Р–числоребер. ТЕ́РМИН (лат. terminus – предел, граница) – ТЕ́РМІН. Слово або декілька слів, які найбільш точно визначають яке-небудь поняття науки, техніки, мистецтва. Термін виконує дві функції – служить назвою і виражає зміст поняття. Взагалі терміни можуть бути багатозначними, але в кожній конкретній галузі знань

повинні мати одне значення.

ТЕТРА́ЭДР ПРА́ВИЛЬНЫЙ (греч. tetra – четыре) – ТЕТРА́ЕДР ПРА́ВИЛЬНИЙ.

Чотиригранник, поверхня якого складається з чотирьох рівносторонніх трикутників. Має 4 грані, 4 вершини, 6 ребер. Тетраедр може бути і неправильним. Те-

траедр – це трикутна піраміда. Об’єм його дорівнює a2 2 , де а – довжина ребра

12

правильного тетраедра.

ТЕХНИ́ЧЕСКИЕ ТРЕ́БОВАНИЯ – ТЕХНІ́ЧНІ ВИМО́ГИ. Вказівки, які розміщені

на вільному полі кресленика справа від зображення або нижче нього. Технічні вимоги містять всі графічно не зображені, але необхідні вимоги до готової деталі (виробу); напр., про термічну обробку, про якість матеріалу, методи випробування, умови експлуатації і т.д. Заголовок «Технічні вимоги» не пишуть. Пункти технічних вимог мають наскрізну нумерацію; кожний пункт пишуть з абзацу.

ТЕХНИ́ЧЕСКОЕ ОПИСАНИЕ – ТЕХНІ́ЧНИЙ́ОПИС. Опис виробу машинобуду-

вання або приладобудування може містити у собі наступні розділи: а) введення (прийняті позначення складових частин, фізичних величин та ін.); б) призначення (повне найменування і позначення виробу, галузь застосування, умови експлуатації); в) технічні дані з експлуатації; г) склад виробу (перелік вузлів і деталей); ґ) налагодження і принцип роботи всього виробу і окремих вузлів (взаємодія частин і схеми); д) обладнання (контрольно-вимірювальна апаратура, прилади, інструмент і т.п.); е) розташування і монтаж; маркірування (відомості про виріб маркірування); пакувальні засоби (опис їх).

ТЕХНИ́ЧЕСКИЕ УСЛО́ВИЯ – ТЕХНІ́ЧНІ УМО́ВИ. Документ, який містить екс-

плуатаційні показники виробу і методи контролю їх якості.

64

ТЕХНИ́ЧЕСКИЙ ПРОЕ́КТ – ТЕХНІ́ЧНИЙ ПРОЕ́КТ. Сукупність конструкторсь-

ких документів, які повинні містити остаточні технічні рішення, які дають повну уяву про обладнання виробу, що розробляється і вихідні дані для розробки робочої документації.

ТЕХНИ́ЧЕСКОЕ РИСОВА́НИЕ – ТЕХНІ́ЧНЕ МАЛЮВА́ННЯ. Малювання, яке

пристосоване до задач техніки і промисловості. Технічний рисунок іноді відрізняється від художнього наступними особливостями: а) предмет зображується ізольовано від навколишнього середовища, без падаючих тіней; б) застосовуються розрізи, перерізи та інші умовності; в) у випадку необхідності рисунок забезпечується розмірами; г) потрібна тільки грамотність побудови, яка не вимагає художніх здібностей; ґ) відсутність естетичних вимог.

ТИ́ТУЛЬНЫЙ ЛИСТ – ТИ́ТУЛЬНИЙ А́РКУШ. Заголовний лист книги, поясню-

вальної записки, доповіді тощо. Титульні аркуші для комплектів технічних документів слід оформлювати згідно ГОСТ 2.105 – 68.

ТО́ЖДЕСТВО – ТОТО́ЖНІСТЬ (знак тотожності ≡). Математична рівність, яка виконується при всіх значеннях перемінної, напр., (a+b)2=a2+2ab+b2.

ТОЛЩИНА́ЛИ́НИЙ – ТОВЩИНА́ЛІ́НІЙ. ГОСТ 2.303 – 68 встановлює накреслення і основні призначення ліній на креслениках усіх галузей промисловості і будівництва. Товщина суцільної основної лінії кресленика s повинна бути в межах 0,6…1,5 мм залежно від величини і складності зображення, а також від формату кресленика. Розміри решти ліній кресленика залежать від вказаної величини s.

ТОПОГРАФИ́ЧЕСКОЕ ЧЕРЧЕ́НИЕ – ТОПОГРАФІ́ЧНЕ КРЕ́СЛЕННЯ. Прикладна

дисципліна, яка містить правила і засоби виконання креслеників і карт, що зображують різні ділянки земної поверхні. На топографічних картах показують рельєф місцевості, водойми, ліс, дороги, будівлі та ін.

ТОПОГРА́ФИЯ (греч. topos – место, grapho – пишу) – ТОПОГРА́ФІЯ. Прикладна (нижча) геодезія, що вивчає методи зйомки місцевості з метою зображення її на карті.

ТОР (лат. torus – узел) – ТОР. Тіло, утворене обертанням кола навколо нерухомої осі, яка лежить у площині круга. Якщо вісь обертання не перетинає кола, одержуємо тор-кільце. Якщо вісь дотикається до твірного кола або перетинає його, але не проходить через центр, – круговий вал або тор-яблуко. Третій вид тіла, що має торову поверхню, можна отримати, обертаючи круговий сегмент навколо його хорди; одержуємо тіло, яке називається тор-лимон (бічна поверхня бочки). Сфера – окремий випадок торової поверхні, утворена обертанням кола навколо осі, яка проходить через його центр.

ТО́РОВЫЕ СЕЧЕ́НИЯ – ТО́РОВІ ПЕРЕ́РІЗИ. Під торовими перерізами розуміють

перерізи кругового кільця (тора) площинами, паралельними до його осі. Вони називаються також спіричними кривими ( лат. spira – тор). Також їх називають іменем геометра з Греції Персея. Торові перерізи досліджені різними вченими набагато пізніше, і деякі з них носять імена своїх дослідників: овали Касіні, криві Бута, лемніската Бернуллі.

ТОРЦО́ВОЕ БИЕ́НИЕ – ТОРЦЕВЕ́БИТТЯ́. Величина відхилення торцевої поверхні деталі, що обертається (зубчасте колесо, маховик, шків, муфта), від площини, перпендикулярної до геометричної осі їх обертання. Окрім дефектів тор-

65

цевої поверхні, зазвичай плоскої, торцеве биття може бути спричинене перекосом самої деталі через клинову шпонку або з інших причин.

ТО́ЧКА (от русск. слова ткнуть) – ТО́ЧКА. Одне з основних невизначених понять геометрії. Найпростіший неподільний елемент геометричного простору. Ось декілька класичних визначень: а) точка є те, що не має частин (Евклід); б) кінці ліній суть точки (Евклід); в) те, що не має частин, але має положення (Аристотель). На кресленику ми маємо не геометричну точку, а її зображення (образ), що має дуже малі розміри. Це зображення ми умовно називаємо точкою і локально визначаємо як місце перетину двох ліній.

ТО́ЧКА В ПЛО́СКОСТИ – ТО́ЧКА У ПЛОЩИНІ́. Точка лежить у площині, якщо

вона належить прямій, яка знаходиться в цій площині.

ТО́ЧКИ КОНКУРИ́РУЮЩИЕ – ТО́ЧКИ КОНКУРУ́ЮЧІ. Дві точки А і В, що роз-

ташовані на одному проекціювальному промені, мають спільну проекцію, яка позначена на кресленику А≡В. Такий запис (спочатку видима точка, потім невидима) означає, що точка А в просторі віддалена від площини проекцій на більшу відстань, ніж точка В. Точки, що мають спільну проекцію, називаються конкурую-

чими (проф. Д. Г. Ананов) .

ТО́ЧКИ ОПО́РНЫЕ – ТО́ЧКИ ОПО́РНІ (характерні). Найбільш важливі для побудови проекції лінії перетину (зокрема, лінії перетину поверхонь двох тіл). При побудові на комплексному кресленику лінії перетину тіл спочатку визначають характерні точки цієї лінії, а потім вже інші. До характерних точок належать: габаритні точки кривої, точки на обрисах тіл (границя видимості), особливі точки кривої, якщо вони є.

ТРАЕКТО́РИЯ (лат. trajectus – передвижение) – ТРАЄКТО́РІЯ. Шлях руху матеріальної точки в просторі.

ТРАКТРИ́СА (лат. trahere –

тянуть) – ТРАКТРИ́СА. Крива, у якої відрізок її дотичної до перетину з визначеною прямою – віссю трактриси – зберігає для всіх точок надану довжину а, тобто

МА=а=const. Вісь є її асимптотою. Поверхня, утворена обертанням трактриси навколо її осі, називається псевдосферою. Це поверхня постійної від’ємної кривизни, на якій локально здійснюється геометрія Лобачевського.

ТРАНСПОРТИ́Р (от лат. transportare – переносить, перевозить) – ТРАНСПОРТИ́Р. Інструмент для градусного вимірювання і викреслювання кутів; має вигляд півкруга з нанесеними на ньому градусними діленнями.

ТРАПЕ́ЦИЯ (греч. trapezion – столик) – ТРАПЕ́ЦІЯ. Чотирикутник, дві протилежні сторони якого паралельні. Паралельні сторони називаються основами, непаралельні – бічними. Якщо бічні сторони рівні між собою, то трапеція є рівнобічною. Відрізок, який з’єднує середини її боків, називається середньою лінією.

66

Площа трапеції дорівнює добутку півсуми її основ на висоту або добутку середньої лінії на висоту.

ТРАФАРЕ́Т (ит. traforetto – продырявленный) – ТРАФАРЕ́Т. Металічні, целулоїдні або картонні пластинки, у яких прорізані фігури або літери, написи, які потрібно відтворити. Трафарети прискорюють і полегшують роботу майстра, художника, конструктора. Трафарети, що використовуються у креслярській справі, бувають спеціального призначення (для креслення пружин, радіосхем та ін.) і загального призначення (для креслення кіл малих радіусів).

ТРЕУГО́ЛЬНИК – ТРИКУ́ТНИК. Багатокутник, який має три сторони. Точки перетину сторін називається вершинами. Трикутник позначають скорочено таким чином: ∆АВС, ∆KLM і т.п. Перпендикуляр, проведений з вершини трикутника на його сторону або її продовження, називається висотою. Відрізок, що з’єднує вершину трикутника з серединою сторони називається медіаною, а відрізок, що поділяє будь-який кут трикутника на дві рівні частини, називається бісектрисою. Площа трикутника дорівнює половині добутку основи на висоту. Основою називається сторона, до якої проведений перпендикуляр. Види трикутників: гострокутний, прямокутний, тупокутний, рівносторонній (правильний), рівнобедрений.

ТРЕУГО́ЛЬНИК ПРЯМОУГО́ЛЬНЫЙ – ТРИКУ́ТНИК ПРЯМОКУ́ТНИЙ. Трикут-

ник, у якого два кути гострих і один прямий (90°). Сторони, що утворюють прямий кут, називаються катетами. Сторона, що лежить проти прямого кута, називається гіпотенузою. Якщо у прямокутному трикутнику один гострий кут дорівнює 30°, то протилежний йому катет дорівнює половині гіпотенузи. Площа прямокутного трикутника дорівнює половині добутку його катетів. Площа квадрата, побудованого на його гіпотенузі, дорівнює сумі площ квадратів, побудованих на його катетах (теорема Піфагора: квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів)

ТРЕУГО́ЛЬНИК РАВНОБЕ́ДРЕННЫЙ – ТРИКУ́ТНИК РІВНОБІ́ЧНИЙ. Трикутник,

який має дві рівні між собою сторони. У рівнобічному трикутнику кути при основі рівні. Бісектриса кута при вершині рівнобічного трикутника являється його медіаною і висотою.

ТРЕУГО́ЛЬНИК СФЕРИ́ЧЕСКИЙ – ТРИКУ́ТНИК СФЕРИ́ЧНИЙ. Три точки на

сфері, які не лежать в одній площині з центром сфери, попарно поєднані дугами кіл великого круга, утворюють сферичний трикутник. Точки називаються вершинами, а дуги – його сторонами. Сума кутів сферичного трикутника більша 180°. Сферичний кут вимірюється плоским кутом між дотичними до двох кіл великого круга в точці їх перетину. У сферичному трикутнику можуть бути прямими або тупими усі три кути.

ТРЕУГО́ЛЬНИКИ ПИФАГО́РА – ТРИКУ́ТНИКИ ПІФАГО́РА. Прямокутні трикут-

ники, у яких сторони вимірюються цілими числами. Таких трикутників багато, напр., (3, 4, 5); (5, 12, 13); (7, 25, 27); (11, 60, 61) і т.п. Перший з них, найбільш простий, називається єгипетським (див. Єгипетський трикутник).

ТРИГОНОМЕ́ТРИЯ (греч. trigonon – треугольник, metreo – измеряю) – ТРИГОНОМЕ́ТРІЯ. Розділ математики, в якому вивчаються тригонометричні функції і

67

їх застосування до геометрії. Відрізняють плоску або прямолінійну тригонометрію, що вивчає плоскі трикутники, і сферичну тригонометрію, яка вивчає сферичні трикутники.

ТРИГОНОМЕТРИ́ЧЕСКИЕ ФУ́НКЦИИ УГЛА́ – ТРИГОНОМЕТРИ́ЧНІ ФУ́НКЦІЇ

КУТА́– якщо в прямокутному трикутнику позначити катети через a і b, гіпотенузу – через с і кут між катетом і гіпотенузою с – через α, то функціями кута α

будуть: ac = sinα , bc = cosα , ab = tgα , ba = ctgα . Так як кожний з катетів менший за

гіпотенузу, то синус і косинус завжди менші або дорівнюють одиниці. Один з катетів може бути і більшим і меншим за другий, а також катети можуть бути рівними між собою. Тому тангенс і котангенс кута можуть виражатися числами, більшими або меншими за одиниці. Коли катети рівні, то tgα=ctgα=1. Знаючи тригонометричну функцію кута, можна побудувати цей кут. Величини, обернені

косинусу і синусу, називаються секансом і косекансом: secα = cos1α = bc і

cosecα = sin1α = ac .

ТРИМЕ́ТРИЯ – ТРИМЕ́ТРІЯ. Аксонометрична проекція, що має особливий масштаб для кожної осі, називається триметричною (p≠q≠r). Триметрія – загальний випадок аксонометричних проекцій. Можна побудувати множину різних триметричних проекцій як косокутних, так і прямокутних.

ТРОХО́ИДА (греч. trochos – колесо, eidos –вид) – ТРОХО́ЇДА. Скорочені або видовжені циклоїди, епіциклоїди і гіпоциклоїди. Вони утворені точкою, яка знаходиться на радіусі або на продовженні радіуса круга, який котиться без сковзання по прямій або колу. Якщо круг котиться по випуклій стороні кола, то крива називається епітрохоїдою, якщо по угнутій – то гіпотрохоїдою. Часто зустрічається так звана хвильова лінія, яка являє собою скорочену циклоїду (див. рис.).

ТРУ́БНЫЕ СОЕДИНЕ́НИЯ – ТРУ́БНІ З’Є́ДНАННЯ. Кресленики трубних

з’єднань, рознімних і нерознімних, дуже часто зустрічаються у виробничій і навчальній практиці. Їх конструктивні кресленики виконують як складальні; розміри труб і арматури беруть у довідниках або безпосередньо зі стандартів.

ТУШЬ (нем. Tusche) – ТУШ. Чорна або кольорова водяна фарба для малювання і креслення. У Китаї, Японії, Кореї тушшю пишуть.

У

УГЛОМЕ́Р – КУТОМІ́Р. Інструмент для вимірювання кутів деталей машин контактним методом з точністю від 2′ до 5′. За допомогою кутомірів з ноніусом вимірюють зовнішні кути від 0 до 180° і внутрішні від 40° до 180°. Ціна ділення їх шкали – 1 град.

68