12. Сентименталізм. Ідейна спрямованість та художня система.

Сентименталі́зм (фр. sentimentalisme , від фр. sentiment – почуття. Напрям у європейській літературі, другої половини XVIII — початку ХІХ ст., що характеризується прагненням, відтворити світ почуттів простої людини й викликати співчуття читача до героїв твору.

Виник як реакція проти просвітницького раціоналізму і літературних традицій класицизму. Письменники-сентименталісти надавали перевагу людським почуттям, захоплювалися природою і виводили, як героїв, простих людей. Початки сентиметналізму пов'язані з творчістю англійських письменників першої половини 18 ст. С. Річардсона, Д. Томпсона, Т. Ґрея й ін. Сентименталізм вплинув на виникнення нових жанрів прози, а також на посилення уваги до елегії, ідилії, байки в поезії.

Сентименталізм як літературний метод визначення суспільних поглядів в кінці XVIII .У другій половині XVIII ст. в багатьох європейських країнах поширюється новий літературний напрям, що отримав назву сентименталізм. Його поява була викликана глибокою кризою, який переживав феодально-абсолютистський режим. У сентиментальною літературі знайшло відображення настрій широких верств європейського суспільства. За ідейної спрямованості сентименталізм - одне з явищ Просвітництва. Антифеодальний пафос його творів особливо чітко виявляється у проповіді всесословной цінності людської особистості. Історичною передумовою виникнення сентименталізму, особливо в Європі, стала зростаюча соціальна роль і політична активність третього стану, яке до середини XVIII ст. володіло величезним економічним потенціалом, але було істотно ущемлені у своїх соціально-політичних правах у порівнянні з аристократією і духівництвом. За своєю суттю політична, ідеологічна і культурна активність третього стану висловила тенденцію до демократизації соціальної культури суспільства. Не випадково саме в третьесословной середовищі народилося гасло епохи - «Свобода, рівність і братерство», що став девізом Великої французької революції. Цей соціально-політичний дисбаланс з'явився свідченням кризи абсолютної монархії, яка як форма державного устрою перестала відповідати реальній структурі суспільства. І далеко не випадково те, що ця криза придбав переважно ідеологічний характер: в основі раціоналістичного світосприйняття лежить постулат першості ідеї, тому зрозуміло, що криза реальної влади абсолютизму доповнився дискредитацією ідеї монархізму взагалі та ідеї освіченого монарха зокрема. А оскільки абсолютна монархія все більше і більше демонструвала і своє практичне невідповідність реальним потребам соціуму і катастрофічний розрив між ідеєю абсолютизму і практикою самодержавного правління, остільки раціоналістичний принцип світосприйняття піддався ревізії в нових філософських навчаннях, які звернулися до категорії почуття і відчуття, як альтернативного розуму засобу світосприйняття

Видатними представниками цього напряму є Ж.-Ж. Руссо (Франція), С. Річардсон (Англія), Й.-В, Гете (Німеччина.

Сентименталізм змінює жанрову систему сучасної йому літератури. Він відкидає класицистичну ієрархію жанрів: у сентименталістів уже немає жанрів «високих» і «низьких», усі вони є рівноправними.

Відкидає сентименталізм і класицистичні канони ком­позиції. Твір будується тепер не за правилами суворої логічності і пропорційності, а досить вільно. У творах сентименталістів поширюються ліричні відступи. Нерідко відсутні в них класичні п'ять елементів сюжету. Посилюєть­ся в сентименталізмі й роль пейзажу, який виступає засобом вираження переживань і настроїв персонажів. Пейзажі в сентименталістів здебільшого сільські, вони зображають сільські кладовища, руїни, мальовничі куточки, які мають викликати меланхолійні настрої.

Найбільш ексцентричним за формою твором сентимента­лізму є роман Л. Стерна «Життя та думки Трістрама Шенді, джентльмена».