58.Оцінка запасів (витрачених та залишку) методами середньозваженої та ідентифікованої собівартості.

В умовах ринкової економіки питання оцінки запасів дуже актуальне. Адже ціни на матеріальні ресурси можуть часто змінюватися під впливом чинників попиту та пропозиції. Підприємство одержує матеріали впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Постає питання , за якими цінами оцінювати витрачені матеріали (запаси) та їх залишок на кінець звітного періоду? За МСБО №2 в країнах ринкової економіки застосовують декілька методів оцінки запасів. Важливішими з них є: 1)перше надходження – перший видаток (ФАЙФО); 2)середньозважена собівартість; 3)останнє надходження – перший видаток (ЛАЙФО); 4)ідентифікована собівартість конкретної партії та інші. Але нас безпосередньо цікавлять методи середньозваженої та ідентифікованої собівартості. За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси , а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період , так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів. В умовах періодичної системи обліку запасів середньозважена собівартість їх одиниці визначається за формулою: Сс=(Сп+Сн)/(Кп+Кн) , де Сс- середньозважена собівартість, Сп і Кп – відповідно собівартість і кількість запасів на початок періоду, Сн і Кн – відповідно собівартість і кількість запасів , що надійшли протягом періоду. У системі постійного обліку запасів протягом звітного періоду застосовується змінна середньозважена собівартість запасів. У цьому випадку наведена вище формула застосовується для кожного видатку запасів, а періодом є проміжок часу між попереднім і поточним видатком запасів. Середньозважена собівартість продажу забезпечує більш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання закупівельних цін , ніж інші методи. Водночас ця формула потребує складних розрахунків, і в умовах зростання цін собівартість запасів на кінець звітного періоду звичайно є нижчою за ринкову вартість. Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання по конкретних партіях. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюються за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів чи товарів, що використовуються на підприємстві.

59.Вплив методів оцінки складських запасів на фінансові результати підприємства.

Різні методи оцінки дають різні результати щодо собівартості списаних на виробництво чи на реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. При застосуванні методу ФАЙФО собівартість запасів в умовах періодичного і постійного обліку однакова. В умовах зростання цін на запаси метод ФАЙФО забезпечує найбільш низьку собівартість продажу , наслідком чого буде найбільший прибуток. Водночас оцінка запасів у балансі за методом ФАЙФО найбільш наближена до їх фактичної собівартості. При застосуванні методу ЛАЙФО маємо найбільшу собівартість продажу , але найменший прибуток. В умовах інфляції цей метод найкращим чином сприяє відповідності витрат і доходів у Звіті про прибутки. З іншого боку , використання методу ЛАЙФО приводить до завищення собівартості запасів у балансі та дає можливість маніпулювати показником звітного прибутку залежно від часу придбання запасів. Внаслідок цього в деяких країнах заборонено використання методу ЛАЙФО. Середньозважена собівартість продажу забезпечує більш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання закупівельних цін , ніж інші методи. Водночас ця формула потребує складних розрахунків, і в умовах зростання цін собівартість запасів на кінець звітного періоду звичайно є нижчою за ринкову вартість. Звідси – методи оцінки суттєво впливають на витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Ясно, що держава повинна регулювати це питання, що проводиться встановленням загальноприйнятим принципом бухгалтерського обліку - постійності облікової політики, можливістю заборони певних методів оцінки запасів (ЛАЙФО) на певний час за умов значних інфляційних процесів та іншими заходами.

60. Оцінка і відображення складських запасів в балансі.

Наприкінці звітного періоду (року) підприємство зобов’язане проводити інвентаризацію товарно – матеріальних запасів незалежно від системи обліку. Інвентаризація означає виявлення фактичної кількості матеріалів та інших запасів і їх оцінку. Якщо підприємство застосовує систему періодичного обліку , то нестачі ,або надлишки не виявляються і не відображаються в обліку. Це відбувається тому , що на рахунку “Складські запаси” в періодичному обліку не відображають надходження , списання і залишки. При застосуванні системи постійного обліку складських запасів ( залишки на рахунках відомі) при інвентаризації можуть бути виявлені нестачі або надлишки. Нестачі записуються на витрати виробництва : Дт “Собівартість реалізованої продукції (товарів)”; Кт “Складські запаси”. Надлишки відображаються в обліку зворотною проводкою. В разі великих нестач адміністрація проводить розслідування. Згідно з загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображаються в балансі за собівартістю або за ринковими цінами на момент складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість. Цей принцип зветься “Принципом меншої вартості”. Отже, в балансі складські запаси відображаються за меншою (нижчою) з цих 2-х оцінок. Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів , тоді підприємство повинне відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення. Під ринковою ціною розуміють ціну заміщення, тобто ціну, за якою підприємство змогло б купити ті самі матеріали ( товари) у тих самих постачальників. При цьому при переоцінці запасів приймається чиста вартість реалізації, тобто ринкова ціна за мінусом очікуваних витрат на реалізацію. Зниження ринкових цін може відбуватися з 2-х причин : 1)пряме зниження цін на аналогічні товари на ринку; 2)зниження ціни реалізації через фізичне псування, пошкодження , застарілість товарів. В останньому випадку ринкова ціна - ціна можливої реалізації пошкоджених або застарілих товарів. Вона може бути нижчою за собівартість. Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки : 1)метод оцінки по видах (номенклатурних номерах) запасів ( позиційний метод) – при цьому методі по кожній позиції (найменуванню) товарів визначається собівартість і ринкова вартість та приймається менша з них ; 2)метод оцінки по основних товарних групах (категоріях) запасів – оцінка проводиться по групах (категоріях) товарів, порівнюється по категоріях собівартість та ринкова вартість і береться до обліку менша з них. ; 3)метод оцінки за сукупністю товарних запасів на складі – усі товарні запаси оцінюються за собівартістю та за ринковими цінами і до обліку береться менша з них. Найдоцільнішим і найточнішим є перший метод оцінки – позиційний. Третій метод не може застосовуватись для розрахунків з бюджетом по податку на прибутки (не дозволяється). Якщо має місце знецінення товарів за позиційним методом , то воно відображається серед збитків підприємства (практика США, Великобританії та деяких інших країн) : Дт “Збитки від знецінення запасів” ; Кт “Складські запаси”. Дещо інша методика і техніка відображення процесу знецінення складських запасів в західноєвропейських країнах. На суму знецінення наприкінці року створюються резерви на знецінення запасів за рахунок збільшення витрат : Дт “ Витрати на створення резервів” ; Кт “ Резерв на знецінення запасів”. Наприкінці наступного року цей резерв анулюється (повністю або частково): Дт “Резерв на знецінення запасів”; Кт “Доход від анульованих резервів” або дораховується : Дт “Витрати на створення резервів” ; Кт “Резерв на знецінення запасів”. У західноєвропейських країнах складські запаси відображаються в балансі таким чином : Актив – складські запаси за видами; Номінальна (фактична) вартість – 16800; Амортизація і резерви – 9000; Реальна (чиста ) вартість – 15900. У валюту зараховуються складські запаси за реальною (чистою) вартістю. Можлива й інша форма подання знецінення запасів у балансі.