
- •1.1. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті
- •1.2. Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки
- •1.3. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні
- •1.4. Зв'язок психології вищої школи з іншими науками
- •1.5. Методологія і принципи психологічного дослідження
- •1.6. Класифікація методів збору та/інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження
- •1.7. Дослідницькі вміння. Етика дослідника
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема №2: психологічний аналіз особливостей емоційної сфери студента
- •1.1. Емоції в житті студента
- •Категорії емоціогенних ситуацій
- •1.2. Особливості емоційних станів в студентський період
- •Тривожність і тривога
- •Фрустрація
- •Агресія
- •Ригідність та подібні до неї явища
- •1.3. Емпатія як соціально-психологічна властивість особистості
- •2 Загальна психологічна характеристика студентського віку
- •2.1 Психологічна характеристика студенства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості
- •2.2 Суперечливості та кризи студентського віку
- •2.3 Вищій навчальний заклад — один із провідних чинників соціалізації особистості студента як фахівця.
- •2.5 Типологічні особливості сучасних студентів
- •Тема № 3: професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою
- •3.1. Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки
- •3.2. Професіоналізація особистості студента як новоутворення студентського віку
- •3.3. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності
- •3.4. Роль самовиховання в професійному зростанні студента
- •Рекомендації студентові щодо власного професійного зростання:
- •Тема №4: психологія студентської групи План
- •4.1. Психологічні особливості студентської групи
- •4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу
- •4.3. Міжособистісні стосунки у студентській групі
- •4.4. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера
- •4.5. Психологічні особливості студентського самоврядування
- •Функції студентського самоврядування:
- •Модуль № 2 тема № 1.1 психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
- •Тема № 1.2 : психологічний аналіз учіння студентів
- •Тема № 1.3.: психологія виховання студентської молоді
- •Тема № 2.1.: Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами.
- •Тема № 2.2.: психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та стратегії вирішення
- •1. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача
- •2. Педагогічна творчість та її особливості
- •I. Особистісні здібності:
- •II.Дидактичні здібності:
- •III. Організаційно-комунікативні здібності:
- •3. Професіоналізм особистості викладача
- •Індивідуальний стиль педагогічної діяльності викладача залежно від особливостей його “я-концепції”
- •4. Авторитет викладача
- •5. Типологія викладачів
Фрустрація
Фрустрація - психічний стан людини, що викликається об'єктивно нездоланними або суб'єктивно так сприймаються труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети або до вирішення завдання; переживання невдачі. Фрустрацію можна розглядати як одну з форм психологічного стресу. Розрізняють: фрустратор - причину, яка викликає фрустрацію, фрустраційну ситуацію, фрустраційної реакцію. Фрустрація супроводжується гамою в основному негативних емоцій: гнівом, роздратуванням, почуттям провини. Рівень фрустрації залежить від сили, інтенсивності фрустратора, функціонального стану людини, що потрапила під фрустраційної ситуацію, а також від сформованих у процесі становлення особистості стійких форм емоційного реагування на життєві труднощі. Важливим поняттям при вивченні фрустрації є фрустраційна толерантність, в основі якої лежить здатність людини до адекватної оцінки фрустраційної ситуації і передбачення виходу з неї. [19, c.434]
Левітов М.Д. [14, с.313-315] виділяє деякі типові стани, які часто зустрічаються при дії фрустраторів:
1) Толерантність. Існують різні форми толерантності:
a) спокій, розважливість, готовність прийняти те, що трапилося як життєвий урок, але без особливих нарікань на себе;
б) напругу, зусилля, стримування небажаних імпульсивних реакцій; в) бравована з підкресленою байдужістю, за яким маскується ретельно приховане озлоблення або зневіру.
2) Агресія - це напад (чи бажання напасти) з власної ініціативи за допомогою захоплення. Цей стан яскраво може бути виражено в забіякуватість, грубості, задерикуватий, а може мати форму прихованого неприязні й озлобленості. Типове стан при агресії - гостре, часто афективние переживання гніву, імпульсивна безладна активність, злісності і т.д. втрата самоконтролю, гнів, невиправдані агресивні дії. Агресія - одне з яскраво виражених стенічних і активних явищ фрустрації. 3) Фіксація - має два значення:
a) стереотипність, повторність дій (активний стан, але на противагу агресії цей стан ригідний, нікому не ворожий, є продовженням колишньої діяльності за інерцією тоді, коли ця діяльність марна або навіть небезпечна); б) прикутість до фрустратора, який поглинає всю увагу. Потреба тривалий час сприймати, переживати й аналізувати фрустратор. Тут проявляється стереотипність не рух, а сприйняття і мислення. Особлива форма фіксації - примхлива поведінка. Активна форма фіксації - вихід у відволікаючу діяльність. 4) Регресія - повернення до більш примітивнх, а нерідко інфантильних форм поведінки. А також зниження під впливом фрустратора рівня діяльності. Подібно до агресії - регресія не обов'язково є результатом фрустрації. 5) Емоційність. У шимпанзе емоційну поведінку виникає після того, як всі інші реакції пристосування до ситуації не дають ефекту.
За С. Розенцвейгом, стан фрустрації по спрямованості може виражатися в трьох формах поведінки (реакцій) людини: екстрапунітівній, інтрапунітивній та імпунітивной. Екстрапунітивна форма пов'язана з виникненням внутрішнього «підбурювача» до агресії, з спрямованістю реакції назовні (зовнішньо звинувачувальні реакції). Людина звинувачує в тому, що трапилося обставини, інших людей. У неї з'являється дратівливість, озлобленість, впертість, прагнення будь-що домогтися поставленої мети. Поведінка внаслідок цього стає мало пластичною, примітивниою, використовуються раніше завчені форми поведінки, навіть якщо вони не призводять до потрібного результату. Інтрапунітівна форма фрустрації характеризується аутоагресією: звинуваченням у невдачі самого себе, появою почуття провини. У людини виникає пригнічений настрій, тривожність, вона стає замкнутою, мовчазною. При вирішенні задачі людина повертається до більш примітивним форм, обмежує види діяльності і задоволення своїх інтересів. Імпунітивна форма реагування пов'язана зі ставленням до невдачі або як до неминучого, фатального, або як до незначне події, виправних з часом. Людина не звинувачує ні себе, ні інших. За даними Н. В. Тарабріної [22] і К. Д. Шафранської [23], найчастіше (у 50% випадків) переважаює екстрапунітівниа реакції, майже вдвічі менше - інтрапунітівниа реакції (27%) і ще рідше - імпунітівна (23%). У чоловіків більше екстрапунітівних реакцій, а у жінок - інтрапунітівних. Поява стану фрустрації і тієї чи іншої форми реагування залежить від особистісних особливостей людини, у зв'язку з чим введено поняття про фрустрації - фрустраційної толерантності, тобто стійкості до фрустраторів. Особи зі слабкою нервовою системою частіше виявляють інтрапунітівную форму фрустрації, з сильною нервовою системою - екстрапунітівную форму (агресію).