9. Етапи страхової угоди. Заява. Андеррайтинг.

Проходження договору страхування передбачає 4 етапи. На першому етапі відбувається подача страхувальником заяви про прийняття певного ризику на страхування. Відображається бажання страхувальника застрахуватися. При масових видах страхування може бути відсутня (страхування туристів, що виїжджають за кордон, страхування відповідальності власників транспортних засобів тощо). Другий етап  на основі заяви страхувальника, приймаючи до уваги фактори ризику страховик вирішує питання чи приймати цей ризик на страхування, на яких умовах, за яку плату (визначаються страхові премії). При масових видах страхування може бути відсутнім. Третій етап  підписання договору страхування (продаж страхового полісу). На цьому етапі важливим є розуміння обома сторонами всіх тонкощів договору, який укладається із специфіки правил страхування, за якими відбувається надання страхового захисту. Четвертий етап полягає у задоволенні претензій страхувальників у відшкодуванні збитків за даним договором. Іноді цей етап буває пов’язаний із об’єктивним закінченням договору страхування без страхової події. На цьому етапі також можливе розірвання договору за бажанням будь-якої із сторін.

Заява про прийняття ризиків на страхування як правило подається страхувальником страховику в письмовому вигляді, хоча іноді буває і усна заява. Заява  це найпоширеніша форма отримання страховиком інформації про ризики, які потрібно застрахувати. У більшості випадків форма або бланк заяви розробляється страховиком самостійно і містить широкий перелік питань стосовно об’єкту страхування. Великі страхові компанії вкладають в бланк заяви крім прямого його призначення ще й рекламний зміст.

По деяких видах страхування заява по встановленій формі не заповнюється. Це може бути з 2 причин:

по розповсюджених стандартних обов’язкових видах страхування заява часто не потрібна;

по складних видах страхування, напр. в морському страхуванні, страхуванні майна підприємства від пожежі, тому що дуже важко описати в заяві фактори ризику, які супроводжують даний об’єкт.

Форма заяви містить як загальні для всіх страховок питання, так і специфічні питання, які стосуються окремо ризику безпосередньо. Перелік питань повинні бути складеними таким чином, щоб дати страховику вичерпну інформацію стосовно об’єкту, бо саме за результатами обмірковування відповідей відбувається укладання договору або відмова. Досить часто ці відповіді заносяться у комп’ютер і він, виходячи із неї визначає ставку страхової премії.

Кожна заява про страхування повинна містити декларацію і застереження. Декларацією страхувальник заявляє, що надана інформація є правдивою і повністю відповідає знанням страхувальника щодо запропонованого на страхування об’єкту.

Застереження попереджує страхувальника про те, що у випадку виявлення обману з боку страхувальника , страховик звільняється від своїх обов’язків перед ним.

Андеррайтинг – це процес прийняття ризику на стр-ня, він є проміжною ланкою між поданням заяви страхувальником і видачею йому с. полісу або підписанням ДС.

Практичний андеррайтинг вирішує 4 основні задачі:

Треба оцінити запропонований на страхування ризик з точки зору характеристики об’єкту страхування і з точки зору вірогідності настання страхової події з цим об’єктом і з точки зору розмірів ймовірних збитків.

На основі цієї оцінки андеррайтер повинен визначити: чи приймати ризик на страхування, чи ні.

Якщо ж прийнято ризик – визначити строки, умови і розмір страхового покриття, тобто визначити конкретні умови договору страхування.

Обчислити розмір страхової премії.

З метою формування збалансованого с. портфелю у процесі андеррайтингу необхідно слідкувати за тим, щоб не відбувалось кумуляції ризику (настання с. випадку по одному ДС веде до настання с. випадків по ін. ДС, або концентрація ризику на окремій території, що може призвести до катастрофіч. збитків), щоб забезпечувалась диверсифікація ризиків, та недопущення підвищення рівня збитковості.

Андеррайтинг має сприяти зменшенню ризику по конкретному ДС, що у свою чергу також впливає на збалансованість с. портфелю, шляхом визначення оптимальних як для страхувальника так і для страховика умов ДС.