13.Державне регулювання спільних під

Спільна діяльність — це господарська діяльність зі ство­ренням або без створення юридичної особи, котра є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін згідно з письмовою угодою між: ними (ст.1130 ЦК).

Грошові та інші майнові внески учасників такого договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є спільною власністю сторін, яка за своїм харак­тером є частковою власністю.

Чинне податкове законодавство покладає веден­ня податкового обліку результатів спільної діяльності (окремо від обліку власної діяльності) на учасника, якому доручено ве­дення спільних справ та управління діяльністю. Цей учасник вважається платником податку за договором про спільну діяль­ність.

Податкові органи ведуть облік договорів про

спільну діяльність на підставі копій цих договорів, які після їх укладення направляються платником податку до державної подат­кової адміністрації за його місцезнаходженням.Договори кооперації за участю іноземного інвестора підляга­ють державній реєстрації. Реєстрація договорів (контрактів) від­повідно до Закону України «Про режим іноземного інвестуван­ня» є підставою для здійснення іноземної інвестиції за такими договорами. Майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не ме­нше трьох років з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом та ін­шими ввізними податками в тому ж порядку, який передбачений для підприємств з іноземними інвестиціями (див. підрозд. 2.8). При відчуженні такого майна раніше трьох років з часу зараху­вання його на баланс зазначені податки сплачуються в повному обсязі.

Прибуток, одержаний від спільної інвестиційної діяльності за договорами (контрактами), оподатковується відповідно до зако­нодавства України. Якщо платник податку здійснює на користь нерезидента-учасника договору про спільну діяльність виплату з доходу, отриманого таким нерезидентом від здійснення спільної діяльності на території України (у т. ч. на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), то такий платник зобов'язаний утриму­вати під час виплати такого доходу та додатково сплачувати по­даток на репатріацію доходів у розмірі 15 % суми такого доходу за рахунок такої виплати.

Нерезидент (або постійне представництво нерезидента), який є учасником договору про спільну діяльність на території Укр. без створення юридичної особи і має переваги відповідно до міжнародного договору Укр. щодо звільнення (або зменшен­ня) від оподаткування доходу, одержаного від спільної діяльності на території Укр., разом з декларацією про прибуток або з розрахунками оподатковуваного прибутку та податку на прибу­ток заповнює і подає до державної податкової адміністрації за місцезнаходженням платника податку відомості про доходи, що звільнені від оподаткування або оподатковуються за спеціальни­ми ставками на підставі міжнародних договорів Укр.

14. Специфіка фін. діяльності кооперативів і малих п/п. Кооператив — юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої дія­льності та обслуговування переважно членів кооперативів Украї­ні кількість членів кооперативу залежить від його виду та галузі діяльності. У Німеччині, наприклад, мінімальна кількість членів будь-якого кооперативу становить сім осіб. Вважається, що голо­вною метою створення кооперативів є не стільки одержання при­бутку, скільки фінансове, організаційне сприяння господарській діяльності та задоволення економічних потреб його членів .

Кооператив має всі ознаки підприємства: самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, виконавчі органи. Основним правовим до­кументом, що регулює діяльність кооперативу, є статут.

Засновниками та членами кооперативу можуть бути лише ре­зиденти України. Членом кооперативу може бути фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмі­рах, визначених статутом кооперативу (чи спілки), визнає прин­ципи і цілі кооперативу, дотримується вимог його статуту і кори­стується правом ухвального голосу в кооперативі. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальними зборами.

Вступний внесок — внесок фізичної або юридичної особи в грошовій формі понад пай при вступі в кооператив для організа­ційного забезпечення його діяльності в розмірах, встановлених статутом. Вступний внесок зараховується в неподільний фонд і в разі виходу з кооперативу не повертається.

Розрізняють три основні види кооперативів: виробничі, споживчі, універсальні.

Фінансові ресурси кооперативу формуються за рахунок: до­ходу від реалізації продукції (робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, ^кредитів та інших надходжень, не заборонених законодавством.

До основних принципів діяльності кооперативів можна відне­сти такі:

добровільність членства в кооперативі та безперешкодний вихід з нього;

обов'язкова трудова участь членів кооперативу у діяльності виробничого кооперативу;

обов'язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу;

демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом «один член кооперативу — один голос»;

розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу;

контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, передбаченому статутом.

Основними правами членів кооперативу є:

участь в управлінні справами кооперативу, право голосу на загальних зборах кооперативу, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом;

користування послугами кооперативу;

одержання кооперативних виплат — частини доходу кооперативу, що підлягає розподілу між його членами;

одержання частки доходу на пай (додатковий пай);

одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін,

визначені статутом кооперативу.