Виконання пункту 2 підпункт а і б)  Варіант 3 і 4.

У тому випадку, коли при розрахунку майбутньої величини FV змінюється параметр r або n, визначення кінцевої суми здійснюється методом підбору параметра. Загальна схема використання є наступною. Після оформлення первинної інформації використовується послідовність команд Сервис  Подбор параметра і у робочі вікна вноситься відповідна інформація.

Практична реалізація.

Блок Н2:Н4 (рис. 6) стандартними методами заповнюється необхідними даними. Клітина Н4 є такою, що підлягає визначенню, тому її значення не заповнюється. У клітину Н7 вводиться наступна формула =H2*(1+H4/100)^Н3. Використовуючи процедуру Подбор параметра, вводиться інформація майбутньої величини FV поточної суми, яка для даного варіанту розміщення вхідних даних має наступний вид (рис. 7, ліва частина рисунка). Після виконання усіх необхідних дій результат розрахунку відобразиться у клітині Н7 – 9,86 (рис. 8, ліва частина рисунка).

Таким чином, для отримання майбутньої величини FV = 8000 грн. коли термін внеску складає n = 5 років і початкова сума внеску складає PV = 5000 грн. процентна ставка повинна скласти r = 9,86.

У випадку розрахунку по варіанту 4 стандартними методами заповнюється необхідними даними блок L2:L4 (рис. 6, права частина рисунка). Клітина L3 є такою, що підлягає визначенню, тому її значення не заповнюється. У клітину L7 вводиться наступна формула=L2*(1+L4/100)^L3. Використовуючи процедуру Подбор параметра, вводиться інформація майбутньої величини FV поточної суми, яка для даного варіанту розміщення вхідних даних має наступний вид (рис. 7, права частина рисунка). Після виконання усіх необхідних дій результат розрахунку відобразиться у клітині L3 – 9,63 (рис. 8).

Виконання пункту 3  Варіант 5 і 6 Теорія.

П отужним засобом розрахунку поточних і майбутніх значень елементів масиву даних, а також методом аналі­зу впливу одного або кількох параметрів на деяку вели­чину є таблиці підстановки, тому реалізацію пункту 3 розглянемо з позицій використання інструментарію Таблица подстановки, причому, для кращого сприйняття матеріалу використаємо період у 10 років.

Загальний підхід роботи з інструментарієм Таблица подстановки полягає у наступному. Таблиця підстановки з однієї змінною формується таким чином, щоб уведені значення були розташовані або в стовпці (орієнтовані по стовпцю), або в рядку (орієнтовані по рядку). Формули, що використовуються в таблицях підстановки з однією змінною, повинні містити посилання на клітину введення.

Якщо значення в таблиці підстановки орієнтовані по стовпцю, формула вводиться в клітину, розташовану на один рядок вище й на одну клітину правіше першого значення.

Якщо значення в таблиці підстановки орієнтовані по рядку, формула вводиться в клітину, розташовану на один стовпець лівіше й на один рядок нижче першого значення.

Подальші кроки, після формування первинної інформації, пов’язані з викликом інструментарію Таблицы подстановки з меню Данные і у робочому вікні (рис. 9) вказується потрібний варіант розрахунків.