35.Суть кредиту та його форми. Банківський прибуток.

Кредит – форма руху позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, що подається в позику.

Функції кридиту – 1)мобілізує, акомулює, перерозподіляє грошовой капітал. 2)прискорює концентрацію та спеціалізацію капіталу 3)є інстументом врегулювання ек-ки 4) сприяє скороченю втрат обігу. Існує кілька основних форм кредиту: комерційний( вексель), банківський – основний, іпотечний( під заставу), споживчий, державний, приватний, міжнародний, урядовий.

Кредит надається за таких умов та принципів: строковість, повернення, матеріальне забеспечення, платність.

Форми кредиту:

Державний кредит – це особлива форма кредиту, де позичальником та кредитором виступає держава або місцеві органи влади, а сам кредит має вигляд випуску позик, які в основному реалізуються фінансово-кредитними установами. Він звичайно являє собою випуск цінних паперів – облігацій, сертифікатів тощо.

Банківський кредит – найбільш поширена та основна форма видачі грошових коштів у тимчасове користування юридичним та фізичним особам.

Внутрішній кредит – видається суб”єктам господарювання та державі в цілому.

Міжнародний кредит – може отримати одна країна від іншої на встановлених в міжнародній практиці умовах. Буває комерційний, фінансовий, проміжковий тощо.

Чим вище попит на банківський капітал, тим вище ставка по активним операціям і навпаки. Чим вище рівень виробничої та комерційної активності в суспільстві, тим вище кредитна та депозитна ставка банківського відсотку і навпаки.

Банківський прибуток – різниця між відсотками на вкладений капітал і виплатою відсотків за позичками. Саме норма банківського прибутку визначає результативність роботи комерц банку. Прибуток банк отримує і від інших видів діяльності. Оскільки кожен банк зацікавлений мати більше клієнтів, а сьогодні дуже велика кількість банків, в наслідок конкуренції ми спостерігаємо тенденцію до зниження відсотка і подовження терміну кредиту, що є вигідним і для населення.

36. Центральний і комерційні банки.

Центральний банк – це банк, який регулює кредитну систему. Він володіє монопольним правом випуску (емісії) банкнот в обіг і здійснює кредитно – грошову політику в інтересах національної економіки. Центральний банк – один із найважливіших інструментів державного регулювання економіки і поєднує функції банку і органу державного управління. Основним завданням центрального банку є кредитно – грошова і валютна стабілізація національної економіки. В Україні центральним є Національний банк України. Його основні функції: 1) емісія готівкових грошей; 2) регулювання кредитної емісії (випуск безготівкових грошей); 3) акумуляція та збереження касових резервів інших кредитних установ; 4) збереження офіційних золотовалютних резервів; 5) надання кредитів і виконання розрахункових операцій для урядових органів; 6) здійснення розрахунків і перевідних операцій для комерційних банків; 7) грошово-кредитне регулювання економіки; 8) контроль за діяльністю кредитних установ; 9) надання комерційним банкам ліцензій на проведення банківських операції та операцій із зарубіжною валютою; 10) обслуговування державного боргу країни.                 Другим рівнем банківської системи виступають комерційні банки. Це – кредитні установи, призначені для залучення грошових засобів та їх розміщення від свого імені на умовах поверненості, строковості, платності.                  Основне призначення комерційних банків – посередництво у переміщенні грошових засобів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців.                  Комерційні банки здійснюють банківські операції у найширшому діапазоні: - концентрують тимчасово вільні грошові кошти, перетворюючи їх у позичковий капітал; - надають кредити підприємствам і організаціям; -  здійснюють посередництво у розрахунках і платежах; -  здійснюють кредитну емісію, випуск в обіг безготівкових грошей; -  здійснюють операції з цінними паперами і товарними документами; -  надають консультаційні послуги тощо. Усі операції що виконуються комерційними банками поділяються на три групи: 1) пасивні; 2) активні; 3) комісійні.               Пасивні спрямовані на залучення коштів. За цими операціями банк має зобов’язання перед іншими суб’єктами, і здійснює витрати.               Активні спрямовані на використання ресурсів банку (надання позичок).  За цими операціями банк одержує доходи. Комісійні операції – це посередницька діяльність: обслуговування платежів клієнтів, отримання грошей за борговими зобов’язаннями (векселями, чеками) за дорученням своїх клієнтів, зберігання цінних паперів, тощо. В цілому, інші операції, що виконують комерційні банки, поділяють на:

• Фондові операції ( це операції з цінними паперами (придбанні цінних паперів для банків, первинне розміщення випущених паперів, вторинний обіг цінних паперів, розміщення державних позик і операції з облігаціями).  Комерційно посередницькі операції – це операції за допомогою яких банк за дорученням своїх клієнтів отримує гроші. Приймаються чеки, векселі, цінні папери, іноземна валюта. Найбільш поширені інкасові операції з чеками та акцептами банку. )

•  Довірчі операції (тимчасове управління майном приватних осіб, збереження цінностей у сейфах банку)

•  Лізингові операції (придбання банком машин і устаткування для надання їх в оренду.)

•  Факторингові операції (підприємство-постачальник передає вимогу банку на оплату відправлених товарів, які банк негайно оплачує, утримуючи певний відсоток (кредитує постачальника), а сам має справу з платником, отримуючи суми, що підлягають оплаті.)

Як і для всіх видів підприємницької діяльності, ціллю діяльності комерційних банків є отримання прибутку. Джерелом доходу банків є позичковий процент, а також комісійні за різноманітні послуги. За здійснення активних операцій (кредитування, купівля цінних паперів тощо) банк стягує процент по кредитах, а по пасивних операціях (відкриття рахунків, продаж цінних паперів тощо) банк сам сплачує проценти. Отже, банк одержує дохід лише тоді, коли процент по кредиту буде вищим процента по вкладах. Ця різниця й пояснює перетворення позичкового проценту у банківський прибуток.