- •Лекція №6 Водогосподарське районування. Використання водних ресурсів малих річок
- •Можливі підходи до водогосподарського районування
- •Водогосподарські райони на території України
- •3. Використання водних ресурсів малих річок
- •3.1 Значення й особливості малих річок
- •Класифікація річок за а.В.Огієвським
- •3.2 Використання малих річок
Водогосподарські райони на території України
Водогосподарське районування України як складової частини колишнього СРСР проводилось неодноразово як науково-дослідними і проектними установами, так і окремими дослідниками. Зокрема, таке районування проведене при складанні Генеральної схеми комплексного використання й охорони водних ресурсів СРСР; водогосподарські райони виділялися за ознакою тяжіння до відповідних потужних джерел води. А. П. Голіков (1982), вивчаючи територіальну організацію водного господарства СРСР, теж провів водогосподарське районування, виділивши на території України чотири водогосподарські райони, три із яких в основному збігаються з економічними районами, а четвертий — Західно-Український (Закарпатський) — виділений зі складу Південно-Західного економічного району в окремий водогосподарський район.
Співробітниками в Інституті водних проблем АН СРСР (1986) проведено комплексне водогосподарське районування з метою створення системи загальнодержавного обліку водних ресурсів, планування їх використання й управління ними. За водогосподарські райони прийнято басейни річок, які формуються з цілих адміністративних одиниць, включаючи внутріобласні райони. Басейни середніх і великих річок поділено на частини. Всього виділено 44 водогосподарських річкових басейни, а з урахуванням поділу їх на частини — 155 водогосподарських територіальних підрозділів (одиниць). На території України таких одиниць 22.
Усі ці схеми водогосподарського районування по-різному обґрунтовані якісними та кількісними показниками щодо водоресурсного потенціалу і водокористування, природними передумовами, вихідними територіальними одиницями тощо. Серед запропонованих раніше схем водогосподарського районування найбільш обґрунтованою є схема водогосподарського районування колишнього СРСР, розроблена в Інституті географії АН СРСР і опублікована в книзі К. В. Долгополова і Є. Ф. Федорової (1973). Як водогосподарський район вони виділяють території, що характеризуються певною спільністю властивостей водних джерел, специфікою господарського водокористування і складом виробництв, які використовують (в даний час або в перспективі) ці джерела водопостачання. Тобто при проведенні водогосподарського районування враховувались природні особливості та джерела водопостачання, а також розглядались економічні фактори і використання водних ресурсів.
Всього було виділено 41 укрупнений водогосподарський район, а за ознаками подібності райони згруповані у шість типів:
I — з різко обмеженими водними ресурсами, розвинутим зрошувальним землеробством і швидким зростанням промислового водокористування;
II — з обмеженими водними ресурсами і зрошувальним землеробством, що розвивається;
III — з недостатніми водними ресурсами та високим рівнем промислового і комунально-побутового водокористування;
— достатньо забезпечені водними ресурсами із всебічно розвинутим водокористуванням;
— забезпечені водними ресурсами із достатньо високим рівнем промислового і комунально-побутового водокористування;
— з найбільшою водозабезпеченістю і низьким рівнем водо користування.
На території України виділено сім водогосподарських районнів основні характеристики яких (у скороченому вигляді) наведено і. табл. 3.1. Вони належать до II—V типів водогосподарських районні
Автори зазначають, що типи районів не є стабільними, а можуть змінюватись відповідно з розвитком продуктивних сил і змінами їх розміщенні. Стійкість водогосподарських районів дещо більша в господарськоосвоєних регіонах країни.
Таблиця 3.1
Водогосподарські райони України
Тип годогосподарських районів |
Водогосподарські райони |
Площа,тис.км2 |
Населення,млн чол |
Показник |
Основні водокористувачі |
||
ступінь водозабезпеченості |
якісного стану водних джерел |
рівня водокористування |
|||||
II |
Нижньодніпровський |
80 |
4,0 |
++ |
++ |
++ |
Зр, Г, Хр, Тр |
|
Дністровський |
67 |
6,0 |
++ |
++ |
++ |
Зр, Хр, Тр |
III |
Донецький |
53,2 |
7,6 |
+ |
+ |
++++ |
Т, X, Чм, Вн, Гд |
IV |
Дніпровсько-Деснянський |
138 |
10 |
+++ |
++ |
+++ |
Г, Хр, Вт, Вн |
|
Середньодніпровський |
84 |
6,0 |
+++ |
+ |
++++ |
Г, Т, Чм, Км, X, Вн, Гд |
|
Придніпровський |
84 |
6,0 |
++ |
++ |
++ |
Т, X, Хр |
V |
Прикарпатський |
131 |
10 |
++ |
++ |
++ |
Нп, Хр, Тр |
Умовні позначення:
+ — низький; ++ — середній; +++ — високий; ++++ - дуже високий; Зр — зрошення; Г — гідроенергетика; Хр — харчова промисловість; Тр — туризм і відпочинок; Т — теплоенергетика; X — хімічна промисловість; Чм — чорна металургія; Вн — водопостачання населення; Гд — гірничодобувна промисловість; Вт — водний транспорт; Км — кольорова металургія; Нп — нафтопереробка.
