2. Форми розподілу доходів

Людина для відтворення своєї робочої сили потребує деякі речі на особисте споживання, що називаються фондом життєвих засобів. За своїм матеріальним складом він є сукупністю предметів разового та тривалого споживання та усіляких послуг.

До предметів разового споживання відносять продукти харчування, послуги транспорту та зв’язку, побутові послуги, послуги охорони здоров’я, послуги культурних установ.

До предметів тривалого вжитку належить житло, одяг та взуття, автівки, побутова техніка, товари господарського призначення.

Всі ці життєві засоби людина намагається отримати або придбати, тому потребує тих чи інших доходів.

За формами розподілу фонд життєвих засобів поділяється на:

1) доходи від трудової та економічної діяльності (заробітна платня, доходи від індивідуальної трудової діяльності, від подібного господарства, від підприємництва),

2) доходи, отримані від суспільних фондів споживання (грошові виплати, безплатні послуги, натуральні видачі),

3) доходи від власності (дивіденди від акцій, відсотки від паїв, відсотки від ощадних вкладів).

Перша група доходів є найбільш вагомою. Але більшість доходів цієї групи в Україні припадає на заробітну платню, що означає, що більшість робітників є найманими, а не власниками.

Заробітна платня є ціною, що виплачується найманому робітникові за використання його праці. Існують дві загальні форми заробітної платні: подільна та почасова. Розмір подільної зарплатні безпосередньо залежить від кількості виготовлених продуктів за певний час, тобто від рівня продуктивності праці даного робітника. Розмір почасової зарплатні враховує кількість годин, що їх відпрацював робітник. Обидві форми лягають до розрахунку основної частини зарплатні. До додаткової частини відносять ті, що відбивають специфічні умови праці на даному підприємстві (шкідливість праці, сумісництво професій, премії за успішне виконання завдання тощо).

Розрізняють такої номінальну та реальну зарплатні.

Номінальна – це сума грошей, що нараховується робітникові за певний час роботи.

Реальна – це сума споживчих благ, яку робітник може придбати на свою зарплатню. Її розмір безпосередньо залежить від цін на споживчі товари та послуги, від темпів інфляції.

Також зростають доходи українців від індивідуальної трудової діяльності та від підприємництва, але не тою мірою, як очікувалось, вважаючи на складний економічний стан та недосконале державне регулювання.

Доходи від власності зростають в основному за рахунок відсотків по депозитних банківських рахунках, меншою мірою за рахунок від цінних паперів, бо фондовий ринок ще не настільки розвинутий.

3. Сімейні доходи та структура їх використання

Показники реальних доходів населення найбільш повно характеризує рівень добробуту народу через сімейні доходи. Взагалі, одиницею обліку доходів в багатьох країнах слугують домогосподарства, а не окремі особи.

Дохід домашнього господарства або сімейний дохід – це сума товарів та послуг, яку отримує господарююча одиниця за певний час на основі трудової діяльності чи власності на майно. Домогосподарства, виконуючи функції споживача, активно беруть участь в сфері виробництва, застосуванні праці, використання капіталу, землі.

Вони можуть отримувати доходи:

• від сільського та лісового господарства – дивіденди і виробничі доходи в формі прибутків;

• від промислових підприємств (самостійна діяльність з метою отримання прибутку) - дивіденди і виробничі доходи в формі прибутків;

• від несамостійної діяльності – в формі зарплатні, окладів, ставок;

• від капіталу – в формі дивідендів та цінних паперів;

• від здавання в оренду – в формі рентних платежів за використання;

• від спекуляції – в формі прибутку від різниці між цінами.

Крім цих постійних доходів домогосподарства можуть отримувати так звані трансфертні доходи – пенсії, виплати на дітей, стипендії, допомоги безробітним тощо.

Всі ці доходи становлять сімейний бюджет, який використовують для придбання товарів, послуг та для нагромадження (в формі майна або грошових вкладів).

Із зростанням розміру сімейних доходів не тільки більш повно задовольняються потреби сімей в тих чи інших благах, а й змінюється сама структура цих витрат. Зменшується частка доходів, що спрямована на придбання продуктів харчування, проте збільшується частка доходів, що направляються на різні послуги, освіту, розваги та відпочинок.