
- •1. (Конфуцій, Лао-цзи, Мо-цзи, Сунь у).
- •2.(Геракліт, Арістотель, Демокріт, Платон).
- •3. Августин Блаженний).
- •4. Н. Маккіавеллі та е. Роттердамський
- •5. Т. Гоббса і ф. Бекона.
- •6. А. Сміта, ж.-ж. Руссо, і. Канта, г. Гегеля.
- •8.Соц. Т. Конфлікту р. Дарендорфа і л. Козера.
- •10.Раціональне тлумачення конфліктів у творах «семи мудреців» Стародавньої Греції.
- •9.Психологічний підхід до теорії конфлікту (з. Фройд, е. Еріксон, к. Хорні, е. Фром).
- •11.Приписи Корану та Суни в ісламі щодо вирішення конфліктних ситуацій.
- •12.Сучасні західноєвроп. Конфліктологічні вчення.
- •13.Сучасна конфліктологія представників американської науки.
- •14.Конф-я як комплексна система знань: роль сусп..Наук у станов. Предмету конфліктології.
- •15.Визначення об’єкта, предмета та методів дослідження конфлікту.
- •16.Конфліктологія як комплексна система знань: фун. Знач. Та методи досл. Конфлікту.
- •17.Поняття конфлікту та його внутрішня будова: природа й визначення конфлікту.
- •20.Вплив соціального оточення, часових й просторових характеристик на перебіг конфлікту.
- •21.Зміст мотивів та причини сучасних конфліктів у сфері зовнішньополітичних відносин.
- •23.Вітчизняні дослідження типів конфлікту та на теренах снд.
- •24.Теоретичні основи типологізації конфліктів.
- •26.Ос.Типи конфліктів: дестр-і конфлікти.
- •27.Наукове та практичне значення типологізації конфліктів.
- •28.Проблеми класифікації соціальних конфліктів на сучасному етапі.
- •30.Динаміка розвитку конфлікту: основні періоди та етапи розвитку конфлікту.
- •31.Життєвий цикл конфлікту: динамічна характеристика ескалації.
- •32.Стиль поведінки особистості в конфліктній ситуації к. Томаса та р. Кілмена.
- •33.Розв’язання конфлікту як процес вирішення протиріч.
- •34.Управління поведінкою в конфліктній ситуації.
- •35.Сутність 9-ти стадійної моделі ескалації конфлікту х. Бродаля і ф. Газла.
- •36.Особливості 4-х фазової концепції динаміки конфлікту а. Ішмуратова.
- •37.Етапи та стратегії виходів з конфліктів.
- •38.Способи та прийоми спілкування в конфліктній ситуації.
- •39.Правила спілкування та тактика аргументації у конфлікті.
- •40.Значення невербальних засобів спілкування.
- •41.Конфліктологічні умови завершення конфліктів.
- •42.Правила раціональної поведінки у конфліктній взаємодії.
- •43.Емпатія та її значення для розв’язання конфлікту.
- •44.Основні фактори нормалізації стресової ситуації.
- •45.Способи подолання гніву у кризових ситуаціях.
- •46.Характерні психологічні ознаки деструктивної поведінки у конфлікті.
- •47.Методичні принципи дослідження конфліктів.
- •48.Етапи та програма конфліктологічного дослідження.
- •49.Основні методи вивчення та діагностики конфлвктів.
- •50.Загальна характеристика зооконфліктів.
- •51.Модульний соціотест як метод діагностики взаємовідносин у групі.
- •52.Типи воєнних конфліктів.
- •53. Особливості сучасних конфліктів з глибинними причинами
- •54.Причини сучасних смертоносних конфліктів та шляхи їх врегулявання.
- •55.Типи конфліктних осіб та їх характерні ознаки.
- •56.Зміст керівництва та ознаки впливу і влади.
- •57.Особливості ситуаційного дослідження конфлікта.
- •59.Поняття і форми транснаціональних конфліктів.
- •60.Особливості управління етнонаціональними конфліктами.
- •61.Поняття асиметричного конфлікту: природа, причини і типологія.
- •63.Джерела та засоби управління симетричних і асиметричних конфліктів.
- •64.Специфіка та врегулювання інноваційних конфліктів.
- •1.(Конфуцій, Лао-цзи, Мо-цзи, Сунь у).
- •2.(Геракліт, Арістотель, Демокріт, Платон).
59.Поняття і форми транснаціональних конфліктів.
Транснац.конфл-ти- конфлікти між державами,що виходять за межі країн.
Як правило це конфлікти між коаліціями держав.
Причини:
-прагнення до самовизначення;
- прагнення до відокремлення.
Тобто глобальні проблеми сучасності.
Форми:
1)за ресурси
2)тероризм(До основних рис сучасного тероризму можна віднести наступні три: 1) зростання ефективності терористичних атак; 2) зростання загрози використання ЗМЗ; 3) тенденція до децентралізації та урізноманітнення терористичної діяльності)
3)гуманітарні катострофи
4)екологічні
5)міжнародна міграція
60.Особливості управління етнонаціональними конфліктами.
Для позитивного врегулювання етнонаціонального конфлікту необхідно провести значну аналітичну роботу, щоб мати чітке уявлення про об'єкт конфлікту, його характер і форму, загальні дані щодо протилежних сторін, про причини, які викликали конфлікт, тощо.
Джерелом інформації можуть бути особисті спостереження, розмови з керівництвом протилежних сторін, нейтральними спостерігачами даного конфлікту та ін.
Найбільш поширеним засобом урегулювання етнонаціональ-них конфліктів( як і взагалі соціальних) є переговори. В процесі переговорів (часто тривалих) сторони обмінюються думками, що обов'язково знижує гостроту конфлікту. Для того щоб етнонаціональ-ний конфлікт був розв'язаний остаточно, конфліктуючим сторонам слід домовитися між собою стосовно найбільш задовольняючих засобів їх виходу із конфліктної ситуації. Остаточне розв'язання конфлікту завжди досягається лише за допомогою переговорного процесу.
Важливим механізмом, що впливає на результативність завершення етнонаціонального конфлікту, є участь третьої сторони.Посередником може виступити одна людина, найбільш популярна і шанована протилежними сторонами;
Зусилля освічених політиків, медіаторів, здатних розв'язувати етнонаціональні конфлікти, можуть зробити велику послугу народам, етносам, які починають будувати свої відносини на принципах ненасильства.
61.Поняття асиметричного конфлікту: природа, причини і типологія.
. Асиметричними міжнародними конфліктами вважаються конфлікти між учасниками міжнародних відносин, що використовують якісно різні методи для досягнення власних цілей. Часто цілі учасників можуть також принципово відрізнятися; як правило, відрізняються і їхні зовнішньополітичні стратегії. При цьому учасниками таких конфліктів не є лише держави, а міжнародними смороду стають часто завдяки власним наслідкам. Асиметрія виникає в більшості випадків у відносинах між різними за потенціалом суб'єктами. Вона може проявлятися в структурі двосторонньої торгівлі, співвідношенні обсягів взаємних інвестицій, ідеологічних розбіжностях. У ході міжнародного конфлікту це призводить до використання суб'єктами принципово різних стратегій, що обумовлено як різними ресурсами, так і різним сприйняттям структури конфлікту: його цілей, можливого тривання в часі, прийнятного ступеню ескалації і т. ін.