
- •Курганевич л.П. Водний кадастр
- •Передмова
- •Розділ 1. Виникнення і розвиток кадастрової діяльності
- •1.1. Визначення кадастру, класифікація
- •1.2. Розвиток кадастрової діяльності
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 2. Кадастри природних ресурсів
- •2.1. Поняття кадастрів природних ресурсів
- •2.2. Земельний кадастр
- •2.3. Лісовий кадастр
- •2.4. Кадастр мінеральних ресурсів
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 3. Водний кадастр: структура, історія становлення
- •3.1. Водні ресурси України та їхній облік
- •3.2. Історія становлення державного водного кадастру
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 4. Державний водний кадастр: підземні води
- •4.1. Облік підземних вод і ведення кадастру
- •4.2. Особливості формування двк за розділом "Підземні води"
- •4.3. Моніторинг підземних вод для потреб ведення двк
- •4.4. Автоматизована інформаційна система двк "Підземні води"
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 5. Державний водний кадастр "поверхневі води"
- •5.1. Загальні положення
- •5.2. Облік поверхневих вод
- •5.3. Порядок ведення кадастру
- •5.4. Зміст видань державного водного кадастру
- •5.5. Автоматизована інформаційна система двк "Поверхневі води"
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 6. Державний водний кадастр: використання водних ресурсів
- •6.1. Загальні положення
- •6.2. Склад даних кадастру використання водних ресурсів
- •6.3. Особливості ведення кадастру водокористування
- •6.4. Використання кадастрових даних
- •6.5. Складання каталогів водокористування
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 7. Сучасні підходи до ведення водного кадастру
- •7.1. Створення водного кадастру за матеріалами космічного зондування
- •7.2. Використання гіс-технологій при створенні регіональних кадастрів природних ресурсів
- •Запитання для самоконтролю
- •Бібліографічний список
- •Список законодавчих актів
- •Додатки додаток а Система оцінювання знань з курсу "Водний кадастр"
- •Додаток б Короткий термінологічний словник
- •Додаток в Структура основних інформаційних потоків при веденні кадастру використання водних ресурсів (доступно тільки при скачуванні)
5.2. Облік поверхневих вод
Починаючи з 1960 року, на території України в межах Держкомгідромету діють 11 басейнових управлінь і 27 спеціальних гідрохімічних лабораторій, які регулюють використання та контролюють рівень забруднення поверхневих вод. Основний обсяг робіт з моніторингу річок виконують пункти спостережень гідрометеослужби (табл. 5.1), де виконують дослідження гідрометричних і гідрологічних характеристик водостоків та водойм, а також визначають гідрохімічні та гідробіологічні показники якості поверхневих вод. Ці пункти розділено за 10-ма річковими басейнами України. Найбільше пунктів спостережень за кількісними та якісними показниками розташовано в басейні Дніпра, розвинена мережа спостережень в басейнах Дунаю та Дністра. Основою розміщення гідрологічних пунктів спостережень є принцип отримання основних характеристик (з визначеною точністю) водного режиму — рівня води і річкового стоку. Кількість і щільність розташування пунктів спостережень визначають за природно-кліматичними чинниками, а також за запитами народного господарства і служби прогнозів. Здебільшого пости виконують спостереження у терміни 51-100 років, деякі у терміни — 31-50 років: - від 1-го до 10-ти років — 2; - від 11-ти до 30-ти років — 27; - від 31-го до 50-ти років — 51; - від 51-го до 100 років — 243; - понад 100 років — 40.
Таблиця 5.1. Розподіл пунктів спостережень гідрометеослужби на головних річкових басейнах станом на 1.01.2005 р. (доступно тільки при скачуванні)
За останні 25 років відбулися зміни у кількісному складі гідрологічної мережі. Якщо у 1975 році діяло 510 гідрологічних постів, з яких на 472-х вивчали стоковий режим річок, а на 198-ми — стік наносів, тобто твердий стік, то в 1985 році вивченням елементів гідрологічного режиму рік України займалося 477 постів, з яких 448 вивчали рідкий стік і 204 — твердий стік. Наприкінці 80-х років XX століття відділом гідрології УкрГМЦ проведені дослідження і виконані розрахунки з метою обґрунтування необхідної кількості реперних (опорних) постів та їхнього раціонального розміщення. Динаміку чисельності постів гідрологічної річкової мережі відображено у таблиці 5.2.
Таблиця 5.2. Динаміка чисельності гідрологічних постів на річках України (1975-2005 pp.) (доступно тільки при скачуванні)
Сучасна гідрологічна мережа України налічує 374 пости, з яких на 339-ти вимірюють витрати води, а на 119-ти — вивчають твердий стік. Озерна мережа налічує 60 постів. Програми спостережень на гідрологічних станціях і постах регламентовані нормативними документами, які підготовлені ще Державним гідрологічним інститутом (тепер Російський гідрологічний інститут). Кількість пунктів спостережень у зв'язку з проблемами у загальному економічному становищі країни дещо зменшено. В УкрНДГМІ в 1996-1999 pp. виконано науково-дослідні роботи з оптимізації мережі гідрологічних спостережень (за твердим і рідким стоками) на річках України. Сьогодні вона реалізовує основні завдання і функції щодо забезпечення органів державної влади та управління, галузей господарства, прогностичних організацій гідрометеослужби оперативною та режимною інформацією. Знання багаторічних характеристик елементів гідрометеорологічного режиму і даних поточних спостережень дає змогу розв'язувати конкретні завдання, що стосуються інформування і прогнозування, а також гідрологічних розрахунків.