32. Пряме й переносне значення слова. Вияви полісемії в різностильових текстах.

. У період свого виникнення слово завжди має одне значення, тобто за походженням кожне слово однозначне, а здатність виражати різні значення набувається ним згодом. До однозначних слів належить більшість спец. наукових термінів: суфікс, флексія, радіус, бронхіт, кварцит. Проте й серед термінологічної лексики є багатозначні слова, наприклад, корінь (у мов-ві, ботаніці, медицині, математиці; криза (в економіці, політиці, медицині). Більшість слів у нашій мові мають не одне, а кілька значень. Властивість слова вживатися у різних значеннях називається багатозначністю, або полісемією. Наприклад, слово "драматургія" означає: 1) драматичне мистецтво; 2) : сукупність драматичних творів письменника, літературного напряму, народу, епохи; 3) теорія побудови драматичного твору. У багатозначних словах одне з його значень є основним, або прямим, а решта – переносні, або непрямі. Пряме знач. слова – це звичайна назва предмета, властивості, дії, стану. Пряме знач. слова найчаст. буває первинним, тобто тим, що вперше стало назвою. Переносні значення слів завжди пов’язані з прямим значенням. На основі перен. значення виникає метафора (“перенесення”) – перенесення значень одних предметів на інші: Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою…; метонімія – перейменування: грав Лисенка; синекдоха – вживання назви частини предмета у значенні його цілого: купити солі. Конкретне значення багатознач. слова вияв-ся у контексті. Правильно побудований контекст усуває багатозначність слова і не породжує двомовності. Переносне значення слова як і пряме є для нього сталим, закріпленим у мові суспільною практикою її носіїв. Воно сприйм-ся як нове, окреме значення відомого слова.

33. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у різностильових текстах.

Синоніми – це слова, близькі за значенням і різні за звучанням. Зазвичай наявність синонімів свідчить про багатство мови, адже вони відрізняються відтінками значення і сферами вживання. Наприклад, синонімами до слова «ходити» є слова: дибати, простувати, дріботіти, шкандибати, дибуляти та інші. Кожне із наведених слів трішки відрізняється від основного – нейтрального слова «ходити». Всі синоніми цього слова об'єднуються у синонімічний ряд або синонімічне гніздо. Як правило синоніми належать до однієї частини мови. Абсолютні синоніми однакові за значенням і емоційно-експресивним забарвленням (алфавіт - азбука - абетка; відтінок - нюанс; майдан - площа). Вони використовуються у мовленні для уникання повторів. Ідеографічні (значенневі) синоніми передають різні відтінки того ж поняття: незламний- рішучий (твердий); хотіти- бажати.. Стилістичні синоніми мають виразно різне експресивне забарвлення і належать до конкретних стилів, обмежені тією чи іншою сферою вживання. «лице» «лик» «твар» Контекстуальні синоніми характеризуються тим, що зближення за значенням відбувається лише в певному мовленнєвому контексті. Високий – багатий(врожай). Синоніми використовують в усіх стилях мови для уникнення повторів. У художньому, розмовному та публіцистичному стилі синоніми також забезпечують милозвучність та оригінальність.

34. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в різностильових текстах.

Омоніми – слова, які за своїм звуковим складом однакові, але мають різні значення. Види: лексичні (слова тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах); граматичні (слова, що збігаються за значенням і написанням лише в деяких окремих формах); фонетичні (слова, що збігаються за звучанням, а пишуться не однаково).

Пароніми – слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки (-ся). Серед паронімів є слова з різними коренями. Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, приводить до помилок.

Антоніми – слова з прямо протилежним значенням. Наприклад:  щастя - горе, великий - малий, чорний - білий, вперед - назад, високо - низько, говорити - мов­чати, радіти - сумувати та ін

Вживання цих засобів мови дуже урізноманітнює мову, надає їй оригінальності та специфічних відтінків.