9.Фрідріх Ніцше «По той бік добра і зла»

Фрі́дріх Вільгельм Ні́цше — впливовий німецький мислитель, філософ, психолог і класичний філолог. Він був агресивним критиком традиційної моралі,утилітаризму, тодішньої філософії, матеріалізму, німецького ідеалізму, німецького романтизму та сучасного йому життя в цілому. Він є одним із найбільш читаних мислителів. Ніцше створив велику кількість афоризмів і експериментальних форм письма. Хоча його творчість було згодом спотворено й асоційовано то з філософським романтизмом, то з нігілізмом, і навітьнацизмом — сам Ніцше гаряче відкидав свою належність до тих із цих форм, що вже існували в його час, аж до прямого протистояння їм. У багатьох відношеннях, його погляди важко зрозуміти в будь-якій систематизованій формі. Говорити про цілісне вчення Ніцше, мабуть, не можна. А його творчість була й залишається предметом палких суперечок. Основні роботи: «По той бік добра й зла»  «Генеалогія моралі», «Антихристиянин»,«Сутінки кумирів».

“По той бік добра і зла”. Автор в ньому ніби бажає шокувати читача. Він робить це, застосовуючи слова “добро” і “зло” у звичних для всіх значеннях, а потім пише, що віддає перевагу злу, а не добру. В книзі “По

той бік добра і зла” він насправді намагається змінити розуміння понять “добро” і “зло” у читача, але при цьому прагне, за виключенням деяких моментів представити це так, ніби він виступає за “зло”, і, навпаки,

відрікається від “добра”. І все одно кінець кінцем його думки стають зрозумілими і будь-який читач, навіть той, що має протилежні погляди, захоплюється ним. Що можна сказати про назву твору? “По той

бік добра і зла”. По той, а не по цей. Ніцше намагається відокремитись від них (добра і зла), стати над ними, відкинути будь-які стереотипи. І дійсно, так легше оцінювати і добро і зло, казати що гарне, а що погане.

Чи можете ви дати оцінку двом, наприклад, політичним партіям, якщо ви є членом однієї з них? Звісно, ні. Щоб це зробити, треба бути цілком незалежним і, навіть, не належати до якоїсь третьої партії, бо тоді об’єктивність також втрачається. А найбільш ідеальний варіант, взагалі не бути зацікавленою в цьому особою, тоді вам буде байдуже до всіх цих партій і ваша оцінка буде найоб’єктивнішою. Ось на такому простому прикладі я намагався пояснити, що мав на увазі Ніцше, яким чином він доводив і обумовлював свою точку зору. Отже Ніцше в своєму творі намагався розв’язати моральну дилему добра і

зла.

10.Зігмунд Фройд «я та Воно»

Зиґмунд Фрейд  – австрійський невролог, засновник психоаналітичної школи, терапевтичного напрямку в психології, автор теорії, згідно якої невротичні розлади людини викликаються складною взаємодією несвідомих та свідомих процесів.

  Зиґмунд Фрейд народився в родині галіцийських євреїв. Його батьку, Якову, був 41 рік, він уже мав двох дітей від попереднього шлюбу. Матері Зиґмунда, Амалії Натансон, третій дружині Якова, був 21 рік. Більшу частину свого життя Фрейд провів у Відні. В 17 років закінчив гімназію з відзнакою, восени 1873 року вступив до Віденського університету. В березні 1876 року Фрейд, під керівництвом професора Карла Клауса, досліджував статеве життя вугрів. Зокрема, вивчав наявність сім’яників у самців вугра. Це була його перша наукова робота.

У праці „Я і Воно” Фрейд розгортає структурну концепцію психіки, виділяючи в ній 3 сфери: „Воно, „Я” та „Над-Я”. Під "Воно" Фрейд розуміє найпримітивнішу субстанцію, яка охоплює усе природжене, генетично

первинне, найглибший пласт несвідомих потягів, що підкоряється принципу задоволення і нічого не знає ні про реальність, ні про суспільство. Вимоги "Воно" мають задовольнятися "Я"."Я", як вважав Фрейд, — це сфера свідомого, це посередник між несвідомим та зовнішнім світом, що діє за принципом реальності. "Я" прагне зробити "Воно" прийнятним для світу і привести світ у відповідність до бажань "Воно". Особливого значення 3.Фрейд надавав "Над-Я", яке є джерелом моральних та релігійних почуттів. Якщо "Воно" зумовлене генетично, "Я" — індивідуальним досвідом, то "Над-Я" є результатом впливу інших людей. "Над-Я" — це внутрішня особистісна совість, інстанція, що уособлює в собі установки суспільства. Ці теоретичні положення стали засадними для нового погляду на природу психічного.