55.Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.

Курсова чи дипломна робота виконуються на стандартних листах формату А4 чітким почерком або машинописно.

Об'єм pоботи: куpсова – 25 – 30 стоpінок, дипломна (магістерська) – 80 – 100 стоpінок.

Зміст: пишуться pозділи, паpагpафи, з якої стоpінки вони починаються. Нумеpація стоpінок починається з дpугої. Кожен pозділ і паpагpаф в тексті виділяється.

Стpуктуpа pоботи: обов'язковий вступ. У ньому наводиться науковий апаpат дослідження, дається актуальність, наводяться мета, об'єкт, предмет, гіпотеза, завдання.

Розділ І. Як правило присвячується теоpетичному обгрунтуванню проблеми.

Розділ ІІ. У більшості випадків присвячується емпіричній перевірці висунутих теоретичних положень. 

У назвах розділів має відображатись сутність досліджуваного питання.

Висновки. У висновках – подаються у стислому вигляді основні результати по пpоведеному дослідженню.

Письмове оформлення наукової праці вимагає точності і виразності викладу матеріалу. Особливо важливо при цьому застосовувати правильну термінологію.

Список літературних джерел є обов’язковим елементом наукової праці. Змістовність списку дає уявлення про те, наскільки глибоко її автор зумів вивчити стан досліджуваної проблеми, наскільки глибоко він володіє предметом дослідження.

Часто наукова робота містить окрім основного матеріалу ілюстрації, які слугують доповненням або

поясненням до тексту і можуть бути надані у формі малюнка, таблиці, діаграми, графіка, схеми і т.д. Основні вимоги до ілюстрацій наступні: їх достатня наукова достовірність, тісний органічний зв’язок із текстом і оформлення згідно з нормами.

56.Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.

Усне мовлення - найважливіша форма існування мови як засобу комунікації; воно має багатогранну структурну і комунікативну специфіку, свої особливості порівняно з писемним мовленням, функціонує в багатьох різновидах у всіх сферах нашого життя.

Усне мовлення відрізняється від писемного такими чинниками:

- усному мовленню властива спонтанність;

-під час усного мовлення мало уваги приділяється формі вислову, особливо з точки зору орфоепії;

-для усного мовлення характерна поширена інформативність, насиченість різнопалновими фактами;

-важливим елементом усної мови є інтонація, від якої залежить зміст вислову. Саме ця ознака є однією з найсуттєвіших рис усного мовлення.

Орфоепія – розділ мовознавчої науки, який вивчає норми правильної літературної вимови. Унормована вимова необхідна для того, щоб мова могла нормально і ефективно функціонувати як найважливіший засіб комунікації, оскільки розбіжність у вимові ускладнює спілкування, уповільнює розуміння висловленої думки.

Орфрепія має практичне значення для всіх, оскільки вивчення правил літературної вимови не тільки забезпечує високу культуру мовлення, а й сприяє подоланню вимовних помилок. Ці помилки можуть бути зумовлені незнанням правил укр літературної вимови або впливом діалектного оточення.

Норми сучасної укр літ вимови сформувалися на основі вимовних норм середньонаддніпрянських діалектів і охоплюють вимову голосних, приголосних і слів іншомовного походження. Дотримання мовця правил літературної мови – це показик загальної культури людини й суспільства в цілому.