43. Синтаксична норма. Порядок слів у реченні.

Для української літературної мови як вищої форми загальнонародної національної мови, відшліфованої майстрами слова, характерна наявність сталих норм, які є обов’язковими для всіх її носіїв. Унормованість — основна ознака літературної мови. Отже, норма літературної мові- це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації. Мовні норми: орфоепічні, лексичні, граматичні, стилістичні та ін. У граматичних нормах розрізняють два види: морфологічні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, синтаксичні норми — усталену побудову словосполучень, речень. Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні (сполучникові та безсполучникові).

Прямий порядок слів домінує у мові. Він вважається нейтральним і є характерним для офіційно-ділового та наукового стилів. В офіційно діловому та науковому стилях переважає передування підмета присудку (прямий порядок слів); Дублікат трудової книжки заповнюється за загальними правилами. Ремонт будівель здійснюватиметься без відселення мешканців.

Не виключаються у цих стилях конструкції з інверсією головних членів речення. Йдеться про такі випадки, коли при зміні розташування підмета і присудка зберігається нейтральність висловлювання.

Інверсія часто спричинює зміну експресивного забарвлення речення, отже, непрямий порядок слів частіше зустрічається в розмовному та художньому стилях. Нормативним є передування присудка підметові у реченнях, на початку яких стоять обставинні слова. Що стосується узгодженого означення, то нейтральною позицією для нього є передування означуваному слову.

Як висновок, хочу додати, що опанування мовних норм сприяє підвищенню культури мови.

51.Синтаксична норма.Однорідні члени речення,дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового і ділового стилів.

У реченнях мало використовуються дієслова, зокрема їх особові форми, перевага надається іменникам (частіше подаються назви понять, рідше — назви дій). Це відзначається при виборі присудка, де переважають дієслівно-іменникові конструкції (наприклад: проводяться дослідження нового препарату, відбувається збільшення, має місце підвищена температура). Серед найуживаніших дієслівних форм — безособові, неозначені та узагальнені

Часто будуються речення з однорідними членами, узагальнюючими словами, вставними конструкціями, дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами (наприклад: Основна функція лейкоцитів — захист організму від мікроорганізмів, чужорідних білків, сторонніх тіл, які проникають у кров і тканини. Лейкоцитам, на відміну від еритроцитів, властивий аме-боїдний рух, завдяки чому вони здатні проводити крізь стінки найтонших кровоносних судин і рухатися між клітинами різних тканин організму.). У складних реченнях часто трапляються складені підрядні сполучники, характерні для книжної мови (наприклад: завдяки тому що, внаслідок того що, зважаючи на те що, тоді як, у зв'язку з тим що тощо). Вони вказують на відношення між частинами складного речення.

Важливою ознакою ділових паперів є і часте використаннядієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають діловим документам стислості.