34. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в різностильових текстах.

Омоніми – слова, які за своїм звуковим складом однакові, але мають різні значення. Види: лексичні (слова тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах); граматичні (слова, що збігаються за значенням і написанням лише в деяких окремих формах); фонетичні (слова, що збігаються за звучанням, а пишуться не однаково).

Пароніми – слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки (-ся). Серед паронімів є слова з різними коренями. Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, приводить до помилок.

Антоніми – слова з прямо протилежним значенням. Наприклад:  щастя - горе, великий - малий, чорний - білий, вперед - назад, високо - низько, говорити - мов­чати, радіти - сумувати та ін

Вживання цих засобів мови дуже урізноманітнює мову, надає їй оригінальності та специфічних відтінків.

35. Мовна домірність і мовна недостатність у різностильових текстах.

В процессе…

Точність вираження думки — одна з важливих ознак культури мовлення. Найтиповіше порушення цієї вимоги — вживання слів без урахування їхнього значення. Невміння автора чітко висловитися виявляється також у таких вадах, як мовленнєва надмірність (або багатослів’я) і мовленнєва недостатність. Формами мовленнєвої надмірності є плеоназм(передовий авангард, на полях кипить гаряча робота) і тавтологія (користь від використання цих приладів є незаперечною). У наведених прикладах досить легко уникнути тавтології, вилучивши одне із спільнокореневих слів або замінивши його синонімом чи займенником: (вигода від використання цих приладів є незаперечною). Не кожне повторення спільнокореневих лексем може вважатися мовною помилкою. Є чимало словосполучень, у яких тавтологія неминуча, приміром: вимити мийку, загадати загадку, закрити кришкою, зупинитися на зупинці. Отож треба розрізняти тавтологію, спричинену неувагою автора до вибору слова, і тавтологію, якої не можна уникнути або яку використовують з певною стилістичною метою. Досить поширеною помилкою є мовленнєва недостатність, що виявляється у випадковому пропущенні слів, потрібних для точного вираження думки. Це породжує абсурдність і комізм.

36. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.

З погляду вживання найбільшу групу становлять загаль­новживані (стилістично нейтральні) слова. Вони викорис­товуються практично всіма носіями літературної мови й охоплюють найрізноманітніші сфери життя. Це слова на позначення родинних стосунків (батько, мати); органів людського тіла (голова, плече); речей, пов’язаних із побутом та працею людини (кух­ня, ліжко); рослин (пшениця, жито); тварин (корова, кінь); явищ природи (дощ, сніг); кольорів (білий, чорний); якостей та ознак (добрий, веселий); дій та станів (чита­ти, спати) та ін.

Жаргонізми - слова і вирази, що належать будь-яких жаргону. У сучасній лінгвістичній літературі слово жаргон зазвичай вживається для позначення різних відгалужень загальнонародної мови, які служать засобом спілкування різних соціальних груп. Наприклад: бабки «гроші», бухарь «п'яний», кореш «приятель». Використання жаргонізмів є особливою характеристикою людини. Найчастіше жаргонізми вживають для підтвердження певного соціального статусу особистості.

Діалектизми — це слова, вживання яких характеризується територіальною обмеженістю і більш-менш різко контрастує з прийнятими в літературній мові нормами. калачики — кукурудза (південно-східні говори).Вживання діалектизмів та жаргонізмів дуже урізноманітнює мову, але існує велика ймовірність того, що співрозмовник вас не зможе зрозуміти.