3. Мета, завдання та функції фінансового менеджменту

Управління фінансами здійснюється спеціальним апаратом із застосуванням особливих прийомів і методів.

Фінансова політика на нинішньому етапі має визначатися якісно новими підходами до функціонування господарюючих суб’єктів з урахуванням переходу на ринкові відносини, реформи цін, оплати праці, податкової і кредитної систем, спрямованих на формування нового фінансового механізму. Саме через фінансовий механізм як сукупність методів і форм, інструментів і важелів впливу на економічний і соціальний розвиток суспільства в процесі розподільчих і перерозподільчих фінансових відносин можливо реалізувати зав­дання фінансової стратегії і фінансової тактики.

Вивчаючи сутність і складові елементи фінансового механізму, слід виходити з того, що його функціонування відбувається в різних сферах і ланках фінансових відносин. Звідси випливає, що складниками фінансового механізму є: фінансовий механізм комерційних під­приємств, фінансовий механізм некомерційних організацій та установ, страховий механізм і механізм функціонування державних фінансів.

Ураховуючи, що в процесі кругообігу коштів у народному господарстві фінансові й кредитні ресурси тісно пов’язані й практично нероздільні, деякі вчені-економісти схильні розглядати єдиний фінансово-кредитний механізм.

Функціонування фінансового механізму забезпечується через певні організаційні структури, а саме: фінансове планування (прогно­зування), управління фінансами, фінансовий контроль і правову регламентацію фінансової діяльності.

Об’єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб’єктів господарювання і держави, а результатом — складання різних видів фінансових планів і прогнозів, бізнес-планів. Конкретні завдання фінансового планування визначаються фінансовою політикою.

Фінансовий контроль — це сукупність дій та операцій з перевірки фінансових і пов’язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації. Залежно від суб’єктів, що його здійснюють, розрізняють фінансовий контроль: загальнодержавний, муніципальний, галузевий, внутрішньогосподарський, громадський та аудиторський; залежно від методів контролю (прийомів і способів його здійснення) — перевірки, обстеження, аналіз, ревізії.

Правова регламентація полягає у розробці й прийнятті законодавчих актів щодо організації фінансової діяльності.

Розглядаючи фінансовий механізм з точки зору його впливу на суспільне виробництво, виділяють такі функціональні ланки: мобілізація ресурсів, фінансування, стимулювання, регулювання.

Елементи фінансового механізму — форми, види, методи організації фінансових відносин — складають «конструкцію фінансового механізму», яка приводиться в дію встановленням кількісних параметрів кожного елементу, тобто визначенням ставок і норм вилучення коштів, обсягу фондів, рівня видатків тощо.

Слід наголосити, що стан фінансового механізму, ступінь його досконалості залежать від досконалості господарського механізму в цілому та його окремих елементів (механізму ціноутворення, економічного стимулювання, кредитного механізму тощо). Основні напрями перебудови фінансового механізму випливають із загальних завдань економічних перетворень в Україні.