41. Встановіть співвідношення виховання, самовиховання, перевиховання

Виховання і самовиховання — дві сторони процесу формування особистості.

Процес виховання — система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Він має свою специфіку, передусім цілеспрямований характер. Наявність конкретної цілі робить його систематичним і послідовним, не допускає випадковості, епізодичності та хаотичності у проведенні виховних заходів. Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному вихованню, оскільки цілеспрямований виховний вплив на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних об'єктивних чинників.

У процесі виховання формується внутрішній світ дитини, проникнути в який дуже важко. Потрібні методики, які давали б змогу виявляти погляди, переконання і почуття кожного вихованця, щоб збагачувати внутрішній світ кожної особистості й вносити в нього певні корективи.

Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Процес виховання передбачає і подолання негативних рис, тобто перевиховання і виправлення.

Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Виправлення — складний психічний процес перебудови особистості, що відбувається під впливом перевиховання і самостійної роботи особистості над усуненням відхилень у своїй свідомості та поведінці.

42. Встановіть співвідношення виховання і навчання

Виховання і навчання цілеспрямовано впливають на розвиток особистості (на відміну від стихійного впливу середовища), вони постають як свідома, підпорядкована певній меті діяльність, результати якої мають передбачуваний характер.

Єдність навчально-виховного процесу - актуальна і ще до кінця не вивчена проблема педагогічної науки і практики. Педагоги і психологи, досліджуючи зв’язок навчання і виховання, виділяють кілька його компонентів, зокрема:

1. Навчання - процес соціальний, тобто він не може бути здійснений поза суспільством.

2. У процесі навчання і виховання формується активна життєва позиція учня.

3. Обов’язкове врахування діяльністного підходу у формуванні особистості. Особистість формується лише в діяльності.

4. Принцип цілісного всебічного розвитку школяра є головним і в навчальному процесі.

5. Навчальний і виховний процес здійснюється шляхом розв’язання суперечностей.

6. Наслідком навчально-виховного процесу повинен бути глибокий внутрішній пізнавальний інтерес.

7. Спостерігається згасання інтенсивності процесу пізнання навколишнього світу в ході навчання і виховання. Пізнавальний інтерес має спонтанний характер, тому актуальним є завдання забезпечити цілеспрямоване його формування.

Основними закономірностями, що зумовлюють єдність навчального і виховного процесів, є таке:

1. Мету, зміст і методи навчання й виховання визначає вплив суспільних відносин, соціальної структури суспільства, особливостей конкретного етапу суспільного розвитку.

2. Виховний і розвивальний характер навчання має розкриватися через співвідношення засвоєних знань, способів діяльності і всебічного розвитку особистості.

3. Завдання і зміст навчання й виховання визначає характер діяльності учнів, зумовлений співвідношенням між педагогічним керівництвом і розвитком власної активності учня, способами організації навчання та його наслідками.

4. У педагогічному процесі мають бути гармонійно поєднані раціональне і емоційне, оптимальне співвідношення частин і цілого, а також змістові, операційні і мотиваційні компоненти діяльності.

5. Єдність та зв’язок теорії і практики.

6. Єдність і взаємозумовленість індивідуальної і колективної організації учбової діяльності.

Між навчанням і вихованням як двома взаємопов’язаними і взаємозумовленими частинами виховання в широкому значенні є міцні зв’язки, що ґрунтуються на їх спорідненості. Водночас вони мають багато своєрідного.

Специфіка навчального процесу проявляється в тому, що:

у центрі дидактичного керованого процесу засвоєння нового перебуває акт пізнання;

процес навчання - явище комунікативне, особливе за своїм механізмом (відбувається у взаємодії між тим, хто навчає і навчається, а також між самими учнями). Учень - суб’єкт і активний учасник дидактичних відносин;

має місце спільне прагнення до єдиної мети в різних формах кооперативної діяльності;

основним завданням учителя і учня в навчальному процесі є обов’язкова передача і відповідне засвоєння змісту навчання з різними рівнями активності його учасників;

навчальний матеріал - основний засіб комунікативної взаємодії, у виховному процесі - це діяльність і світогляд учня;

учитель, по суті, - основне джерело інформації;

відсутність сторонніх учасників у навчальному процесі, які суттєво впливали б на його якість;

обов’язковість засвоєння навчального матеріалу, у противному разі процес розвитку гальмується;

постійний систематичний контроль за якістю засвоєння набутих знань, гласність його наслідків.