- •5. Розвиток особистості як педагогічна проблема. Тлумачення його представниками біологічного, соціального та біосоціального напрямів.
- •6.Фактори розвитку та формування особистості
- •7. Вплив середовища, спадковості, виховання і діяльності на розвиток особистості
- •8. Сутність педагогічної діяльності. Основні види та структура.
- •9. Професійно-педагогічна культура вчителя
- •10. Сутність компетентності та її роль у формуванні особистості майбутнього спеціаліста
- •11. Професійний ідеал вчителя. Основи і засоби професійної самоосвіти. Професійний ріст вчителя.
- •12. Спілкування як складова педагогічної діяльності. Стилі спілкування за в. Кан-Каликом.
- •13. Дидактика як наука. Основні дидактичні категорії
- •14. Актуальні питання дидактики.
- •15. Процес навчання в цілісному педагогічному процесі. Його рушійні сили, гносеологічні основи.
- •16. Логіка навчального процесу і структура процесу засвоєння знань.
- •17. Діяльність учителя й учнів в процесі навчання. Роль мотивів у навчанні.
- •Закономірності та функції навчання
- •19. Принципи навчання
- •Класифікація методів навчання за ю. Бабанським
- •21. Загальні вимоги щодо вибору методів навчання.
- •22. Поняття про засоби навчання, їх класифікація.
- •23. Зміст освіти. Мета шкільної освіти.
- •24. Структурні компоненти змісту освіти та їх взаємозв*язки.
- •25. Тенденції розвитку освіти у 21 ст
- •26. Види навчання
- •27. Характеристика основних сучасних дидактичних концепції (розвиваючого навчання, поетапного формування розумових дій, активізації пізнавальної діяльності)
- •28. Класно-урочна система організації навчання
- •29. Характеристика уроків за дидактичною метою
- •30. Характеристика державних нормативних документів, у яких відображений зміст освіти у сучасній школі
- •31. Аналіз ключових позицій Болонського процесу
- •32. Основні завдання реформування змісту освіти і організації процесу навчання, що викладені в Державній національній програмі «Освіта» та Національній доктрині розвитку освіти України у 21 ст
- •33. Поняття контролю за навчально-пізнавальною діяльністю та його основні функції
- •34. Сутність процесу виховання. Основні закономірності та особливості
- •35. Виховання як процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей
- •36. Мета гуманістичного виховання
- •38. Найважливіші принципи процесу виховання
- •6. Принцип ціннісно-смислової спрямованості виховання.
- •39. Методи прийоми і засоби виховання. Сучасна теорія методів виховання у контексті особистісно-орієнтованих виховних технологій
- •40. Класифікація методів виховання за Щукіною
- •41. Встановіть співвідношення виховання, самовиховання, перевиховання
- •42. Встановіть співвідношення виховання і навчання
- •43. Розкрийте поняття «базової культури особистості» як єдності її складових елементів, внутрішніх зв*язків, суперечностей і тенденцій у вихованні.
- •44. Філософсько-світоглядна підготовка учнівської молоді
- •45. Виховання громадянської культури в системі виховання громадянина
- •46. Виховання основ моральної культури особистості
- •47. Виховання трудової культури і профорієнтаційна робота
- •48. Виховання естетичної культури особистості
- •49. Основні напрямки виховання фізичної культури особистості
- •50. Підготовка молоді до сімейного життя як складова моралі в контексті національного виховання.
- •51. Сутність та змістова характеристика виховного колективу.
- •52. Структура колективу. Етапи розвитку колективу.
- •53. Вплив колективів вільного спілкування на становлення соціального досвіду особистості.
- •54. Педагогічні умови взаємодії особистості і колективу
- •55. Сутність конфлікту, його структура.
- •56. Типологізація конфліктів.
38. Найважливіші принципи процесу виховання
Загальні закономірності гуманістичного виховання обумовлюють принципи виховного процесу.
Принципи - це основні вимоги до діяльності педагога, вихідні положення, якими керується вихователь у побудові виховного процесу: визначенні його змісту, форм організації спільної діяльності, методів, засобів тощо.
Найголовнішими принципами гуманістичного виховання учня є:
1. Принцип безперервного загального розвитку особистості. Цей принцип є провідним, тому що всі інші принципи, в основі яких лежить закономірність - орієнтація на розвиток
особистості, - підпорядковується йому, забезпечуючи внутрішні і зовнішні умови його реалізації. Виховання реалізує гармонійний розвиток особистості, якщо воно зорієнтоване на "зону найближчого розвитку" (Л.С.Виготський). Така орієнтація вимагає постановки завдань виховання, які забезпечують об'єктивно необхідні базові якості для розвитку особистості у певному віковому періоді.
2. Принцип культуровідповідності виховання. Принцип визначає відношення між вихованням і культурою як середовищем, у якому виховується учень, а також відношення між вихованням і учнем як людиною культури. Це означає, що культурне ядро змісту виховання повинні складати загальнолюдські, загальнонаціональні і регіональні цінності культури, а ставлення до учня має визначатися, виходячи із розуміння його як вільної, цілісної особистості, здатної до самостійного вибору цінностей, самовизначення у світі культури і самореалізації своїх творчих задатків і здібностей. Саме в такому виховному середовищі повинен здійснюватися розвиток учня, набуття ним досвіду культуровідповідної поведінки.
3. Принцип включення особистості в діяльність вимагає реального включення вихованця у діяльність. Ефективне оволодіння загальнолюдськими, загальнонаціональними і регіональними цінностями культури здійснюється шляхом організації різноманітної продуктивної діяльності, значущої для особистості, у якій кожен вихованець може реалізувати себе як неповторна особистість.
4. Принцип природовідповідності виховання. У його основі лежить врахування багатогранної природи дитини: анатомо-фізіологічних, психологічних, вікових, генетичних, національних, регіональних та інших особливостей. Часткове врахування цих особливостей або нехтування ними призводить до загублених талантів, недорозвинених задатків і здібностей, загальмованих психічних процесів. Реалізація принципу вимагає врахування цілісної природи дитини.
5. Принцип індивідуально-особистісного виховання. Принцип означає визнання кожного вихованця активним суб'єктом виховного процесу. Відповідно до цього принципу
закони духовного і фізичного розвитку, процеси, зміни, які відбуваються у внутрішньому світі дитини, слугують головними орієнтирами у виховній діяльності. Усебічне вивчення
дитини виступає необхідною умовою успішності виховання, а її саморозвиток - найвищим показником його ефективності. Індивідуально-особистісне виховання виходить з того, що кожна особистість унікальна і головним завданням виховної роботи є формування її індивідуальності, створення умов для розвитку творчого потенціалу.