
- •5. Розвиток особистості як педагогічна проблема. Тлумачення його представниками біологічного, соціального та біосоціального напрямів.
- •6.Фактори розвитку та формування особистості
- •7. Вплив середовища, спадковості, виховання і діяльності на розвиток особистості
- •8. Сутність педагогічної діяльності. Основні види та структура.
- •9. Професійно-педагогічна культура вчителя
- •10. Сутність компетентності та її роль у формуванні особистості майбутнього спеціаліста
- •11. Професійний ідеал вчителя. Основи і засоби професійної самоосвіти. Професійний ріст вчителя.
- •12. Спілкування як складова педагогічної діяльності. Стилі спілкування за в. Кан-Каликом.
- •13. Дидактика як наука. Основні дидактичні категорії
- •14. Актуальні питання дидактики.
- •15. Процес навчання в цілісному педагогічному процесі. Його рушійні сили, гносеологічні основи.
- •16. Логіка навчального процесу і структура процесу засвоєння знань.
- •17. Діяльність учителя й учнів в процесі навчання. Роль мотивів у навчанні.
- •Закономірності та функції навчання
- •19. Принципи навчання
- •Класифікація методів навчання за ю. Бабанським
- •21. Загальні вимоги щодо вибору методів навчання.
- •22. Поняття про засоби навчання, їх класифікація.
- •23. Зміст освіти. Мета шкільної освіти.
- •24. Структурні компоненти змісту освіти та їх взаємозв*язки.
- •25. Тенденції розвитку освіти у 21 ст
- •26. Види навчання
- •27. Характеристика основних сучасних дидактичних концепції (розвиваючого навчання, поетапного формування розумових дій, активізації пізнавальної діяльності)
- •28. Класно-урочна система організації навчання
- •29. Характеристика уроків за дидактичною метою
- •30. Характеристика державних нормативних документів, у яких відображений зміст освіти у сучасній школі
- •31. Аналіз ключових позицій Болонського процесу
- •32. Основні завдання реформування змісту освіти і організації процесу навчання, що викладені в Державній національній програмі «Освіта» та Національній доктрині розвитку освіти України у 21 ст
- •33. Поняття контролю за навчально-пізнавальною діяльністю та його основні функції
- •34. Сутність процесу виховання. Основні закономірності та особливості
- •35. Виховання як процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей
- •36. Мета гуманістичного виховання
- •38. Найважливіші принципи процесу виховання
- •6. Принцип ціннісно-смислової спрямованості виховання.
- •39. Методи прийоми і засоби виховання. Сучасна теорія методів виховання у контексті особистісно-орієнтованих виховних технологій
- •40. Класифікація методів виховання за Щукіною
- •41. Встановіть співвідношення виховання, самовиховання, перевиховання
- •42. Встановіть співвідношення виховання і навчання
- •43. Розкрийте поняття «базової культури особистості» як єдності її складових елементів, внутрішніх зв*язків, суперечностей і тенденцій у вихованні.
- •44. Філософсько-світоглядна підготовка учнівської молоді
- •45. Виховання громадянської культури в системі виховання громадянина
- •46. Виховання основ моральної культури особистості
- •47. Виховання трудової культури і профорієнтаційна робота
- •48. Виховання естетичної культури особистості
- •49. Основні напрямки виховання фізичної культури особистості
- •50. Підготовка молоді до сімейного життя як складова моралі в контексті національного виховання.
- •51. Сутність та змістова характеристика виховного колективу.
- •52. Структура колективу. Етапи розвитку колективу.
- •53. Вплив колективів вільного спілкування на становлення соціального досвіду особистості.
- •54. Педагогічні умови взаємодії особистості і колективу
- •55. Сутність конфлікту, його структура.
- •56. Типологізація конфліктів.
25. Тенденції розвитку освіти у 21 ст
Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується відходом від тоталітарної уніфікації і стандартизації педагогічного процесу, інтенсивним переосмисленням цінностей, пошуками нового в теорії та практиці навчання і виховання.
Основу інноваційних процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки - проблема вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду та проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику. Результатом інноваційних процесів є використання теоретичних і практичних нововведень, а також таких, що утворюються на межі теорії і практики.
Потреба в інноваційній спрямованості педагогічної діяльності в умовах розвитку освіти спричинена певними обставинами: 1. розбудова суверенної держави викликала необхідність докорінної зміни системи освіти, методології і технології організації навчально-виховного процесу у навчальних закладах різного типу: ліцеях, гімназіях, авторських школах, коледжах, приватних, недільних, духовних школах тощо. Пошуки, які ведуть колективи навчальних закладів нового типу, можуть збагатити не лише шкільну практику, а й педагогічну науку. 2. виконання соціального замовлення сучасного етапу розбудови нашої держави - особистості, здатної засвоювати й творчо розвивати культуру, потребує постійного пошуку нових організаційних форм, індивідуального підходу до особистості, нових технологій навчання і виховання. 3. змінився характер ставлення учителів до факту засвоєння і застосування педагогічних нововведень. Якщо раніше інноваційна діяльність обмежувалася використанням рекомендованих зверху нововведень, то сьогодні вона набуває дослідницько-пошукового характеру. 4. створилася реальна ситуація конкурентно спроможності закладів освіти, спричинена входженням загальноосвітніх навчальних закладів у ринкові відносини, створенням нових типів навчальних закладів, у тому числі й недержавних.
26. Види навчання
Види навчання:
традиційне,
дистанційне
розвиваюче навчання.
Традиційне навчання
Цей вид навчання є найпоширенішим (особливо - у середній школі) і являє собою навчання знанням, умінням і навичкам за схемою: вивчення нового - закріплення - контроль - оцінка. В даний час традиційне навчання поступово витісняється іншими видами навчання, тому що визначаються інші вимоги до особистості і процесу її розвитку в школі.
В умовах сьогоднішнього дня школі необхідно від інформаційної орієнтації перейти до особистісної і подолати велику інертність традиційного навчання. Цьому і служать розвиваюче і дистанційне (відповідно) навчання.
Дистанційне навчання
Дистанційна форма навчання (ДН) - це отримання освітніх послуг без відвідин Вузу, за допомогою сучасних інформаційно-освітніх технологій і систем телекомунікації, таких як електронна пошта, телебачення і INTERNET. Дистанційне навчання можна використовувати у вищій школі, а також для підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців.
Дистанційне навчання дозволяє отримати університетський диплом всім, хто з тих чи інших причин не може вчитися на очній формі.
Дистанційна освіта відкриває великі можливості для студентів-інвалідів.
Отримавши навчальні матеріали в електронному та / або друкованому вигляді з використанням телекомунікаційних мереж, студент може опановувати знаннями вдома, на робочому місці, або в спеціальному комп'ютерному класі.
Комп'ютерні системи можуть проекзаменувати, виявити помилки, дати необхідні рекомендації, здійснити практичне тренування, відкрити доступ до електронних бібліотек, за лічені секунди знайти потрібну цитату, абзац, параграф або розділ книги, виділити в ній головне. Навчальні курси супроводжуються ігровими ситуаціями, забезпечені термінологічним словником і відкривають доступ до основних вітчизняним та міжнародних баз даних і знань на будь-якій відстані і в будь-який час.
Враховуються індивідуальні здібності, потреби, темперамент і зайнятість студента. Він може вивчати учбові курси в будь-якій послідовності, швидше або повільніше. Все це робить дистанційне навчання якісніше, доступніше і дешевше традиційного.
Розвивальне навчання
Розвиваюче навчання (РО) стоїть на одному з перших місць по значимості. Разом з тим, теорія і технологія розвиваючого навчання далекі від завершення. Більш того, поняття "розвиваюче навчання" існує на рівні досить розпливчастого образа і трактується далеко не однозначно навіть фахівцями.
Емпіричне мислення - орієнтація на зовнішні, почуттєво сприймані властивості. Узагальнення, якщо воно виконується на матеріалі багатьох завдань, так само базується на зовнішніх ознаках.
Теоретичне мислення - спосіб орієнтації, що забезпечує виділення загального для цього класу задач (це перший, аналітичний рівень узагальнення).
Надалі, у міру розвитку технології РО, на перший план вийшло ще одне поняття: навчальна діяльність. А освоєння навчальної діяльності, поряд з розвитком теоретичного мислення, стало однією з головних завдань РВ, принаймні на рівні початкової школи.
Можна стверджувати, що процес розвитку - це процес формування певного набору когнітивних структур і операцій. Відповідно до цього, навчання має бути спрямоване на формування таких структур і операцій. При цьому наголос робиться на елементарні структури і операції, що відпрацьовуються на рівні початкової школи.
Поряд із засвоєнням певного обсягу фактів і алгоритмів, найважливішим завданням освіти розвиток інтелектуальних можливостей людини.
Як вже зазначалося, накопичені на сьогодні знання дозволяють стверджувати, що рівень інтелекту визначається досконалістю, насамперед ступенем структурованості й узагальненості, моделі світу людини і ступенем відпрацьованості операцій на цій моделі. Створення такої системи і відпрацьовування на її базі когнітивних операцій, що забезпечують успішну діяльність в нестандартних ситуаціях - основне завдання освіти.
Не доработано!!!