7) Величини. Типи даних. Стандартні та нестандартні типи даних. Вирази. Пріоритети операцій. Стандартні функції та процедури.

Тип даних - це набір даних (констант, змінних, значень функцій і т.д.), які мають спільні характеристики (формат представлення в пам’яті ПК, множина допустимих значень, множина допустимих операцій, що можна використовувати для даного типу).

Типи даних в Pascal поділяються на прості та складні. До простих типів даних відносяться: -цілі числа; -дійсні числа;

- символьний тип;

- логічний тип;

- інтервальний тип;

- перераховний тип.

Складні типи даних - це типи, які складаються з елементів, що відносяться до простих типів. До складних типів даних відносяться:

- масиви;

- множини;

- стрічки;

- записи;

- файли;

- динамічні змінні;

- вказівки;

- лінійні списки (стеки, черги);

- нелінійні списки (двійкові дерева, несиметричні дерева, тексти, графи);

- процедурний тип;

- об’єкти.

9) Вказівки мов програмування. Оператор введення та виведення. Складений оператор. Лінійні програми.

Лінійні алгоритми (інша назва – прості) – це алгоритми, що складаються з команд присвоєння, введення-виведення даних та викликів процедур.

Складений оператор – це декілька операторів, об'єднаних в одну групу (блок) за допомогою службових слів BEGIN та END.

10) Умовний оператор. Оператор розгалуження.

Умова (розгалуження) – це вид управляючої структури, що передбачає можливість вибору з декількох варіантів, для кожного з яких в залежності від певної умови виконується своя послідовність операторів.

Логічний вираз — це засіб записування умов для відшукання потрібних даних. Логічний вираз може приймати значення true (істинність) або false (хибність). Логічні вирази бувають прості та складені. Простий — це два арифметичні вирази, з’єднані символом відношення, а складений — це прості логічні вирази, з’єднані назвами логічних операцій: not, and i or.

Опис та використання вказівки розгалуження

Вказівка розгалуження в мові програмування Паскаль може записуватися в повній або в скороченій формах.

1. Повна форма:

if <умова> then <вказівка1> else <вказівка2>;

Дія оператора: Якщо умова справджується, то виконується вказівка 1, якщо ні – то вказівка 2.

2. Скорочена форма:

Іf <умова> then <вказівка>;

Дія оператора: Якщо умова істинна, то виконується вказівка, якщо ні, то вказівка не виконується.

Службові слова, які використовуються в умовній вказівці, ма­ють зміст if — якщо, then — то, else — інакше.

Умова — це вираз булевого типу. Умова може бути простою або складеною.

Наприклад.

1. Проста умова: а<5, с>=а, х=0, а<b

2. Складена умова (а>5) and (a<10 ), (а=2) or (b=3)

Складена умова записується з допомогою логічних операцій and — і, or — чи (або), not — не. При записі умови можна використовувати всі можливі операції відношення. Результатом виразу умови завжди буде величина булевого типу.

11) Умовний оператор. Оператор вибору. Мітки. Безумовні переходи.

Оператор вибору дії. Оператор вибору case дозволяє переходити на одну з гілок залежно від заданого виразу. К-вираз від значення якого залежить подальше виконанняпрограм. а1, а2, а3, а4 - оператори котор. виконуються якщо вираз істина.По-оператор котор. виконується якщо вираз брехня. Структура: case K of <список констант 1>: a1; <список констант 2>: a2; <список констант 3>: a3; <список констант 4>: a4; else B end;

В мові паскаль мітка – це ціле число від 1 до 9999. В мові TР дозволяється в якості міток ідентифікатори.

Безумовний перехід (англ. unconditional branch) - перехід в задану точку програми без перевірки виконання будь-яких умов. В багатьох мовах програмування такому переходу відповідає спеціальна інструкція goto.

12) Базові структури алгоритмів. Цикли з передумовою.

Базові структури алгоритмів (керуючи структури) – це способи керування процесом обробки даних.

Існує три базові структури алгоритмічної конструкції:

1. лінійні алгоритми (слідування)

2. умова (розгалуженя)

3. цикли (повторення)

Лінійна структура передбачає, що тіло алгоритму являє собою послідовність команд, виконуваних одна за одною.

Умова (розгалуження) – це керуюча структура, що передбачає можливість вибору з кількох варіантів, для кожного з яких, залежно від умови виконується різна послідовність команд.

Цикл – це керуюча структура, що дозволяє багаторазово повторювати задану послідовність команд.

Цикл з передумовою — цикл, що виконується доки істинна деяка умова, вказана перед його початком. Ця умова перевіряється до початку виконання тіла циклу, тому тіло може бути не виконане жодного разу (якщо умова з початку хибна). У більшості процедурних мов програмування здійснюється за допомогою інструкції while, звідси його друга назва — while-цикл. На мові Паскаль цикл з передумовою має наступний вигляд:

while <умова> do

begin

<тіло циклу>

end;

13) Базові структури алгоритмів. Цикли з післяумовою.

Цикл з післяумовою

Цикл з післяумовою — цикл, в якому умова перевіряється після виконання тіла циклу. Звідси випливає, що тіло циклу завжди виконується хоча б один раз. У мові Паскаль такий цикл здійснює інструкція repeat..until; у Сі — do…while. На мові Паскаль цикл з післяумовою має наступний вигляд:

repeat

<тіло циклу>

until <умова>

14) Базові структури алгоритмів. Цикли з параметром.

Цикл з лічильником

Цикл з лічильником — цикл, в якому деяка змінна змінює своє значення від заданого початкового значення до кінцевого значення з деяким кроком, і для кожного значення цієї змінної тіло циклу виконується один раз. В більшості процедурних мов програмування реалізується оператором for, в якому вказується лічильник (так звана «змінна циклу»), потрібна кількість проходів (або межове значення лічильника) і, можливо, крок, з яким змінюється лічильник. Наприклад, в мові Оберон-2 такий цикл має вигляд:

FOR v := b TO e BY s DO

... тіло циклу

END

(тут v — лічильник, b — початкове значення лічильника, e — межове значення лічильника, s — крок).