25. Християнсько-демократична ідеологія

Засновники доктрини християнської демократії

Тома Аквінський – християнський мислитель. В своїх працях Тома  спробував комплексно розглянути функціонування держави з позиції християнської етики.

Папа Лев ХІІІ – засновник соціальної доктрини Церкви. В своїй енцикліці «Нові речі» Лев ХІІІ розглянув проблеми відносин між класами робітників та капіталістів. Він розкритикував позиції лібералізму та соціалізму. Папа засуджує капіталістів за несправедливе ставлення до робітників. Водночас, захищає приватну власність як необхідну для розвитку людини. На його думку, саме християнські цінності можуть вирішити проблеми протистояння між класами.

Жак Маріте – католицький філософ. Найбільш комплексно обґрунтував засади політичної доктрини християнської демократії. На противагу індивідуалізму лібералів та колективізму соціалістів запропонував персоналістську концепцію, яка полягає в тому, що людина в першу чергу є персоною і має соціальні зобов’язання. Він також вніс в християнську демократію принцип відповідальності. Захищав значення родини та приватної власності для розвитку держави. Водночас, наполягав на необхідності зменшення впливу держави на соціальні взаємодії населення.

Рафаель Кальдера – латиноамериканський філософ, двічі президент Венесуели. В своїй праці «Специфіка християнсько-демократичних партій» найбільш широко розкрив особливості політичної діяльності християнських демократів. Розкрив обов’язкові риси та можливі відмінності між християнсько-демократичними партіями різних країн.

Виникнення християнсько-демократичного руху

До перших християнсько-демократичних партій відносять партію «Центр», яка виникла в Німеччині на початку 1870-х рр. Однак, це була скоріше католицька партія, ніж християнська. Ядром програми «Центру» стали соціальна концепція та захист демократії.

Першою ж справжньою християнсько-демократичною партією була Народна партія Італії, заснована католицьким священиком Луїджі Стурцо у 1919 році. через позицію Церкви не втручатися в політику, Ватикан її розпустив. Після Другої Світової Війни християнські демократи приходять до влади у більшості країн Європи. У Франції Народний Республіканський Рух отримує майже одну третю місць в парламенті, а Роберт Шуман стає міністром закордонних справ. Проте повернення до влади у 1951 році Шарля де Голля та проголошення ним 5-ої Республіки послабили позиції християнських демократів.

Значно кращі перспективи для християнсько-демократичного руху виявились в Італії та Німеччині. В Італії перший повоєнний уряд очолює Альчідо де Гаспері, який забезпечив підтримку християнським демократам на більші ніж 50 років.

В Німеччині першим повоєнним канцлером став Конрад Аденауер. Завдяки християнським демократам вдається досягнути «німецького економічного дива». На посаді канцлера Конрад Аденауер захищає ідеї європейської інтеграції і намагається максимально їм сприяти. Християнські демократи і по сьогоднішній день найвпливовіші політичні сили Італії та Німеччини.

В Латинській Америці християнська демократія розвивається іншим шляхом ніж в Європі. Загроза комуністичних диктаторських режимів змушує народи латиноамериканських країн шукати альтернативні ідеології, якою і стає християнська демократія. Особливою її рисою є революційність, яка стає необхідною в боротьбі з комуністами та колоніальним пануванням. Вже на початку 60-х років християнські демократи отримують владу у Чилі, Венесуелі та Уругваї. Ефективність проведених реформ та дотримання соціальних позицій сприяють створенню нових християнсько-демократичних партій в інших країнах.

Принципи християнської демократії

Персоналізм

Ідеологія християнської демократії розглядає людину як персону. Особливість персоналістської концепції полягає в тому, що надання людині рис персони наділяє її певними соціальними обов’язками. В християнській демократії персоналізм пов’язує людину з її оточенням (с’імя, група). Людина як персона виступає в християнсько-демократичній ідеології як ціннісний індивід. Персоналізм закладає основи для специфічного розуміння «свободи людини», яка полягає у можливості здійснювати вільний вибір, але водночас, нести за нього відповідальність та послідовність. Людина-персона може бути вільною тільки в рамках свого оточення, до якого вона мусить виявляти повагу і підтверджувати право своєї приналежності.Виходячи із такої концепції людини, християнські демократи розглядають її працю як цінність, а не як товар., ідеологія християнської демократії захищає приватну власність.Існування приватної власності має служити не тільки егоїстичним інтересам, а й суспільним.

Відповідальність

Оскільки людина є персоною в певному середовищі, то вона несе відповідальність за його збереження та розвиток. Відповідальність передбачає вищість спільного блага, заради якого часто треба поступатись власними амбіціями, а часом і свободою. тільки ціннісні люди можуть бути відповідальними. Відповідальність передбачає багато аспектів, зокрема, це: відповідальність влади перед суспільством, відповідальність перед наступними поколіннями, відповідальність за свого ближнього тощо.

Субсидіарність

Він передбачає не втручання держави у справи громад без прохання про це. Християнські демократи виходять із того, що на нижчих рівнях держави існує краще розуміння ситуації та існуючих проблем. Тому громада нижчого рівня може краще вирішити свої проблеми ніж це зробить держава. Християнська демократія заперечує централізоване управління і, загалом, негативно ставиться до діяльності держави, яка має бути обмежена до виключних сфер. Субсидіарність не відкидає можливість державного втручання, але воно має відбуватись тільки тоді, коли громада нижчого рівня не може вирішити своїх проблем або звернулась з проханням про це. Тобто субсидіарність передбачає надання допомоги, а не втручання.

Демократичність

В центрі функціонування демократії лежить не індивід і не нація, а громада. Саме громада є первинним середовищем існування індивіда, а вже об’єднання громад творить суспільство. врахування інтересів громади є головним завданням демократії.Християнські демократи обстоюють концепцію плюралістичної демократії. Однак, вони виділяють два типи плюралізму: ідеологічний плюралізм, передбачає множинність думок та свободу висловлення, та соціальний плюралізм – врахування всіх соціальних груп, які утворилися за своєю природою, а не через певну політику держави. Окрім цього, християнські демократи послуговуються концепцією органічної демократії, яка передбачає взаємозалежність та взаємопов’язаність. Тому одні громади завжди мають враховувати інтереси інших громад.Водночас, християнсько-демократичні партії розвивають внутрішню демократію. Це сприяє навчанню та практиці членів партії в умовах опозиції.

Соціальна справедливість

Ідея соціальної справедливості посідає важливе місце в ідеології християнської демократії. Вона є необхідною умовою досягнення спільного блага. Соціальна справедливість спрямовується на громади, а не на окремих індивідів. Вона не передбачає соціальну зрівнялівку, а навпаки спрямовується на гармонійний розвиток суспільства в цілому. Для християнських демократів соціальна справедливість – це не тільки необхідність надати кожному те, що йому належить, але й надавати те, що належить суспільству.

Солідарність

Однією з істин християнства є «милосердя». Саме на цій істині будується солідарність в християнській демократії. Солідарність означає взаємодопомогу та взаєморозуміння, на противагу егоїзму та ненависті. Християнські демократи пропагують солідарність у боротьбі з несправедливістю та нерівністю, яка полягає у співпраці, а не в ненависті.

Революційність

Християнські демократи добре розуміють, що політика часто служить місцем для не чесної і не моральної боротьби. Тому вони не тільки пропагують власні цінності, а й вміють їх відстоювати та захищати. В умовах протистояння тоталітарним режимам та нерівномірному розподілу світових багатств, християнсько-демократичні партії мусять бути революційними для досягнення ефективних результатів. Революційність в першу чергу означає прагнення швидких і докорінних змін.

Позаконфесійність

Цей принцип християнської демократії дає їй перспективи розвитку в будь-якому регіоні світу. Християнські демократи відмежовуються від будь-якого впливу релігії на їхню діяльність. Для них є чітким розмежування на політичне і релігійне. Християнські демократи діють виключно в політичній площині, де намагаються створити всім громадам рівні можливості для самореалізації. В рамках християнсько-демократичних партій створюються сприятливі умови для участі представників всіх релігійних конфесій.