3. Зовнішньоекономічна політика держави
Зовнішньоекономічна політика – це діяльність держави, спрямована на регулювання економічних відносин з іншими країнами, на забезпечення ефективного використання зовнішнього фактора у національній економіці.
Причини, що обумовлюють регулювання ЗЕД:
• інтенсифікація міжнародних економічних зв’язків і необхідність інтеграції у світову економіку;
• потреба використання переваг міжнародного поділу праці й можливостей світового ринку;
• прискорення ринкового реформування країни для підвищення ефективності національної економіки.
Об’єкти регулювання ЗЕД:
• зовнішня торгівля;
• міжнародний рух капіталів;
• валютні й кредитні відносини;
• науково-технічний обмін;
• міжнародна міграція робочої сили;
• зовнішній борг країни;
• навколишнє середовище;
• багатство Світового океану, повітряно-космічний простір тощо.
Сприятливі фактори входження економіки України у світове господарство:
• геополітичне становище;
• достатньо кваліфікована і дешева робоча сила, здатна до висококваліфікованої та наукомісткої праці;
• багаті природні ресурси, сприятливі природно-кліматичні умови;
• потенційно великий ринок товарів і послуг;
• значний науково-технологічний потенціал країни.
Основні цілі зовнішньоекономічної політики держави:
• створення сприятливих економічних та організаційно-правових умов для суб’єктів економіки у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
• забезпечення раціонального входження економіки України в міжнародний поділ праці;
• реалізація конкурентних переваг країни;
• підвищення конкурентоспроможності економіки на основі структурної перебудови і модернізації виробництва;
• розвиток орієнтованого на експорт сектору економіки, розширення експортного потенціалу країни;
• раціоналізація експортно-імпортних операцій.
Основні методи регулювання ЗЕД:
• правові;
• економічні;
• валютне регулювання;
• адміністративні.