63. Культурно – національний рух на західноукраїнських землях у середині хіх – на початку хх ст.

Западная У. у результаті трьох поділів Польщі (1773,-1793, 1795 р.), виявилася під владою Австро-Угорщини. З початку XIX в. на захоплених землях починає рости укр.ое Національно-визвольне прямування. Причини національно-визвольного прямування: 1) ріст феодального утиску в складі Австро-Угорщини (збільшення феодальних повинностей селян), суворим бюрократическо-полицейским режимом і ін.; 2) зростання національного утиску (заборона на викладання укр. мови в школах і культурно-суспільних заснуваннях, насадження німецької мови, прагнення Австро-Угорщини асимілювати укр.ое населення й ін.). У березні 1845 р. спалахнула буржуазно-демократична революція в Австро-Угорщині (відбулося народне повстання у Віден і Будапешті, було скинуте уряд Меттерниха, імператор Фердинанд I пообіцяв увести конституцію і демократичні свободи), що дало поштовх національно-визвольному прямуванню в західно-укр. землях. Основні події і результати нац-освободит. прямування 1848-1849 р. у західної У: 1) Березень 1848 р. - величезна демонстрація у Львові, що склала петицію до імператора з вимогами здійснення буржуазних реформ і перетворення Галичини в польську автономну провінцію. Під тиском демонстрантів були звільнені всі політичні заключенные з тетерею Львова, почате формування національної гвардії. Петиція стала програмою нової польської шліхетсько-буржуазної організації - «Центральної Ради Народовой». 2) Квітень 1848 р. - почалися шумування селян що могло породити значне селянське повстання. Для запобігання його Австро-Угорщина скасувала 17 квітня в Галичині кріпосне право: панщину й особисту залежність селян від феодалів. 3) У травні 1848 р. укр.ая ліберальна буржуазна інтелігенція й уніатське духівництво створили у Львові першу укр. політичну організацію - «Головну Руську Раду», на чолі з єпіскопом Г. Яхимовичем. Рада домагалася установлення власної укр.ой автономії Галичини, формування рядів національної укр.ой гвардії і введення в навчальних закладах навчання на укр.ом мові. У результаті: уряд затвердив лише вимогу про викладання предметів у Школах і гімназіях на укр.ом мові. 4) У листопаді 1848 р. - відбулося збройне повстання у Львові с. вимогою введення укр.ой автономії в Східної Галичині і проти спроб Австрії роззброїти ряди укр.ой національної гвардії У повстанні взяли участь широкі народні маси: від ремісників до інтелігенції. Повстання було жорстоко придушено каральними військами після артилерійського обстрілу міста. 5) У Північної Буковині - протягом 1848 р. селяни відмовлялися виконувати феодальні повинності, захоплювали поміщицькі землі, пасовища і лісу, створювали збройні ряди. У листопаді 1848 р. спалахнуло збройне повстання, придушене карателями лише через 1,5 року - у квітні 1850 р.

64. Соціально – економічний розвиток українських земель на початку хх ст.

На початку 20 ст. У. вже стала одним з розвинутих промислових регіонів Росії. В У. Виникали великі промислові центри: Донецько-Криворизьскій вугільно-метелургійний цех, залізорудний басейн, Нікопольський марганцевий басейн, південно-західний цукробуряковий регіон. Ці центри мали загальноросійське значення. Розвиток промисловості в цей період визначався зростанням великого капіталу, який все більше проникає в усі галузі економіки. У. на поч. 20 ст. Займала 2 місце після центрально-промислового району. На Украйні було 21 % підприємств, що виробляли 20 % усієї продукції. В окремих регіонах У. розвиток продуктивних сил та капіталізму відбувався навіть швидше, ніж у центрі Росії. Це торкається гірничої, металургійної, кам’яно-вугільної та цукрової промисловостей. Розвиток капіталізму відбувався у різних регіонах нерівномірно: на Л. У. Збереглися залишки кріпацтва; на П. У. Переважав дрібно буржуазний уклад; на Півд. У. Все розвивалося швидше. У. в економічн. Системі Росії займала дуже своєрідне становище. Досить швидкими темпами розвивався капіталізм, але цей процес гальмував тяжкий соц-економічний, політичний та нац. гніт. На початку 20 ст. У. в промисловому розвитку піднялася на більш високий щабель. Відбувається процес концентрації промислового виробництва. На протязі наступних років процес концентрації посилюється. Найбільшого рівня вона досягла в Катеринославі, Луганську, Харкові, Миколаївці, Донецьку. Концентрація в промисловості мала свої наслідки: сприяла розвитку монополій. Вони займають панівне становище в У та Росії. В цей час починається імперіалізм (монополістичний капіталізм). Виникають промислові і банківські монополії. Відбувається процес зрощування банківського капіталу з промисловим. Виникає фінансовий капітал, що становив основу економіки. Промисловці встають членами правлінь і рад петербурзьких банків. Велику роль відігравав уряд та Рос. держава. Велике значення урядові державні замовлення, урядові позики, державне регулювання економіки. Виникають тісні зв’язки між банками, державним банком Росії та царським урядом це сприяло розвитку державно-монополістичних тенденцій, а також зрощуванні монополій з державним апаратом. Південні синдикати: “Продвугілля”, “Продруда”, “Продамет” (об’єднував 30 заводів, на яких працювало 85 тис. робітників). Монопольні об’єднання гальмували розвиток економіки У. за їх допомогою іноземний капітал завойовував рос. ринок. Монополії диктували монопольно високі ціни. Висновок: на початку 20 ст. В У. кап. Відносини відбувалися швидкими темпами за рівнем концентрації та монополізації капіталу У. займала одне з перших місць в Р. але становище У. в економічн. Системі Р. було особливим і дуже протирічним, що істотно гальмувало розвиток економіки У. в цілому.