1. Передумови автоматизації кадастрових систем

Земельні ресурси України є основою її національного багатства, просторовим базисом, найважливішим геополітичним і стратегічним ресурсом, а також гарантією продовольчої безпеки.

Створення функціональної, юридично грамотної і ефективної структури управління земельними ресурсами, яка дозволить зайняти Україні по праву одне з провідних місць в світовій економіці є одним з приоритетних державних задач сьогодення.

1.1. Поняття кадастрової системи.

Слово "кадастр" походить від латинських слів “сарut”, що означає "податковий предмет" та “сареtasturm” - "опис податкових предметів". Спочатку під кадастром розумілася книга, в якій вказувалися відомості про предмет оподаткування. З виникненням і розвитком держави земля стала основним джерелом державних доходів і у зв’язку з цим об’єктом оподаткування. Внаслідок цього на певних етапах розвитку суспільства з'явилася необхідність у точному обліку земель, а відтак і їх оцінці як об'єкта господарювання й оподаткування.

В сучасному понятті під кадастром розуміється сукупність актуальних, систематизованих відомостей про об’єкти і явища навколишнього середовища, тобто фактично, кадастр є базою даних.

Не викликає сумнівів, що інформації про об’єкт управління є основою для планування і, безпосередньо, самого управління об’єктом, і чим більш детальною і достовірною є інформація, чим більше чинників і відомостей вона містить, тим більш ефективним і прогнозованим є управління. Крім того, відомості про об’єкт є основою контролю за його станом, зміна якого може відбуватися як природним, так і штучним чином, наприклад ерозія ґрунтів, вирубка лісу, забудова земельної ділянки, руйнування комунікаційних мереж. Не менш важливою функцією контролю стану об’єкту є його належність тому чи іншому власнику.

Отже, кадастр необхідний для інформаційного забезпечення господарської діяльності в регіонах і містах, екологічного моніторингу і раціонального використання природних ресурсів.

В економічно розвинутих країнах кадастр земель і іншої нерухомості пройшов етапи становлення і розвитку протягом останні 200-400 років. В даний час ці держави мають юридично повноцінний, організаційно оформлений інструмент обліку і ведення оподаткування, що є важливою складовою економічній і соціальній стабільності держави. В деяких державах кадастри об’єднані в Єдину систему державних кадастрів і є взаємозв'язаним комплексом територіально-розподілених державних кадастрів, що ведуться на єдиній географічній інформаційній основі і відповідно до певних правових, технологічних і економічних норм.

Кадастрові системи мають в своєму складі наступні основні групи кадастрів:

- кадастри природних ресурсів (земельний, водний, родовищ корисних копалин, екологічний, рослинного і тваринного миру і ін.);

- кадастри нерухомості (інженерних мереж і комунікацій, житлових і нежилих будов, транспортних магістралей, вулично-дорожніх мереж і ін.);

- регістри (населення, підприємств, адміністративно-територіальних утворень).

Потреба в створенні кадастрових систем пов’язана з ефективним управлінням об’єктами і територіями геопростору, економічним використанням і відтворенням природних ресурсів.

Кінцевим продуктом при веденні державних кадастрів є банки кадастрової інформації. Користувачами інформації, що зберігається в таких банках даних, можуть бути органи управління територіями, адміністрації міст, областей і ін. Для ефективного використання банків даних необхідне дотримання трьох умов [4]:

1. Будь-який банк кадастрових даних повинен містити достовірну і повну інформацію про кадастри.

2. Доступ зацікавлених служб до кадастрової інформації, що зберігається в банках даних, повинен бути миттєвим, що досяжно завдяки термінальному зв'язку між банками даних і відповідними службами.

3. Формати і класифікатори банків даних всіх об'єктів кадастрової інформації повинні бути єдиними.

Земельний кадастрце система, до якої входять інформаційна база комплекс робіт, в результаті яких вона створюється, а також інформаційна система, яка може цю інформацію накопичувати та обробляти.

Змістом інформаційної бази земельного кадастру є систематизована інформація про земельні ділянки, яка включає кадастровий номер земельної ділянки, його координати, інформацію про власника або правовий статус земельної ділянки, адресу (місцерозташування), площу, цільове призначення, грошову оцінку, дані по забрудненню, якості ґрунту, агротехнічній групі. В його картографічну частину входять індексна карта і кадастровий план з контурами і індивідуальними номерами ділянок.

Система державного земельного ка­дастру- це сукупність взаємопов'яза­них організаційно-правових, технологіч­них, економічних та методичних заходів по створенню і веденню земельного ка­дастру.

Система державного земельного ка­дастру включає:

а) законодавчо визначену діяльність в галузі державного земельного кадас­тру та його правове регулювання;

б) органи, що здійснюють державне управління у галузі державного земель­ного кадастру;

в) організацію, ведення та управлін­ня в галузі державного земельного ка­дастру;

г) здійснення земельно-кадастрових робіт та ведення державного земельно­го кадастру на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях;

ґ) державний і самоврядувальний конт­роль за здійсненням земельно-кадаст­рових робіт;

д) наукове, кадрове та фінансове забезпечення державного земельного кадастру;

є) суб'єкти та об'єкти державного земельного кадастру;

є) державні і комунальні науково-дослідні та проектно-вишукувальні організації, приватні юридичні і фізичні особи, які здійснюють земельно-кадас­трові роботи

Визначення державного земельного кадастру в Земельному Кодексі України базується на еволюції та трансформації категорії "земельна ділянка", яка розглядається в першу чергу не як матеріальний об'єкт", тобто не як об'єкт користування чи засіб виробництва, а як об'єкт права. Враховуються не тільки права власності, але і всі інші права третіх осіб, різного роду заборони, сервітути, інші обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки та розпорядження нею, тобто її правовий режим на певний момент часу.

Об'єктами Державного земельного кадастру є всі земельні ділянки в межах України. Цим самим по суті продекларовано відмову від такої категорії як "землі взагалі" і передбачено перехід до первинного обліку всіх земельних ділянок. Таким чином передбачається, що земельний кадастр буде базуватись на первинному обліку земельних ділянок із зазначенням їх кадастрових номерів, а вся інша інформація, в тому числі і статистична звітність, буде похідною від кадастрової інформації первинного обліку.