Нормативно-правова

Рис.1. Потоки земельно-кадастрової інформації

6.3. Технологія ведення земельно-кадастрової інформації.

Ведення інформації має на меті створення інформаційного поля системи, яке відповідає вимогам точності, актуальності, вірогідності відомостей про об’єкти і суб’єкти земельного кадастру. Технологічно, ведення земельно-кадастрової інформації в інформаційній системі передбачає наявність декількох етапів:

• збору інформації;

• введення інформації в базу даних;

• використання інформації в задачах кадастру;

• корегування інформації.

Основну увагу на етапі збору інформації перед її введенням в систему є перевірка коректності просторових даних, достовірності і повноти атрибутивних даних про земельну ділянку.

Процедура введення інформації полягає в переносі інформації, що зберігається у друкованому вигляді або у вигляді електронних файлів в базу даних земельно-кадастрової системи. На початковому етапі особливу увагу необхідно приділити електронній карті. У разі відсутності карти користувач має нагоду створити призначену для користувача карту. В різних ГІС, що можуть використовуватися для задач земельного кадастру певні процедури створення карти можуть різнитися, але в цілому для цього звичайно вводяться:

• назва району;

• файл ресурсів (тип і назва електронного класифікатора, який буде для неї базовим);

• початковий масштаб зображення.

Процес створення об'єкту починається з вибору типу створюваного об'єкту, його характеру локалізації (площадковий, лінійний, векторний, точковий, підпис, шаблон), а також способу створення об'єкту (створення по координатах, введених з клавіатури; імпорт з файлу що містить результати польових робіт, данні GPS зйомки або іншого геодезичного обладнання; сканування та векторизація існуючих паперових картографічних матеріалів.

Після створення просторового об'єкту на карті його можна пов'язати (встановити зв'язок) з карткою земельної ділянки.

Роботу по заповненню бази даних земельного кадастру необхідно починати з настроювання шаблона кадастрового номера ділянки. Ця операція виконується до початку введення в систему яких - або даних про кадастрові утворення. Зміна шаблона після введення карток кадастрових утворень приведе до тому, що вся колишня інформація про може стати не редагованою. Далі здійснюється заповнення адресного класифікатора і проведення структуризації території, тобто виділенні кадастрових облікових одиниць – кадастрова зона – кадастровий квартал. Основне правило при структуризації території – межі кадастрових облікових одиниць не повинні перетинати земельних ділянок, а також повинне дотримуватися правило вкладеності без перекриттів і пропусків облікових одиниць нижнього рівня в облікову одиницю верхнього.

Особливу увагу необхідна приділити заповненню класифікаційних довідників – Класифікаторів і загальних параметрів роботи системи. В класифікаторах міститься різноманітна інформація про типи операцій з землею, її можливі категорії, цільове призначення тощо. В загальних параметрах роботи системи настроюються параметри функціонування звітів, їх зовнішній вигляд, імена робочих директорій і ін.

Далі по мірі надходження даних можна дотримуватися наступного порядку введення інформації (хоча ці операції можуть різнитися для різних ГІС додатків):

• заповнення даних про земельну ділянку (картка земельної ділянки);

• заповнення даних про об'єкти обліку;

• введення облікових даних про землекористувачів;

• введення інформації про документ, на підставі якого здійснюється реєстрація операції із земельною ділянкою. На підставі цього документа реєструється нове право на земельну ділянку і анулюється старе;

• реєстрація прав на земельну ділянку;

• введення правовстановлюючих документів;

• друк вихідних форм.

Після закінчення етапу введення земельно-кадастрової інформації, тобто фактично створення моделі земельної ділянки, ця модель є придатною для використання в цілях кадастру.

Користування земельно-кадастровою інформацією може здійснюватись в двох основних режимах:

• Читання– користувачам надається доступ тільки на читання інформації в базах даних;

• Запис / Читання– користувачам надається доступ як на читання, так і на корегування, оновлення і додавання інформації.

Створена інформаційна модель земельної ділянки може використовуватися декількома групами користувачів , що відіграють різну роль в земельно-кадастровій системі. За роллю користувачів можна поділити на:

• споживачів інформації;

• джерела інформації;

• учасників процедури взаємодії;

• ініціаторів процедури взаємодії.

При цьому, одні і ті ж користувачі АС ДЗК, залежно від виду вирішуваних задачі, можуть грати різні ролі. Для визначення ролей, запрошуваної інформації і послуг, користувачів необхідно класифікувати з погляду вирішуваних ними задач.

З погляду участі в інформаційних процесах в кадастровій системі користувачів можна розділити по групам за наступними ознаками:

1. Внутрішні– користувачі, що забезпечують інформаційне функціонування АС ДЗК, наповнюють бази даних, здійснюють інформаційне супроводження кадастру. До цих користувачів можна віднести органи, що здійснюють державний кадастровий облік земельних ділянок; організації, що забезпечують технічний облік об'єктів нерухомості; установи юстиції по реєстрації прав; органи влади по управлінню державним і муніципальним майном; організації, що здійснюють землевпоряджувальні роботи і технічну інвентаризацію тощо.

2. Зовнішні– користувачі, що не беруть безпосередньої участі у функціонуванні ЕСД Кадастр, але зацікавлені в інтерактивних транзакціях, пов'язаних з отриманням відомостей про землю і об'єкти і оформленням прав на земельні ділянки і об'єкти нерухомості. До таких користувачів відносяться громадяни, господарюючі суб'єкти, органи державної влади і управління. З погляду доступу до послуг, що надаються ЕСД Кадастр, зовнішні користувачі можуть бути розділений на дві групи:

• авторизовані, мають доступ до повного набору послуг;

• неавторизовані, мають доступ до відкритої публікації відомостей про земельно-майновий комплекс на сайті порталу ДЗК.

3. Адміністратори– користувачі системи, що забезпечують підтримку реалізації технологічних процесів в частині настроювання системи, її функціонального і інформаційного розширення, усунення несправностей. Основними функціями адміністраторів системи є:

• ведення загальносистемних класифікаторів;

• оновлення, настройки і додавання нових процедур електронної взаємодії (ПЕВ);

• адміністрування системних баз і сховищ даних;

• адміністрування засобів передачі даних, вузлів мережі, прав і повноважень доступу в АС ДЗК, забезпечення безпеки інформації.

Важливим різновидом використання земельно-кадастрової інформації є процедури аналізу кадастрових даних і моделювання.

Блок аналізу даних, будучи одним з трьох крупних модулів ГІС (введення, обробки і виведення), складає ядро геоінформаційних технологій, вся решта операцій яких з деякої точки зору може представлятися сервісними, що дають можливість виконання системою її основних аналітичних і моделюючих функцій. Зміст аналітичного блоку сучасних програмних засобів сформувався в процесі реалізації конкретних ГІС у формі набору операцій або груп операцій,

Узагальнюючи деякі з них, і спираючись на склад і структуру аналітичних модулів, можна виділити наступні їх групи:

• операції переструктуризації даних;

• трансформація проекцій і зміна систем координат;

• операции обчислювальної геометрії;

• оверлейные операції (накладення різнойменних і різнотипних шарів даних);

• загальні аналітичні, графо-аналітичні і моделюючі функції;

• виведення результату і візуалізація даних.

Результати обробки даних, основні процедури якої розглянуті вище, залишаючи свою цифрову оболонку, повинні трансформуватися в “людино-читаний документ”. Програмні засоби ГИС включають достатньо широкий набір засобів генерації вихідних даних, до яких відносяться:

• табличні;

• графічні;

• картографічні.

До технічних засобів, що використовуються для генерації документів, належать засоби машинної графіки, конвертери даних, що дозволяють перетворювати дані з одних форматів в інші без втрат їх геометричних і семантичних атрибутів, графічні пристрої, графічні дисплеї з високою роздільною здатністю.