2. Характеристика об’єкту автоматизації

2.1. Структурно-функціональна схема системи земельного кадастру

Державний земельний кадастр являє собою “єдину державну систему земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів”.

Згідно з основними положеннями сучасної концепції дер­жавного земельного кадастру, земельний кадастр - це сис­тема, до якої входять інформаційна база, комплекс робіт, в результаті яких вона створюється, а також інформаційна система, яка може цю інформацію накопичувати і обробля­ти.

Всі відомості про правовий режим земельних ділянок, їх місцезнаходження, кількісні та якісні характеристики містяться в кадастрових базах даних, тому з формальної точки зору об’єктом автоматизації є сукупність процесів створення та функціонування баз даних державного земельного кадастру. Основними процесами ДЗК є: облік земельних ділянок, власників та користувачів, правових документів; реєстрація прав на земельні ділянки (та іншу нерухомість); ведення чергового кадастрового плану; надання інформаційних послуг та інші. Ведення державного земельного кадастру є нерозривним процесом, який починається з формування земельної ділян­ки як об'єкта земельної власності і державного кадастрово­го обліку (до якого входить реєстрація земельних ділянок і правоустановлювальних документів), грошової оцінки зе­мельних ділянок з подальшим переданням інформації для системи реєстрації юридичних прав на земельні ділянки. Автоматизації підлягають процедури збору, контролю, накопичення, адміністрування та ведення баз даних, а також процедури, пов’язані з забезпеченням та регламентацією доступу до баз даних, їх обробкою та аналізом за допомогою прикладного програмного забезпечення з метою інформаційно-аналітичного обслуговування користувачів системи.

Структура та склад об’єктів автоматизації встановлюється шляхом декомпозиції процесів створення та функціонування баз даних державного земельного кадастру на їх складові (окремі задачі, процедури, операції тощо). При цьому моделюванню підлягають як об’єкти земельного кадастру, так і процеси пов’язані з його веденням. Об’єктамиземельного кадастру єземельні ділянки, кадастрові (територіальні) зони, власники та користувачі, правові документи, Державний реєстр земель, Поземельна книга, компоненти картографічного забезпечення, документи статзвітностіта інші документи, що генеруються в процесі інформаційно-аналітичного обслуговування користувачів системи. Об’єкти представляються в виглядіінформаційних моделей, а процеси моделюються комп’ютерними програмами (технологічними моделями) і по суті зводяться до перетворення інформаційної моделі об’єкта із початкового стану в кінцевий або до встановлення інформаційних зв’язків між моделями об’єктів.

Рис.1.Функціональна схема ведення державного земельного кадастру

Під формуванням земельної ділянки розуміється встановлення її технічних і економічних показників, право­вого статусу, опис та індивідуалізацію об'єкта земельної власності, завдяки чому її можна виділити серед інших зе­мельних ділянок.

Основні етапи ведення державного земельного кадастру ілюструє рис.1.

Відповідно, автоматизована система ведення державного зе­мельного кадастру має підтримувати виробничі процеси, пов'язані із кадастровим зонуванням території, формуванням земельних ділянок, кадастрової справи, веденням реєстрів об'єктів і суб'єктів земельної власності, інших реєстрів, при­своєнням кадастрових номерів тощо. Окремі фрагменти ви­робничої діяльності слід об'єднати в єдиний інформаційний комплекс з підтримкою набору необхідних інформаційних зв'язків.

Згідно Земельного Кодексу України [3] Державний земельний кадастр України має ієрархічну схему, яка складається з трьох рівнів:

• базового (на рівні міст Києва і Севастополя, міст обласного значення, адміністративних районів, крім районів у містах);

• регіонального (на рівні Автономної Республіки Крим, областей);

• національного (по Україні в цілому).

Базовим є районний (міський) рівень, на якому забезпе­чуються ведення основної земельно-кадастрової документа­ції, збір, актуалізація, аналіз та обробка первинноїземельно-кадастрової інформації, проведення основних видів земель­но-кадастрових робіт (рис.2).

Рис.2. Схема "вертикальних" зв'язків АСДЗК

На базовому рівні в Державному земельному кадастрі формуються і зберігаються відомості про земельні ділянки, розміщені на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, сільська рада, місто, район), про межі земельних ділянок, населених пунктів та відповідних адміністративно-територіальних одиниць в цілому, про розподіл земельних ділянок серед власників землі, землекористувачів (у тому числі орендарів), про правовий режим земельних ділянок, їх кількісну та якісну характеристику та оцінку земель.

На регіональному рівні в Державному земельному кадастрі містяться відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць (сіл, селищ, сільських рад, міст, районів, областей, Автономної Республіки Крим) та статистичні дані про правовий режим земель, їх розподіл за категоріями та господарським використанням, про їх кількісну та якісну характеристику і оцінку земель. На регіональному рівні передбачається ведення регіональних централізованих кадастрових баз даних, до складу яких входять бази даних базового рівня.

На національному рівні в Державному земельному кадастрі містяться відомості про державний кордон України, межі Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя та статистичні дані про правовий режим земель, їх розподіл за категоріями та господарським використанням, про їх кількісну та якісну характеристику і оцінку земель. На національному рівні передбачається ведення централізованої бази даних державного земельного кадастру України.

2.2. Принципи централізації кадастрового обліку

Розвиток інформаційних технологій, зростання об'єму і складнощі кадастрових бізнес-процесів зумовили перехід від децентралізованої системи ведення кадастру і інформаційних ресурсів на рівні окремих міст і районів до централізованої схеми з формуванням єдиних інформаційних ресурсів на рівні держави.

Земельним Кодексом передбачено, що "... державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів". На сьогодні, коли широкого розмаху набувають роботи по створенню різного роду відомчих та галузевих кадастрових систем (містобудівний кадастр, водний, лісовий, кадастр природних ресурсів, кадастр курортних територій тощо), ця стаття 3емедьного Кодексу має надзвичайно важливе значення. Більшість задекларованих кадастрових систем мають багато спільних рис і компонентів. Тому доцільно проводити роботи по створенню кадастрових систем, виходячи з єдиних вимог по інформаційній сумісності цих систем, запобіганню дублювання робіт та інформації, які характерні для всіх систем, використання єдиної державної системи просторових координат та уніфікованих кадастрових номерів земельних ділянок та інших ідентифікаторів, прийняття єдиних форматів та протоколів обміну даними, використання єдиної системи класифікаторів та забезпечення інтеграції кадастрових систем в єдину систему геопросторових даних України.

Централізація кадастрового обліку забезпечує більш високий рівень автоматизації основних бізнес-процесів, переклад всіх кадастрових матеріалів в електронний вигляд, упровадження систем електронного документообігу і геоінформаційних систем.

Централізована схема істотно підвищує оперативність і якість кадастрових послуг, якість і достовірність кадастрових даних, забезпечує розвиток інформаційного обміну і оперативного надання інформації зацікавленим користувачам. Така схема приводить до уніфікації процедур, формування єдиного технологічного процесу ведення кадастру, істотному зниженню операційних витрат за рахунок скорочення числа кадастрових офісів і більш високої інтенсивності робіт.

АСДЗК мусить підтримувати також розвинені горизонтальні інформаційні зв'язки з іншими структурами (установами), галузевими кадастрами, інформаційними системами для створення єдиного інформаційного простору у державі.

Рис.3. Загальна структурна схема організації АСДЗК

Проекти по централізації і автоматизації кадастрового обліку і реєстрації прав реалізуються, або вже успішно завершені в Данії, Швеції, Нідерландах, Норвегії.

Наприклад, в Швеції кількість органів кадастрового обліку після завершення проекту централізації скоротилася з 89 до 7. Істотно скорочені витрати на ведення кадастру за рахунок високого ступеня автоматизації бізнес-процесів. Створений електронний архів документів, до якого увійшли всі кадастрові документи, починаючи з 1630 роком до наших днів.

2.3. Картографічне забезпечення державного земельно­го кадастру.

Згідно з Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, його ведення забезпе­чується результатами топографо-геодезичних, картогра­фічних робіт, внаслідок яких створюється картографічна база. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечуються використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів ДЗЗ, GPS вимірюваннями.

Відповідно до основних положень щодо створення планово-картографічної основи для реформування земельних відносин, ведення державного земельного кадастру, землевпорядкування, охорони та моніторингу земельосновним фактором, що визначає усі параметри земельно-кадастрових зйомок, є вимоги до точності та детальності відображення кадастрових об'єктів. Ці вимоги, у свою чергу, визначаються:

• цільовим призначенням;

• якістю земель;

• максимальними можливостями відображення в плані облікової одиниці площі.

Такими обліковими одиницями мають бути:

• у містах республіканського і обласного підпорядкуван­ня-1 м²(0,0001 га);

• для ділянок садово-городніх товариств - 2,5 м²(0,00025 га);

• у містах районного підпорядкування і селищах -15м²(0,0015га);

• у селах- 100м²(0,010га).

На основі вищезгаданого рекомендовано такі масштаби створення земельно-кадастрових карт (планів):

• у містах республіканського і обласного підпорядку­вання - не крупніше 1:500;

• у містах районного підпорядкування і селищах - не крупніше 1:1000;

• у селах- 1:2000.

Для забезпечення необхідної точності відображення прийнятої облікової одиниці площі, похибка (межова) по­ложення точок знімального обґрунтування і межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної сітки не має перевищувати, см:

• у містах республіканського і обласного підпорядкування -10;

• у містах районного підпорядкування і селищах - 20;

• у селах - 40.

Помилка взаємного положення суміжних точок межі не має перевищувати 0,1 мм у масштабі плану.

За межами населених пунктів базовим є масштаб 1:10000, і межова похибка визначення координат точок межі не має перевищувати 1 м.

Межові похибки положення точок знімальних мереж відносно планової опори не мають перевищувати: у містах республіканського і обласного підпорядкування - 0,1; у містах районного підпорядкування і селищах - 0,2; у селах -0,4м.

Базовими для земельного кадастру є масштаби:

• для України - 1:1 000 000 - 1:750 000;

• для Автономної Республіки Крим, областей - 1:100 000;

• для адміністративних районів - 1:50 000;

• для сільських та селищних рад -1:10 000 - 1:5000;

• для сільських населених пунктів - 1:2000;

• для міст і селищ - 1:2000 - 1:500.