3.2. Картометричні методи

Перетворення проекцій та систем координат – всі шари даних повинні бути в одній і тійже картографічній проекції та єдиній системі координат, інакше їх неможливо буде співставити і виконувати їх сумісну обробку.

Приведення до єдиної системи координат реалізується за допомогою трансформації, шляхом задавання набору вихідних об’єктів нових координат, через визначені реєстраційні точки, і співставляючи їх координати перераховуються координати всіх об’єктів.

Проекційні перетворення реалізуються шляхом проектування із однієї картографічної проекції в іншу.

Ці операції, зазвичай, автоматизовані, але необхідно знати основні параметри проекцій і точно співставити координати реєстраційних точок.

Оверлейні операції - накладання одного шару (карти) на інший для створення нового шару (карти) з генерацією похідних об’єктів, які виникають при їх геометричному перекритті і комбінуванні атрибутів обох шарів.

Існує три типи оверлейних операцій. Для земельно-кадастрових робіт частіше застосовуються такі:

• накладання лінія-на-полігон (line-in-polygon) - лінійні об’єкти одного шару можуть бути накладені на полігональні іншого шару. Результатом будуть полігони, що мають своїм атрибутом атрибути полігонів, крізь які лінії проходять. Наприклад, якщо земельну ділянку необхідно поділити на декілька;

• накладання полігонів (polygon-on-polygon) – полігони одного шару накладаються на полігони іншого шару і модливі такі операції, як:

• -об’єднання(union) - вираховує геометричний перетин об’єктів двох полігональних шарів. Усі об’єкти й атрибутивні дані обох шарів зберігаються. Атрибутивні дані вихідного шару вміщують атрибути об’єктів, як вихідного, так і того покриття, що накладається;

• -перетин(intersect) - вираховує геометричний перетин шару, який має точкові, лінійні чи полігональні об’єкти, на полігональний шар. Зберігаються лише частини об’єктів, які потрапляють у загальну область. Дані об’єктів обох шарів об’єднуються в результативному шарі;

• -тотожність(identity) - вираховує геометричний перетин точкового, лінійного чи полігонального шару на полігональний шар. Зберігаються тільки ті об’єкти накриваючого шару, які розташовані всередині початкового шару. Дані об’єктів обох шарів об’єднуються у вихідному (кінцевому) шарі.

Операцію накладання полігонів, наприклад, можна застосувати для визначення площ агрогруп, що попадають на визначену ділянку.

До оверлейних також часто відносяться операції по об’єднанню суміжних полігонів, що мають одне й те ж значення атрибута, тобто знищення меж(dissolving) між полігонами, наприклад, якщо землевласник придбав сусідню земельну ділянку або проводиться групування земельних ділянок для визначення зовнішнього контуру кварталу.

Буферний аналіз- це картометрична операція, що використовується для визначення області (буферу), яка оточує просторові об’єкти. Розрізняють таки види:

• довільний буфер– визначається довільно, наприклад, забруднення отруйними речовинами, важкими металами, пошук об’єктів або ділянок в межах зони зацікавлення;

• мотивований буфер – грунтується на чіткому знанні площі буфера, наприклад, в залежності від бажання клієнта;

• вимірюваний буфер – грунтуються на вимірюваних феноменах, що впливають на розміри буфера, наприклад, забруднення грунту шкідливими речовинами в залежності від його структури (наприклад. пісок або глина) тощо;

• нормативний буфер – визначається нормативними актами, наприклад, побудова сервітуту вздовж газопроводу або ЛЕП, побудова природоохоронної зони вздовж водних об’єктів.

Генералізація – це формалізований відбір, спрощення чи фільтрація наборів просторових об’єктів або їх контурів відповідно до певних критеріїв, що задаються.

Генералізація земельно-кадастрових даних являє собою процес формування уніфікованих масивів земельно-кадастрових даних, достатніх по складу показників для задоволення запитів споживачів визначеного рівня кадастрової системи і вирішуванного завдання.

У більшості випадків генералізацію можна звести до одного з наступних типів:

• картографічна- добір, узагальнення, виділення головних, типових рис об'єктів відповідно призначенню і масштабу, змісту карти й особливостям території, що картографується;

• тематична— провадиться при вибірці з БД інформації, необхідної для задоволення запитів користувачів відповідного рівня;

• динамічна– узагальнення інформації, що дозволяє спостерігати головні, найбільш стійкі в часі закономірності, типові довгострокові тенденції розвитку процесів і явищ;

• технічна генералізація— пов'язана з технічними обмеженнями засобів збору, передачі, збереження й обробки інформації;

• директивна генералізація— проводиться на основі вимог вищого рівня до представлення інформації нижніх рівнів в узагальненому вигляді;

• дистанційна генералізація– генералізація аеро- і космічних знімків. Під цим розуміється геометричне і спектральне узагальнення зображення на знімках, обумовлене комплексом технічних факторів і природних особливостей або тематичною інтерпретацією.

Найбільшого ефекту при аналізі можна досягнути шляхом комбінування оверлейних операці, буферизації і генералізації. Наприклад, необхідно знайти ділянку для розташування промислового об’єкту по таким визначеним крітеріям: ділянка повинна знаходитись на відстані не більше ніж 1 км від магастральних автошляхів; 0,5 км від річки 1 або 2 класу; 2 км від населенного пункту з населенням не менше 10 тис. чоловік та не більше ніж 10 км. від залазничної станціїї; вартість 1 га землі не перевищує 2 тис.грн. за гектар; площа ділянки 10 га і т.д.

3.3. Статистичні методи Створення й аналіз поверхонь

Поверхні, що відображають безперервний розподіл визначених характеристик (наприклад, тип грунту, поживні речовини, клімат, рельєф, ухили земної поверхні), часто використовуються при проведенні таких земельно-кадастрових робіт:

• корегування рельєфу місцевості;

• якісна та грошова оцінка землі;

• оцінка продуктивності с/г угідь.

Для створення поверхонь застосовують наступні методи:

1. Інтерполяція - відновлення функції на заданому проміжку за відомими її значеннями в кінцевій множині точок, що належать цьому інтервалові.

2. Екстраполяція - прогнозування невідомих значень шляхом продовження функцій за межи області відомих значень.

Інтерполяцію краще застосовувати коли необхідно отримати точні дані і є можливість набрати досить великий масив вимірюваних даних, шляхом польових робіт, на визначену ділянку і необхідно знати величину показника у кожній точці ділянки, наприклад, при проведенні агрохімічних робіт по визначенню якісного складу грунта для потреб точного землеробства.

Екстраполяцію краще застосовувати для завдань оперативного аналізу ситуації щляхом визначення ймовірності того, що певний показним має значення у межах припустимого. Наприклад, суцільне агрохімічне обстеження грунтів проводиться 1 раз у 5 років, а оперативну інформацію необхідно мати станом на кожний рік, тоді шляхом визначення типічних ділянок землі і проведення на них обстежень можна отримані дані екстраполювати на всі такіж ділянки у межах зони зацікавлення з досить великою ймовірністю.

Алгебра карт – застосовується для сумісного використання картографічних і математичних моделей в процесі аналізу складної і різнорідної просторової інформації.

Велика кількість просторово-розподілених явищ пов’язана між собою функціональними або статистичними залежностями, інші можуть бути умовно представлені як функції простору за допомогою абстрагування від неіснуючих деталей, встановлення визначених обмежень, апроксимації складних функцій тощо.

Операції алгебри карт виконуються над поверхнями, що характеризують безперервний розподіл якогось явища або показника, шляхом їх комбінування між собою по визначеному алгоритму. Кожна поверхня є змінною в аналітичній моделі. Резельтатом завжди буде растрова поверхня.

Функції алгебри карт дозволяють будувати аналітичні моделі в наступних напрямках:

• локальні функції– працюють з індивідуальним місцерозташуванням чарунок і обчислюють значення їх в одному або декількох шарах;

• фокальні функції – аналізують оточення кожної окремо чарунки шару і вираховують для неї нове значення в залежності від значень її оточення, напрямку, радіусу пошука, типа математичної операції;

• інкрементні функції – як і фокальні функції, працюють з аналізом оточення чарунки, але обчислюють це значення як добуток одно-, двох- або тривимірних просторових форм;

• зональні функціїї – працюють з завчасно визначенними групами чарунок (зонами), обраховуя їх нові значення на одному шарі відносно значень зон інших шарів.

Алгебра карт застосовується, наприклад, при визначенні якості грунтів шляхом комбінування поверхонь різних показників (калій, фосфор, гумус тощо) для визначення інтегрального показника і визначення кореляцій між показниками.

Класифікація - розбиття зображення (даних) за ознаками на однорідні області (множини).

При аналізі кількісних показників з метою виявлення зокономірностей розподілу класифікація дозволяє групувати об’єкти з подібними значеннями, що значно полегшуе інтерпретацію даних. Для відображення на карті кожному об’єкту класа надається однаковий умовний знак, що є унікальним у загальному наборі даних. Формуються класи шляхом задання діапазонів значень об’єктів.

Існує можливість створення класів власноручабо застосуваннястандартних схем.

Агрегування – це об’єднання й підсумування статистичної інформації де взаємозв’язок між об’єктами розглядається як об’єкт (агрегат) більш високого рівня.

На рівні агрегату подавляються специфічні деталі складаючих його об’єктів. Кожний екземпляр агрегату може бути розкладений на екземпляри компонентних об’єктів, що забезпечує становлення між об’єктами зв’язку типу “частина чого-небудь”, наприклад, “місто” складається із “кварталів”, а “квартали” можуть бути “житловими”, “індустріальними” тощо. В свою чергу, “квартали” складаються із “ділянок”, на “ділянках” знаходяться “будинкі”, “зелені насадження” тощо.

Агрегування разом з генералізацією застосовується для узагальнення показників для звітності або при передачі інформації на вищий рівень ієрархії управління, наприклад, з базового рівня земельно-кадастрової системи на регіональний.

3.4. Тривимірний аналіз

Може ґрунтуватись на растрових поверхнях, створених шляхом інтерполяції, або TIN. Широко застосовується для оцінки земель, їх розташування тощо. Особливе значення має для обрахунку кількості земель. Сьогодні весь облік землі проводиться на площині і майже не враховується кривизна поверхні, але площа ділянки в плані і на реальному рельєфі відрізняються, що спотворює дійсний стан.

Для вирішення цієї проблеми, наприклад, у Німеччині для обліку земель використовується два різновиду картографічних даних.

4. Автоматизована підготовка документів.

При рішенні практично будь-яких задач землеустрою необхідне формування відповідних документів. Без видачі документів, наприклад, не допускається проводити зміну правового режиму ділянки, зміну меж, зміну правовласника, виконання проектувальних робіт і т.д. Документи в землеустрої є кінцевим продуктом землевпоряджувальних робіт, без них складно собі представити виробничу діяльність.

На даний момент часу без видачі результатів на паперових носіях не обходиться жодне землевпоряджувальне підприємство, не дивлячись на підвищення надійності зберігання інформації в електронному вигляді.

Оскільки велика необхідність використовування різноманітних документів, у виробничій діяльності виникає передумова автоматизації підготовки документів.

При автоматизованому способі створення і висновку документів багато разів підвищується якість, продуктивність праці виконавця, зменшуються непродуктивні витрати на витратні матеріали, з'являється можливість комплексного обліку документів, оптимізації технології робіт, ведення баз даних і збереження електронних копій документації.

Для автоматизованої підготовки документів використовують різноманітні програмні продукти, частіше всього пов'язані з веденням баз даних.

Документи встановлюють право, право власності, графічні, звітні і т.д.

Встановлюючі право документи – документи, на підставі якого реєструється право на земельну ділянку. (Н: Ухвала глави Ярославського муніципального округу, договір купівлі-продажу, акт вибору земельної ділянки.)

Право власності документи – документи, підтверджуючі право власника або користувача на земельну ділянку (Н: Свідоцтво державного зразка, державний акт.).

Графічні документи – документи, що містять графічне відображення частини території з нанесеними межами об'єктів, завірені відповідальною особою.

Звітні документи – документи, дані, що містять, по групах об'єктів і (або) суб'єктів, з'єднані однією умовою формування.

В комплексі з двох програм «Земельний кадастр» і «Реєстрація нерухомості» фірми Geocad System 3.2 багато вбудованих звітів, у тому числі статистичних і графічних. Якщо необхідно сформувати складніший або відсутній звіт, то існує можливість створення і редагування звіту, з використанням спеціального і стандартного програмного забезпечення, адміністратором системи (адміністратор - зареєстрований, привілейований з прав доступу досвідчений користувач).

Проте при всій потужності комплексу Geocad System 3.2 в деяких випадках доводиться створювати окремі програми для друку документів.

Для цієї мети використовуються програми «Бланки», «Генератор звітів» написані в Яррайкомземе для службового використовування на основі бази даних Geocad System 3.2, а також програма AutoCAD і шаблони документів.

Програма «Бланки».

Програма «Бланки» призначена виключно для друку документів, необхідних або пов'язаних з реєстрацією нерухомості. Дозволяє створювати наступні документи:

Підрозділ I-1 «Земельна ділянка»

Підрозділ II «Запис про право власності»

Підрозділ III-1 «Запис про арендувати»

Підрозділ III-3 «Запис про сервітут»

Підрозділ III-4 «Запис про операцію»

Підрозділ III-5 «Запис про арешт»

Підрозділ III-6 «Запис про інші обмеження»

«Запис про зміни»

«Запис про припинення права»

Свідоцтво про госрегистрации права на землю

Свідоцтво про реєстрацію арендувати

Опис розділу

Титульний лист

Книга обліку вхідних документів

Книга обліку витікаючих документів

Книга обліку виданих свідоцтв

(див. додаток № 1)

В цій програмі дані беруться із загальної бази Geocad System 3.2 шляхом приєднання таблиць. Всі дані, що виводяться, можна змінювати, але не можна зберегти в базі даних. Заповнення необхідних полів зроблено так, щоб можна було виключити ручне введення даних. Це означає, що фахівець стежить, в основному, за орфографією документа, не перевіряючи початкові дані.

Система класифікаторів влаштована так, щоб користувач міг створювати необхідні тексти і формулювання дуже оперативно, практично не користуючись клавіатурою.

Програма «Генератор звітів»

Ця програма створена для формування статистичних звітів на основі інформації єдиної бази даних Geocad System 3.2. Містить ряд звітів, необхідних для взаємодії із службами Ярославського району, такими як податкова інспекція, районна прокуратура, бюро технічної інвентаризації, комітет із земельних ресурсів Ярославської області і т.д. Також розроблені деякі універсальні звіти, необхідні, зокрема, землевпорядникам сільських адміністрацій, а також при підрахунку загальних площ по району по категоріях земель, цільовому використовуванню і экспликациям земельних ділянок.

Формування звіту проводиться після заповнення картки параметрів вибору і сортування. Для зручності створення різних звітів картки стандартизовані і є формою даних, на якій знаходяться необхідні умови і параметри звіту.

В міру можливості прагнуть уникати друку статистичних звітів, передаючи дані в зручному для користувача електронному форматі на магнітних носіях.

Про автоматизоване створіння документів в програмі AutoCAD детально написане в попередніх розділах, можна відзначити лише можливість друку графічної інформації в потрібному масштабі, з подальшим удруковуванням тексту на отримане зображення.

Якщо документ не реєструється в базі даних, не має графічної частини і не впливає на формування необхідних статистичних звітів, він заповнюється у відповідність з шаблоном, що знаходиться на файл-сервері комітету. При цьому присутній контроль за заповненням і збереженням отриманого документа.